Постанова № 80869881, 02.04.2019, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/311/19 Провадження № 3/358/117/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Корбут В.М., за участю правопорушника ОСОБА_1, розглянувши матеріали, які надійшли від Корсунь – Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії СМ № 179551, виданий 16.02.2000 року Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого трактористом – машиністом с/г виробництва ВП "Дружба" ТОВ "НВФ "Урожай" м. Черкаси,

за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

24 січня 2019 року о 12 годині 00 хвилин по вул. Центральна в с. Ситники, Корсунь – Шевченківського району Черкаської області, ОСОБА_2 керував трактором марки «МТЗ 1025», номерний знак НОМЕР_2, який належить МХП "Урожай", в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку не проводився, тобто водій ОСОБА_2 відмовився в присутності двох свідків.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

По даному факту начальником СРПП №3 Корсунь – Шевченківським ВП лейтенантом поліції ОСОБА_3 24.01.2019 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 053474 за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив той факт, що він 24.01.2019 року керував трактором в стані алкогольного сп’яніння, тобто визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, щиро розкаявся, та просив суд не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він працює трактористом – машиністом с/г виробництва, і його заробітна плата є єдиним джерелом доходу сім`ї, так як на його утриманні перебуває дружина, яка не працює та двоє неповнолітніх дітей.

Також, ОСОБА_2 надав суду клопотання ВП "Дружба" ТОВ "НВФ "Урожай", де зазначено, що він працює трактористом – машиністом с/г виробництва, вперше скоїв злочин, передбачений ст. 130 КУПАП, щиро покаявся, тому трудовий колектив, просить суд не позбавляти ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, оскільки він добросовісний та відповідальний працівник, має високий професійно – технічний рівень, врівноважений, розсудливий.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом встановлено наступне.

Згідно п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306 (далі-по тексту Правила) учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 2.9 «а» Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.1.9. Правил, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте, покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29.06.2004 року, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Також передбачається, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує наступні обставини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на його утриманні перебуває дружина, яка не працює та двоє неповнолітніх дітей. Також ОСОБА_2 офіційно працює у ВП "Дружба" ТОВ "НВФ "Урожай" на посаді тракториста – машиніста с/г виробництва, у зв`язку з чим його робота безпосередньо пов`язана з транспортними засобами. Таким чином, це свідчить про те, що ОСОБА_2 фактично є єдиним годувальником в родині, оскільки посвідчення водія використовується ним у робочих цілях, а тому являється основним джерелом існування. Тому позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу його подальше існування.

Також, суддя враховує, що дії ОСОБА_2 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2, не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, щире визнання ОСОБА_2 своєї вини, особу правопорушника, у якого робота безпосередньо залежить від транспортних засобів, і це його єдине джерело доходу, на його утриманні перебуває вся родина, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_2 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з правопорушника слід стягнути 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок судового збору.

Керуючись ст.ст.33-35, 130 ч.1, 251, 252, 280, 283, 284, 317, 321 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_2 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок без позбавленням права керування транспортними засобами.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування даної постанови не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений ст.307 КУпАП, стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, паспорт громадянина України серії СМ № 179551, виданий 16.02.2000 року Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1, штраф у подвійному розмірі в сумі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, відповідно до ст.308 КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, паспорт громадянина України серії СМ № 179551, виданий 16.02.2000 року Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: 31211256026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Строк пред’явлення постанови до виконання три місяці.

Головуючий: суддя ОСОБА_4