Постанова № 80875353, 01.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/519/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 304090000 Кирилюк Н. А. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С. І., Храпка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника АТ КБ "Приват Банк" - Литвиненко Олени Леонідівни на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 січня 2019 року у складі судді Кирилюк Н.А. у справі за позовом АТ "Приват Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що у відповідачки виникла заборгованість за укладеним між сторонами договором кредиту.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що на підставі заяви № б/н від 09.11.2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ "Приват Банк", уклало з ОСОБА_4 договір про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 1000 грн.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає договір про надання банківських послуг.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Натомість, позичальник зобов'язань з погашення кредиту та відсотків не виконувала, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 24 468 грн. 13 коп., яку Банк просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Зокрема, позивачем не доведено факту укладання кредитного договору, умов на яких він укладався, в тому числі і щодо строку та відсотків за користування кредитом. Позивач надав суду анкету-заяву, в якій відсутні відомості щодо бажання відповідачки отримати кредит, щодо розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом. Відсутня також інформація про оформлення платіжної картки з зазначенням номеру такої картки. Позивач не надав суду неналежним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі кредитних коштів та згідно з яким можна було б встановити суму, надану відповідачці в кредит, та встановити рахунок, на який ці кошти були перераховані.

При цьому до розрахунку заборгованості позивачем включено комісію та пеню, які не передбачені умовами кредитного договору.

Вважаючи вказані висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи, посилаючись на незаконність та необґрунтованість заочного рішення, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України про договір приєднання. Апелянт вказує, що сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по укладеному кредитному договору і власноручно його підписали. Позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та активно користувався ним, що прослідковується у розрахунку заборгованості.

Відповідачка не оспорювала укладання чи неукладання кредитного договору, розрахунок заборгованості не спростувала, не заперечувала проти наявності між сторонами зобов'язальних відносин.

Вважаючи доведеним факт надання в кредит коштів шляхом встановлення кредитного ліміту на картку відповідачки та факт неналежного виконання нею обов'язку з погашення заборгованості, апелянт просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

За змістом пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Згідно з частинами першою та другою ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

З матеріалів справи встановлено, що 09 листопада 2011 року ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ "Приват Банк" (а.с. 9).

За змістом анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, повинна виявити бажання оформити на своє ім'я: «платіжна карта кредитка «універсальна»; зарплатний пакет; карта gold; пенсійна карта, ощадкнижка (депозит); дебетова (особиста) карта; ідентифікація з паспортом проставивши відмітку навпроти відповідного найменування карти.

Однак, в анкеті-заяві зазначене бажання не відображено, оскільки ніяких відміток навпроти жодної пропозиції не зазначено.

В анкеті-заяві ОСОБА_4 вказала свої анкетні дані, а також погодилась з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. При цьому своїм підписом відповідачка засвідчила, що ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Отже, сторонами узгоджено, що обов'язковими складовими договору про надання банківських послуг є Пам'ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку.

З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що банк надає кредит за різними умовами (пільговий період, відсоткова ставка, неустойка, щомісячні платежі тощо).

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, в анкеті-заяві, чи будь-яким іншим належним та допустимим доказом не підтверджується, що відповідачка обрала певну конкретну схему кредитування. Так само, позивач не надав достатніх доказів того, що позичальник при підписанні анкети-заяви виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Кредитка «Універсальна».

Також немає підпису відповідачки й на витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які знаходяться у матеріалах справи.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши всі наявні докази в сукупності, колегія суддів погоджується з тим, що банк не довів належним чином факт отримання відповідачкою кредитної картки та її використання особисто ОСОБА_4.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16 та у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №61-787св18, де вказано, що умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічні висновки наведені також і в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №226/3556/15-ц.

З огляду на викладене, не можна вважати доведеними позовні вимоги АТ "Приват Банк" про те, що інформація з витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг є складовими частинами укладеного між сторонами договору, оскільки Банк не надав жодних доказів, що саме вказані тарифи і Умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач, коли підписував анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які й передбачають нарахування штрафних санкцій та відсотків за користування кредитом.

Не спростовують висновки місцевого суду також і аргументи апеляційної скарги з приводу того, що відповідачка не спростувала розмір заборгованості, не оспорювала факт укладення кредитного договору, не заперечувала наявність кредитних відносин між сторонами. В даному випадку саме на позивачеві покладено обов'язок доведення своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що позивач не довів факт укладення між сторонами договору кредиту, надання відповідачеві кредитних коштів, наявності у останньої заборгованості перед АТ "Приват Банк", про що правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги несуттєві і не впливають на законність ухваленого місцевим судом рішення.

Отже, переглядаючи справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що судом ухвалено законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і достатніх підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу представника АТ "Приват Банк" - Литвиненко Олени Леонідівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді