Рішення № 80878681, 01.04.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.04.2019 ЄУН № 337/2468/18

Провадження № 2/337/95/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення судових витрат,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом у якому зазначила, що 02.08.2007 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №ZPE0GL00000402, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 32660 доларів США з терміном повернення до 30.07.2037 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, 02.08.2007 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 07.11.2013 року, яке набрало законної сили 04.03.2014 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPE0GL00000402 від 02.08.2007 року в розмірі 34244 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, із застосуванням процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

10.10.2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис про стягнення з неї-Малюк Я.В. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором№ ZPE0GL00000402 від 02.08.2007 року, станом на 11.08.2017 року, в розмірі 44430,69 доларів США( еквівалент 144424 грн. 43 коп.), з яких: 27039,53 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 9452,49 доларів США – заборгованість за відсотками, 374,40 доларів США – заборгованість за штрафами (фіксована частина), 7564,27 доларів США – заборгованість за штрафами ( процентна складова).

12.04.2018 року на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса, постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжявідкрито виконавче провадження ВП №56166869.

Позивач вважає, що на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності розміру кредитної заборгованості та вчинив виконавчий напис за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, не впевнився в отриманні боржником вимог банку, тому проситьвизнати виконавчий напис, вчинений 10.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 15.06.2018 року за даним позовом у справі відкрито загальне позовне провадження та розпочате підготовче провадження.

02.08.2018 року до суду від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі та зазначив, що приватний нотаріус для вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості отримав від банку документи, перелік яких вказано у постанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а тому його дії щодо вчинення виконавчого напису були законними. Нотаріус перевіряє тільки наявність необхідних документів, указаних у постанові уряду, та не встановлює права і законні інтереси учасників правовідносин. З огляду на те, що зобов’язання позичальника за кредитним договором та рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконані, а договір діє до повного виконання зобов’язань сторонами, то у приватного нотаріуса були усі правові підстави для вчинення виконавчого напису. Нотаріус вчинив виконавчий напис з дотриманням норм діючого законодавства та на підставі належних документів, що підтверджують безспірність кредитної заборгованості. Просили в задоволенні позовних вимого відмовити в повному обсязі. Провести розгляд справи у відсутності представника банку.

21.08.2018 року від Хортицького ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області надійшли письмові пояснення на позов в яких вказано, що у відділі на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження ВП №56166869 за виконавчим написом №НМТ 415841, виданим приватним нотаріусом ОСОБА_2 10.10.2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 144424 грн. 43 коп. 27.06.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі ч.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, у визначений судом строк заперечень на позов не подав, в судове засідання не прибув про невідомим суду причинам, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою від 02.10.2018 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання позивач та її представник адвокат ОСОБА_3 не з’явилися. Позивачка ОСОБА_1 надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає ( а.с. 126).

Представник Хортицького ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, у судове засідання не з’явився, направив суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника ВДВС, просить позов залишити без задоволення.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, відзив на позов суду не надав, у судове засідання не з’явився, копії матеріалів, які стали підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису, суду не надав.

Враховуючи вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та ухвалити рішення по наявним у справі документам.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судовезасіданнявсіхучасниківсправичи в разіякщовідповідно до положеньцього Кодексу розглядсправиздійснюється судом за відсутностіучасниківсправи, фіксування судового процесу за допомогоюзвукозаписувальноготехнічногозасобуне здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягаютьчастковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що 02.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1було укладено кредитний договір № ZPE0GL00000402, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит на споживчі цілі у розмірі 32 660 доларів США зі сплатою 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення –30.07.2037 року.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, в той же день - 02.08.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

07.11.2013 року рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPE0GL00000402 від 02.08.2007 року, станом на 07.08.2013 року, в розмірі 34244 доларів США, яка складається: заборгованості за кредитом - 27736,46 доларів США; заборгованість за відсотками - 4212,83 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 68,16 доларів США; пеня - 566,08 доларів США; штраф (фіксована складова) - 31,29 доларів США; штраф (процентна складова) - 1629,18 доларів США; звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, із застосуванням процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

04.03.2014 року рішення суду набрало законної сили.

17.03.2014 року Хортицьким районним судом м.ЗапоріжжяПАТ КБ «Приватбанк» видано виконавчий лист №337/4646/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPE0GL00000402 від 02.08.2007 року.

08.09.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» направило ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором № ZPE0GL00000402 від 02.08.2007 року.

10.10.2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № ZPE0GL00000402 від 02.08.2007 року за період з 02.08.2007 року по 11.08.2017 року в розмірі 44430,69 доларів США( еквівалент 144424 грн. 43 коп.), з яких: 27039,53 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 9452,49 доларів США – заборгованість за відсотками, 374,40 доларів США – заборгованість за штрафами (фіксована частина), 7564,27 доларів США – заборгованість за штрафами (процентна складова).

12.04.2018 року постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя відкрито виконавче провадження ВП №56166869 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «ОСОБА_4. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернувшись у 2013 році до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на іпотечне майно, ПАТ КБ «Приватбанк» використав право вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту.Вказані обставини сторонами не оспорються.

При цьому, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про дострокове стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 07.11.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Після ухвалення рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису нотаріуса, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 88 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на час вчинення спірних правовідносин, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не може обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що у зв'язку із наявністю судового рішення про дострокове стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, банк позбавлений можливості стягувати з ОСОБА_1 заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, пеню та комісію, оскільки у випадку невиконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк має право на звернення до суду з позовом на підставі статті 625 ЦК України.

Отже, не можна вважати безспірною зазначену у виконавчому написі нотаріуса стягнуту з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» кредитну заборгованістьу розмірі в розмірі 44430,69 доларів США (еквівалент 144424 грн. 43 коп.), з яких: 27039,53 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 9452,49 доларів США – заборгованість за відсотками, 374,40 доларів США – заборгованість за штрафами (фіксована частина), 7564,27 доларів США – заборгованість за штрафами ( процентна складова), яка була нарахована за період з 02.08.2007 року по 11.08.2017 року.

Крім того слід зазначити, що представником відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» до відзиву на позов було додано письмову вимогу ОСОБА_5 про усунення порушень за кредитним договором, однак в матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що вказаний лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором позивач отримувала, у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», або ж виконати їх, що також не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання вчиненого 10.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи рішення у справі суд враховує, що, боржник за виконавчим написом має право на захист свого цивільного права та в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому сам по собі факт додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів, встановлених КМУ, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, якщо судом буде встановлено, що на момент вчинення нотаріусом цього напису боржник не мав безспірної заборгованості перед стягувачем у тому розмірі, як зазначено у виконавчому написі.

Виходячи з викладеного, не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача АТ КБ «Приватбанк» про те, що як Банком, так і нотаріусом були дотримані вимоги ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги пред’явлені до АТ КБ «Приватбанк» та визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 10.10.2017 року таким, що не підлягає виконанню повністю з вищенаведених підстав.

Поряд з цим, суд вважає, що Хортицький ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області,залучений позивачем до участі у справі як співвідповідач, є неналежним відповідачем, оскільки позивачем пред’явлено вимоги в позовному провадженні, зокрема з підстав невизнання факту наявності безспірної заборгованості перед кредитором та відсутність належних документів, наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису, а відтак відсутності підстав для видачі виконавчого напису.

В даному випадку цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Отже, доводи позивача про порушення, допущені відповідачем – Хортицьким ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і суд вважає, що вимоги до цього відповідача заявлено безпідставно та необґрунтовано.

Враховуючи, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, то суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог до Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд, керуючись положенням ст.141 ЦПК України та враховуючи, що позовні вимоги до належного відповідача АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволеннюповністю, вирішує покласти судові витрати на відповідача АТ КБ «Приватбанк», стягнувши з останнього на користь позивача ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. в рахунок компенсації суми судового збору сплаченої позивачем при зверненні до суду.

З приводу стягнення з належного відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

ЦПК України не містить положень щодо обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу. Розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу на сьогодні не обмежений, але, враховуючи приписи ст.137 ЦПК України, він має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданим адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або ) значенням справи для сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009,п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем надано договір про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_3 від 16.07.2018 року та ордер на надання правової допомоги серії ЗП №020068 від 16.07.2018 року, проте не надано будь-якихдоказів (квитанцій, чеків тощо) в підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу; детального опису робіт, виконаних адвокатом, часу, витраченого на виконання цих робіт (надання послуг), зокрема, акту приймання-передачі наданих послуг; детального опису витрат, понесених адвокатом для виконання цих робіт (надання послуг); розрахунку вартості складових наданих відповідних послуг (робіт). Суд також відмічає, що участі в судовому засіданні з розгляду даної справи, представник позивача не приймав, тому в цій частині позовні вимоги позивача необхідно залишити без задоволення.

ОСОБА_4 вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп., відповідно до ст.141 ЦПК України, необхідно задовольнити.

Керуючись ст.3, 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.141,258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 ОСОБА_6 Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення судових витрат,задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис № НМТ 415841, вчинений 10.10. 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № ZPE0GL00000402 від 02.08.2007 року за період з 02.08.2007 року по 11.08.2017 року в розмірі 44430,69 доларів США( еквівалент 144424 грн. 43 коп.), з яких: 27039,53 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 9452,49 доларів США – заборгованість за відсотками, 374,40 доларів США – заборгованість за штрафами (фіксована частина), 7564,27 доларів США – заборгованість за штрафами ( процентна складова), таким, що не підлягає виконанню.

В задоволені позову ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі704 грн. 80 коп.

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в Запорізькій апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Г.Є. Гнатик