Ухвала суду № 80867090, 26.03.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1837/19

Провадження № 1-кс/202/2970/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

26 березня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Дівіндір Н.М., Шишляннікова О.В., прокурора Бикова А.В., слідчого Чеченко С.О., розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_1, яке подано в інтересах ОСОБА_2, про скасування арешту майна в кримінальному провадженні№ 42018040000000841, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_1 звернувся в інтересах ОСОБА_2 до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про скасування арешту та повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42018040000000841, відповідно до якого просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року на тимчасово вилучене майно 08 листопада 2018 року під час обшуку в житловому приміщенні, а саме в квартирі за адресою: АДРЕСА_1: мобільний телефон «XIAOMI» IMEI № 1: 865622020222647; мобільний телефон «NOKIA» IMEI № 1: 35733081674677, ноутбук «APLLE» s/n QOLTQ2RWBRD, зобов’язавши слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу, у провадженні якої перебуває кримінальне провадження, повернути власнику вказане майно.

Клопотання обґрунтовано тим, що арешт накладено необґрунтовано. При накладенні арешту слідчим суддею не було враховано пропущення строків звернення з клопотанням про арешт майна. Так, 08 листопада 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/6794/18 проведено обшук в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, під час якого було вилучено вищевказане майно. З клопотанням про арешт слідчий звернувся 10.11.2018 року, тобто з порушенням встановленого строку. Ухвалою слідчого судді від 12.11.2018 року клопотання слідчого було повернуто для усунення порушень протягом 72 годин. Однак 15.11.2018 року від слідчого до суду надійшло вже нове клопотання про накладення арешту. Таким чином, заявник вважає, що слідчим порушено строк звернення із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, у зв'язку з чим останнє підлягає поверненню, а ухвала слідчого судді від 19 листопада 2018 року є протиправною та необґрунтованою. Крім того, підстави для подальшого арешту вилученого майна відсутні, оскільки підозра ОСОБА_2 не пред'явлена, його статус у кримінальному провадженні не визначений.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1, який дії в інтересах ОСОБА_2, клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Прокурор Биков А.В. та слідчий Чеченко С.О. у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 пристрої можуть мати значення доказів у кримінальному провадженні, проте останні заблоковані паролем, що перешкоджає їх дослідженню, вживаються заходи щодо розблокування, у зв'язку з чим потреба в арешті цього майна не відпала.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників провадження та вивчивши матеріали клопотання, а також безпосередньо ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, вважає, що клопотання про скасування арешту майна є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42018040000000841 від 26 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 2, ст. 212 ч. 3 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року на підставі клопотання слідчого накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільний телефон «XIAOMI» IMEI № 1: 865622020222647; мобільний телефон «NOKIA» IMEI № 1: 35733081674677, ноутбук «APLLE» s/n QOLTQ2RWBRD.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За положеннями частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, частиною другою статті 170 КПК визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зі змісту ухвали слідчого судді про накладення арешту від 19 листопада 2018 року вбачається, що, накладаючи арешт на вилучене під час обшуку майно, слідчий суддя виходив з того, що воно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України та має значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 5 березня 2019 року було відмовлено в задоволенні аналогічного клопотання про скасування арешту майна, поданого адвокатом в інтересах ОСОБА_2

Однак, 13 березня 2019 року адвокат знову звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з дійсним клопотанням.

Між тим, клопотання про скасування арешту майна не містить нових даних та доказів, які б вказували на те, що потреба у подальшому арешті майна відпала чи арешт накладено необґрунтовано.

Як зазначено слідчим та прокурор у судовому засіданні, є підстави вважати, що вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 пристрої можуть мати значення доказів у кримінальному провадженні, проте останні заблоковані паролем, що перешкоджає їх дослідженню, вживаються заходи щодо розблокування, у зв'язку з чим потреба в арешті цього майна не відпала.

Доводи щодо порушення строку звернення слідчого з клопотанням про накладення арешту і, як наслідок, безпідставного накладення арешту, слідчий суддя вважає необґрунтованими, такими, що не відповідають приписам абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018040000000841 не закінчено, з часу попереднього вирішення питання про скасування арешту майна сплинув незначний час, доказів того, що за цей період обставини кримінального провадження змінилися таким чином, що потреба у подальшому арешті майна відпала, матеріали клопотання не містять, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про скасування арешту майна, вилученого під час обшуку 08.11.2018 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та його повернення, яке подано адвокатом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170, 173-174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1, яке подано в інтересах ОСОБА_2, про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Строк складання та оголошення повного тексту ухвали відповідно до частини 2 статті 376 КПК України – о 16 годині 10 хвилин 29 березня 2019 року.

Слідчий суддя Н.Ю. Марченко