Ухвала суду № 80875308, 27.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/70/19 Справа № 711/8582/16-к Категорія: ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарях ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6,з участю прокурорівОСОБА_7,ОСОБА_8,

обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12016250000000029 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_10 та прокурора відділу управління прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2018 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

визнаний невинуватим та виправданий за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України у зв’язку з недоведеністю вчинення ним злочину.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка та жителька АДРЕСА_2, громадянка України, раніше не судима,

та

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка та жителька с. Білозір’я Черкаського району Черкаської області, пров. Свободи, 9, громадянка України, раніше не судима, -

засуджені за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України, до покарання у виді штрафу в у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 грн..

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2018 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнані винуватими та засуджені за те, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11 займались гральним бізнесом за наступних обставин.

У приміщенні Інтернет-центру «Лабіринт», розташованому в м. Черкаси, бульв. Шевченка, 320, здійснювались азартні ігри і підсудні ОСОБА_11 і ОСОБА_10, діючи за попередньою змовою між собою, незаконно, з корисливих мотивів, з метою одержання неконтрольованого державою прибутку, всупереч вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 р. брали участь як адміністратори вказаного закладу у проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор, забезпечуючи функціонування вказаного грального закладу, зокрема, консультуючи гравців з приводу гри, допомагаючи їм здійснити ставку і отримати виграш через термінал самообслуговування ПТКС-01 № 15.06.000014, а також безкоштовно робили для гравців каву та чай.

Так, біля 13 год. 52 хв. 14 березня 2016 року гравець зайшов до приміщення вказаного грального закладу під вивіскою «Internet», підійшов до ОСОБА_10, спитав у неї дозволу грати та попросив надати допомогу і пояснити як грати, чи так само як на ігрових автоматах. ОСОБА_10 підтвердила, підвела гравця до платіжного терміналу та допомогла йому зробити ставку у розмірі 100 грн., а потім запропонувала йому пройти до комп’ютера, на якому ввела номер телефону і код гравця і пояснила, що можна грати в 73 гри. Гравець попросив увімкнути таку гру, де можна заробити, але ОСОБА_10 відповіла, що це залежить не від гри, а від вдачі. При цьому пояснила правила та нюанси гри, розміри ставок і можливі виграші. Через деякий час гравець попросив змінити гру і до нього підійшла ОСОБА_11 та пояснила як змінити гру та правила іншої гри. Через деякий час гравець спитав як йому завершити гру і отримати гроші. ОСОБА_11 пояснила йому, що на його рахунку 64 грн. і він може залишити кошти на рахунку і продовжити гру на них наступного разу, або додатково внести до терміналу гроші і зняти 100 грн., тому що зняти меншу суму неможливо. Гравець погодився залишити гроші на рахунку та прийти пограти пізніше, після чого о 14 год. 12 хв. покинув приміщення грального закладу.

Цього ж дня біля 15 год. 21 хв. гравець повернувся до приміщення вказаного грального закладу, розташованого в м. Черкаси, бульв. Шевченка, 320, і сів за один із комп’ютерів та ввів номер свого телефону й код. Після цього гравець підійшов до терміналу, ввів номер телефону і код та вніс дві купюри по 50 грн., які йому були вручені для проведення контрольованої закупки (гри). При цьому про порядок дій він запитував у підсудних ОСОБА_10 і ОСОБА_11 Після поповнення рахунку гравець повернувся до комп’ютера і почав грати в одну із азартних ігор. Через деякий час гравець покликав одну із працівниць закладу і повідомив, що закінчив гру, та спитав, як зняти кошти. ОСОБА_10 порекомендувала йому підійти до терміналу, після чого вона ввела номер телефону гравця на екрані терміналу і повідомила, що він може зняти 100 грн. або внести 30 грн. та отримати 200 грн. Гравець вніс 30 грн. і за допомогою ОСОБА_10отримав з терміналу дві купюри по 100 грн. з наступними серіями і номерами: МК 8990363 та АЗ 7939755. Після чого о 15 год. 43 хв. 14.03.2016 р. гравець вийшов із приміщення грального закладу.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався в тому, що він, за попередньою змовою з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 умисно, незаконно, достовірно знаючи про дію Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 р., з корисливих мотивів, з метою отримання неконтрольованого державою прибутку від незаконного зайняття гральним бізнесом, організував діяльність, пов’язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у нежитловому приміщенні Інтернет-центр «Лабіринт», розташованому за адресою: бульвар Шевченка, 320, м. Черкаси, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_9, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на зайняття гральним бізнесом, отримав, за невстановлених слідством обставин, реєстраційні документи ФОП ОСОБА_15, які використав для:

- укладення договору оренди нежитлового приміщення, за адресою: бул. Шевченка, 320, м. Черкаси з ОСОБА_16;

- придбання комп’ютерної техніки: комп’ютерні монітори «IBM» - 10 шт., комп’ютерні мишки «HP» - 10 шт., комп’ютерні клавіатури «DELL» - 10 шт., комп’ютерні системні блоки «Fujitsu» SN: YKSB № 104726, 025802, 047450, 021507, 108347, 042889, 100836, 010114, 023069, 104539 в кількості 10 шт., мережевий комутатор «TP-Link» S/N 214СЗ73004625, камера відеоспостереження «HIKVISION» S/N 527800308 - 1 шт.;

- укладання договору суборенди приміщення між ФОП ОСОБА_15 та ТОВ «Сітіпей» в особі директора ОСОБА_17 для розміщення програмно - технічного комплексу самообслуговування ПТКС - 01 № 15.06.000014.

Після чого ОСОБА_9 розмістив вказану техніку в зазначеному орендованому приміщенні та підключив її до мережі Інтернет для подальшого використання у незаконній господарській діяльності, пов’язаній з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор під прикриттям Інтернет-центру «Лабіринт», а саме доступу до Інтернет сайту «star777.net» з можливістю поповнення особистого грошового рахунку на вказаному сайті, здійсненні ставок в азартних іграх та знятті грошових коштів через програмно - технічний комплекс самообслуговування ПТКС - 01, № 15.06.000014.

При цьому, для здійснення контролю за функціонуванням грального закладу, який здійснював свою незаконну діяльність під прикриттям Інтернет- центру «Лабіринт», ОСОБА_9 у м. Одеса в жовтні 2015 року зустрівся із ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, та домовився із ним за грошову винагороду про те, щоб ОСОБА_15 надав доручення ОСОБА_9 вчиняти дії від імені фізичної особи підприємця ФОП ОСОБА_15, у тому числі представляти інтереси в суді, правоохоронних органах та органах влади, та у подальшому 28.10.2015 і 08.12.2015 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу посвідчено вказані довіреності за реєстровими номерам №1248 та №1418.

Для здійснення своїх злочинних намірів ОСОБА_9 вступив в злочинну змову з ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які, усвідомлюючи протиправність організованої ОСОБА_9 господарської діяльності, дали свою згоду на участь у проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор в приміщенні Інтернет-центру «Лабіринт» в якості адміністраторів закладу. Обов’язки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 полягали в забезпеченні функціонування вищезазначеного грального закладу, зокрема, вони консультували гравців з приводу гри та допомагали здійснити ставку і отримати виграш через термінал самообслуговування ПТК- 01 № 15.06.000014, а також безкоштовно робили каву та чай для гравців.

Так, 14.03.2016, в період часу о 13 години 52 хвилини до 15 години 43 хвилини, у приміщенні грального закладу, замаскованого під діяльність Інтернет центру «Лабіринт», розташованого за адресою: бульв. Шевченка, 320, м. Черкаси, працівниками поліції задокументовано незаконну діяльність, пов’язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор, а саме: цього дня о 13 годині 52 хвилини гравець зайшов до приміщення грального закладу з вивіскою «Інтернет», що розташований у м. Черкаси по бульв. Шевченка, 320, підійшов до ОСОБА_10, запитав в неї дозволу пограти та попросив допомогти йому. При цьому він запитав чи грати так само, як раніше на ігрових автоматах. ОСОБА_10 підтвердила, після чого підвела гравця до платіжного терміналу та допомогла йому зробити ставку в розмірі 100 грн. Після цього ОСОБА_10 запропонувала гравцеві пройти за комп’ютер. На комп’ютері ОСОБА_10 ввела номер телефону і код гравця, та пояснила йому, що можна грати у 73 різних гри. Гравець попросив ввімкнути йому таку гру, щоб можна було заробити, але ОСОБА_10 відповіла, що від гри це не залежить, лише від вдачі. Також вона пояснила правила та нюанси гри, розміри ставок та можливі виграші при цьому. Через деякий час гравець попросив змінити гру. До нього підійшла ОСОБА_11 та пояснила, як змінити гру та правила іншої гри. Через деякий час гравець запитав, як йому завершити гру і отримати гроші. До нього підійшла ОСОБА_11 та пояснила, що на рахунку 64 грн. і він може залишити гроші на рахунку та продовжити на них гру наступного разу або додатково внести до терміналу гроші і зняти 100 грн., бо меншу суму зняти не можна. Гравець погодився залишити гроші на рахунку та прийти пограти пізніше і о 14 годині 12 хвилин вийшов з приміщення.

Цього ж дня, о 15 годині 21 хвилині, гравець знову зайшов до приміщення грального закладу з вивіскою «Інтернет», що розташований у м. Черкаси по бул. Шевченка, 320. Він сів за один з комп’ютерів та ввів номер свого телефону і код. Після цього підійшов до терміналу, ввів номер телефону, код і вніс дві купюри по 50 грн., які йому були вручені для проведення контрольованої закупки (гри). При цьому порядок дій він запитував у ОСОБА_10 і ОСОБА_11 Після поповнення рахунку гравець повернувся до комп’ютера та почав грати в одну з азартних ігор. Через деякий час гри гравець покликав одну з працівниць закладу, та повідомив, що закінчив гру та запитав, як зняти кошти. ОСОБА_10 сказала йому підходити до терміналу. Після цього ОСОБА_10 ввела номер телефону гравця на екрані терміналу і повідомила, що він може зняти 100 грн. або внести ще 30 грн. та отримати 200 грн. Гравець вніс ще 30 грн. та з допомогою ОСОБА_10 отримав з терміналу дві купюри по 100 грн. з наступними серіями та номерами: МК 8990363 та АЗ 7939755. О 15 год. 43 хв. 14.03.2016, гравець вийшов з приміщення грального закладу.

ОСОБА_18 дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК України, як зайняття гральним бізнесом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Судом першої інстанції виправдано ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК України, оскільки органом досудового розслідування не доведено, що злочин вчинено обвинуваченим.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_14 в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу в якій, вважаючи вирок суду незаконним, просила його скасувати в частині визнання винними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, через невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження у цій частині у зв’язку із тим, що не встановлені достатні докази для доведення їх винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та вичерпані можливості їх отримання.

Апелянт зазначає, що висновки досудового слідства про винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені відповідними доказами на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Не здобуто жодного дозу, який доводив би винуватість обвинувачених в учиненні інкримінованого злочину.

В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеності вини обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого їм особливо тяжкого злочину, вважає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених через м’якість, та просив ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 тис. грн..

Також в апеляційній скарзі прокурор просив скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_9 через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 – визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України, та засудити до штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 тис. грн..

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що при призначенні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання судом першої інстанції не в достатній мірі враховано суспільну небезпечність вчиненого ними особливо тяжкого корисливого злочину, їх ставлення та усвідомлення протиправної поведінки, оскільки вони не розкаялись, не сприяли розкриттю злочинів.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції упереджено та поверхово підійшов до дослідження доказів сторони обвинувачення, що слугувало незаконному ухваленню виправдувального вироку щодо ОСОБА_9

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Мартинюка М.П., який підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити, заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10; думки обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11 та їх захисника ОСОБА_12, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14, просили її задовольнити, вирок суду щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скасувати та закрити кримінальне провадження в зв’язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведеності їх винуватості у вчиненні інкримінованого ним кримінального правопорушення та вичерпанні можливості їх отримання, апеляційну скаргу прокурора заперечили; думки обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_13, які заперечили апеляційну скаргу прокурора, погодились з апеляційною скаргою захисника ОСОБА_14, просили її задовольнити; частково провівши судове слідство по даному кримінальному провадженню; вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора та захисника ОСОБА_14, колегія суддів приходить до висновку, що вони до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі вказані вимоги закону були належним чином дотримані.

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке вони засуджені, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України є правильною.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 своєї вини у пред’явленому їм обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України, їх винуватість у зайнятті гральним бізнесом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, даними протоколу обшуку від 14.03.2016 та фототаблицями до нього, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.03.2016, згідно яких, 14 березня 2016 року проведено обшук нежитлового приміщення із вивіскою «Internet» за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 320. В ході якого виявлено і вилучено 10 комплексів комп’ютерної техніки, до складу якої входили монітор, системний блок, клавіатура та «мишка». На всіх комплексах встановлена однакова операційна система та однакове програмне забезпечення, всі вони підключені до однієї локальної мережі Інтернет. Оглядом одного з комп’ютерів встановлено, що станом на час проведення обшуку, при відкритті браузера була вкладка з Інтернет-адресою «star777.net», при переході за якою відкривається сайт «star777». ОСОБА_18 технічні прилади, мережевий комутатор, камеру відеоспостереження, а також програмно-технічний комплекс самообслуговування ПТКС - 01 № 15.06.000014 за результатами обшуку вилучено. Оглядом останнього комплексу встановлено, що при натисканні будь-якого місця у вікні терміналу з’являється вікно з пропозицією ввести номер телефону та коду «смс» (т.1 а.с.68-74).

Даними протоколу огляду предметів від 25.03.2016, згідно яких проведено огляд 10 системних блоків персональних комп’ютерів (СБПК), вилучених під час обшуку, та встановлено, що на них в Інтернет-браузері «Mozilla Firefox” присутня закладка «STAR777», при відкритті якої завантажувалась Інтренет-сторінка із переліком ігор «https://star777.net/web/index.html» (т.1 а.с.76-80).

На підставі постанови прокурора від 14.03.2016 (т.1 а.с.81) проведена негласна слідча (розшукова) дія у вигляді контролю за вчинення злочину у формі контрольованої закупки (гри) у приміщенні за адресою: бульвар Шевченка, 320 м. Черкаси за грошові кошти.

Для проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії певній особі, на підставі протоколу особистого огляду та вручення грошових купюр від 14.03.2016, вручено грошові кошти з ідентифікацією купюр (т.1 а.с.83-84).

За результатами контролю за вчинення злочину складено протокол, який судом першої інстанції визнано допустимим доказом, з чим погоджується і колегія суддів (т.1 а.с.85-86).

Згідно даних зазначеного протоколу, співробітник поліції ОСОБА_19 отримав спеціально вручені йому грошові кошти в сумі 200 грн. купюрами по 50 грн. і направився біля 13 год. 52 хв. 14.03.2016 р. до закладу під вивіскою «Internet» за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 320, де поцікавився у ОСОБА_10 чи грати йому так само, як раніше на ігрових автоматах. ОСОБА_10 підтвердила і кивнула, після чого підвела ОСОБА_20 до платіжного терміналу і запитала номер його телефону. На запитання ОСОБА_20 ОСОБА_10 пояснила, що мінімальна сума поповнення складає 10 грн. Після цього, він продиктував їй номер свого телефону і вніс до терміналу 2 купюри по 50 грн., а ОСОБА_10 ввела цей номер на екрані платіжного терміналу та повідомила, що ОСОБА_20 надійде код у виді смс-повідомлення. Між ними відбулась розмова, під час якої ОСОБА_19 поскаржився, що раніше було простіше грати, а ОСОБА_10 відповіла, що зараз «ходять та штрафують». ОСОБА_20 на телефон надійшло смс-повідомлення з певним кодом, після введення якого на екрані терміналу ОСОБА_10 запропонувала йому пройти за комп’ютер, у якому ввела номер телефону ОСОБА_20 і код та пояснила йому про можливість грати в 73 різних ігри. На прохання ОСОБА_20 увімкнути гру, на якій можна заробити, ОСОБА_10 повідомила, що виграш залежить не від гри, а від удачі, і пояснила йому правила гри, розміри ставок та можливі виграші. ОСОБА_19 почав грати в одну із ігор, потім попросив змінити гру і до нього підійшла ОСОБА_11 і пояснила як змінити гру і правила нової гри. Через деякий час ОСОБА_19 завершив гру і спитав, як йому одержати гроші, на що ОСОБА_11 пояснила, що на його рахунку залишилось 64 грн. і він може або залишити кошти на рахунку, а потім продовжити гру на ці гроші, або додатково внести через термінал гроші і зняти 100 грн., тому що меншу суму зняти неможливо. ОСОБА_19 погодився залишити кошти на рахунку і іншим разом продовжити гру, після чого о 14 год. 12 хв. вийшов із приміщення.

Цього ж дня, близько 15 год. 21 хв. ОСОБА_19 знову зайшов до вказаного закладу, ввів на одному з комп’ютерів номер свого телефону і раніше отриманий код. Після цього, в терміналі ввів номер телефону, код і дві купюри по 50 грн., дізнаючись про порядок дій у працівниць закладу. Після поповнення рахунку ОСОБА_19 пограв в одну із азартних ігор, потім покликав одну із працівниць закладу та повідомив про завершення ним гри і спитав про можливість отримання коштів. ОСОБА_10В сказала йому підійти до терміналу. На запитання ОСОБА_20 про те, чи можна поповнити рахунок мобільного телефону, остання відповіла, що ні. На його чергове запитання про те, чи можна грати в ці ігри вдома, ОСОБА_10В пояснила, що напевно можна, але рахунок поповнювати потрібно тільки в терміналі цього закладу, назвала адресу Інтернет сайту «стар777». Одна з жінок підказала ОСОБА_20, що для цього необхідні спеціальні налаштування. Потім ОСОБА_10 ввела на екрані терміналу номер телефону ОСОБА_20 і повідомила, що він може зняти 100 грн. або внести ще 30 грн. та отримати 200 грн. Для внесення 30 грн. ОСОБА_10 розміняла ОСОБА_20 купюру номіналом 50 грн., після чого він вніс в термінал 30 грн. і за допомогою ОСОБА_10 отримав з терміналу дві купюри по 100 грн., та о 15 год. 43 хв. покинув гральний заклад.

В подальшому, отримані в якості виграшу грошові кошти в сумі 200 грн. ОСОБА_19 добровільно видав слідчому.

Даними протоколу огляду предмету від 05.08.2016, згідно яких, в ході огляду програмно-технічного комплексу самообслуговування (терміналу) ПТКС - 01 № 15.06.000014, вилученого під час обшуку 14.03.2016, виявлено грошові кошти, різними купюрами в загальній сумі 10230 грн., в тому числі три купюри по 50 грн., номери і серії яких співпадають з купюрами, що вручались ОСОБА_20 для проведення оперативної закупівлі (т.1 а.с.140-145).

Показаннями свідка ОСОБА_21, даними суду першої інстанції про те, що він перебував у гральному закладі в день проведення обшуку. Йому були відомі правила користування та гри, тому він ввів у терміналі номер телефону, отримав код, вніс кошти, потім на комп’ютері ввів отриманий код і номер телефону, після чого здійснював азартну гру. В закладі бачив дівчат, що пригощали гравців кавою та чаєм, яких не може ідентифікувати з обвинуваченими, тому що їх не запам’ятав.

Показаннями свідка ОСОБА_22, даними суду першої інстанції про те, що він неодноразово грав в азартні ігри у гральному закладі, де бачив обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які безкоштовно пригощали гравців чаєм або кавою. Також він перебував в даному закладі і в день проведення обшуку. Правила гри йому були відомі. Для участі у грі потрібно було ввести номер телефону через термінал, отримати код через смс-повідомлення, внести кошти в термінал і ввести отриманий код. Після цього, на одному з комп’ютерів вводився код, а потім з переліку вибиралась гра. Також, через термінал можливо було отримати грошові кошти як виграш або решту.

Аналіз наведених доказів в їх сукупності з доказами, на які маються посилання у вироку суду, свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, за який вони засуджені, і їх дії за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо невчинення ними інкримінованого їм кримінального правопорушення, є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими в судовому засіданні, які узгоджуються між собою, а тому розцінюються колегією суддів як обраний спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Твердження апелянта - захисника ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не є суб’єктами та в їх діях відсутній склад інкримінованого їм кримінального правопорушення, є безпідставними з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203-2 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом.

Диспозиція вказаної норми має бланкетний характер, що передбачає для встановлення елементів складу даного злочину звернення до Закону № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2019.

ОСОБА_18 закріплює визначення термінів Гральний бізнес, організація азартних ігор, організація і проведення азартних ігор:

Гральний бізнес – діяльність, пов’язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп’ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Організатори азартних ігор – фізичні та юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.

Організація і проведення азартних ігор – діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.

Зважаючи на зміст Закону України № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 р., диспозиція норми, передбаченої частиною першою статті 2032 КК, містить три види діяльності як елемента об’єктивної сторони – зайняття гральним бізнесом:

1)діяльність, пов'язана з організацією грального бізнесу;

2)діяльність, пов'язана з проведенням грального бізнесу;

3)діяльність, пов'язана з наданням можливості доступу до азартних ігор.

При цьому чинне законодавство містить нормативне визначення лише організації і проведення азартних ігор і не регламентує поняття діяльності з надання можливості доступу до азартних ігор, під яким слід розуміти будь-які дії, спрямовані на надання фізичної можливості взяти участь у азартних іграх, обміну грошових одиниць на гральні жетони, забезпечення виплати виграшів учасникам таких ігор тощо.

З огляду на судову практику, у тих випадках, коли особа, не будучи організатором забороненого грального бізнесу, усвідомлено бере участь у забезпеченні його (хоча б і частковому) діяльності, здійснюючи функції адміністратора, оператора, менеджера, круп’є, касира тощо, то діяння такої особи містять склад злочину, передбаченого частиною першою статті 203-2 КК України.

Системний аналіз зазначеної норми КК України та положень вказаного Закону свідчить про те, що зайняття гральним бізнесом, крім організації та проведення азартних ігор, передбачає таку дію, як надання можливості доступу до таких ігор. Отже, діяльність операторів та адміністраторів грального закладу щодо забезпечення обмеженого доступу громадян до його приміщення, розміну гравцям грошей, надання допомоги у прийнятті ставок, а також видачі грошових виграшів переможцям азартних ігор слід розцінювати як пов’язану із наданням можливості доступу до азартних ігор, а їх виконавців – визнавати суб’єктами злочину, передбаченого частиною першою 203-2 КК України.

ОСОБА_18 висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 5-205кс 16 від 13.10.2016 р..

Тобто, аналізуючи вищевказані норми Закону, досліджені докази судом першої інстанції та повторно досліджені докази за клопотанням прокурора та сторони захисту судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в приміщенні Інтернет-центру «Лабіринт», розташованому в м. Черкаси, бульв. Шевченка, 320, здійснювались азартні ігри і обвинувачені ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб брали участь у зайнятті гральним бізнесом як адміністратори вказаного закладу, тобто у проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор, забезпечували функціонування вказаного грального закладу, зокрема, консультували гравців з приводу гри, розмінювали їм гроші, допомагали здійснити ставку і отримати виграш через термінал самообслуговування ПТКС-01 № 15.06.000014, а також безкоштовно робили для гравців каву та чай. З урахуванням того, що в терміналі вилучено значну суму коштів, а з показань свідків ОСОБА_21 і ОСОБА_22, а також з протоколу негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчинення злочину у формі контрольованої закупки (гри) суд отримав докази того, що для здійснення азартної гри гравці вносили кошти, які акумулювались в терміналі, отже, обвинувачені діяли з метою отримання неконтрольованого прибутку.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у зайнятті гральним бізнесом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 203-2 КК України, повністю доведена.

З урахування зазначеного, доводи захисника ОСОБА_14 про невідповідність вироку суду першої інстанції вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, є безпідставними, оскільки вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_14 щодо скасування вироку суду та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону органом досудового розслідування та судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження, які б слугували підставами для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено.

Що стосується призначеного обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання, то колегія суддів виходить з наступного.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 65,66,67 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення, дані про особу винних, які раніше не судимі, позитивно характеризуються, і обґрунтовано призначив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 грн., відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, належним чином мотивоване, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо погіршення становища обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та призначення їм покарання у виді штрафу в сумі 340 000 грн..

В ході апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_10 мають сталі соціальні зв’язки, заміжні, на утриманні ОСОБА_10 перебуває малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_11- вагітна, за місцем проживання обвинувачені характеризуються позитивно.

Доводи прокурора про неврахування судом першої інстанції при призначенні обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в повній мірі тяжкості та рівня суспільної небезпечності вчиненого злочину, їх ставлення та усвідомлення протиправної поведінки, є безпідставними, оскільки вказані обставини судом першої інстанції були в достатній мірі враховані при призначенні обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 покарання.

Твердження прокурора про незаконність вироку суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_9 невинуватим та виправдання у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України, є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею ст. 62 Конституції України гарантується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не буде доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд виконав всі вимоги закону, а тому відсутні будь-які правові підстави для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_9.

Так, оцінивши досліджені у кримінальному провадженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок, пославшись на п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, так як дійшов правильного висновку, що переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України, суду не надано, а припущення та сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на його користь.

ОСОБА_18 позиція викладена і у п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, де Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Так, на думку державного обвинувачення, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доводиться зібраними по справі доказами: копіями довіреностей, якими житель м. Одеса ОСОБА_15 уповноважував ОСОБА_9 вчиняти певні дії від його імені, у тому числі пов’язані з організацією роботи Інтернет закладу «Лабіринт», матеріалами отриманими за результатами виконання ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, заявою про встановлення режиму роботи цього закладу, які надані суду.

Крім того, на підтвердження пред’явленого ОСОБА_9 обвинувачення орган досудового розслідування послався на показання свідків ОСОБА_23, ОСОБА_17 та ОСОБА_15

Колегія суддів вважає, що за результатами судового розгляду суд першої інстанції правильно встановив, що не доведено, що обвинуваченим ОСОБА_9 вчинено кримінальне правопорушення, інкриміноване йому органом досудового розслідування.

Так, допитаний в судовому засіданні районного суду обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що він неофіційно підробляв таксистом і у вільний час відвідував Інтернет- заклад, у якому не проводились азартні ігри. Там він познайомився з ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які, як і він, були звичайними відвідувачами закладу. Хтось з них телефонував йому в день проведення обшуку і він надавав їм усні консультації.

Крім того, ОСОБА_9 пояснив, що через оголошення дізнався про роботу і по телефону зв’язався з невідомою йому особою, яка запропонувала йому представляти інтереси ОСОБА_17 і ОСОБА_15 по здійсненню ними підприємницької діяльності в м. Черкасах, на що він погодився. Поштою йому пересилались довіреності і він виконував певні доручення, які не пов’язані з незаконною діяльністю Інтернет-центру «Лабіринт».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що показання свідків ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_17 та матеріали провадження, на які сторона обвинувачення посилається, як на доказ вини обвинуваченого ОСОБА_9, не доводять вину останнього у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Так, з показань свідка ОСОБА_23, даних в суді першої інстанції, вбачається, що він, як нотаріус, посвідчував у жовтні 2015 – червні 2016 року довіреності ОСОБА_15, якими той довіряв іншим особам, в тому числі й ОСОБА_9, вчиняти від його імені певні дії. При цьому свідок спілкувався тільки з ОСОБА_15, а не з повіреними особами.

Свідок ОСОБА_15 суду першої інстанції показав, що він на прохання своїх знайомих у нотаріуса давав довіреності декільком особам, в тому числі й на ім’я ОСОБА_9, вчиняти дії від свого імені, в тому числі й орендувати приміщення в м. Черкаси, хоча підприємницькою діяльністю не займався. З особами, на ім’я яких давав довіреності знайомий не був.

Свідок ОСОБА_17, в суді першої інстанції пояснював, що працював в ТОВ «Сітіпей» і спілкувався по телефону з особою, яку знав як ОСОБА_9, хоча з ним не знайомий. В аналогічний спосіб він спілкувався із особою, яка представлялась ОСОБА_15. З цими особами він обмінювався необхідними у здійсненні діяльності ТОВ документами, надсилаючи їх поштою. В м. Черкасах ТОВ «Сітіпей» розмістило два термінали для оплати послуг, один з них у приміщенні по бульв. Шевченка, 320, через які неможливо було здійснювати оплату азартних ігор. Також у вересні 2015 р. в м. Черкасах під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні вилучалось майно товариства, тому він висилав довіреність, якою уповноважував ОСОБА_9 діяти від імені ТОВ «Сітіпей».

З досліджених в ході судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та повторно дослідженими в суді апеляційної інстанції копій акту прийому-передачі речових доказів від 02.02.2016, розписки від 02.02.2016, рішення слідчого судді від 03.11.2015 (т.1 а.с. 166-171) встановлено, що ОСОБА_9 діяв від імені ОСОБА_17 та ОСОБА_15. Крім того, він отримував певну комп’ютерну техніку і програмно-технічний комплекс самообслуговування (термінал), але інших модифікацій та з іншими номерами, ніж ті, що вилучені під час обшуку по вказаному кримінальному провадженню. Тобто те обладнання, яке отримав ОСОБА_9 згідно з актом прийому-передачі по іншому кримінальному провадженню, не використовувалось при вчиненні злочину про який йдеться в цьому кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував, що представляв інтереси ОСОБА_17 і ОСОБА_15 по здійсненню ними підприємницької діяльності в м. Черкасах. За довіреністю він виконував певні доручення, які не пов’язані з незаконною діяльністю Інтернет-центру «Лабіринт».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що докази надані стороною обвинувачення не доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_9 за дорученням ОСОБА_15 представляв його інтереси та діяв від його імені, а саме: звертався з заявою про встановлення режиму роботи об’єкта сфери послуг, в якій вказував свої дані та укладав договір оренди приміщення, в якому розміщувався Інтернет – центр «Лабіринт», однак вказані обставини достеменно не свідчать про те, що ОСОБА_9 був причетним до грального бізнесу, який здійснювався в приміщенні Інтернет – центр «Лабіринт».

Суду першої інстанції стороною обвинувачення не надано доказів того, хто і за яких обставин придбав комп’ютерну техніку і термінал, переобладнаний для внесення коштів для участі у азартних іграх, облаштував ними приміщення та під’єднав до мережі Інтернет тощо, і що ці дії виконав сам обвинувачений ОСОБА_9.

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_15Д не підтвердив версію обвинувачення про те, що ОСОБА_9 у жовтні 2015 р. зустрічався з ним в м. Одеса.

Колегія суддів вважає, що органом обвинувачення не доведена причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та його показання не спростовані, а інші докази, які були покладені в основу доказування його винуватості, констатують той чи інший факт, але ніяк не доводять вчинення ним інкримінованого злочину.

З врахуванням зазначеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ним, тобто висновки сторони обвинувачення не ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах по справі, а сукупність зібраних доказів не є достатніми для винесення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недопустимим доказом, на підставі ст. 89 КПК України, протоколу про результати аудіо, - відео контролю місця (за особою) з додатком у виді диску з відеозаписом, оскільки стороною обвинувачення не надано процесуальні документи, на підставі яких проведено зазначену негласну слідчу (розшукову) дію та не відкрито стороні захисту.

ОСОБА_18 рішення суду першої інстанції узгоджується з правовими висновками, які містяться в постановах Верховного Суду України від 16.03.2017 № 5-364кс16, від 12.10.2017 № 5-537кс(15)17 та постанові ОСОБА_24 Верховного Суду від 16.01.2019 провадження № 12-37кс18.

При цьому, на виконання ч. 3 ст. 404 КПК України, в межах апеляційних вимог прокурора та захисника ОСОБА_14, колегією суддів повторно досліджено матеріали кримінального провадження за результатами дослідження яких не встановлено доказів, які б будь-яким чином вказували на причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому злочину, а інших доказів матеріали кримінального провадження не містять та прокурором не надано.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинувачених за власною ініціативою та, залишаючись об’єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов’язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов’язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_9 зроблено не було.

Доводи прокурора про те, що виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 побудовано без належного аналізу доказів обвинувачення, які наявні в матеріалах справи, є необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції були належним чином досліджені в повному обсязі докази, надані стороною обвинувачення, яким дана відповідна правова оцінка в їх сукупності, з якою погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Також, за результатами апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено порушень вимог ст.ст. 370, 374 КПК України, як про це зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, оскільки вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, надано оцінку всім зібраним доказам та обставинам кримінального провадження, з точки зору належності допустимості та взаємозв’язку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі надані докази, дав їм належну оцінку у вироку та прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України, в зв’язку з чим виключив з обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 посилання на вчинення злочину за попередньою змовою з ОСОБА_9.

Не наведено достатніх доказів для підтвердження обвинувачення і в апеляційній скарзі прокурора. В ній зазначені лише докази, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали його вірну оцінку, але вказані докази не є об’єктивними доказами винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався, і на їх підставі неможливо постановити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_9 про який просить прокурор в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, дотримуючись принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, встановленого ст. 17 КПК України, колегія суддів не знаходить підстав, зазначених у ст. 420 КПК України, для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення нового вироку, а тому апеляційну скаргу прокурора залишає без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін, оскільки вирок щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та виправдувальний вирок щодо ОСОБА_9 є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. 404, ч.1 п.1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2018 року щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 – залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_10 та прокурора відділу управління прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :