Рішення № 80876316, 28.03.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/6565/18

Провадження № 2/242/70/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника Органу опіки та піклування Селидівської міської ради ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, ОСОБА_5, про захист честі, гідності та про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 17.12.2018 року, звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що неповнолітній позивач з народження виховуюсь та проживаю в родині опікуна, піклувальника у своєї бабусі, ОСОБА_5. 07.12.2018 року знаходячись вдома о 17 годині 00 хвилин його бабусі ОСОБА_5 зателефонував його дід ОСОБА_6, який мешкав з ними 16 років і який його виховував. Під час телефонної розмови бабусі з дідом у них в гостях були присутні сусіди: ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Після закінчення телефонної розмови з дідом, його телефон не відключився. Позивач, включивши «гучний» зв’язок почув розмову діда з ОСОБА_2, його співмешканкою. Розмова відбувалась по «гучному» зв’язку, яку чули всі присутні. Зокрема, ОСОБА_2 говорила: «ОСОБА_5 не чіпати, а почати з «сикуна» Іллюхи. У мене в поліції є знайомі, які впіймають його, заламають руки і підкинуть йому в кишені наркотики, а потім будуть бити його доки він «не обмочиться»». Після почутого він зателефонував своєму діду ОСОБА_6 і запитав: «Ви що, хочете мене посадити? Підкинути наркоту? Тільки за що? Що я вам погане зробив? Дідусю, як ти міг дозволити чужій жінці так говорити про мене? Я ж тебе вважав рідним дідом». Проте дід вимкнув телефон. Після слів, що промовляла відповідач, він розхвилювався, перестав спати, боюся виходити з дому, відчуваю постійну тривогу та вважає себе приниженим, стан його здоров’я погіршився. Після цього він звернувся до лікаря-психіатра, який після обстеження, призначив йому лікування. Зараз він проходе курс амбулаторного лікування, вартість якого на два тижні складає понад 585 грн. 00 коп. Крім того зазначив, відповідач ОСОБА_2 неодноразово висловлювала стосовно нього непристойні (нецензурні) слова, писала заяви в поліцію, зазначивши неправдиву інформацію та поліція з’ясувала, що він не робив того, що вона зазначала в своїх заявах. Дії відповідача вважає неправомірними та такими, що порочать його честь, гідність та могли призвести до того, що він міг бути засудженим не за своєю провиною, внаслідок незаконних дій будь-яких осіб за підбуренням та зговором ОСОБА_2 Просить суд визнати дії ОСОБА_9 неправомірними та такими, що порочать честь, гідність та завдали шкоди здоров’ю та відшкодувати моральну шкоду з відповідача на користь його бабусі, ОСОБА_5, яка є його піклувальником, у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20.12.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28.12.2018 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Пояснив, що його дуже образила вищевказана розмова і після цього він боїться виходити на вулицю, в результаті чого погіршився його стан здоров’я. З цього приводу він звернувся до лікаря психіатра, який встановив йому діагноз та призначив лікування. До теперішнього часу він приймає ліки.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували, зазначаючи про його необґрунтованість та безпідставність. Відповідач ОСОБА_2 також зазначила, що вона нікому не дзвонила і недостовірну інформацію щодо позивача не поширювала. Вважає, що цей позов поданий з ініціативи ОСОБА_5, як помста за те, що вона зверталася до поліції з приводу написів на її паркані. Крім того, вона деякий час мешкала з ОСОБА_6, який є чоловіком ОСОБА_5 і остання з цього приводу постійно дзвонила їй, погрожувала та ображала. Також зазначила, що 30.12.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 припинили проживати разом, а останній повернувся жити до ОСОБА_5

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Органу опіки та піклування Селидівської міської ради ОСОБА_4– в судовому засідання зазначила, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки дії відповідача дійсно порочать честь та гідність позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, зазначила, що зазначені в позовній заяві обставини мали місце та відповідач неодноразово висловлювала стосовно її внука непристойні слова, писала заяви до поліції. Також зазначила, що після погроз відповідача, у ОСОБА_1 порушилося самопочуття та прийшлося звернутися до лікарні. Крім того, не заперечувала той факт, що між нею та відповідачем виникли особисті неприязні відносини, та те, що як вона так і відповідач зверталися до поліції відносно виниклого конфлікту. Вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що станом на 07.12.2018 року він мешкав разом із відповідачкою ОСОБА_2 Так, дійсно 07.12.2018 року близько 17 години 00 хвилин він зателефонував ОСОБА_5, з якою раніше мешкав. Після закінчення телефонної розмови він поклав слухавку, але мабуть забув вимкнути розмову. Після чого, почав розмовляти з ОСОБА_2, під час якої остання сказала, що можна покарати ОСОБА_1 за те, що він на її думку, помалював паркан біля її будинку. Казала про те, що у неї в поліції є знайомі, які впіймають його, заламають руки і підкинуть йому наркотики та поб’ють його. Він сказав, що не треба цього робити і на цьому розмова закінчилася, про те, що хтось чує їхню розмову, він та відповідач не знали.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона перебуває в дружніх відносинах з ОСОБА_5 07.12.2018 року вона з ОСОБА_8 знаходилась в гостях у ОСОБА_5 Близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_6, з яким вони раніше мешкали. Після закінчення телефонної розмови ОСОБА_5 поклала слухавку. Коли зайшов ОСОБА_1 сказав, що ОСОБА_6 після розмови не вимкнув телефон і включивши «гучний» зв’язок почув розмову останнього. Зі слів ОСОБА_5, вона дізналася, що ОСОБА_6 розмовляє з ОСОБА_2. В розмові остання сказала, що слід наказати ОСОБА_1, що в неї зв’язки в поліції і йому підкинуть наркотики, будуть бити його.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 та перебуває з нею в дружніх відносинах. 07.12.2018 року близько 17 години 00 хвилин вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_12 прийшли в гості до відповідача та були близько часу і неї. В цей час співмешканець ОСОБА_2 – ОСОБА_6, спав. За час перебування в гостях ніхто не дзвонив, не приходив та ніяких розмов про позивача та про наркотики не відбувалося

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні дав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_11 Йому також відомо, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 існують неприязні відносини з приводу того, що ОСОБА_6 мешкав із відповідачкою та щодо написів на паркані.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, вислухавши пояснення сторін та свідків, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серія ІІ-НО № 011052 від 15.11.2017 року, виданого повторно Селидівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Донецькій області, ОСОБА_13 померла 11.12.2008 року.

Згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14.11.2007 року, ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Селидівської міської ради № 28 від 13.02.2008 року, ОСОБА_5 призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно запису з медичної картки амбулаторного хворого від 10.12.2018 року, під час огляду лікарем психіатром у ОСОБА_1 встановлено астено-дипресивний синдром ситуаційно обумовлений.

Відповідно до листа Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області № 34607/405/05 від 18.12.2018 року, повідомлення ОСОБА_5 від 10.12.2018 року, щодо вжиття заходів до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка чинить моральний та психологічний тиск на її онука ОСОБА_1 було зареєстровано до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події за № 11297 від 10.12.2018 року. Під час здійснення перевірки, встановлено, що в даному матеріалі відсутні ознаки кримінального правопорушення та адміністративного правопорушення.

Згідно запису з медичної картки амбулаторного хворого від 24.01.201918 року, під час огляду лікарем психіатром у ОСОБА_1 встановлено розлад адаптації.

Відповідно до листа Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області № 31225/405/05 від 16.11.2018 року, повідомлення ОСОБА_2 щодо вжиття заходів до ОСОБА_15, було зареєстровано до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події за № 10397 від 12.11.2018 року. Під час здійснення перевірки, встановлено, що в даному матеріалі відсутні ознаки кримінального правопорушення та адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 при розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України, Цивільного кодексу України,законів України, «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію, «Про телебачення та радіомовлення», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини.

Так, відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частина друга та третя статті 34 Конституції України, визначаючи за кожним право на свободу вираження поглядів, водночас містять застереження про те, що здійснення цього права може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначив, що саме дії відповідача порочать його честь та гідність.

При цьому,чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Статтею 201 ЦК передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Позов про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Таке розуміння змісту статті 277 ЦК України узгоджується із прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), пункт 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 308/2695/15-ц.

Згідно з п. 27 Постанови способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду

Суд звертає увагу, що дослідженні в судовому засіданні докази дають підстави вважати, що між відповідачем та позивачем і його опікуном склалися особисті неприязні відносини, зокрема це виражається з наданих сторонами листів з органів поліції, в яких вони наполягають щодо вжиття заходів відносно один одного, та сторони в судовому засіданні не заперечували щодо наявності у них конфлікту.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не доведено поза розумним сумнівом, факт вчинення відповідачем неправомірних дій, що порочать його честь та гідність.

Слід також наголосити, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Даючи оцінку показанням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10, суд вважає їх такими, що не можуть бути покладені в основу рішення щодо задоволення позову, оскільки вони спростовуються показанням свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в яких викладено протилежні обставини ніж ті що зазначені в позові. Крім того, на думку суду рішення не може ґрунтуватися лише на одних показаннях свідків і вони мають бути дослідженні разом з іншими доказами в їх сукупності, достатності та взаємозв’язку.

Суд також критично відноситься до показань свідка ОСОБА_6, оскільки вказана особа на період зазначених в позові подій проживав із відповідачкою ОСОБА_2, натомість на теперішній час знову проживає із опікуном позивача ОСОБА_5, що в свою чергу викликає у суду розумний сумнів щодо об’єктивності даного свідка та наданих ним в судовому засіданні показань.

Надані позивачем записи з медичної картки амбулаторного хворого щодо відвідування лікаря психіатра не можуть бути розцінені судом, як наслідок дій відповідача, оскільки в судовому засіданні не підтверджено сам факт порушення відповідачем честі та гідності позивача.

Крім того в судовому засіданні не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту, неодноразових висловлювань відповідача стосовно позивача, а саме непристойних чи то нецензурних слів. Крім того, не надано жодного доказу щодо звернень відповідача до поліції та відносно позивача.

В зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, ОСОБА_5, про захист честі, гідності відшкодування моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1)Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, юридична адреса – Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд. № 8, код за ЄДРПОУ 04052962.

2)ОСОБА_5, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2.

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2019 року.

Суддя Н.О. Хацько