Постанова № 80875281, 27.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/504/19 Головуючий по 1 інстанції - Калієвський І.Д. Категорія: 302020100 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

За участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3; представник позивача - ОСОБА_4

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кищенці»,

розглянувши у судовому засіданні у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09.01.2019 року, ухваленого під головуванням судді Калієвського І.Д. у залі Маньківського районного суду Черкаської області 09.01.2019 року, повний текст якого виготовлено 18.01.2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці» про визнання недійсним договору оренди землі, -:

в с т а н о в и в :

13 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Кищенці» про визнання недійсним договору оренди землі.

ОСОБА_3 в обґрунтування позовних вимог посилається, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області № 23-12297/14-16СГ та рішення державного реєстратора від 13 грудня 2016 року позивачу, як учаснику бойових дій, виділено у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1 для товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,00 га., розташовану в адміністративних межах Кищенецької сільської ради Маньківського району.

Право власності на земельну ділянку зареєстроване в установленому законом порядку.

Весною 2017 року позивач ОСОБА_3 замовив та отримав технічну документацію на земельні ділянки, в тому числі реєстратор зробив витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за даними якого зазначені земельні ділянки були вільні від користування третіми особами. Тому з весни 2017 року позивач ОСОБА_3 виявив бажання надати свою земельну ділянку в оренду фермеру з Маньківського району.

Позивач вказує, що в послідуючому фермер, що мав брати земельну ділянку позивача в оренду, йому повідомив, що не зможе оформити договір оренди із ним, так як йому випадково стало відомо, що на дану земельну ділянку вже оформлено договір оренди з ТОВ «Кищенці» та зареєстровано його в Державному реєстрі прав.

Отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачем дійсно було встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 передана в оренду відповідачеві на підставі договору від 09 жовтня 2015 року строком на 17 років до 31 грудня 2032 року зі сплатою орендної плати в розмірі 5% від вартості земельної ділянки. Державну реєстрацію зазначеного договору проведено 25 квітня 2017 року.

За таких обставин позивач зрозумів, що відповідач ТОВ «Кищенці» позивача ошукав, та від його імені підробив договір оренди і його зареєстрував, перешкоджаючи позивачу в здійсненні його прав як власника земельної ділянки.

Позивач посилається, що крім того, що ним не підписувався договір оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2015 року чи інший договір оренди з ТОВ «Кищенці», дана земельна ділянка на момент укладення договору оренди - 09 жовтня 2015 року була відсутня як об'єкт цивільних прав, вона не була виділена на місцевості, не мала меж та кадастрового номеру, тому на думку позивача, вбачаються ознаки недійсності договору оренди землі.

Після звернення до адміністрації ТОВ «Кищенці» з вимогою пояснити походження даного договору оренди землі, який позивач ОСОБА_3 не підписував, йому повідомили, що він може отримати копію даного договору, який позивачу видали в сільській раді с. Кищенці. Ознайомившись з текстом договору, позивач виявив, що договір оренди не має взагалі дати, підпис в договорі виконаний не ним, а ким виконано підпис позивачу не відомо. Також він вияснив, що в тексті договору йдеться про те, що особа орендодавця посвідчена по іншому, тобто реквізити паспорту відрізняються від його даних, що також вказує на використання копії сторінок паспорту, а не самого паспорту, що і змусило позивача звернутися з даним позовом до суду про визнання договору оренди землі недійсним.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 09 січня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано договір оренди № б/н від 09 жовтня 2015 року щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, який укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «Кищенці» с. Кищенці Маньківського району Черкаської області недійсним.

Стягнуто з ТОВ «Кищенці» на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді витрат на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 4 576 грн.

Стягнуто з ТОВ «Кищенці» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704 грн. 80 коп. в дохід держави.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Кищенці» оскаржило рішення до суду апеляційної інстанції, подавши апеляційну скаргу.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги директор ТОВ «Кищенці» зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим, оскільки судом не встановлено обставини, що мають значення для справи, тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Скаржник вказує, що підставою визнання недійсним договору оренди землі було встановлення відсутності волевиявлення ОСОБА_3 на укладення даного правочину, оскільки згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 05 жовтня 2018 року було встановлено, що підпис на оспорюваному договорі в графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.

Особа, що подає апеляційну скаргу, зазначає, що під час розгляду справи та ухвалення рішення суду, районний суд не звернув уваги на ту обставину, що 28 серпня 2015 року ОСОБА_3 уповноважив свого батька ОСОБА_6 представляти його інтереси з правом підпису документів. Таке представництво позивача оформлено в установленому порядку довіреністю, посвідченою Добрянківською сільською радою Маньківського району Черкаської області. ТОВ «Кищенці» вважає, що правочин є дійсним, оскільки він був укладений хоч і не ОСОБА_3, але уповноваженою від його імені особою, тому відсутні підстави для визнання договору оренди недійсним.

ТОВ «Кищенці» просить рішення суд скасувати та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційному суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін для розгляду справи.

Згідно до вимог ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання договору оренди землі недійсним, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог, посилаючись на відсутність волевиявлення позивача на укладення даного правочину, оскільки згідно даних висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 05 жовтня 2018 року було встановлено, що підпис на оспорюваному договорі в графі «Орендодавець» виконаний не позивачем , а іншою особою.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає висновки суду такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушення норм матеріального права, які призвели б до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області № 23-12297/14-16СГ та рішення державного реєстратора від 13 грудня 2016 року позивачу ОСОБА_3, як учаснику бойових дій, виділено у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1 для товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,00 га., що розташована в адміністративних межах Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області. (а.с.7, т.1).

Весною 2017 року позивач ОСОБА_3 замовив та отримав технічну документацію на земельні ділянки, в тому числі реєстратор зробив витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за даними якого зазначені земельні ділянки були вільні від користування третіми особами.

Однак, отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачем було встановлено, що його земельна ділянка передана в оренду відповідачеві ТОВ «Кищенці» на підставі договору від 09 жовтня 2015 року строком на 17 років до 31 грудня 2032 року зі сплатою орендної плати в розмірі 5 % від вартості земельної ділянки. Державну реєстрацію зазначеного договору проведено 25 квітня 2017 року (а.с.6, т.1).

Позивач вказує, що після звернення до адміністрації ТОВ «Кищенці» з вимогою пояснити походження договору оренди землі, який ОСОБА_3 не підписував, йому повідомили, що він може отримати копію даного договору, яку йому видали в сільській раді с. Кищенці. Із тексту договору позивач побачив, що договір оренди не має взагалі дати, підпис в договорі виконана не ним, а ким виконано підпис у договорі позивачу не відомо (а.с.8-9, т.1).

Згідно даних довідки в/ч А1912 від 15 вересня 2017 року (а.с.238, т.1) вбачається, що позивач ОСОБА_3 на момент укладення спірного договору безпосередньо в період з 05 вересня 2015 року по 05 листопада 2015 року брав участь в АТО у м. Маріуполь Донецької області. Дана обставина також підтверджується витягом із наказу Керівника сектору "М" № 248 від 05 вересня 2015 року (а.с.239, т.1).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» встановлює, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Відповідно до ст. 5 вищезгаданого закону орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Ст. 6 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України передбачено, що - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, тобто волевиявлення сторін.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним, і відповідати його внутрішній волі. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 05 жовтня 2018 року № 544,988/18-23 підпис на договорі оренди землі № б/н від 09 жовтня 2015 року, який укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Кищенці" щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га кадастровий номер НОМЕР_1 для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Кищенецької сільської ради Маньківського району в графі «орендодавець» виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с.154-157, т.1).

В апеляційній скарзі ТОВ «Кищенці» посилається, що підставою для скасування рішення суду є те, що районний суд при ухваленні рішення не взяв до уваги довіреність від 28 серпня 2015 року, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 13 т. 1), згідно до якої ОСОБА_3 уповноважив свого батька ОСОБА_6 представляти його інтереси в усіх установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форм власності, а саме: вести переговори, здавати та отримувати відповідні документи, підписувати попередній договір оренди землі від його імені, а також виконувати всі інші юридично значимі дії, які стосуються оформлення документів на отримання земельної ділянки розміром 2,000 га у власність.

Однак, апеляційний суд не може погодитись із доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки довіреність, на яку посилається відповідач, наявна в матеріалах справи. Проте, як вбачається із укладеного договору оренди землі, який оспорюється позивачем, в даному договорі відсутні посилання, що саме на підставі вказаної довіреності від 28 серпня 2015 року, був укладений договір. Тому доводи скаржника є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку в майбутньому укласти договір (основний) на умовах, встановлених попереднім договором. Схоже правило існує і в підприємницькому середовищі - згідно з попереднім договором, суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше року з моменту укладення попереднього договором. Таким чином, попередній договір породжує у сторін обов'язок укласти відповідний основний договір в майбутньому.

Із матеріалів справи не вбачається, що між сторонами був укладений попередній договір, так як в матеріалах справи наявний лише договір оренди землі між сторонами, укладений договір на 15 років. Вказаний договір є основним, а не попереднім. Повноважень на укладення основного договору у ОСОБА_6, як представника ОСОБА_3 згідно наявної довіреності не було.

Доказів, що договір оренди земельної ділянки укладався товариством саме з батьком позивача за його погодженням суду не надано, а сам договір таких відомостей не містить.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовуються висновків суду першої інстанції, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки представником відповідача такі докази спростовані не були.

Рішення суду в частині вирішення питання щодо судових витрат також відповідає вимогам закону та ґрунтується на положеннях ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обгрунтованим, і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці - залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці» про визнання недійсним договору оренди землі - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Повний текст постанови виготовлений 01 квітня 2019 року.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.