Рішення № 80880597, 21.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14298/18

Провадження № 2/761/1250/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні у заочному порядку в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхових виплат, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (надалі по тексту - відповідач), у якому просив суд стягнути на свою користь з відповідача належні йому страхові виплати, а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником транспортного засобу «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_2.

04 лютого 2017 року з позивачем стався страховий випадок за участі транспортного засобу «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, який застраховано, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ТДВ СТ «ДОМІНАНТА». Відповідно до постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 23.02.2017 р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні порушення і накладено адміністративне стягнення.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після розгляду справи про ДТП в суді 09 березня 2017 року позивачем було подано заяву про виплату страхових виплат з додаванням усіх необхідних документів на ім'я виконуючого обов'язки директора ТДВ «СТ «ДОМІНАНТА». Проте, представником відповідача не розглянута дана заява.

Таким чином, на думку позивача, він має право на страхову виплату. У зв'язку з тим, що свої зобов'язання відповідач не виконує, просив стягнути також інфляційні витрати, 3 % річних, неустойку та пеню.

У судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, про що свідчать матеріали справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися до суду без вручення відповідачу з відміткою працівника поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується довідками Укрпошти, форма 20.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В’ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 24.05.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року витребувано у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» належним чином завірені копії: договору-полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинного станом на 04.02.2017 року , що був укладений із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; експертний висновок про розмір шкоди, завданий внаслідок ДТП 04.02.2017 року транспортному засобу марки «Шавроле Лачетті» д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є позивач ОСОБА_1. Вимоги даної ухвали залишені без задоволення, витребувані документи до суду не надходили.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 8).

09.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СТ «Домінанта» із заявою про виплатою страхового відшкодування, яка отримана уповноваженим представником (а.с. 9).

Крім того, представником відповідача 30.11.2017 року отримана заяву позивача від 28.11.2018 року, в якій вказав, що у випадку продовження бездіяльності щодо не здійснення страхових виплат, позивач вимушений буде звернутись до суду із відповідним позовом (а.с. 10-11).

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно абз. 1 п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 36 Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір відшкодування страховиком шкоди (збитків), завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); шкодою, заподіяною майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду (пункт 32.4 статті 32); шкодою, пов'язаною із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32); сумою франшизи, розрахованою за правилами пункту 12.1 статті 12.

За змістом ст. 29, п. 32.7 ст. 32 вказаного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Згідно з п.3 ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує витрати на проведення експертизи лише в разі якщо він у визначений законом строк не направив свого представника для огляду транспортного засобу.

Отже, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідні роз'яснення містяться і в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Так приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що 04 лютого 2017 року сталася ДТП за участі транспортного засобу «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_2, що належить позивачу, та транспортного засобу «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, який застраховано, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ТДВ СТ «ДОМІНАНТА». Вина ОСОБА_2 встановлена постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 23.02.2017 р.

Так, під час розгляду справи, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що 04.02.2017 року сталася ДТП, у якій було пошкоджено його автомобіль, а копія постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 23.02.2017 р., на яку посилається сторона позивача, в матеріалах справи відсутня.

Крім того, докази того, що транспортний засіб «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 було застраховано згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» відсутні, адже такий поліс матеріали справи не містять.

Також позивачем не надано будь-які належні та допустимі докази обґрунтування розміру шкоди, завданою позивачу

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Надаючи оцінку наданим доказам, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять будь - яких документів, які б дали змогу зробити достовірний висновок щодо правовідносин, їх характер, в яких перебувають сторони.

Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене, суд не може покласти в основу рішення твердження позивача про те, що позивачу заподіяно шкоду 04.02.2017 року внаслідок ДТП за участю його автомобіля, винуватцем якої є ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем, а у останнього виник обов'язок щодо виплати коштів.

Під час розгляду справи позивачем вказаних доказів надано не було. За таких обставин, з огляду на відсутність обов»язку суду щодо збирання доказів, підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно ст. 141 ЦПК України у зв'язку із відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст.ст. 22, 509, 636, 979, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 133, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхових виплат, - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», код ЄДРПОУ 35265086, адреса м. Київ, пров. Індустріальний, 23.

Суддя: Осаулов А.А.

Повний текст рішення виготовлено 21.03.2019 року