Рішення № 80884948, 18.02.2019, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/719/18

№ 2/688/21/19

Рішення

іменем України

18 лютого 2019 року Шепетівський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Мазур Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Варшавської Я.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 центральної районної лікарні, третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 центральної районної лікарні, третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказують на те, що внаслідок неналежного виконанням лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_6 центральної районної лікарні ОСОБА_3 13 травня 2011 року своїх професійних обов’язків під час прийняття пологів у породіллі ОСОБА_5, у позивачів народилася хвора дитина, яка визнана інвалідом з дитинства. Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2014 року ОСОБА_3 була визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України і їй призначено покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю строком на 2 (два) роки. ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі на підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_6 ЦРЛ на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 10281 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та по 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Однак, позивачі продовжують нести матеріальну та моральну шкоду, завдану працівником ОСОБА_6 ЦРЛ. За період з 2014-2017 років та по лютий 2018 року позивачі витратили на лікування хворої малолітньої дитини грошові кошти у сумі 100 768 грн.67 коп., яка складається з: вартості лікування дитини в центрі медичної реабілітації дітей-інвалідів «Апіс-Меліфіка» за період, з 2014 року по лютий 2018 року, витрат за комісії банку, витрат на забезпечення дитини памперсами, витрати на бензин для проїзду дитини на лікування до м.Хмельницького, витрат на проїзд до м.Трускавця, витрат на проживання в приватному секторі м.Хмельницького. Крім того, позивачі зазначають те, що їм спричинено моральну шкоду, яка полягає у тривалій втраті життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації їх життя, зокрема у постійному догляді за хворою дитиною, яка потребує необхідного лікування та реабілітації, дитина не може відвідувати дитячий садок, її необхідно носити на руках, вони постійно перебувають у стані депресії, оскільки дивитися на хвору дитину, яку неможливо вилікувати, є нестерпним болем, тому просять суд стягнути з відповідача на їхню користь також по 500 000 грн. моральної шкоди кожному.

На вказану позовну заяву надійшов відзив ОСОБА_6 ЦРЛ, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав, у зв'язку з тим, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2014 року задоволено позов ОСОБА_5, ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_6 ЦРЛ 20563 грн.24 коп. матеріальної шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди на користь позивачів, яка виникла по вині лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_3 Чинне законодавство не передбачає можливості подвійного захисту одного і того ж порушеного права, тому зважаючи на те, що право ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вже було захищено в судовому порядку, ОСОБА_6 ЦРЛ вважає, незаконними їх вимоги про стягнення матеріальної і моральної шкоди повторно. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд позовної заяви у їх відсутності, за присутності їхнього представника ОСОБА_1

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі, зазначивши, що у позивачів 13.05.2011 року народилася донька ОСОБА_7. Пологи приймала лікар ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_3, яка допустила тактичні помилки при веденні пологів, що спричинило невиліковане захворювання у дитини, дитина стала інвалідом і потребує постійного лікування та реабілітації. За період з 2014 року по лютий 2018 року позивачі витратили на лікування дитини 100768 грн. Крім того останнім заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що позивачам необхідно постійно доглядати дитину, яка нічого не вміє і не може, дитина не сидить, не ходить, її постійно необхідно носити на руках, збуджена, постійно потребує реабілітації. Позивачі втратили життєві зв’язки і такий стан дитини вимагає від них додаткових зусиль для організації їх життя, витрачаються кошти на лікування дитини, вони постійно перебувають у стані депресії, оскільки не можуть дивитися на страждання хворої дитини, яку неможливо вилікувати, вони страждають разом з дитиною. Просила стягнути з відповідача по 500 000 грн. моральної шкоди на користь кожного з позивачів.

Представник відповідача ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2014 року задоволено позов ОСОБА_5, ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_6 ЦРЛ 20563 грн.24 коп. матеріальної та 200 000 грн. моральної шкоди на користь позивачів. Чинне законодавство не передбачає можливості подвійного захисту одного і того ж порушеного права. Крім того, зазначив, що у позивачів була можливість проводити лікування дитини у державних закладах безкоштовно.

Третя особа – ОСОБА_3 у судовому засіданні вважала позов таким, що не підлягає до задоволенню, оскільки з ОСОБА_6 ЦРЛ рішенням суду вже було стягнуто заподіяну шкоду, яку вона до цього часу відшкодовує лікарні. Також зазначила, що позивачі могли лікувати дитину у державних закладах безкоштовно.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюб, що підтверджується свідоцтвом про їх одруження.

13 травня 2011 року позивач ОСОБА_5 народила дочку ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії 1-БВ № 155264 від 17.05.2011 року.

Згідно виписки з історії розвитку новонародженої, ОСОБА_7 встановлено діагноз: важка асфіксія при народженні, гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, гострий період, важкий перебіг, енцефалолейкомаляція внаслідок перенесеного цитоксичного набряку головного мозку; псевдобульбарний судомний синдром, синдром рухових порушень.

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2014 року, ОСОБА_3, лікар акушер-гінеколога ОСОБА_6 ЦРЛ, визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, призначено покарання та звільнено від відбування основного покарання на підставі п.“є” ст.1 Закону України “Про амністію у 2011 році”. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року вирок змінено, ОСОБА_3 звільнено від відбування основного та додаткового покарання на підставі п. “є” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2014 році”. В решті вирок залишено без змін, і він набрав законної сили 20 травня 2014 року.

Згідно вироку 12 травня 2011 року у ОСОБА_5 почалися пологи, проведення яких здійснювала лікар акушер-гінеколог ОСОБА_3 Пологи у ОСОБА_5 вночі 13 травня 2011 року в ОСОБА_6 ЦРЛ прийнято не кваліфіковано. Неналежне виконання лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_3 своїх професійних обов’язків в ході прийняття пологів у ОСОБА_5 призвело до важкої асфіксії у дитини при народженні, яка ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, енцефалолейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень, що перебувають у причинному зв’язку, та призвело до тяжкого стану новонародженої дитини.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, який набрав законної сили є обов’язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1199 ЦК України передбачено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди зобов’язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування, тощо.

ОСОБА_1 перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ОСОБА_6 центральною районною лікарнею на момент проведення пологів встановлено вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2014 року та представником ОСОБА_6 ЦРЛ у судовому засіданні.

Суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження причинно-наслідковий зв'язок між тяжким захворюванням дитини позивача – ОСОБА_7, та діями/бездіяльністю лікаря при прийнятті пологів у ОСОБА_5, внаслідок яких і народилась хвора дівчинка.

Як вбачається з матеріалів справи, донька позивачів ОСОБА_7 отримала важку асфіксію при народженні, яка ускладнилась гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи, енцефалолейкомаляцією, судомним синдромом та синдромом рухових порушень, є дитиною-інвалідом та перебуває на “Д” обліку за місцем проживання - в Ізяславській ЦРЛ. З часу народження дитина постійно проходить обстеження у лікаря невролога, хірурга, нейрохірурга, що підтверджується даними амбулаторної картки, витягів з історії хвороби.

З медичних документів, наданих позивачами слідує, що з часу народження, дитина перебувала на лікуванні у Ізяславській центральній районній лікарні, Хмельницькій обласній дитячій лікарні, науковому інституті відновлення та лікування, центрі С.ОСОБА_8 ОСОБА_9 (Італія), у приватній медичній установі ПП Центр медичної реабілітації дітей інвалідів “Апіс-Меліфіка”.

Суд вважає безпідставним твердження представника відповідача та третьої особи про відсутність у позивачів підстав для лікування дитини у приватній медичній установі ПП Центр медичної реабілітації дітей інвалідів “Апіс-Меліфіка”, оскільки держава гарантує безкоштовне лікування в державних медичних закладах.

Згідно призначень лікарів, що містяться в медичній карті, історії розвитку та історіях хвороби ОСОБА_7, копії яких є в матеріалах справи, дитині рекомендовано ЛФК, масажі, тому суд приходить до висновку, що послуги, які надавалися реабілітаційним центром “Апіс-Меліфіка: масаж, ЛФК, кінетотерапія, вібромасаж, мануальні маніпуляції, корекція лікування невролога, є медичною реабілітацією, тобто медичною допомогою в розумінні ст.33 Основ законодавства, витрати на яку підлягають відшкодуванню.

За висновком експерта № 47 від 25.09.2018 року про проведення комплексної комісійної судово-медичної експертизи, комісія прийшла до того, що дитині ОСОБА_7 з епілептичною енцелопатією, грубим спастичним тетраперезом та затримкою психомоторного розвитку дійсно було показане вище вказане реабілітаційне лікування. Дане лікування дитина ОСОБА_7 могла отримувати у будь-якому державному реабілітаційному центрі Хмельницької області, де забезпечується безкоштовне лікування та перебування дитини і одного із батьків на час лікування.

Судом встановлено, що за наявного у ОСОБА_7 діагнозу, дитина потребує постійного спеціального догляду та лікування, перерви в якому є недопустимими з огляду на характер захворювання, внаслідок якого, родина позивачів зазнала значних матеріальних витрат.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2014 року з ОСОБА_6 центральної районної лікарні на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто кожному по 10281 грн. 62 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Рішення суду набрало законної сили 21 січня 2015 року.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, суд виходить з належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяної шкоди, понесених позивачами витрат на отримання реабілітаційних послуг та бере до уваги витрачання коштів на лікування дитини, в ПП Центр медичної реабілітації дітей-інвалідів “Апіс-Меліфіка”, у період з листопада 2014 року та по грудень 2017 року.

Так, за вказаний період було витрачено на лікування ОСОБА_7 68200 грн.:

- в листопаді 2014 року кошти в сумі 3400 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № ОУ-0000142 від 28.11.2014 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією до прибуткового касового ордера №782 від 28.11.2014 року;

- в лютому 2015 року кошти в сумі 4300 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № ОУ-0000020 від 19.02.2015 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією до прибуткового касового ордера №811 від 19.02.2015 року;

- в квітні 2015 року кошти в сумі 1000 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № ОУ-0000046 від 06.04.2015 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №33475798 від 06.04.2015 року;

- в травні 2015 року кошти в сумі 2000 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № ОУ-0000046 від 22.05.2015 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №34063987 від 20.05.2015 року;

- в вересні 2015 року кошти в сумі 4500 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № ОУ-0000134 від 18.09.2015 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №35790516 від 17.09.2015 року;

- в листопаді 2015 року кошти в сумі 5200 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № ОУ-0000170 від 27.11.2015 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №36771552 від 26.11.2015 року;

- в січні 2016 року кошти в сумі 5400 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № ОУ-0000002 від 22.01.2016 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №37531603 від 21.01.2016 року;

- в лютому 2016 року кошти в сумі 5000 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № ОУ-0000017 від 19.02.2016 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №37531603 від 19.02.2016 року;

- в липні 2016 року кошти в сумі 5000 грн. що підтверджується копією епікризу, актом №88 від 15.07.2016 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №39771273 від 18.07.2016 року;

- в березні 2017 року кошти в сумі 7500 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № 24 від 31.03.2017 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією № ПН516551 від 29.03.2017 року;

- в липні 2017 року кошти в сумі 7100 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № 66 від 28.07.2017 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №ПН743640 від 25.07.2017 року;

- в жовтні 2017 року кошти в сумі 8700 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № 80 від 13.10.2017 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №ПН892768 від 05.10.2017 року;

- в грудні 2017 року кошти в сумі 9100 грн. що підтверджується копією епікризу, актом № 108 від 15.12.2017 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №ПН892768 від 05.10.2017 року;

Крім того, позивачами, відповідно до призначення сімейного лікаря від 09.08.2017 року (а.с. 171 т.2), затрачено 730 грн. 93 коп. на придбання ліків «ламиктал», «клоназепам», що також стверджується фіскальними чеками №45800, № 49811, № 45799 на суми: 240 грн.20 коп., 405 грн.73 коп. та 85 грн., і такі витрати також на думку суду підлягають стягненню з відповідача.

Суд також знаходить підлягаючими до задоволення позовні вимоги позивачів в сумі 7413 грн.52 коп., які складаються з витрат на постійний догляд для дитини ОСОБА_7 (придбання памперсів), яка, як вбачається з висновку експерта та інших матеріалів справи, весь час знаходиться в лежачому стані, самостійно не може справляти природні потреби, потребує стороннього догляду.

У задоволенні вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, витраченої на заправку автомобіля в сумі 1081 грн. 18коп., суд вважає за необхідне відмовити, оскільки такі витрати, що зазначені позивачами у позовній заяві, ними не було доведено, що вони витрачені саме на заправку автомобіля, який перевозив хвору дитину до місця лікування.

Крім того, суд знаходить відмовити у задоволені позову в частині стягнення коштів, витрачених позивачами на оплату проїзду до м.Трускавця, оскільку відсутні докази того, що дитині ОСОБА_7 було необхідне відвідування лікарні в м.Трускавець.

Крім того, не знайшли свого документального підтвердження витрати на винаймання квартири в м.Хмельницькому ( гр. – листопад 2014 року – грудень 2017 року ).

Суд також знаходить не підлягаючими до задоволення вимоги позивачів про стягнення коштів, витрачених на комісію банку, оскільки дані кошти не витрачені на придбання ліків чи проведення лікування дитини.

Зазначені вище обставини щодо матеріальних витрат, які зазнала родина позивачів у зв'язку з лікуванням дитини ОСОБА_7, підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено розмір витрат, які можливо віднести до матеріальної шкоди на суму 76344 грн.45 коп.

Суд знаходить безпідставними доводи сторони відповідача проте, що позивачі проводили лікування хворої дитини у платній, приватній клініці «Апіс-Меліфіка», оскільки дитина має право на безкоштовне лікування в державних закладах охорони здоров’я. Відповідно до положень ч.1 ст.6 Основ законодавства про охорону здоров’я від 19.11.1992 року, з послідуючими змінами, кожен громадянин України має право на охорону здоров’я, що зокрема, передбачає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я; відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди.

Суд також знаходить безпідставними посилання сторони відповідача на заперечення позову в тому, що відповідно до рішення Шепетівського міськрайонного суду від 21.11.2014 року, було задоволено позов позивачів та стягнуто з ОСОБА_6 ЦРЛ 20 563 грн. 24 коп. матеріальної шкоди та 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, і відповідач – ОСОБА_6 ЦРЛ не може бути двічі притягнута до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 21.11.2014 року стягнуто матеріальну шкоду у сумі 20562 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачам в період з часу з народження дитини 13.05.2011 року по липень 2014 року та 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, якої позивачі зазнали через те, що лікар акушер-гінеколог ОСОБА_6 ЦРЛ, ОСОБА_3, яка приймала пологи у ОСОБА_5 недбало поставилась до своїх професійних обов’язків, що призвело до тяжкого стану новонародженої дитини – ОСОБА_7, яка стала інвалідом, травма отримана при пологах, призвела до невиліковного захворювання, що викликає необхідністю докладати зусиль для полегшення їй фізичного болю, необхідністю постійного догляду за дитиною, що перешкоджає вести звичайний спосіб життя.

Суд знаходить, що позивачі в період з листопада 1014 року по грудень 2017 року також зазнали моральних страждань у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, хвороба якої пов’язана з неналежним виконанням лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_6 ЦРЛ ОСОБА_3 своїх професійних обов’язків у ході прийняття пологів. Встановлено, що позивачі продовжують нести моральні страждання, оскільки їх дитина продовжує хворіти, не здатна до самообслуговування, вони несуть матеріальні витрати на її лікування та утримання, що вимагає від них додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищевикладене, суд знаходить позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивачів по 5000 грн. кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з ціни позову, яка складається з двох самостійних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, яка задоволена на 75,76% 100768,67грн.:76344,45грн.х100) та про відшкодування моральної шкоди, яка задоволена на 1% (8810 грн.:1000000грн.х100%), на підставі ст.141 ЦПК України, ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1244 грн.12 коп. (622 грн. 06 коп. + 622 грн.06 коп.), що складається з судового збору за вимогу майнового характеру в сумі 533,96 грн. (704,80грн.х75,76%:100%) та з судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 88,10 грн. (8810 грн.х1%:100%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 133, 141, 259, 265, 279, ст.ст.22, 23, 1172, 1199 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 центральної районної лікарні, третя особа – ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 центральної районної лікарні на користь ОСОБА_4 38172 грн. 22 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 центральної районної лікарні на користь ОСОБА_5 38172 грн. 23 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 центральної районної лікарні (30400, м.Шепетівка, вул. В.Котика, 85, код 02004812) на користь держави 1244 грн.12 коп. судового збору.

Позивач 1: ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_1, паспорт серія НВ №335235; РНОКПП - НОМЕР_1.

Позивач 2: ОСОБА_5, адреса: АДРЕСА_1, паспорт серія НВ № 587600; РНОКПП - НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_6 центральна районна лікарня, адреса: 30400, м.Шепетівка, вул. В.Котика,85 Хмельницької області, код ЄДРПОУ 02004812.

Третя особа - ОСОБА_3, адреса: 30400, м.Шепетівка, вул. В.Котика,85 Хмельницької області,

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.

Суддя: Н.В.Мазур