Рішення № 80881708, 02.04.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5002/18

пр.№ 2/464/394/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2019 року м. Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі головуючого судді Рудакова І.П.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук О.Ю.,

справа № 464/5002/18,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 з’явився,

відповідачка ОСОБА_2 з’явилася,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки і піклування,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки і піклування про усунення перешкод щодо участі батька у вихованні дитини, визначення способів участі у вихованні дитини,

за участю представників учасників справи: представник позивача ОСОБА_3 з’явилася, представник відповідача ОСОБА_4 з’явилася, представник Органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_5 з’явилася,

в с т а н о в и в:

у серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить зобов’язати відповідача не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити наступні способи у вихованні доньки, а саме: особисте спілкування у формі побачень в 1-3 суботу та 2-4 неділю місяця з 11.00 год. до 20.00 год., побачення на день народження дитини – 31 травня, спільний відпочинок у першу половину літніх канікул із батьком, необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв’язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою, право забирати доньку з дому/школи особисто в день побачення з донькою. В обґрунтування позову покликається на те, що у 2012-2016 роках між ним та відповідачкою існував шлюб. У шлюбі в них народилася донька – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження від 06.06.13р. У 2016 році вони припинили шлюбні стосунки, після чого дитина проживає разом з відповідачкою. Після припинення відносин між ними ОСОБА_2 ізолювала від нього доньку та стала чинити перешкоди у побаченнях та спілкуванні з дитиною, що змусило його звернутися до Сихівської районної державної адміністрації Львівської міської ради за врегулюванням даного спору. Розпорядженням до Сихівської районної державної адміністрації Львівської міської ради №4 від 05.01.17 було встановлено час його зустрічей з донькою в присутності матері: в суботу, неділю почергово- з 11:00 до 13:00. Однак, протягом тривалого часу відповідач порушує покладені на неї розпорядженням обов’язки, перешкоджає шляхом заборон у зустрічах з дитиною. Тому просив суд усунути перешкоди щодо його участі у вихованні та спільному спілкуванні з дитиною та визначити способи участі у вихованні дитини та визначити способи участі у вихованні доньки.

26 листопада 2018 року відповідачка направила до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 Свої заперечення обґрунтувала тим, що розпорядженням Сихівської районної державної адміністрації Львівської міської ради №4 від 05.01.17 було встановлено час зустрічей позивача з донькою в присутності матері. Зазначене розпорядження не скасоване. У визначені дні зустрічей з дитиною позивач не приходив, що підтверджено актами. Просить у позові відмовити.

17 вересня 2018 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання.

25 січня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні сторона позивача підтримала позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти доводів позову, просили суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні представник третьої особи заперечив проти позову повністю та просять у такому відмовити, адже їх розпорядження не скасовано щодо визначених днів зустрічей.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіриш їх доказами, суд прийшов наступного.

У сторін від шлюбних відносин народилась дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати із матір’ю. Дані обставини підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи та визнаються сторонами, а тому не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ЦПК України.

Суд установив, розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 05 січня 2017 року № 4 визначено способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_6, 31 травня 2013 року. Встановлено час зустрічей в присутності матері: субота, неділя почергово – з 11.00 год. до 13.00 год. Матері не чинити перешкоди в зустрічах батька з донькою. Роз’яснено сторонам вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї у відповідності до ст. 159 СК України / арк. спр. 8/.

У відповідності до ч. 2 ст. 158 СК України рішення органу опіки і піклування є обов’язковим до виконання.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо участі у вихованні дитини позивачем, у зв’язку із невиконання рішення органу опіки і піклуванням із сторони відповідача.

Відповідно до ст. ст. 141, 157 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що діючим законодавством визначено порядок вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Рішення органу опіки та піклування з вищезгаданого питання є обов'язковим для батьків, і лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Таким чином, у випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Із матеріалів справи убачається, що 28 серпня 2018 року позивач звертався із заявою до органу опіки і піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради щодо вжиття всіх необхідних заходів для запобігання порушення матір’ю його права на зустрічі із своєю дитиною та зобов’язати матір дитини виконувати розпорядження від 05.01.2017 № 4. Зазначав, що наприкінці травня 2018 року відповідачка заборонила дочці зустрічатися з ним, спілкуватися по телефону, що суперечить розпорядженню третьої особи від 05.01.2017 № 4 та чинним нормам права / арк. спр. 11/.

Розглянувши таку заяву, третя особа надала відповідь 27 вересня 2018 року № 2608-334, яка містить наступну інформацію. З метою перевірки зазначених у заяві фактів працівники третьої особи виходили до помешкання, де проживає матір і дитина. Відповідачка надала пояснення, що жодних перешкод не чинить та чітко дотримується положень розпорядження від 05 січня 2017 року № 4. Повідомила про відсутність позивача у визначені дні та години відповідно до сказаного розпорядження, про що складено відповідні акти. У зв’язку із цим, роз’яснено ОСОБА_1 щодо чіткого виконання зазначеного розпорядження / арк. спр. 34/.

Відсутність перешкод у спілкуванні та вихованні дитини відповідачка підтверджує рядом актів складних починаючи з 03 березня 2018 року та по 03 листопада 2018 року про те, що вона разом із дитиною перебувала на вулиці з 11.00 год. до 13.00 год., тобто у визначені дні та години третьою особою. Відповідні акти формувались відповідачем особисто, однак затверджувались сусідами та знайомими особами, які були присутні в цей час /арк. спр. 36-61/.

Дані обставини також були підтверджені свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є сусідами відповідача, були безпосередньо допитані у судовому засіданні про обставини, які відомі їм особисто. Повідомлені ними обставини мають значення для справи.

Таким чином, суд прийшов переконання що при оцінці групи таких доказів останні дійсно підтверджують невиконання розпорядження від 05.01.2017 № 4 із сторони позивача. Будь-яких доказів із сторони ОСОБА_1 із цього питання суду не надано.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 12 цього Кодексу що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що позивачем не доведено у відповідності до ст. ст. 79-81 ЦПК України факт вчинення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, зокрема щодо поведінки ОСОБА_2 по невиконанню розпорядження органу опіки і піклування від 05.01.2017 № 4, адже наявність саме таких даних є підставою для застосування ч. 1 ст. 159 СК України, а тому у такій позовній вимозі необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про визначення способу участі позивача у вихованні дитини, суд прийшов переконання, що оскільки перешкод у спілкуванні з дитиною та вихованні суд не встановив, така вимога є похідною від основної у якій відмовлено, відсутністю доказів у відповідності до ст. ст. 78-81 ЦПК України з цього питання у матеріалах справи, суд прийшов висновку що у такій необхідно відмовити.

Таким чином, суд не встановив порушення права позивача на участь у вихованні дитини та визначення способів участі у вихованні дитини, а тому у позові необхідно відмовити повністю.

Будь-яких інших фактичних даних та підтвердження їх доказами, що має значення для правильного вирішення справи, суд не встановив.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, понесені позивачем судові витрати необхідно покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 264, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі батька у вихованні дитини, визначення способів участі у вихованні дитини – відмовити повністю.

Судові витрати у розмірі 704,80 грн покласти на позивача ОСОБА_1, який здійснив їх оплату.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання – місто Львів, вулиця Полуботка, будинок № 11, кварти ра № 72, РНОКППФО 001967692;

відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання – АДРЕСА_1, серія та номер паспорта КС 902762;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки і піклування, місце знаходження- місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок № 66, код ЄДРПОУ 25258931.

Дата складення повного судового рішення 02 квітня 2019 року.

Суддя І. П. Рудаков