Ухвала суду № 80870097, 02.04.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5650/19

Провадження № 1-кс/344/3114/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., з участю секретаря Стефанець Г.Я., прокурора Мельник В.Я., слідчого Тимчишин Д.М., підозрюваного ОСОБА_1, захисників Магас І.В., Чігур С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019090000000267 -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що досудовим розслідуванням установлено, що починаючи з 22.03.2019 начальник Філії Івано-Франківське ДЕУ ОСОБА_1 вимагав для себе, від представника автошколи ПП «Автолюб-ІФ» ОСОБА_4 неправомірну вигоду в сумі 15 000 грн. за передачу в користування належного філії катка без оформлення договору оренди та офіційної оплати послуг на рахунок підприємства.

27.03.2019 під час чергової зустрічі, яка відбулась у службовому кабінеті філії «Івано-Франківського ДЕУ» ДП «Івано-Франківський облавтодор», за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Целевича, 36 ОСОБА_1 з метою отримання неправомірної вигоди для себе, поставив вимогу ОСОБА_4 передати йому неправомірну вигоду в сумі 15 000 грн, за виконання робіт катком по утрамбуванню земельної ділянки автодрому автошколи ПП «Автолюб-ІФ», що знаходиться в с. Підпечари Тисменицького району Івано-Франківської області, чим створив умови, за яких ОСОБА_4 побоюючись настання шкідливих наслідків для інтересів підприємства, у вигляді не проведення таких робіт у встановлені строки, а тому був вимушений передати затребувану ОСОБА_1 неправомірну вигоду.

29.03.2019 близько 13.00 начальник Філії Івано-Франківське ДЕУ ОСОБА_1 знаходячись в своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_4 для себе, неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в сумі 15 000 грн. за передачу в користування належного філії катка та виконання робіт по утрамбуванню земельної ділянки, без оформлення договору оренди та офіційної оплати послуг на рахунок підприємства.

Перебуваючи на посаді начальника Філії Івано-Франківське ДЕУ ОСОБА_1 займає посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, і відповідно до Примітки 1 ст. 364 КК України є службовою особою.

ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

29.03.2019 у адміністративному приміщенні філії «Івано-Франківського ДЕУ» ДП «Івано-Франківський облавтодор», за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Целевича, 36, проведено огляд місця події, в ході якого в кабінеті начальника ОСОБА_1 на поличці під робочим столом виявлено предмет неправомірної вигоди, а саме грошові кошти в сумі 15 000 грн, 30 купюр номіналом по 500 грн.: ФЖ 7692580, УЗ 9117935, ХА 2791212, СГ 9504663, ФЗ 5387715, УГ 5612917, ЗБ 1689116, ФЖ 7909236, ЗД 7195577, ЗБ 8479792, ФГ 7027556, ВЕ 1745892, ЛЗ 5468995, ЛБ 9887462, УИ 6935601, ЗИ 6337241, ФГ 8651808, СБ 6939485, СЗ 0954246, МА 7016298, ХГ 6149405, ВЕ 4173161, ФЗ 0154353, ВЕ 3610328, УД 1289917, ФЗ 8656572, УД 4763551, СЗ 8206517, ФД 5539414, МВ 6006371. На вказаних купюрах виявлено сліди світіння яскраво зеленого кольору.

29.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом обшуку, висновком судово-балістичної експертизи, речовими доказами та іншими оперативно-розшуковими заходами в їх сукупності.

В поданому клопотання слідчий покликається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний має змогу переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки розуміє, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі, а також підозрюваний, усвідомлюючи міру свого покарання, може незаконно впливати на заявника, свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження, так як в основу підозри також входять показання свідків, та в подальшому висновки експертів, знаходячись на волі, підозрюваний має фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які являються його підлеглими, тобто працівники філії «Івано-Франківського ДЕУ» ДП «Івано-Франківський облавтодор», так як на даний час не встановленні всі обставини вчинення ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, та в подальшому необхідно допитати в якості свідків працівників та посадових собі вказаного підприємства, також підозрюваний має можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може знищити речові докази, які ще не дослідженні, не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, таким чином затягуючи хід досудового розслідування.

На даний час запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, на думку органу досудового розслідування, неможливо.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні проти клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, просили застосувати менш обтяжливий запобіжний захід, не пов'язаний з обмеженням волі.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисників, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів клопотання вбачається, що 29 березня 2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Прокурором також частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки останній розуміє, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі, а також підозрюваний, усвідомлюючи міру свого покарання, може незаконно впливати на заявника, свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження, так як в основу підозри також входять показання свідків, та в подальшому висновки експертів, знаходячись на волі, підозрюваний має фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які являються його підлеглими, тобто працівники філії «Івано-Франківського ДЕУ» ДП «Івано-Франківський облавтодор», так як на даний час не встановленні всі обставини вчинення ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, та в подальшому необхідно допитати в якості свідків працівників та посадових собі вказаного підприємства, також підозрюваний має можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може знищити речові докази, які ще не дослідженні, не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, таким чином затягуючи хід досудового розслідування.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором та слідчим не доведено, що в даному кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_1 неможливим є застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання тих ризиків, існування яких доведено в судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.

Зважаючи на конкретні обставини кримінального провадження, вік підозрюваного у 68 років, стан його здоров'я (наявність проблем зі здоров'ям підтверджується наданими слідчому судді документами), міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання та роботи, відсутність судимостей в минулому, слідчий суддя приходить до висновку, що ті ризики, наявність яких доведено прокурором в судовому засіданні, можуть бути усунуті шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, зокрема, запобіжного заходу у вигляді застави, і такий запобіжний захід зможе сприяти дієвості даного кримінального провадження.

Відтак, враховуючи зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що в якості запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 слід застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на нього додаткових обов'язків, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193-194, 196, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Смільчинці Лисянського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді застави.

Розмір застави визначити в межах 50 (п'ятидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 96 050 (дев'яносто шість тисяч п'ятдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

5) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.

Роз'яснити, що в разі невиконання таких обовязків щодо підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розяснити підозрюваному, що відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України він не пізніше пяти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобовязаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Строк дії ухвали до 28 травня 2019 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.04.2019 року.

Слідчий суддя Домбровська Г.В.