Вирок № 80864611, 06.03.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/994/14-к

№ 1-кп/207/7/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі головуючого судді : САВЧЕНКА В.О.

за участі секретаря : МОСПАН С.Б.

прокурора : ЛЯШЕНКА М.В.

захисника: ТОРУБАРОВА А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янському кримінальне провадження № 12013040160000012 від 15.01.2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта професійно технічна, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, працюючого в ПАТ «ДМКД», раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, за частиною 2 статті 286 КК України 2001 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, 15 січня 2013 року, приблизно о 20 годині 40 хвилин, у темний час доби, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1, який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4, рухався в м. Дніпродзержинську (з 2016 року, -- Кам'янське) по проїзній частині вул.. Чапаєва, що має двосторонню організацію руху, зі сторони проспекту Ювілейний в напрямку проспекту Аношкіна з включеним ближнім світлом фар, зі швидкістю близько 20 км/год.

При русі по вул. Чапаєва в районі перетину з 1-м провулком Чапаєва, ОСОБА_2, як водій механічного транспортного засобу, повинен був уважно стежити за розвитком дорожньої обстановки та можливими її змінами, крім того, йому необхідно було вести транспортний засіб зі швидкістю, при якій довжина зупиночного шляху, з урахуванням технічного стану транспортного засобу, дорожніх і метеорологічних умов, не перевищувала видимості шляху в напрямку руху, але й не перевищуючи допустиму в даному населеному пункті швидкості руху, в разі ж виникнення небезпеки, або перешкоди для його руху, негайно вжити заходів до зниження швидкості керованого ним транспортного засобу аж до зупинки, або безпечного об'їзду виниклої перешкоди з метою уникнути скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Іншими словами, ОСОБА_2, з моменту виявлення пішохода, що перебував на проїзній частині в положенні лежачі поперек дороги, на смузі руху автомобіля «ВАЗ 2105», як водієві механічного транспортного засобу необхідно було вжити заходів до негайного зниження швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля «ВАЗ 2105», тобто він повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано:

-п. 12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»

-п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Однак, в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2, керуючи технічно справним транспортним засобом, не маючи перешкод ні механічного ні технічного характеру, на прямій ділянці дороги, з асфальтобетонним покриттям укритим сніговим накатом та двосторонньою організацією руху, по одній смузі руху в кожному напрямку, зі спуском за напрямком руху, при відсутності штучного освітлення, проявляючи злочинну недбалість, своєчасно виявивши на проїзній частині дороги лежачого пішохода, якого сприйняв за купу речей. Однак при подальшому приближенні розгледів, що це є людина, дану обстановку як небезпечну не сприйняв, своєчасно заходи до зниження швидкості руху автомобіля «ВАЗ 2105» аж до зупинки транспортного засобу, або застосування маневрування з метою об'їзду лежачого пішохода не вжив, в результаті чого допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на лежачого на проїзній частині пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи № 234-Е від 17.04.2013 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкрита черепно-мозкова травма з ранами у потиличній ділянці вуха ліворуч, з переломом нижньої щелепи на рівні 1-го зубу праворуч та ліворуч, яка супроводжувалась явищами забою головного мозку 2-го ступеню (з порушенням дихання та знаходження на штучній вентиляції легень на протязі 3-х діб); тупа травма грудної клітини з садном праворуч, з компрессійно осколковим переломом 6-го, 7-го, 8-го грудних хребців, переломом оститах відростків 7-го шийного, 1-го,2-го, 3-го, 4-го, 5-гогрудних- хребців, переломом дужки 6 грудного хребця праворуч, переломом голівок 6-го, 7-го, 8-го ребер праворуч, переломом рукоятки на тілі грудини, які ускладнилися лівобічним пневматораксом та після травматичним кіфозом грудного відділу хребта; внутрішньо ниркова гематома праворуч; садно на правому плечі - відноситься до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя (п.п. 2.1.3. наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). При потраплянні у лікарню о 22.00 години, взяті кров та сеча на наявність алкоголю, концентрація алкоголю в крові 3,52%0 - відповідає сильному алкогольному сп'янінню.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 150-Е від 18.02.2014 року, тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_5 утворились при механізмі ДТП, вказаному при проведенні слідчого експерименту з водієм ОСОБА_2 (тобто при наїзді на тіло в лежачому положенні з заду наперед, так як видимих пошкоджень в ділянці нижніх кінцівок не виявлено та перевага тілесних пошкоджень по задній поверхні тулубу та голови).

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 44/27-26 від 03.06.2013 року, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-2105» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2. та 12.3. Правил дорожнього руху України. В умовах місця події водія автомобіля «ВАЗ- 2105» ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода застосуванням екстреного гальмування з зупинкою автомобіля «ВАЗ-2105» до місця знаходження пішохода на проїзній частині дороги, при заданих вихідних даних. При заданому механізмі події, дії водія автомобіля «ВАЗ-2105» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху.

У прямому причинному зв'язку з зазначеною подією, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, знаходиться порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, оскільки вказане порушення безпосередньо спричинило настання події даної дорожньо-транспортної пригоди.

У судових засіданнях ОСОБА_2 свою вину не визнавав і пояснив, що 15 січня 2013 року, приблизно о 20.40 годині, він їхав по проїзній частині вул. Чапаєва з боку проспекту Ювілейний в бік проспекту Аношкіна в м. Дніпродзержинську (Кам'янське). крім нього в автомобілі нікого не було, вантаж не перевозив, автомобіль знаходився в справному стані. Рухався він зі швидкістю 20 км/год, з увімкненим ближнім світлом фар. На проїзній частині дороги посередині він побачив ганчірку чорного кольору, як потім вияснилось - це була чорна в'язана шапка, також він бачив, що на дорозі лежать якісь речі, наблизившись до них на автомобілі, приблизно за 3 метри, він зрозумів, що на проїзній частині по центру, поперек дороги, лежить людина, голова якої направлена в лівий бік по ходу його руху, а ноги - в правий бік. Він побачив пару черевиків, які стирчали носками вгору, а також куртку в комірі якої була схована голова, в зв'язку з чим він припустив, що це лежить людина. Після цього, він прийняв заходи екстреного гальмування, але, оскільки дорога була слизькою в снігу, то запобігти контакту з лежачим на дорозі чоловіком не вдалося. Він, приблизно 2 метри після наїзду на пішохода передньою частиною автомобіля, рухався до повної зупинки, штовхаючи пішохода вперед перед собою. Під час наїзду пішохід знаходився в наступному положенні - його голова знаходилась в районі картера двигуна, а його таз в районі правого переднього колеса, він лежав на спині обличчям догори.

Після зупинки автомобіля він вийшов та оглянув людину, побачив, що людина дихає, коли нахилився до нього, то відчув сильний запах алкоголю, обличчя було синюшного кольору, ніс та губи опухлі, йому здалося, що вказаного чоловіка побили. Після огляду він відтягнув вказаного чоловіка на узбіччя, щоб не сталося повторної дорожньо-транспортної пригоди. Після цього покликав на допомогу жінку, яка проходила поруч, як вияснилося пізніше - ОСОБА_14. Разом з нею викликав швидку медичну допомогу і залишався на місці пригоди.

Уточнює, що встановив, що на дорозі лежить людина, лише коли надавав допомогу. Коли він рухався в автомобілі на відстані 3 метрів, то лише припустив, що це може бути людина, по черевиках, носи яких були направлені вгору. Обличчя лежачого пішохода не було видно, оскільки воно було прикрите комірцем.

Винним себе не визнає, оскільки видимість лежачого пішохода при проведенні слідчого експерименту не відповідала дійсності через те, що був повний місяць, а в день ДТП повного місяця не було і було темно. Тілесні пошкодження, які виникли на тілі потерпілого ОСОБА_7 заподіяти своїм автомобілем не міг, оскільки рухався на малій швидкості. Також незгоден з тим. Що несвоєчасно прийняв заходи до гальмування, оскільки, тільки зрозумів, що на дорозі людина - одразу почав гальмувати.

Вина ОСОБА_2 в скоєнні злочину також підтверджується поясненнями потерпілого, свідків, речовими та іншими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5, в ході досудового розслідування 19 лютого 2013 року (Т. 1 а.с. 95 матеріалів кримінального провадження № 12013040160000012) та в суді пояснив, що 15 січня 2013 року, приблизно о 22.00 годині, він йшов по вулиці Чапаєва до себе додому в темпі спокійного шагу. Він не заперечує, що був у нетверезому стані. Йшов він по краю проїзної частини. Був одягнений в спортивні брюки темного кольору та зелену куртку. Приблизно в районі будинку № 55 на нього здійснив наїзд автомобіль. Сам наїзд він не пам'ятає, пам'ятає тільки удар. Після цього він прокинувся в лікарні.

Так, потерпіла ОСОБА_6, в ході досудового розслідування 30 січня 2013 року (Т.1 а.с. 95 матеріалів кримінального провадження № 12013040160000012) та в суді пояснила, що вона проживає разом зі своїм сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9.

15 січня 2013 року вона чекала сина додому, але він не прийшов.

16 січня 2013 року вона попросила доньку ОСОБА_8 знайти ОСОБА_5. Ольга поїхала в 8-му міську лікарню, де реанімаційному відділенні впізнала її сина ОСОБА_5. Після цього їй стало відомо, що ОСОБА_5 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. 16 січня 2013 року вона поїхала в лікарню до сина, але її до нього не пустили. Звідки він йшов і в якому стані був до ДТП їй невідомо.

Речі, в яких він був 15 січня 2013 року вона забрала з лікарні та знищила, оскільки вони були в поганому стані (мокрі, брудні та ін.).

Свідок ОСОБА_14 в ході досудового розслідування 17 січня 2012 року (Т. 1 а.с. 35-37 матеріалів кримінального провадження № 12013040160000012) та в суді пояснила, що 15 січня 2013 року приблизно о 20.45 годині, вона йшла з роботи додому. На вулиці Чапаєва, в м. Дніпродзержинськ (Кам'янське) вона побачила автомобіль, який почав щось об'їздити на дорозі, а саме, як пізніше з'ясувалося, -- лежачого чоловіка. Позаду за цим автомобілем їхав ще автомобіль, який не встиг загальмувати, оскільки автомобіль почав сунутись і сунути чоловіка, який лежав на проїзній частині. Автомобіль чоловіка не переїжджав, а тільки посунув, оскільки було слизько. Після чого водій вищевказаного автомобіля поклав його на узбіччя. Вона підійшла до них, побачила, що чоловік був непритомний. Вони викликали швидку медичну допомогу, яка забрала травмованого чоловіка.

Свідок ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в ході досудового розслідування (Т. 1 а.с. 126-129, 132-135 матеріалів кримінального провадження № 12013040160000012) та в суді пояснили, що 24 березня 2013 року о 20.20 годині, вони були запрошені в якості понятих при проведенні слідчого експерименту, який проводив слідчий СВ Дніпродзержинського МУ ОСОБА_11.

Слідчий ОСОБА_11 пояснила присутнім, що проводиться слідчий експеримент, а саме: відтворення обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце в району будинку № 65, по вул. Чапаєва, в м. Дніпродзержинську, при якій стався наїзд автомобілю ВАЗ-2105 під керуванням водія ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_5, який лежав на проїжджій частині дороги. Метою слідчого експерименту було встановлення видимості елементів дороги та конкретної видимості перешкоди (пішохода). Слідчий експеримент проводився в районі будинку № 65, по вул. Чапаєва, в м. Дніпродзержинську, в темний час доби.

По прибуттю на місце проведення слідчого експерименту, спочатку слідчим було запропоновано водієві ОСОБА_2 пояснити чи відповідають погодні та дорожні умови, стан видимості на час проведення слідчого експерименту тим які були на момент ДТП, на що водій ОСОБА_2 добровільно пояснив, що стан видимося та погодні умови відповідають тому що було на момент ДТП. Потім слідчий запропонував водію ОСОБА_2 пояснити, яким чином на проїжджій частині знаходився пішохід при ДТП.

ОСОБА_2, взявши в руки манекен, пояснив, що пішохід в момент ДТП лежав на проїжджій частині дороги, на його смузі руху, перпендикулярно краю проїжджої частини дороги, головою до лівого краю дороги. Після цього ОСОБА_2 розмістив манекен так, як знаходився пішохід в момент ДТП. Проведеними замірами встановлено, що голова пішохода (манекена) знаходиться на відстані 5,0 метрів від лівого краю дороги по ходу руху автомобілю під керуванням ОСОБА_2, та на відставні 3,5 метра від правого краю дороги. Ноги пішохода (манекена) знаходяться на відстані 2,0 метра від правого краю дороги. Пішохід розташований перпендикулярно проїжджій частині дороги на відставні 9, 4 метра від кута будинку № 65 по вул. Чапаева.

Далі проводились заміри видимості елементів дороги та видимості перешкоди із включеним ближнім світлом фар автомобілю ВАЗ-2105.

В результаті проведених замірів було встановлено, що конкретна видимістю перешкоди - манекену, розташованого на проїжджій частині дороги, так як його установив ОСОБА_2, складає 53,20 м. Загальна видимість елементів дороги складає 79,60 м.

При проведенні слідчого експерименту, водієм ОСОБА_2 жодних зауважень або клопотань зроблено не було, та лише після завершення слідчої дії, ОСОБА_2 зробив зауваження про те, що на час проведення слідчого експерименту, місцевість освітлюється світлом повного Місяця, а на момент ДТП місяць був не повним, та освітлював місцевість гірше.

Під час слідчого експерименту було складено чорновий варіант протоколу слідчого експерименту зі схемою, на якій вони та ОСОБА_2 поставили свій підпис.

Вина ОСОБА_2 в повному обсязі підтверджується також іншими доказами по справі в їх сукупності.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке слід кваліфікувати за частиною 2 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжких тілесних пошкоджень.

При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_2 раніше не судимий, офіційно працює, по справі не наступило тяжких наслідків, свою вину в скоєнні злочину не визнав, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченого, але при умові відшкодування йому заподіяної матеріальної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, в ході судового розгляду справи не встановлено.

В якості обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд враховує те, що він має на утриманні трьох малолітніх дітей та дружину, потерпілий не наполягав на суворому покаранні обвинуваченого, сам потерпілий знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Інших обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, в ході судового розгляду справи не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу обвинуваченого, а також думки прокурора і потерпілого щодо покарання і його виду, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі.

Керуючись статтями 369-371, 373-376 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Міра запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 не обиралась і до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу відносно нього не обирати.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з дня взяття його під варту.

Цивільний позов ОСОБА_5 (Т. 2 а.с. 53-54, 157-158, матеріалів кримінального провадження № 12013040160000012) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 2963 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) гривні 19 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10000 (десять тисяч) гривень.

Цивільний позов КЗ "Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги" ДОР до ОСОБА_2 (Т. 2 а.с. 7) про стягнення 24 243 (двадцяти чотирьох тисяч двісті сорока трьох) гривень 51 копійки за лікування ОСОБА_5, - з а л и ш и т и б е з р о з г л я д у.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 586 (п'ятсот вісімдесят шість) гривень 80 копійок (Т. 1 а.с. 122) в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи № 44/02-81 від 12 травня 2013 року;

917 (дев'ятсот сімнадцять) гривень 70 копійок (Т. 1 а.с. 139) в рахунок відшкодування витрат на проведення судової автотехнічної експертизи № 44/27-26 від 03 червня 2013 року, загальна сума витрат на залучення експертів склала 1504 (одна тисяча п'ятсот чотири) гривні 50 коп. НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області за кримінальним провадженням № 12013040160000012 від 15 січня 2013 року.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

С у д д я : САВЧЕНКО В.О.