Рішення № 80882041, 29.03.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1507/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Ваврин М.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер відсутній, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ОСОБА_6, провінція Онтаріо, м. Місісага, вул. Філдгейт драйв, буд. 3288, паспорт громадянина ОСОБА_6 №AD564274, виданий 27.12.2017 р. органом MISSISSAUGA, до ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 11, ЄДРПОУ - 04056115, про зняття з реєстрації місця проживання,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2019 року представник позивача, адвокат ОСОБА_7, яка діє на підставі ордера на надання правової допомоги серії ЛВ № 105997 від імені ОСОБА_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживає за адресою: ОСОБА_6, провінція Онтаріо, м. Місісага, вул. Філдгейт драйв, буд. 3288 звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 11, ЄДРПОУ - 04056115, про визнання незаконною відмови ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради у знятті з реєстрації місця проживання та зобов'язання ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради зняти ОСОБА_5 з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що позивач з народження проживав у м. Львові і був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3. У 2002 році, у 3-річному віці разом із батьками виїхав на постійне проживання до ОСОБА_6, де проживає досі. Після досягнення повноліття, 27 грудня 2017 року прийняв громадянство ОСОБА_6 та отримав паспорт цієї країни. 04 лютого 2019 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_8 звернувся від імені ОСОБА_5 до ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про зняття його з реєстрації місця проживання. 05 лютого 2019 року ОСОБА_2 районною адміністрацією Львівської міської ради відмовлено у знятті позивача з реєстрації, оскільки в нього відсутній паспорт громадянина України. Вказує, що оскільки позивач залишив Україну дитиною, паспорт громадянина України чи інший документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, йому компетентними органами України ніколи не видавався. Єдиним документом, що засвідчує особу позивача, є паспорт громадянина ОСОБА_6. Відтак, для проведення реєстраційної операції позивач не може подати паспорт громадянина України. Вважає відмову ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради у знятті позивача з реєстрації порушенням його прав та інтересів.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на мотиви викладені в позові, просила позов задовольнити.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив повністю. Зазначив, що Пунктом 26 "Правил реєстрації місця проживання" визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких орган реєстрації має право зняти з реєстрації місця проживання фізичну особу. Представник позивача, ОСОБА_8, подав до Центру надання адміністративних послуг заяву про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача ОСОБА_5 у зв'язку з вибуттям на проживання до ОСОБА_6. Відповідно до п.11 "Правил реєстрації місця проживання", районна адміністрація відмовила ОСОБА_5 у знятті з реєстрації місця проживання, у зв'язку з неподанням необхідних документів - паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID- картки чи іншого документа, до якого вносяться відомості про місце проживання.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 позовні вимоги заперечила повністю, покликаючись на мотиви викладені у відзиві, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сімї і прописки, виданої 24 січня 2019 року ОСББ «Окуневського 3», в квартирі 176, буд. 3, що по вул. Окуневського у м. Львові ОСОБА_5 зареєстрований, але фактично не проживає.

Згідно з Актами про фактичне проживання ОСББ «Окуневського 3», №68 від 14.10.2017 р, №90 від 26.04.2018 р., №108 від 12.09.2018 р., №129 від 26.01.2019 р., ОСОБА_5 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, але фактично не проживає.

Факт приналежності ОСОБА_5 до громадянства ОСОБА_6 підтверджується паспортом громадянина ОСОБА_6 №AD564274, виданий 27.12.2017 р. органом MISSISSAUGA.

Як вбачається із заяви про зняття з реєстрації місця проживання від 04 лютого 2019 року, представник позивача за довіреністю ОСОБА_8 звернувся від імені ОСОБА_5 до ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про зняття його з реєстрації місця проживання. Згідно із відміткою на вказаній заяві, 05 лютого 2019 року ОСОБА_2 районною адміністрацією Львівської міської ради відмовлено у знятті позивача з реєстрації у зв’язку з відсутністю у ОСОБА_5 паспорта громадянина України.

Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються ОСОБА_9 України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до ст. 7 цього Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають "Правила реєстрації місця проживання", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207.

Пунктом 26 "Правил реєстрації місця проживання" визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких орган реєстрації має право зняти з реєстрації місця проживання фізичну особу, а саме:

- заяви особи або її представника, поданої за формою згідно з додатком 11 "Правил";

- рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- свідоцтва про смерть;

- повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням

відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому Порядку;

- інших документів, які свідчать про припинення:

- підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформації територіального органу або підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні);

- підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту);

- інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Відповідно до п. 26 "Правил", разом із заявою особа подає документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до п. 27 "Правил", працівник органу реєстрації:

- перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві;

- приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи;

- вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.

- оформляє і видає довідку про зняття з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 16, дітям, які не досягли 16 років, та громадянам, які мають паспорт громадянина України у формі картки, а також вилучає раніше видану довідку про реєстрацію місця проживання для подальшого знищення;

- повертає особі або її представнику документ, до якого внесені відомості про зняття з реєстрації місця проживання, довідку про зняття з реєстрації місця проживання, а також документи, які подавалися.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених ОСОБА_9, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення до суду з позовом є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 55 ОСОБА_9 України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

ОСОБА_9 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_9 України повинні відповідати їй.

ОСОБА_9 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_9 України гарантується.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_9 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Закріплений у ст. 10 ЦПК України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_9 України гарантується.

Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Свобода пересування та вибір місця проживання на території будь-якої держави, в якій людина перебуває на законних підставах, є одним з найважливіших особистих прав, яке прямо або побічно гарантується в ряді документів ОСОБА_10 Європи і підтверджується у рішеннях Європейського Суду з прав людини.

ОСОБА_9 України у статті 3 декларує положення про те, що "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Дане положення - одна з фундаментальних основ конституційного ладу України.

Зміст статті 3 ОСОБА_9 України означає пріоритет прав і свобод людини в діяльності всіх органів держави, їх орієнтацію на ці права і свободи. Бо права людини по-перше, виражають її волю, а по-друге, вони покликані служити обмежувачем всевладдя держави, перешкоджати сваволі державних органів і посадових осіб, необґрунтованого вторгнення держави у сферу особистої свободи людини.

Правове становище (статус) людини і громадянина в повному обсязі характеризується сукупністю прав, свобод і обов'язків, якими він наділяється як суб'єкт правовідносин, що виникають у процесі реалізації норм всіх галузей права. Право на вибір місця проживання становить частину свободи самовизначення особистості.

Ст. 13 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Частина 1 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права гарантує кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, у межах цієї території, право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Згідно зі ст. 33 Основного Закону України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Дана свобода є одним з компонентів свободи пересування, яка передбачена в статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 16 вересня 1963 (ETS № 46) і включає в себе також право залишати будь-яку країну, включаючи власну, і право громадянина безперешкодно повертатися у власну країну.

Відповідно до Протоколу № 4 до Конвенції кожен, хто на законних підставах перебуває на території будь-якої держави, має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання в межах цієї території (пункт 1 статті 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, дослідивши матеріали справи, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що він як громадянин ОСОБА_6, не може надати органу реєстрації документу, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання та виконати вимоги Правил №207, оскільки паспорта громадянина України він ніколи не отримував.

Згідно з ч. ч. 9, 10 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з ч.2 ст. 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на зазначене, враховуючи, що пунктом 26 "Правил реєстрації місця проживання" передбачено, що орган реєстрації має право зняти з реєстрації місця проживання фізичну особу на підставі рішення суду, яке набрало законної сили про зняття з реєстрації місця проживання особи, суд, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача, користуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст. 5 ЦПК України, вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_2 районну адміністрацію Львівської міської ради зняти ОСОБА_5 з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Виходячи з вищенаведеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є підставним та обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Керуючись ч.2 ст. 5 ч. ч. 9, 10 ст. 10, 12, 13, 76, 81, 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає: ОСОБА_6, провінція Онтаріо, м. Місісага, вул. Філдгейт драйв, буд. 3288, паспорт громадянина ОСОБА_6 №AD564274, виданий 27.12.2017 р. органом MISSISSAUGA) до ОСОБА_2 районна адміністрація Львівської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 11 задовольнити повністю.

Визнати незаконною відмову ОСОБА_2 районної адміністрації Львівської міської ради у знятті з реєстрації місця проживання від 05 лютого 20019 року ОСОБА_5 за адресою : АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_2 районну адміністрацію Львівської міської ради (79019, м. Львів вул. Липинського 11, ЄДРПОУ 04056115) зняти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер відсутній, проживає: ОСОБА_6, провінція Онтаріо, м. Місісага, вул. Філдгейт драйв, буд. 3288, паспорт громадянина ОСОБА_6 №AD564274, виданий 27.12.2017 р. органом MISSISSAUGA, з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_10