Рішення № 80887968, 15.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

15.03.2019

Справа № 522/22271/16-а

Провадження 2-а/522/190/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Кічмаренко С.М.,

за участю секретаря Десятник Д.В.,

розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання незаконними рішення та дій щодо демантажу некапітального пункту роздрібної торгівлі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету ОМР, Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування ОМР про визнання незаконним рішення та дій щодо демонтажу некапітального пункту роздрібної торгівлі (тимчасової споруди), та з урахуванням уточнень до позовної заяви просив суд: поновити ОСОБА_1 строк для подання адміністративного позову до Виконавчого комітету ОМР, Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування ОМР про визнання незаконним рішення та дій щодо демонтажу некапітального пункту роздрібної торгівлі (тимчасової споруди); визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про демонтаж об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі» №383 від 26.09.2013 року в частині демонтажу належного ОСОБА_1. тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2; визнати незаконними дії Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР щодо демонтажу тимчасової споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; визнати договір оренди №35КД, який продовжив свою дію згідно додаткової угоди №1 від 24.10.2012 року на строк до 01.06.2015 року укладеним на новий той самий термін.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Виконавчого комітету ОМР надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. У задоволені позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування ОМР у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та просив відмовити у його задоволені.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши надані сторонами документи та матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

07 липня 2012 року між Позивачем та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР укладено договір оренди індивідуально визначеного майна №35кд, згідно умов якого, предметом договору оренди було тверде покриття площею 8,7 кв.м., розташоване за адресом: АДРЕСА_2 Строк дії цього договору, з урахуванням умов додаткової угоди, становив з 01.06.2012 року до 01.06.2015 року.

На орендованому твердому покриття площею 8,7 кв.м. була розміщена тимчасова споруда, належна Позивачу.

Рішенням виконавчого комітету ОМР «Про демонтаж об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі» від 26.09.2013 року №383 затверджено перелік некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі, що підлягають демонтажу, серед якого за номером 69 зазначений кіоск (тимчасова споруда) Позивача.

Як зазначено у самому рішенні №383, підставою для включення тимчасової споруди Позивача до переліку некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі, що підлягають демонтажу були акти обстеження та звернення виконавчих органів ОМР про наявність порушень при розміщенні об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі, торгівельних майданчиків їх власниками (орендарями).

Також виконавчий комітет ОМР цим рішенням зобов`язав Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР: вжити заходи з проведення демонтажу об`єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, торговельних майданчиків згідно з переліком (додається) (п. 1.1.); у 5-денний термін з дати набуття чинності цього рішення надати приписи суб`єктам господарювання щодо проведення ними демонтажу об`єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, торговельних майданчиків власними силами за власний рахунок (п. 1.2.); у разі не проведення своєчасного демонтажу власниками демонтувати відповідні об`єкти дрібно-роздрібної торговельної мережі, торговельні майданчики за їх рахунок (п. 1.3.).

Демонтаж тимчасової споруди Позивача було здійснено 16.09.2016 року.

Згідно п. 2.6.2. Регламенту виконавчих органів Одеської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 754 від 31.10.2005 (далі - «Регламент»), рішення виконкому набуває чинності з моменту прийняття його виконкомом, якщо не встановлений інший термін введення в дію, і діє протягом терміну, зазначеного в рішенні виконкому. Якщо термін дії рішення в його тексті не вказаний, то рішення повинно бути виконано протягом 30-ти календарних днів від дати отримання виконавцем.

Згідно п. 2.6.3. Регламенту, рішення виконкому, не пізніше 7-ми робочих днів після його прийняття, розсилається адресатам загальним відділом по локальній комп`ютерній мережі, по електронній пошті чи кур`єром відповідно до розрахунку розсилки, складеного виконавцем, а також доводиться управлінням інформації до відома територіальної громади м. Одеси через засоби масової інформації.

Згідно п. 2.2.10. Положення про департамент інформації та звязків з громадськістю одеської міської ради (далі - «Положення»), функцією Департаменту є доведення до відома громадськості змісту державної політики, питань діяльності місцевої влади та розвитку міста шляхом розміщення відповідної інформації в газеті Одеської міської ради «Одесский вестник» та її додатку газеті «Думська площа», а також на офіційному сайті Одеської міської ради.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що оскаржувальна частина рішення повинна бути виконаною не пізніше 6 листопада 2013 року (7 робочих днів + 30 календарних днів), що у свою чергу виконано не було.

Таким чином, на момент виконання Управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування ОМР рішення №383, дане рішення втратило свою чинність.

Твердження відповідачів, що Позивач сам здійснив демонтаж тимчасовою споруди протирічить матеріалам справи, згідно яких вбачається, що демонтаж тимчасовою споруди за адресом: АДРЕСА_2 було здійснено у присутності представників відповідача.

Відповідачами у ході судового розгляду не було доведено правомірності рішення, яке оскаржується.

Навпаки, у ході судового розгляду позивачем були надані належні докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Позивач, у відповідності до вимог пунктів 2.2, 2.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (надалі - «Порядок»), неодноразово звертався до Відповідачів про можливість розміщення ТС.

Згідно п. 2.13. Порядку, при оформлені паспорта прив`язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.

Згідно п. 2.14. Порядку, Паспорт прив`язки ТС не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку. Ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається Рішення.

У жодної відповіді Відповідачів на письмові звернення Позивача щодо оформлення паспорту прив`язки ТС у відповідності до умов Порядку, не було зазначено, що Позивачем були подані неповний пакет документів, визначених п. 2.6. цього Порядку, що Позивачем були подані недостовірні дані, зазначених у п. 2.6. цього Порядку.

Твердження Відповідачів, що підставою для прийняття оскаржувального рішення в частині послугував пункт 2.30, яким встановлено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу не відповідає матеріалам справи.

Але, Відповідачем так і не було надано до суду належні та допустимі докази закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС.

Більш того, на час прийняття оскаржувального рішення був чиним договір оренди окремого індивідуального визначеного майна №35КД від 07.07.2012 року, строк дії якого, згідно додаткової угоди №1 від 24.10.2012 року, було встановлено з 01.06.2012 року по 01.06.2015 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав про визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №42 від 25 лютого 2016 року «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , наданих управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 16 липня 2015 року для реконструкції радіоринку».

Встановлені судом обставини надають суду підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування рішення відповідача та визнання прийнятого рішення суб`єктом владних повноважень протиправним.

Згідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів

Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства є обов`язковість рішень суду

Таким чином, суд вважає, що Відповідачем не доведено правомірність своїх дій по винесенню оскаржуваного Позивачем рішення, а також вчинення дій щодо демонтажу тимчасової споруди.

Щодо позовних вимог про визнавання договору оренди №35КД, який продовжив свою дію згідно додаткової угоди №1 від 24.10.2012 року на строк до 01.06.2015 року укладеним на новий той самий термін.

Так відповідно до статті 20 КАС України Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". 2. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Згідно статті 21 КАС України (Розгляд кількох пов`язаних між собою вимог) 1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. 2. Якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача. 3. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. 4. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому адміністративному суду, таку справу розглядає апеляційний адміністративний суд. 5. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. 6. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки дана позовна вимога Позивача стосуються спору про право, а отже повинна розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, суд у задоволені даної позовної вимоги відмовляє.

Відповідно до ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 2.2.10. Положення про департамент інформації та зв`язків з громадськістю одеської міської ради (далі - «Положення»), функцією Департаменту є доведення до відома громадськості змісту державної політики, питань діяльності місцевої влади та розвитку міста шляхом розміщення відповідної інформації в газеті Одеської міської ради «Одесский вестник» та її додатку газеті «Думська площа», а також на офіційному сайті Одеської міської ради.

Департамент інформації та зв`язків з громадськістю ОМР в порушення вимог Положення не виконав вимоги п. 3 оскаржувального рішення, а саме, проінформував населення тільки через додаток до газети «Одесский вестник» у «Думська площа», тираж якої у жовтні 2013 року був 4000 екземплярів на 1 015 765 мешканців м. Одеси (дані згідно офіційного сайту Головного управління статистики в Одеській області http://www.od.ukrstat.gov.ua), у зв`язку з чим Позивач не міг знати про існування оскаржувального рішення.

Статтею 123 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Позивачем подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, за викладених обставинах, суд вважає, поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, тому поновлює Позивачу строк звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду через пропущенням ним строків звернення до суду.

Згідно зі ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно зі ст.2 КАС кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-10, 46, 241, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання незаконними рішення та дій щодо демантажу некапітального пункту роздрібної торгівлі - задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Одеської міської ради від 26.09.2013 року за № 383 про демонтаж павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_2

Визнати незаконними дії Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради щодо демонтажу некапітального пункту роздрібної торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.М. Кічмаренко