Ухвала суду № 80877088, 29.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9365/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участі секретаря Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, державного виконавця Шутко О.М., -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просить суд: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 щодо опису та арешту майнових прав боржника у ТОВ «Самшит» та зобов’язати його вжити заходів щодо опису та арешту майнових прав боржника ОСОБА_3

Скарга мотивована зокрема тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2010 року у справі №2-4661/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9 911 772,10 грн. Вказане рішення виконується у зведеному виконавчому провадженні №34090187 (ВП №33749043, ВП №33749913, ВП №34683009) відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Згідно з наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Боженка, буд. 20) значиться одним із трьох засновників та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) Товариства з обмеженою відповідальністю «САМШИТ» (код ЄДРПОУ – 32374875).

Звернувшись 23.03.2018 року до виконавчої служби із заявою про звернення стягнення на корпоративні (майнові) права ОСОБА_3 у ТзОВ «Самшит», листом за вих. №34090187/8 від 05.04.18, заявнику було відмовлено у її задоволенні. Підставою для відмови було те, що 22.01.2015 року на адресу відділу ПВР надійшли ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про забезпечення позову від 05.12.2014 по справі №308/15129/14-ц та від 04.04.2014 по справі №712/16910/12, якими до вирішення справ по суті заборонено передавати на торги та реалізовувати майно, що є предметом позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності, а саме 50 предметів найменувань предметів домашнього вжитку, а також заборонено здійснювати будь-які дії по проникненню в будинок за адресою: м. Ужгород, вул. Боженка, 20; опису; арешту і реалізації вказаного будинку. Після скасування заходів забезпечення позовів, державним виконавцем будуть проведені всі необхідні дії, спрямовані на реалізацію рухомого майна боржника, а також всі необхідні дії, спрямовані на виявлення та реалізацію іншого майна боржника, в тому числі частки у статутному капіталі ТОВ «САМШИТ» (код ЄДРПОУ – 32374875).

Заявник вважає, що державним виконавцем допущено бездіяльність щодо здійснення заходів з примусового виконання рішення суду у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

У судове засідання заявник не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, скаргу просить задовольнити.

У судове засідання державний виконавець і посадова особа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області не з’явилися, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Матеріали виконавчого провадження суду не представили.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, оскільки в ході розгляду скарги підтверджено, що державним виконавцем допущено бездіяльність при здійсненні заходів примусового виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2010 року у справі №2-4661/10. В той же час, державним виконавцем не доведено перед судом правомірність своїх дій.

На підставі ст. ст. 1, 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 12, 260, 261, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, державного виконавця Шутко О.М. – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 щодо опису та арешту майнових прав боржника у ТОВ «Самшит».

Зобов’язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 вжити заходів щодо належного здійснення заходів примусового виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2010 року у справі №2-4661/10.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5