Вирок № 80868502, 02.04.2019, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/2018/18

Номер провадження № 1-кп/194/52/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Корягіна В.О.

секретаря судового засідання Ніколайчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2018 року за № 12018040400000325 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого на дільниці УСО-1 шахти «Західно-Донбаська» ШУ «Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора Букур М.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 25 червня 2018 року приблизно о 22-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним мотоциклом ММВЗ-3.11213 1991 року випуску, двигун № НОМЕР_1, рама № 156190, державний номерний знак 46-40 ДНН, який згідно технічного паспорту МЄ №796310 від 12 листопада 1991 року належить ОСОБА_3, з пасажиром, який перебував позаду нього на сидінні, а саме ОСОБА_2, рухався зі швидкістю 4-50 км/год по вул. Лозова м. Тернівка Дніпропетровської області. Під час руху, в районі буд. № 16 по вул. Лозова м. Тернівка Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1, маючи об’єктивну можливість здійснювати рух зі швидкістю, при якій він мав би можливість постійно контролювати рух мотоцикла та виконувати всі необхідні дії по його керуванню, що забезпечувало б безпеку всім учасникам, не вжив завчасно заходів по контролю та керуванню мотоцикла, виїхав за межі проїзної частини та допустив наїзд на металеву газову опору, внаслідок чого пасажир ОСОБА_2 вилетів з сидіння мотоциклу. Таким чином, водій ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечності швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться в технічної точки зору в причинному зв’язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Невиконання вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України привело до даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пасажир ОСОБА_2 отримав тілесні пошкодження у вигляді відкритого багато уламкового перелому лівого наколінника зі зміщенням уламків, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров’я на термін понад три тижні (більш ніж 21 день).

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе визнав повністю та суду пояснив, що 25 червня 2018 року ввечері приблизно о 20-00 год., можливо пізніше, за проханням його брата він погодився відвезти ОСОБА_2 в приватний сектор в м. Тернівку. Так, потерпілий сів позаду нього на мотоцикл "Мінск" д/н 46-40 ДНН і вони разом поїхали в приватний сектор м. Тернівки, де рухаючись на зазначеному мотоциклі зі швидкістю приблизно 50 км/год. по вул. Лозова поблизу будинку №16 в м. Тернівка, потерпілий нахилився в бік, і він не впорався з керування внаслідок чого скоїв зіткнення з опорою, а потерпілий отримав тілесні ушкодження. В той, день він не пив, однак до цього вживав алкогольні напої, тому був в легкому остаточному алкогольному сп'янінні. Мотоцикл належить ОСОБА_3 В скоєнні злочину розкаюється, вибачається перед потерпілим, зрозумів свою поведінку та бажає виправитися. Спричинену шкоду потерпілому відшкодував в повному обсязі, допомагав працівникам поліції на досудовому слідстві.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, потерпілого, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, довідками про вартість експертизи, висновками експертиз, речовими доказами, та даних, які характеризують його особу.

Винність обвинуваченого в скоєнні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження та підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:

Потерпілий ОСОБА_2в судовому засіданні пояснив, що ввечері 25 червня 2018 року він разом з обвинуваченим за його проханням поїхали в приватний сектор в м. Тернівки, та коли їхали на мотоциклі по вул. Лозова в м. Тернівки, він, оскільки був в алкогольному сп'янінні, нахилився в бік, внаслідок чого обвинувачений не впорався з керуванням та врізався. Він отримав тілесні пошкодження. Обвинувачений декілька разів вибачався перед ним, відшкодував шкоду у повному обсязі внаслідок чого вони примирились. Просив суд призначити не суворе покарання.

Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26 червня 2018 року вбачається, що біля буд. №16 по вул. Лозова в м. Тернівка Дніпропетровської області стався наїзд транспортним засобом на нерухому перешкоду, мається слід від мотоциклу або мопеду.

Із висновку судової автотехнічної експертизи № 9/10.1/114 від 16 листопада 2018 року вбачається, що в даній дорожній обстановці водій мотоцикла «ММВЗ» держ. номер 4640ДНН ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігти ДТП для водія мотоцикла «ММВЗ» держ. номер 4640ДНН ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України і для нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. При заданому механізмові події, дії водія мотоцикла «ММВЗ» держ. номер 4640ДНН ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв’язку з настанням події даної ДТП.

Із висновку судово-медичної експертизи № 321/133 від 06 грудня 2018 року вбачається, що згідно наданої медичної документації у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого багато уламкового перелому лівого наколінника зі зміщенням уламків. Виявлені тілесні ушкодження утворилися по ударному механізму від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі) та такими предметами могли бути як виступаючи частини рухаючогося авто засобу, так і дорожнє покриття при падінні та ударі об нього. За своїм характером тілесне ушкодження у вигляді відкритого багато уламкового перелому лівого наколінника зі зміщенням уламків відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров’я на термін понад три тижні (більш ніж як 21 день) згідно п. 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17 січня 1995 року. Дане ушкодження утворилося 25 червня 2018 року.

Як вбачається з листа КЗ "Павлоградська міська лікарня №4" ДОР" від 12 липня 2018 року за вих. №1577, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в КЗ "Павлоградська міська лікарня №4" ДОР" з діагнозом: забій, садна грудної клітини. Перелом лівої ключиці зі зміщенням. Уламковий перелом обох кісток с/з лівого передпліччя зі зміщенням. Забійна рана лівого вуха. Відкритий перелом нігтьової фаланги 1 пальця лівої кисті. Хіміко-токсилогічний аналіз крові на вміст алкоголю від 26.06.18 №1581, результат - 1,03%. Хіміко-токсилогічний аналіз сечі на вміст алкоголю від 26.06.18 №1581, результат - 0,76%.

Речовими доказами по справі, якими визнано: мотоцикл ММВЗ-3.11213 1991 року випуску, державний номерний знак 46-40 ДНН, який зберігається в Тернівському ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд визнає їх достатніми та допустимими, та приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєному злочині.

Даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого у сукупності, суд приходить до висновку, що він винний в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також обставини злочину, тяжкість його наслідків, думку потерпілого.

Як роз’яснено в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм участі, і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, тощо.

У п. 3 вищезазначеної постанови вказано про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з’ясувати його вік, стан здоров’я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім’ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

При призначенні покарання суд враховує, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, а також особи обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, працює, вибачився перед потерпілим, відшкодував спричинену шкоду, зрозумів свою поведінку та має намір виправитися, має на утриманні малолітню дитинуІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав не позбавлявся.

Крім того, із досудової доповіді про обвинуваченого, наданої суду 11 березня 2019 року Павлоградським міськрайонним відділом філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України, встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно. Орган пробації вважає можливим виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та це не становить високої небезпеки для суспільства.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом’якшуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, знаходження на утриманні малолітньої дитини.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.ст. 69-1, 69 КК України.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступень тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, працює, вибачився перед потерпілим, відшкодував спричинену шкоду, зрозумів свою поведінку та має намір виправитися, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставин, які пом'якшують покарання: щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, добровільного відшкодування завданого збитку, знаходження на утриманні малолітньої дитини, обставин, які обтяжують покарання: вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, з урахуванням висновку органу пробації, який вважає можливим виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства, думки потерпілого, який прохав суд призначити не суворе покарання, суд вважає, що для його виправлення та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначене судом покарання, враховуючи особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, працює, вибачився перед потерпілим, відшкодував спричинену шкоду, зрозумів свою поведінку та має намір виправитися, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав не позбавлявся, всебічно допомагав потерпілому, активно сприяв розкриттю злочину, щиро покаявся у вчиненому, добровільно відшкодував, спричинену шкоду, думки потерпілого, який просив суд призначити не суворе покарання, а також того, що обвинувачений дійсно зрозумів свою поведінку, відверто бажає виправитися, висловлює щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що виразилось у відшкодуванні завданих злочином збитків, бажанні виправити наслідки вчиненого, в межах санкції статті обвинувачення є законним, справедливим, та воно сприятиме перевихованню винного та попередженню вчинення ним нових правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд бере до уваги положення п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» , відповідно до якого позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.

Враховуючи особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, працює, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, та з урахуванням того, що злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи вимоги правил дорожнього руху, суд вважає, що йому необхідно призначити додаткове покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.

Пунктом 4 статті 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації, те, що санкцією ч.1 ст. 286 КК України не передбачена можливість конфіскації майна, цивільний позов не заявлений, а також те, що ухвалою слідчого судді від 12 липня 2018 року накладено арешт, шляхом накладення заборони користування і розпорядження на транспортний засіб ММВЗ-3.11213 1991 року випуску, двигун № НОМЕР_1, рама № 156190, державний номерний знак 46-40 ДНН з метою забезпечення збереженню речових доказів, суд дійшов висновку, що потреба в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 122 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) грн.з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, який зареєстрований та мешкає за адресою: Дніпропетровська область м. Тернівка вул. Приточилівка буд. 42, на користь держави (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра, номер рахунку 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, банк ГУДКСУ у Дніпропетровській області) витрати, пов’язані з проведенням експертизи № 9/10.1/114 від 16 листопада 2018 року у розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн.

Речові докази по кримінальному провадженню: мотоцикл ММВЗ-3.11213 1991 року випуску, державний номерний знак 46-40 ДНН, по набранню вироком законної сили, повернути власнику ОСОБА_3.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року, шляхом накладення заборони користування і розпорядження на транспортний засіб ММВЗ-3.11213 1991 року випуску, двигун № НОМЕР_1, рама № 156190, державний номерний знак 46-40 ДНН, власником якого є ОСОБА_3, згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 12 листопада 1991 року – скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: В.О. Корягін