Рішення № 80874466, 01.04.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/8325/17

Провадження по справі №2/635/998/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді Панас Н.Л.

при секретарі Крилєвській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського, 1 "д" до ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована та мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Васищеве, вул.Кірова, 2 "а"/33 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що 16.08.2010 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 10000 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 30% річних та терміном повернення, який відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином свої обов'язки за договором не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2017 року становить 158468 грн.78 коп. і яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 9494 грн.47 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 137155 грн.71 коп., заборговаості по оплаті пені та комісії - 3796 грн.28 коп., фіксованої частки штрафу - 500 грн., відсоткової частки штрафу - 7522 грн.32 коп. В добровільному порядку відповідач відмовляється сплатити зазначену заборгованість, тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та витрати по оплаті судового збору.

04 січня 2018 року до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова з відділу обліку та моніторингу реєстрації місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області надійшли відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця мешкання відповідача.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 05 січня 2018 року справу було направлено за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області Полєхіна А.Ю. від 01 лютого 2018 року позов було прийнято до провадження суду і призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

20 березня 2018 року від відповідача до суду надійшли письмові заперечення, в яких вона просила відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

08 травня 2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, викладені в позові і просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що строк позовної давності ними пропущений не був.

04 вересня 2018 року на підставі розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області №01-02/85 від 03.09.2018 року, у зв'язку зі звільненням судді Харківського районного суду Харківської області Полєхіна А.Ю. у відставку, було проведено повторний авторозподіл і справу було передано судді Панас Н.Л.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 05 вересня 2018 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутність та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідача у судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву з проханням розглядати справу у її відсутність та відмовити в задоволенні позову.

Оскільки сторони у судове засідання не з'явились фіксування судового засідання технічними засобами, у відповідності з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, не проводилось.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 статті 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 3 даної статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16.08.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено договір (у формі приєднання до Умов і правил надання банківських послуг) про відкриття кредитної лінії на платіжну картку, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік від суми залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання Банківських послуг у ПриватБанку від 16.08.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Кредитка "Універсальна" (а.с.11). Анкета-заява підписана відповідачем.

Відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, була повідомлена про зміст цих умов та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у самій анкеті-заяві.

Згідно з приписами положень ст.634, 638 Цивільного кодексу України, відповідач, підписавши анкету-заяву, прийняла пропозицію позивача та приєдналася до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній анкеті-заяві.

Відповідно до п. 2.1.1.2.1. цього ж Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

В Анкеті-заяві відповідач поставила підпис, засвідчивши отримання нею 16.08.2010 року кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.11).

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.7-10) та виписки по рахунку (а.с.78-83), 13.08.2014 року на погашення кредиту через термінал самообслуговування, який розташований за адресою: м.Харків, пр.Московський, 276 "б" було сплачено 300 грн. (а.с.79). Інших дій з платіжною карткою відповідач не здійснювала. Отже, доводи позивача про те, що останній платіж по рахунку було здійснено у 2015 році не відповідають фактичним обставинам справи.

Верховним Судом в постанові від 28.03.2018 (справа №14-10 цс 18) була висловлена позиція, відповідно до якої у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Крім цього, відповідно до п.2.1.1.2.11 Договору картка діє до останнього місяці вказаного на лицевій стороні карти включно.

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14.

З долученої представником позивача до матеріалів справи довідки вбачається що, на ім'я відповідача були відкриті наступні картки: останні чотири цифри 0663, 6643, 8113, 2377 - термін дії якої закінчився у квітні 2016 року. У той же час позивачем не надано доказів того, що відповідач отримувала вказані в довідці кредитні картки, пролонгуючи тим самим укладений кредитний договір і вчиняла за ними будь-які дії, які б свідчили про наявність наміру на погашення кредиту.

У відповідності до положень ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки за картками, відкритими на ім'я відповідача останній платіж було здійснено 13.08.2014 року, а позов подано 19 грудня 2017 року, суд доходить до висновку про те, що такий заявлено після спливу загальної позовної давності.

Одночасно суд враховує, що дійсно частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, банк зазначає, що за згодою з відповідачем, між ними була збільшена позовні давність та визначена у 50 років.

Проте, визначений в Умовах та Правилах надання банківських послуг збільшений строк позовної давності не може бути застосований до наявних між сторонами правовідносин, оскільки відсутня письмова згода позичальника на збільшення позовної давності, відповідно до положення частини першої статті 259 ЦК України.

А тому посилання представника позивача на те що відповідно до п.1.1.7.31 строк позовної давності збільшений до 50 років, не може бути взята до уваги.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року (№61-560св17).

За таких обставин, оскільки позивачем заявлено позов після спливу позовної давності, у відповідності до вимог ч.5 ст.267 ЦПК України не наведено перед судом обґрунтованих доводів про поважність причин пропуску трирічного строку на звернення до суду, а також про наявність обставин зупинення, переривання, чи досягнутої домовленості між сторонами про збільшення строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову, у відповідності до ст.141 ЦПК України, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського, 1 "д" до ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована та мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, с.Васищеве, вул.Кірова, 2 "а"/33 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити, у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлено 02 квітня 2019 року.

Суддя Н.Л. Панас