Постанова № 80875880, 02.04.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/3900/19

Провадження № 3/263/1248/2019

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, ознайомившись з матеріалами, які надійшли з Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області про притягнення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, працюючого вантажником КДХ, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 187 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу ГП № 225754 від 13.03.2019 року, 10.03.2019 року з 09:10 годині ОСОБА_2, знаходячись під гласним адміністративним надзором поліції ЦВП ГЦНП в Донецькій області, не прибув на відмітку до Центрального відділу поліції м.Маріуполь, вул.Фонтанна, буд.87, чим порушив постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25.02.2019 року п.4, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 187 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов’язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об’єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_2, якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, повідомлення про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_2, був своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у зв’язку з чим, згідно зі ст. 268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Так, судом було оглянуто письмові докази: пояснення ОСОБА_2, в яких він визнає провину та поставу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25.02.2019 року № 263/1814/19 про встановлення стосовно ОСОБА_2 адміністративного нагляду.

Розглянувши зазначену справу про адміністративне правопорушення та на підставі зібраних у справі доказів суд вважає наступне: при складанні зазначених адміністративних матеріалів працівниками Центрального ВП Маріупольського ВП ГУ Національної поліції в Донецькій області не було допущено неповноту чи необ’єктивність в оцінюванні дій правопорушника.

Частиною 1 ст. 187 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд.

Таким чином, судом не було виявлено порушень при зібранні матеріалів для складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Зазначені в Протоколах обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи, з яких ОСОБА_2 порушив вимоги адміністративного нагляду та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 187 КУпАП, яке буде достатнім та необхідним для запобігання вчинення ним у подальшому порушень правил дорожнього руху, у виді штрафу в межах санкції даної статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку встановленому порядку. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 187 ч. 1, 252, 284 КУпАП України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь держави судовий збір в сумі 384,20 грн. (рахунок: 31219206005052, Одержувач: Маріуп. УК/Центральний р-н/22030001, код ЕДРПОУ отримувача - 37989721, Банк отримувача - Державна Казначейська служба України, МФО: 899998). Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Суддя Л.Г.Шатілова