Рішення № 80879578, 22.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/2699/17

Провадження № 2/760/2835/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі:головуючого судді- Лазаренко В.В. за участю секретаря - Каліщук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_4 про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2017 позивач, ПрАТ СК «ПЗУ Україна», звернувся в суд з позовом до відповідача, ОСОБА_4, в якому просить стягнути з останнього на свою користь витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 125 637, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.04.2015 о 15.10 по вулиці Хрещатик в м. Києві з вини відповідача, який керував автомобілем «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_3 в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до договору страхування від 11.11.2014 серія АМ №093451. На виконання умов вказаного договору страхування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3 здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 125 637, 25 грн., відшкодувавши таким чином майнову шкоду, яка була завдана останньому з вини відповідача.

Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що в межах фактичних затрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3 мав до відповідача, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 27 Закону України «Про страхування». 22.08.2016 з метою реалізації вказаного права до відповідача пред'явлена вимога про сплату 125 637, 25 грн. на користь позивача, однак заборгованість відповідачем не погашена.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до поданої заяви просить суд розглядати справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав.

Беручи до уваги дані про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на неповідомленням останнім про причини неявки та неподання відзиву, суд з урахуванням позиції позивача та положень ст.ст. 211, 223, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) дійшов висновку про розгляд справи у відсутності сторін та ухвалення заочного рішення.

Дослідивши докази та з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.11.2014 між позивачем, ПрАТ СК «ПЗУ Україна», та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №093451, за яким ПрАТ СК «ПЗУ Україна» застрахувало майнові інтереси ОСОБА_3 пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_2.

03.04.2015 о 15.10 по вулиці Хрещатик в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, яким керував відповідач, та автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача. Вина відповідача встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2015, відповідно до змісту якої вбачається, що відповідач при керуванні автомобілем «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції в наслідок чого здійснив зіткнення з «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2015 набрала законної сили, а тому у даній справі щодо правових наслідків дій відповідача в силу приписів ч. 6 ст. 86 ЦПК України є обов'язковою для суду в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать матеріали справи в наслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_2, завдано матеріальних збитків.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 08.04.2015 №646/15, виконаного ТОВ ЕАК «Фаворит», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_2, з урахуванням ПДВ, але без врахування ВТВ, склала 138 286, 06 грн.

Згідно рахунку-фактури від 08.04.2015 №2015001452, виставленого ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_2, склала 125 637, 25 грн.

Дорожньо-транспортна пригода від 03.04.2015 кваліфікована позивачем як страховий випадок, та на підставі страхового акту від 08.04.2015 №UA2015040300016/L01/01 та страхового акту від 20.05.2015 №UA2015040300016/L01/02 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 125 637, 25 грн.

Страхове відшкодування у вказаному розмірі сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 14.04.2015 №31875, платіжним дорученням від 22.05.2015 №32729 та довідкою про проведення акту взаємозаліку вимог за договором страхування.

Вищевказані витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Частина перша статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до змісту частини першої, другої ст. 1187, частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, в тому числі, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Таким чином за загальним правилом обов'язок відшкодувати майнову шкоду покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача. Зазначене правило підлягає застосуванню також у випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Кредитором у зобов'язанні з відшкодування шкоди виступає потерпілий, якому належить право вимагати від заподіювача шкоди (боржника у зобов'язанні) відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі.

Законом України «Про страхування» у статті першій визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно статті 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, в тому числі з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вищевикладене, позивач після сплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 11.11.2014 серія АМ №093451 набув прав кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди, боржником у якому виступає відповідач.

Як встановлено судом, відповідачем не відшкодовано витрати позивача, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, за рахунок якого відшкодована майнова шкода, завдана потерпілому.

Таким чином, оскільки відповідач є особою, відповідальною за завдані в наслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки, і зазначені збитки відшкодовані за рахунок страхового відшкодування, сплаченого позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з виплатою вказаного страхового відшкодування, у загальному розмірі 125 637, 25 грн. є законними та обґрунтованими, а тому їх належить задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до правил установлених ст. 141 ЦПК України належить розподілити судові витрати, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 884, 55 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 12, 13, 81, 89, 264, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 /адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: невідомий/ на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» /адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; код ЄДРПОУ: 20782312/ витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 125 637, 25 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 884, 55 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.В. Лазаренко