
Справа № 161/9067/18
Провадження № 2/161/951/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
25 березня 2019 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судового засідання Маковецької Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, мотивуючи позов тим, що вона з 1972 року проживає у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною відміткою у будинковій книзі. Відповідач ОСОБА_2, яка є донькою позивача ОСОБА_1 з 2004 року по сьогоднішній день не з’являється за вказаною адресою, не цікавиться своїм майном (1/5 частки квартири) та не сплачує борги за комунальними послугами, що свідчить про відсутність інтересу до свого майна. Власником решти 4/5 квартири є позивач, яка на момент пред’явлення позову вільно розпоряджається своїм майном. Факт непроживання та відсутності ОСОБА_2 за адресою її реєстрації було встановлено рішенням суду по цивільній справі № 161/14167/17, яким було визнано право власності за набувальною давністю на нерухоме майно (житловий будинок за адресою: м.Луцьк, вул.Островського, 19) за ОСОБА_3, а також даний факт було встановлено і рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області по цивільній справі № 161/1754/18. Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним Кодексом. Таким чином, позивач вважає, що у зв’язку із її добросовісним та безперервним володінням чужим майном у неї виникло право власності на вказаний об’єкт нерухомого майна за набувальною давністю.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд визнати за нею за набувальною давністю право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул.Вороніхіна, 15а/3.
Позивач та представник позивача ОСОБА_4 подали суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити та розгляд справи проводити за їх відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з’явилась, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходили.
Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи по наявних доказах, відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.10.1996р. співвласниками квартири АДРЕСА_2 є сім’я ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та відповідач ОСОБА_2
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 108331993 від 20.12.2017р. власником 3/5 квартири АДРЕСА_3 є позивач ОСОБА_1
Як випливає з інвентаризаційної справи на об’єкт нерухомого майна №8068 - квартиру АДРЕСА_4 , співвласники ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 29 травня 2017 року, був спадкоємцем свого батька, ОСОБА_5, який помер 07 травня 2012 року, який був спадкоємцем свого діда, ОСОБА_7, який помер 14 листопада 1998 року. Вони постійно проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.9)
Співвласником 1/5 частки спірної квартири за вищевказаною адресою є відповідач ОСОБА_2
Як зазначила у своїй позовній заяві позивач, остання не проживає у вищевказаній квартирі довгий час.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.
Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 01.08.2018р. у справі №201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18.
Судом встановлено, що позивач була обізнана відносно того, що власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_2, яка є предметом спору, та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, є відповідач ОСОБА_2, а тому не можна вважати володіння позивачем частиною квартири, належної відповідачу, добросовісним набувачем. Відсутність відповідача за місцем реєстрації, не дає позивачу підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним.
Таким чином, аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав на набуття права власності.
Позивачем, на думку суду, не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 263, 265,280, 281, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16,328, 344 ЦК України, суд, -
УХВАЛИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 43000, м.Луцьк, пр.Вороніхіна, 15а/3.
Відповідач: ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, адреса: реєстрації: 43000, м.Луцьк, вул.Островського, 19.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта
Судове рішення № 80864011, Луцький міськрайонний суд Волинської області було прийнято 25.03.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 161/9067/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: