Рішення № 80866311, 01.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2019 року № 826/17805/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомНауково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"до третя особаПечерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління територіального управління юстиції у місті Києві Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» прозняття арешту з майна

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження відповідно до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: зняти арешт з усього майна Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (код ЄДРПОУ 31306940), який був накладений постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04 лютого 2015 року в ході виконання наказу, виданого господарським судом міста Києва №910/13241/14 від 09 жовтня 2014 року у виконавчому провадженні №45245483, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20146424 від 20 березня 2015 року, номер запису про обтяження - 9113588.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з інформаційної довідки №139801412 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що станом на дату отримання інформаційної довідки наявний арешт, накладений на все майно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», який накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 04 лютого 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20146424 від 20 березня 2014 року, номер запису про обтяження: 9113588.

02 жовтня 2018 року та 08 жовтня 2018 року, як зазначено у позовній заяві, позивач звертався до відповідача із заявами про скасування арешту з майна, в яких просив зняти арешт з нерухомого майна Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», що був накладений постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04 лютого 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №45245483, однак станом на день звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою, відповіді на заяви позивача на адресу останнього від відповідача не надходило.

Крім того, у позовній заяві вказано, що оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна боржника, на думку позивача, арешт, накладений в рамках виконавчого провадження, повинен був бути знятий. В зв'язку з тим, що державним виконавцем не вчинено таких дій, позивач вважає, що останнім порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, а оскільки в рамках спірних правовідносин відсутні підстави для зняття арешту, передбачені частинами 3,4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт має бути знятий на підставі рішення суду, що і стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача у призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на адміністративний позов не надав, причин поважності неможливості такого неподання не повідомив.

Судом в ході судового розгляду даної справи залучено до участі у справі в якості третьої особи Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки».

У призначене судове засідання не прибув також представник третьої особи.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №47007920) з примусового виконання наказу №910/13241/14, виданого 09 жовтня 2014 року господарським судом міста Києва про стягнення з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на користь Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» заборгованість у розмірі 460 074,37 грн.

04 вересня 2015 року в межах виконавчого провадження №47007920 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що майна, на яке можливо звернути стягнення не розшукано, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

При цьому, з наявної і матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №139801412 від 02 жовтня 2018 року вбачається, що на нерухоме майно, належне Науково - виробничому Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро - Інтер» на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 лютого 2015 року в рамках виконавчого провадження №45245483 накладено арешт, який станом на 02 жовтня 2018 року не знятий.

02 жовтня 2018 року представник Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» звернувся до начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про скасування арешту з майна, в якій просив зняти арешт з нерухомого майна Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», який був накладений в рамках виконавчого провадження №45245483 про стягнення заборгованості з Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на користь Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» заборгованість у розмірі 460 074,37 грн. згідно наказу господарського суду міста Києва №910/13241/14 від 09 жовтня 2014 року.

В обґрунтування даної заяви представник позивача зазначав, що державним виконавцем всупереч норм Закону України «Про виконавче провадження» під час прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону не було знято обтяження з нерухомого майна боржника.

08 жовтня 2018 року представник позивача повторно надіслав до начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління територіального управління юстиції у місті Києві заяву про скасування арешту з майна.

Відомостей щодо надання відповіді відповідачем на вказані звернення позивача матеріали справи не містять, наявність арешту підтверджується відповідною інформаційною довідкою, що і зумовило в сукупності звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

Станом на момент прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 лютого 2015 року був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIV, який визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (далі - Закон №606-ХIV, чинний на момент накладення арешту).

Вимогами статті 17 Закону №606-ХIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною 1 статті 25 Закону №606-ХIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону №606-ХIV визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вимогами частини 4, 5 статті 47 Закону №606-ХIV визначено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження врегульовані статтею 50 Закону №606-ХIV (в редакції станом на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у межах ВП №47007920).

Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Наведене в сукупності свідчить про те, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону №606-ХIV, виконавче провадження не вважається закінченим, оскільки законодавцем стягувачу надана можливість повторно пред'явити виконавчий документ до примусового виконання, а державному виконавцю не надано право зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Тобто, у розумінні положень Закону №606-ХIV виконавче провадження №47007920 не було закінчено, що свідчить про те, що повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю майна у боржника, не є підставою для зняття арешту з майна боржника, у даному випадку, з майна, яке належить Науково - виробничому Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро - Інтер».

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 лютого 2015 року прийнята в межах виконавчого провадження №45245483, а відтак посилання представника позивача на прийняття державним виконавцем в межах виконавчого провадження №47007920 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві є безпідставним. При цьому, матеріали справи не містять доказів закінчення виконавчого провадження №45245483.

Стосовно посилання позивача на приписи статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (в редакції станом на момент вирішення даної справи), Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

У відповідності до частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Так, суд не приймає до уваги твердження позивача в тій частині, що державний виконавець законодавчо позбавлений права прийняти постанову про зняття арешту з майна боржника з огляду на те, що позивачем не наведено, а судом не встановлено відсутності перешкод для виконання боржником вимог виконавчого документа та сплати заборгованості за виконавчим документом, що є його обов'язком відповідно до вимог чинного законодавства України, після чого арешт з майна боржника може буде знято у відповідності до приписів чинного законодавства, зокрема, відповідно до частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

При цьому, суд не приймає до уваги й посилання позивача на те, що в силу приписів частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII арешт з майна боржника має бути знятий у судовому порядку, оскільки виконавчий документ повернутий стягувачу і необхідність забезпечення виконання рішення шляхом накладення арешту відпала.

Так, як вже зазначалося судом, випадки, з якими пов'язується зняття арешту з майна боржника прямо визначені положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, та передбачались Законом №606-ХIV, а відтак винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення (тобто, коли рішення суду фактично не виконано), не є підставою для зняття накладеного арешту на майно боржника.

Аналіз наведених норм діючого законодавства України та досліджених судом доказів, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи, дозволяє суду дійти висновку, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та не вирішенні питання про зняття арешту з майна, яке належить Науково - виробничому Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро - Інтер» державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, в порядку та спосіб, визначені діючим законодавством України.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з відповідною позовною заявою не оспорюється саме право власності на належне йому майно, на яке накладено арешт в рамках виконавчого провадження №45245483, тобто характер спірних правовідносин не пов'язаний із захистом майнових прав позивача та вказаний спір виник саме у зв'язку з порушенням, на думку позивача, відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому вказаний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для зняття арешту з всього майна Науково - виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Інтер», який був накладений постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04 лютого 2015 року в межах виконавчого провадження №45245483, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук