Постанова № 80870130, 01.04.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/2572/19

Провадження № 3/359/1029/2019

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні, за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, адміністративний матеріал, що надійшов від Головного управління Національної поліції в Київській області Бориспільський відділ поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого в ТОВ «СКАЙБІЛД» на посаді водія, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СМ №252227, виданий Бориспільським МРВГУМВС України в Київській області, 16.05.2000,

в с т а н о в и в:

24.02.2019 о 07 год. 30 хв. в с. Проліски вул. Бориспільська, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: хода хитка, з порожнини рота різкий запах алкоголю, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, вину визнав та щиро розкаюється. Однак просив суд суворо його не карати, та при накладені адміністративного стягнення не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки його робота безпосередньо залежить від автомобіля і це його єдине джерело доходу. При цьому він має батьків пенсіонерів, які перебувають на його утримані. Таким чином, позбавлення його права керування поставить в скрутне матеріальне становище його сім’ю, оскільки позбавить джерела доходу.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що вина ОСОБА_1, підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 083617 від 24.02.2019 (а.с.2); письмовими поясненнями свідків від 24.02.2019 (а.с.3-4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.02.2019 (а.с.5); довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 01.03.2019 (а.с.6); довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами від 01.03.2019 (а.с.7).

Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1, у вчиненні адміністративного правопорушення.

Своїми діями, які виразились у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1, вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997, Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995, зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009, зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов’язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі від 02.11.2004 «Трегубенко проти України»).

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1, у судовому засіданні обставини.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, раніше до адміністративної відповідальності за (ст. 130 КУпАП) не притягувався, на його утриманні перебуває вся родина, оскільки останній працює водієм в ТОВ «СКАЙБІЛД», з 26.04.2018 по теперішній час згідно наказу №2504/4-к від 25.04.2018 та є єдиним годувальником сім’ї. Таким чином, це свідчить про те, що ОСОБА_1, фактично буде позбавленим можливості працювати. Тому позбавлення ОСОБА_1, права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини. Його батьки: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3, є пенсіонерами відповідно до пенсійних посвідчень, враховуючи, що їхня пенсія є з мінімальним доходом, а тому матеріально забезпечує батьків саме він. Отже дані обставини будуть сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу їх подальше існування.

Також, суддя враховує, що дії ОСОБА_1, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1, не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1, вини, особу правопорушника, у якого робота безпосередньо залежить від автомобіля і це його єдине джерело доходу, на його утриманні перебувають батьки пенсіонери, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1, нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути із ОСОБА_1, на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 384,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 23, 33, 34, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (одержувач: Київській області/м. Київ; банк: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ: 37955989; МФО: 899998; КБК: 21081300; р/р №31118149010001), без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь державного бюджету України (р/р №31218206010004; МФО: 899998, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів Бориспільське УК/Бориспіль: Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя: Ю.В. Кабанячий

Постанова суду набрала законної сили ____