Рішення № 80887998, 26.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21066/15-ц

Провадження №2/522/4133/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вадуцкої В. І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Одеська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення та вивільнення приміщення, визнання права користування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась 09.10.2015 р. до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та укласти з нею договір найму квартири і переоформити особовий рахунок.

Ухвалою суду від 14.03.2016 р. відкрито провадження по справі (головуючий суддя Загороднюк В.І.).

Позивач ОСОБА_5 звернувся у листопаді 2015 р. до суду позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - Одеська міська рада, просив виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири НОМЕР_7, заг.пл.. 24,2 кв.м., у будинку АДРЕСА_1 , без надання їм іншого житлового приміщення (т.1, а.с.43-45).

Ухвалою суду від 21.01.2016р. позов ОСОБА_3 залишено без розгляду (т.1, а.с.22).

Ухвалою суду від 27.05.2016р. виправлено описки в ухвалі суду від 21.01.2016р. (т.1, а.с.177-188).

Позов (уточнення) ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - Одеська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення, в канцелярії суду зареєстрований 30.06.2016р.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.06.2016р. ухвалу суду від 27.05.2016р. про виправлення описки скасовано з передачею на новий розгляд.

Ухвалою суду від 19.10.2016р. виправлено описки в ухвалі суду від 21.01.2016р. (т.1, а.с.246-247). У ході апеляційного провадження ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.01.2017р. провадження по справі зупинялось до залучення правонаступника ОСОБА_5 та ухвалою суду від 10.07.2017р. було відновлено провадження. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 та останню залучено до участі у справі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.10.2017р. ухвалу суду від 19.10.2016 р. за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - Одеська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення, про вправлення описки скасовано з передачею питання на новий розгляд.

При цьому в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 12.10.2017р. вставлено, що: матеріали справи вказують на те, що позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення було подано під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням. В справі дійсно відсутня ухвалу судді (суду) про відкриття провадження за позовом ОСОБА_5 , чи про прийняття позову ОСОБА_7 як зустрічного до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 , однак фактично має місце те, що позов ОСОБА_5 прийнято судом до провадження саме в справі за позовом ОСОБА_3

Після повторного авторозподілу справа 20.11.2017р. передана на розгляд судді Домусчі Л.В..

Ухвалою суду від 21.12.2017 року провадження за позовом ОСОБА_5 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - Одеська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення відкрито та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні протокольною ухвалою у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - Одеська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення, у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , його було замінено правонаступником - ОСОБА_1 ..

ОСОБА_1 26.03.2018 року звернувся до суду з заявою про зміну підстав позову, доповненням обґрунтувань позовних вимог у вищевказаній цивільній справі.

Ухвалою суду від 26.04.2018 року заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову, доповненням обґрунтувань позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - Одеська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення було залишено без руху.

23 травня 2018 року позивачкою на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2018 року було подано до суду заяву про зміну підстав позову в новій редакції.

У судовому засіданні 23.05.2018 року суд протокольно залучив до участі у справі ОСОБА_2 в якості спадкоємця ОСОБА_5 , також згідно ст.48-49 ЦПК України прийняв до розгляду заяву позивачів про зміну підстав позову та доповнень предмету позову. Розгляд справи був відкладений на 05.07.2018 року.

Відповідно до уточнення позовної заяви від 30.06.2016 року позивач просив виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із самоправно зайнятого житлового приміщення: квартири АДРЕСА_2 , загальною житловою площею 24,2 кв.м. без надання їм іншого житлового приміщення та стягнути всі документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до поданої заяви від 02.07.2018 року (т.3, а.с.47-53) про зміну підстав позову та доповнень предмету позову розгляд справи відбувається за наступними позовними вимогами, а саме позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 просять:

- визнати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування приміщенням АДРЕСА_2 ;

- виселити відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з приміщення АДРЕСА_2 без надання їм іншого житлового приміщення;

- зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вивільнити приміщення АДРЕСА_2 місті Одесі від речей і передати протягом трьох днів приміщення № АДРЕСА_2 - позивачу ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право користування приміщенням № АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Центральної районної Ради народних депутатів від 07 квітня 1989 року №170, яке є чинним;

- всі витрати, пов`язані з розглядом справи, сплату судового збору покласти на відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що рішенням Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 170 від 07.04.1989 р. (п.23) було надано сім`ї гр. ОСОБА_10 , який мешкає складом сім`ї 8 осіб для тимчасового проживання квартиру АДРЕСА_2 , що знаходиться в одноповерховому лівому флігелі у дворі будинку. У наступному розпорядженням Центральної районної адміністрації Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 360 від 26.12.1996 р. ОСОБА_11 , яка мешкає в одній кімнаті площею 16,16 кв.м. квартири АДРЕСА_3 , було надано квартиру НОМЕР_8 під підсобне приміщення. При цьому посилались на те, що немає жодного документу про позбавлення сім`ї позивача права користування цим житловим приміщенням НОМЕР_7, чим на думку позивачів, порушені передбачені ст. 47 Конституції України їх житлові права. Також вказували, що спірне приміщення не переводилось із розряду житлових в підсобне. Посилились на те, що оскільки за життя ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_3 у якості особи, що постійно проживає у квартирі АДРЕСА_3 , не була зареєстрована (і станом на дійсний час перебуває зареєстрованою за іншою адресою: АДРЕСА_4 ), а сама ОСОБА_11 про це заяви не подавала, то вважають, що після її смерті квартира НОМЕР_9 стала юридично вільною та підлягає подальшому розподіленню серед осіб, що перебувають на обліку у якості потребуючих поліпшення житлових умов. Посилились на те, що не зважаючи на рішення апеляційного суду Одеської області від 05.03.2013 року, яким скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_11 на кв АДРЕСА_3 яка складається з однієї кімнати житловою площею 16,2 кв.м., кухні площею 14,4 кв.м., вказане підсобне приміщення площею 24,2 кв.м. - кв. НОМЕР_8 , ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_12 незаконно, тривалий час, без належних правових підстав удержують приміщення НОМЕР_7. Вказували, що ні родинні зв`язки відповідачки із ОСОБА_11 , ні той факт, що ОСОБА_3 є спадкоємницею померлої, ніяким чином не впливають на її право користування спірною квартирою НОМЕР_7 , оскільки це житло у приватній власності померлої ОСОБА_11 не перебувало. Тому з посилання на положення ч.3 ст. 116 ЖК України вважають, що відповідачі мають бути виселенні із спірного приміщення. При цьому, у позові від (т.1, а.с.43-46) вказували, що за життя ні ОСОБА_11, ні відповідачі по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до спірної квартири не заселялись та у якості осіб, що там постійно проживають, не реєструвалися.

Зазначили, що у провадженні слідчого Приморського відділу поліції ГУНП в Одеській області при процесуальному керівництві Одеської місцевої прокуратури №3 знаходяться:

- кримінальна справа: № 058200800114, порушена прокуратурою Приморського району м. Одеси 23.04.2008 року по ч.. 3 ст. 358 КК України (за повідомленням Приморського СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 31.03.2009 року розслідування якої на 2 місяці постановою слідчого 23.06.2008 року зупинено по п.3 ст. 206 КПК України);

- кримінальні провадження № 12013170500002032, № 12014160500000659, № 12015160500010989, по яким ОСОБА_1 . заявлено клопотання про проведення слідчих дій та заява прокурору, слідчому, керівнику органу досудового розслідування про кримінальні правопорушення по ст. 356 КПК України (самоправство), вчинені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. і направлення зазначених вище кримінальних проваджень до суду.

За викладених обставин звернулись до суду з дійсним позовом. Як правові підстави позову позивачі зазначили, зокрема, положення ст. 3. 5. 6, 11, 15, 16, 316-319, 321 ЦК України; ст. 7, 8, 9, 116, 155 ЖК України.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на боці відповідача - Одеська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення та призначено до судового розгляду по суті на 14 годин 45 хвилин «25» жовтня 2018 року.

У зв`язку з перебуванням судді відпустці 25.10.2018 року розгляд справи відкладено на 06.12.2018 року.

У судове засідання 06.12.2018 року з`явились позивач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_13 , відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи ОСОБА_14 ., оголошено перерву на 28.02.2019 року у зв`язку з клопотанням щодо правової допомоги.

У судове засідання 28.02.2019 року з`явились позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_25, відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_13 .. Суд заслухав пояснення осіб, дослідив письмові докази та оголосив перерву для підготовки у судових дебатах в судовому засіданні 25.03.2019 року.

У судове засідання 25.03.2019 року з`явились ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_25, які позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. ОСОБА_15 просила виселити відповідачів із спірного приміщення, що надано ОСОБА_11 відповідно до розпорядження №360, яке було безпідставно переведено у статус підсобного. Вказувала, що квартиру НОМЕР_7 вони отримали як житловий фонд, стояли на квартирному обліку 8 чоловік та у позивачів незаконно відібрали житлову квартиру, про що дізнались у 2008 році (про приватизацію квартири ОСОБА_11 з 1997 року). При цьому, позивачка не заперечувала той факт, що відповідачі ОСОБА_17 та її донька не проживають у квартирі НОМЕР_9 Дана квартира знаходиться в аварійному стані. Також позивачка повідомила, що за аварійні квартири оплата не здійснюється та за квартиру НОМЕР_9 також на теперішній час не сплачують кошти. У судовому засіданні визнала, що колишня квартира НОМЕР_7 , знаходиться на другому поверсі будинку поряд з її квартирою, огороджена металевими дверима як були встановлена ними та лише вона, ОСОБА_15 , має до неї доступ, а ОСОБА_3 нею не користується.

Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, була сповіщена про час та місце розгляду справи належним чином,надала до суду заяву, згідно якої просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_3 та представник обох відповідачів - ОСОБА_13 . у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у повному обсязі.

Вважають, що позивачі не мали права подавати позов, приміщення НОМЕР_7, яке увійшло до кв. НОМЕР_9, бо воно є власністю Одеської міської ради. Спірна квартира НОМЕР_7 була надана ОСОБА_11 як підсобне приміщення, в 1997 році було приватизовано квартиру НОМЕР_9, куди увійшло спірне приміщення НОМЕР_8. ОСОБА_17 вселилась до своєї матері ОСОБА_11 , про що наявний акт, для її догляду, отже вселення було законним. У свою чергу позивачі посилаються на ч.3 ст. 316 ЦК України, однак вона, ОСОБА_17 , не займала самоуправно квартиру, а ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_17 та не проживає за вказаною адресою з 1982 року і ніяким чином не чинить позивачам будь-яких перешкод. Стосовно вимог про визнання права користування за позивачами, пояснили, що не зазначено жодної норми права та не надано доказів про те, що таке приміщення має статус житлового, також зазначили, що позивачі не є власниками та не є користувачами. Розпорядженням №170 від 077.04.1989 р. приміщення було надано за для тимчасового користування ОСОБА_10 , після цього було розпорядження №510 від 06.10.1989 року, де в п. 6 зазначено, що надійшла заява від ОСОБА_19 про обмін кв. НОМЕР_8 . Із 2003 року квартира родині ОСОБА_15 не розподілялася і ордер не видавався, тому вважають, що у позивачів не має підстав для таких позовних вимог. Також ОСОБА_17 , заперечувала, що ОСОБА_20 проживає в квартирі та ОСОБА_17 , проживає окремо, сплачує платежі за кв. НОМЕР_9 та за підсобне приміщення 56 кв.м. Відповідачка наголосила, що був особовий рахунок на кв. НОМЕР_9 та до неї було приєднано підсобне приміщення, а позивачка проживає поряд в НОМЕР_10 На другому поверсі є вхід та додаткові двері встановлені так, що відповідач не має доступу до квартири НОМЕР_9, зараз вона перебуває в поганому стані, вікна заставленні дошками та вона в ній не мешкає.

Представник ОМР - ОСОБА_14 у судовому засіданні зазначив, що з позовом не згодні. Права позивачів не порушенні, при цьому посилався на рішення, відповідно, якого приміщення переведено в нежитловий фонд і на даний час це приміщення є підсобним, ОСОБА_11. - мама ОСОБА_3 та бабуся співвідповідачки та вони є спадкоємцями і ніякого захоплення там не відбулося та ніяких не правових дій вони не допустили, тому позов є необґрунтований.

Суд на підставі ст. 223 ЦПК України, за згодою осіб, які були присутні в судовому засіданні, ухвалив слухати справу за відсутності ОСОБА_2 , сповіщеної належним чином.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які були присутні в судовому засіданні, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Центральної районної ради народних депутатів Виконавчого комітету № 577 від 19.10.1979 року, будинок АДРЕСА_1 був визнаний ветхим.

Рішенням Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 170 від 07.04.1989 р. було надано для тимчасового проживання, до підходу черги на отримання жилого приміщення, з пропискою по минулому місцю проживання, але з оплатою за житлову площу та комунальні послуги згідно з рішенням міськвиконкому № 106 від 21.02.1987 р. частині сім`ї гр. ОСОБА_10 , який мешкає складом сім`ї 8 осіб в двох кімнатах площею 40,89 кв.м. окремої квартири АДРЕСА_18 визнаним ветхим рішенням райвиконкому № 577 від 19.10.1979 р. по вул. Ленінградській, одну кімнату площею 14 кв.м. окремої квартири НОМЕР_8 того ж будинку (т.1 а.с.54-56).

Згідно рішення Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 510 від 06.10.1989 р. було задоволено прохання мешканців квартири НОМЕР_9 та НОМЕР_8 про АДРЕСА_1, було надано дозвіл на тимчасове проживання, до підходу черги на отримання житлового приміщення, з пропискою по попередньому місцю проживання з оплатою за житлову площу та комунальні послуги згідно з рішенням міськвиконкому № 106 від 21.02.1987 р. гр. ОСОБА_5 у квартирі НОМЕР_9 та гр. ОСОБА_19 , який мешкав у вказаній квартирі, - у квартирі НОМЕР_7 .

Розпорядженням Центральної районної адміністрації Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 360 від 26.12.1996 р. ОСОБА_11 , яка мешкає в одній кімнаті площею 16,16 кв.м. квартири НОМЕР_9 ветхого будинку АДРЕСА_1 , було надано квартиру НОМЕР_8 під підсобне приміщення (т.1 а.с.63). Таким чином, зазначена квартира НОМЕР_7 була переведена зі статусу житлового приміщення в нежитлове.

Зазначене розпорядження Центральної районної адміністрації Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 360 від 26.12.1996 р. є чинним та ніким не оскаржувалось.

У подальшому 07.04.1997 року після смерті ОСОБА_19 , який помер у 1995 році, його дружина ОСОБА_11 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» звернулася з заявою на ім`я керівника органу приватизації з проханням передати їй в приватну власність квартиру АДРЕСА_3 . До вказаної заяви було додано Довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ним приміщення, яка видана ЖЕУ № 38, та згідно якої ОСОБА_11 мешкає в квартирі АДРЕСА_3 яка складається з однієї кімнати житловою площею 16,2 кв.м., кухні площею 14,4 кв.м., вказане підсобне приміщення площею 24,2 кв.м. – кв. НОМЕР_8. Загальна площа квартири 56 , 1 кв.м..

14 квітня 1997 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міськради народних депутатів було видане Свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_3 .. 56,1 кв.м., за № НОМЕР_11, на підставі розпорядження органу приватизації № 96200 від 14.04.1997 року. Власником спірної квартири вказана ОСОБА_11 ..

Судом встановлено, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 08.03.2012 року (т.1, а.с.9), правонаступником померлої є донька ОСОБА_3

Також ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (т.2, а.с.59), правонаступником померлого є, зокрема, його дружина - ОСОБА_1 , яка згідно довідки (виписки із домової книжки про склад сім`ї та реєстрацію від 16.01.2017 року (т.2, а.с.62)) зареєстрована разом із донькою ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1

У подальшому рішенням апеляційного суду Одеської області від 05.03.2013 року за розглядом справи №2-3818/11 було задоволено позов першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в особі Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_5 до Управління житлово-комунального господарства (нині Департамент міського господарства Одеської міської ради), ОСОБА_19 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про визнання приватизації недійсною та свідоцтво про право власності від 14.04.1997 року, що видане управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_3 . пл .. 56,1 кв.м., визнано недійсним (т.1, а.с.99-100).

Суд апеляційної інстанції за розглядом справи №2-3818/11 встановив, що унаслідок приватизації квартири, яка проведена з порушенням вищезазначених норм матеріального права, ОСОБА_5 був позбавлений конституційного права на житло.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 05.03.2013 року було залишено без змін ухвалою ВССУ від 28.08.2013 року (т.1, а.с.101-102).

Також судом касаційної інстанції за розглядом справи №2-3818/11 в ухвалі від 28.08.2013 року зазначено, що відсутні докази того, що ОСОБА_5 втратив право користування квартирою по АДРЕСА_1 у зв`язку з отриманням іншого житлового приміщення.

Відповідно до рішення апеляційного суду Одеської області від 05.03.2013 року по справі №22-ц/1053/13 Департаментом міського господарства Одеської міської ради 21.01.2014 року прийнято розпорядження №7 «Про визнання недійсним свідоцтва №7-11413 від 14.04.1997 року про право власності на житло».

Згідно листів виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.11.2014 року (т.1, а.с.207), юридичного департаменту Одеської міської ради від 08.12.2014 року (т.1, а.с.208), адресованих ОСОБА_5 , копія вказаного розпорядження Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 21.01.2014 року №7 направлялась гр.. ОСОБА_5 листом від 13.03.2014 року №436-Н/вих… Також у даних листах зазначено про виконання у повному обсязі вищевказаного рішення суду апеляційної інстанції від 05.03.2013 року.

Разом із тим, матеріали справи містять докази щодо відсутності в архіві рішення виконкому Центральної районної ради народних депутатів м. Одеси за №360 датований саме 26.12.1996 року, згідно із випискою з якого приміщення НОМЕР_7 по АДРЕСА_1, як підсобне, передане у користування ОСОБА_11 як наймачу кв. АДРЕСА_1

Зазначене підтверджується листом Департаменту архівної справи та діловодства від 27.04.2016 року (т.1, а.с.211), згідно якого вказано про відсутність документів, які були підставою для прийняття розпорядження Центральної районної адміністрації №360 від 26.12.1996 року.

Також, листом Департаменту архівної справи та діловодства від 11.06.2015 року (т.1, а.с.209) повідомлено, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради за датою 26.12.1996 року під №360 не існує. У матеріалах справи (т.1, а.с.210) наявне рішення виконавчого комітету народних депутатів Одеської міської ради під № 360 датоване 07.09.1996 року, згідно якого вирішувалось питання щодо реєстрації договору купівлі-продажу комунальної власності орендованої ОА АП «Агідель», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_19.

Згідно акту мешканців будинку АДРЕСА_1, засвідчений начальником дільниці №11 КП «ЖКС «Порто-Франківський», від 24.09.2015 року (т.3, а.с.102), квартира НОМЕР_7 того ж будинку на балансі КП «ЖКС «Порто-Франківський» не значиться; квартири під НОМЕР_7 у зазначеному будинку взагалі не існує.

Отже, на теперішній час позивачі не надали суду докази стосовно того, що на теперішній час спірне приміщення - квартира НОМЕР_7 взагалі існує, в якому статус (житлова чи нежитлова).

Позивачі вимагають визнати відповідачів такими, що втратили право користування приміщенням АДРЕСА_1; виселити їх із вказаного приміщення без надання їм іншого житлового приміщення та зобов`язати відповідачів вивільнити приміщення АДРЕСА_1 від речей і передати протягом трьох днів приміщення № АДРЕСА_2 - позивачу ОСОБА_1 .

При цьому, стороною позивача не визначено жодних правових вимог в обґрунтування вимог про визнання осіб - відповідачів такими, що втратили право користування приміщенням.

У відповідності до ст.ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями статті 391 ЦК України лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України і ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Пізніше, на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 05.03.2013 року свідоцтво про право власності на житло від 14.04.1997 року, було визнано недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України на яку посилаються в своїй позовній заяві позивачі, виселенню без надання іншого жилого приміщення підлягають особи, які самоправно зайняли жиле приміщення.

Як вже було встановлено судом, багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 відноситься до комунальної власності Одеської міської ради.

У свою чергу, у встановленому законом порядку позивачі право власності на квартири у будинку АДРЕСА_1 не набули та не оформлювали.

При цьому суд враховує, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа №522/18132/14-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Одеської міської ради про виселення, вселення та визначення статусу приміщення, а саме АДРЕСА_2, по якій 10.09.2015 року судом винесено рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення суду ніким не оскаржувалось (т.3, а.с.3-4).

За розглядом даної справи судом встановлено, що ОСОБА_3 за згодою своєї матері ОСОБА_11 вселилася до її квартири НОМЕР_9 у 2010 році, яка на той час належала ОСОБА_11 на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1997 року, виданого на підставі Розпорядження органа приватизації № 96200. А отже, суд встановив, що вселення ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_3 місті Одесі не було самоправним та незаконним.

Матеріали справи не містять, а сторони не надали жодних доказів щодо результатів розгляду кримінальних проваджень, на які сторона позивача посилалась у своєму позові.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з урахуванням викладених та встановлених обставин суд вбачає, що вказані норми матеріального права не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами по справі, а тому відсутні підстави для задоволені позову в частині вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування приміщенням, та виселення їх

Окрім того, як встановлено із пояснень позивачки ОСОБА_1 , спірне приміщення НОМЕР_7 огорожене металевими дверима та фактично доступу до нього відповідачі не мають. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_4 , а з пояснень відповідачки ОСОБА_3 - її донька взагалі мешкає зі своєю сім`єю (чоловіком та двома дітьми) за іншою адресою.

Таким чином, із огляду на викладене зі сторони позивачів не доведено належними та допустимими доказами порушення будь-яких їх житлових прав із боку відповідачів.

Щодо вимог про визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 права користування приміщенням № АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Центральної районної Ради народних депутатів від 07 квітня 1989 року №170, яке є чинним, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 31 ЖК України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно положень ст.ст. 51-52 ЖК України, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

У відповідності до ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Між тим, із тексті рішення суду від 10.09.2015 року (справа 522/18132/14-ц) вбачається, що за розглядом справи №522/18132/14-ц судом були досліджені листи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, які стосувались позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 щодо вселення в квартиру НОМЕР_7.

Зокрема судом встановлено, що:

- згідно листа Приморської районної адміністрації вих. № 01-12/1038 від 10 червня 2015 року (справа №522/18132/14-ц, арк..75), із 2003 року квартира родині гр. ОСОБА_10 чи членам його родини райадміністрацією не розподілялась, ордер не видавався;

- згідно листа Приморської районної адміністрації вих. № 01-12/1194 від липня 2015 року (арк. справи № 134) ОСОБА_10 та членам його родини ОСОБА_10 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ордера на квартири райадміністрацією не видавалися;

У матеріалах справи №522/18132/14-ц є також лист Приморської районної адміністрації вих. № Н-2/3 від 24 квітня 2013 року (арк. справи № 68), в якому зазначено що гр. ОСОБА_5 , який відноситься до родини ОСОБА_10 , на квартирному обліку за місцем проживання при Приморській райадміністрації не перебуває. Також зазначено, що гр. ОСОБА_5 неодноразово рекомендувалось звернутися до Приморської районної адміністрації з питання прийняття на квартирний облік, але станом на 10.04.2012 року такого звернення не надходило.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Вищевикладені обставини не спростовані стороною позивача. Окрім того, судом не встановлено перешкод із боку відповідачів у користуванні позивачами спірним приміщенням.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивачів на положення ст. 155 ЖК України, а також на положення ЦК України, які стосуються права власності, оскільки судом не встановлено, що позивачі були та є власниками спірного приміщення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 89 ЦПК України).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Керуючись ст.15, 16, 316-319, 321, 328 Цивільного кодексу України, Житловим кодексом України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_17 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_17 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 11.03.2008 року Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, місце реєстрації: м. Одеса, вул. Градоначальницька, 34, кв.5 ), третя особа на боці відповідача - Одеська міська рада (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнхаодження: м. Одеса, пл.. Думська, 1), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про виселення та вивільнення приміщення, визнання права користування, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 02.04.2019 року.

Суддя Л.В. Домусчі