Ухвала суду № 80871895, 02.04.2019, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/382/19

Провадження № 2/539/386/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Алтухової О.С.,

за участю секретаря Гусак А.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, та визнання недійсним договору про видачу траншу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ПАТ КБ "Приватбанк", треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та визнання недійсним договору про видачу траншу, в якій просив: визнати недійсною кредитну угоду № 108-ЛМ від 08.05.2008 року укладену між ним ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк"; визнати недійсним договір іпотеки № 108-ЛМ від 08.05.2008 року, укладений між ним ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за № 1556 від 08.05.2008 року; визнати недійсним договір про видачу траншу № 108-ЛМ від 08.05.2008 року укладену між ним ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк"; стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на його користь судові витрати.

Позовні вимоги мотивував тим, що 08.05.2008 року між ним та «Приватбанком» був укладений кредитний договір №108-ЛМ у рамках програми мікрокредитування, надання кредиту в рамках кредитної угоди 80000 доларів США, який здійснюється окремими частинами - Траншем кредиту, з річною відсоткової ставкою 18% .

В забезпечення виконання обв'язків за кредитним договором між ним та банком було укладено договір іпотеки №108-ЛМ від 08.05.2008 року за яким банку передано в іпотеку нежитлове приміщення по вул. Радянській (зараз пр-т. Володимирський), 91 в м. Лубни, право власності на яку належить йому ОСОБА_1,

В забезпечення виконання обов'язків за кредитним договором між ОСОБА_4 та банком було укладено договір поруки №108 -ЛМ від 08.05.2008 року за яким поручитель відповідає перед банком за виконання обов’язків за кредитним договором.

Також забезпечення виконання обов'язків за кредитним договором між ОСОБА_5 та банком було укладено договір поруки №108 -ЛМ від 08.05.2008 року за яким поручитель відповідає перед банком за виконання обов’язків за кредитним договором.

Крім цього, 08.05.2008 року між ним та «Приватбанком» був укладений договір про видачу траншу №108-ЛМ Сума траншу в рамках кредитної угоди 80000 доларів США, який здійснюється окремими частинами - Траншем кредиту, з річною відсоткової ставкою 18%.

Отже, кошти були надані в споживчих цілях для придбання нежитлового приміщення.

Крім того, банком не було проведено з ним переддоговірної роботи, не було повідомлено про наявні форми кредитування, відмінності між ними. Банк запропонував йому укласти договір за ануїтентною схемою, яка є найбільш не вигідною для нього і відповідно найбільш вигідною для банку. Також йому не було повідомлено про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення кредиту, що призвело до того, що він був позбавлений можливості реально оцінити суму переплати по кредиту та доцільність його отримання, і таким чином банк замовчав важливу інформацію про умови кредитування.

Вважає, що договір № 108-ЛМ від 08.05.2008 року абсолютно не відповідає п.п.3.1, 3.2 Постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту". Банк взагалі не повідомив його про сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних)та абсолютного значення подорожчання кредиту ( у грошовому виразі), тобто банк не проінформував його щодо істотної умови договору -його ціни. В іншому випадку він не підписав би подібного договору на таких підставах. Його як споживача банк не попередив про валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором та інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом.

Також кредитна угода не містить графіку платежів з урахуванням вартості всіх супутніх послуг а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періоде згідно з додатком до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (наведений у додатку №1 до договору про видачу траншу № 108-ЛМ від 08.05.2008 року графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, відповідає формі, визначеній у додатку до правил). Під час укладення договору він не міг оцінити його реальну вартість. Сплачуючи кошти з повернення кредиту, він позбавлений можливості контролювати, яким чином банк розподіляє їх на тіло та відсотки і не знає скільки ще коштів йому потрібно сплатити.

Факт ненадання банком позичальнику важливої інформації не відповідає вимогам і ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» .

Банк завищив суму щомісячного ануїтентного платежу, розмір якого становить 1454 доларів США.

А саме за його підрахунками розмір щомісячного платежу відповідно до базових умов кредитування, вказаних в договорі, повинен становити 1441,48 доларів США, що підтвердив відповідним розрахунком.

Таким чином, банк щомісячно вимагає від нього сплатити зайві 12,52 доларів США станом на 01.04.2014 року розмір переплати за користування кредитом за 5 років і місяців, становить - 876,4 доларів США.

Крім того, умовами п.4.5 Договору про видачу траншу він повинен сплатити банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 8080,00 грн., та п.4.6 винагороду за оформлення кредитного договору у розмірі 2020,00 грн.

Також відсутня таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, чим саме порушили п. 3.2 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 року «Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом». Тобто виникає ситуація, при якій позивач повинен щомісяця платити відсоток який чітко не визначений, так як немає чітко визначеної реальної процентної ставки за кожним платіжним періодом.

На підставі викладеного, вважає, що умови даного договору викладені таким чином, щоб у позичальника без його відома та поза його волею могла сформуватись заборгованість по сплаті кредитних платежів, на яку банк зміг би нарахувати пеню, і, відповідно, отримати додаткову вигоду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні пояснили, що вважають укладені договори не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Представник відповідача (в режимі відеоконференції) зауважив, що з тих самих підстав судами прийнято рішення, жодних нових підстав позивачем не зазначено.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2016 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області був розглянутий позов ПАТ АТ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ АТ «ПРИВАТБАНК», третя особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угод недійсними. Згідно даного рішення позов ПАТ АТ «ПРИВАТБАНК» задоволено повністю, у зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено. При цьому судом встановлено, що під час укладання договору, банк керуючись нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п. 2.1, 2.4 та 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту надав клієнту в письмовій формі саму кредитну угоду, в якій зазначено умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту, що підтверджується відповідним Графіком платежів, а також інформацію про всі витрати. Спірний кредитний договір позивач підписав, чим надав письмове підтвердження споживача про ознайомлення в повному обсязі з наступною інформацію: кредитні умови, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, дату видачі кредиту, відсоткову ставку, суму, на яку кредит виданий, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору.

Крім того, рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14.09.2016 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31.05.2016 року змінено в частині визначення способу та порядку солідарної відповідальності боржника та поручителів при стягненні кредитної заборгованості . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 08.05.2008 року № 108-ЛМ в розмірі 66942,58 доларів США, що становить 1457339 грн. 94 коп.. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 08.05.2008 року № 108-ЛМ в розмірі 66942,58 доларів США, що становить 1457339 грн. 94 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.10.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, в якій вказано, що зі змісту зазначених договорів відповідачу були відомі істотні умови кредитного договору , в тому числі інформація про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов’язаних з одержанням кредиту та попередження про валютні ризики під час виконання зобов’язання. ОСОБА_1 до кредитора за роз’ясненням положень договору , які були йому не зрозумілі не звертався , тобто був погоджений з усіма умовами кредитного договору. Сторони застережень до договору не висловлювали, підпис позивача на договорі свідчить про його згоду на укладення договору саме на тих умовах, які в ньому зазначені. Протягом 14 днів з дня укладання договору відповідач свою згоду на укладення договору не видкликав та частково виконав обов’язок по погашенню кредиту та процентів.

Таким чином, є рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. Доводи позивача та його представника зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_1 із ухваленим у справі судовим рішенням.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що провадження по зазначеній цивільній справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Окрім того, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам норму ч. 2 ст. 256 ЦПК України, відповідно до якої повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю в зв’язку з набранням законної сили рішення суду, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись ст.ст. 255, 259 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, та визнання недійсним договору про видачу траншу - закрити на підставі п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України .

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Лубенського міськрайонного суду О.С. Алтухова.