
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
02 квітня 2019 року № 826/7612/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Пащенко К.С., судді: Чудак О.М., Шейко Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1доНаціонального банку України, ліквідатора ПАТ «Банк Столиця» Болдирєва О.О.третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруТОВ «Творча майстерня «Вісак»провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити діїпредставники учасників справи:позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4; відповідача-1 - Пріцак І.Є., Сапальов В.В., Каратун Т.В.; відповідача-2 - не з'явився; третьої особи - Розов О.С., Шутий Д.С., ВСТАНОВИВ:
19.05.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України (нижче - відповідач-1), ліквідатора ПАТ «Банк Столиця» (надалі - відповідач-2), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Національного банку України; зобов'язати Національний банк України надати документи та інформацію з таких питань: копію остаточного звіту тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Столиця», на підставі якого 26.01.2012 Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків було прийнято рішення № 47 «Про погодження остаточного звіту та пропозицій тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Столиця» про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку»; копію результатів інвентаризації активів ПАТ «Банк Столиця» станом на день виконання п. 10.7 Постанови Правління НБУ від 30.01.2012 № 30, а також копію початкового балансу; перелік майна (активів), яке було відчужено за період з 30.01.2012 до дня винесення судом рішення на прилюдних торгах, аукціонах тощо, із зазначенням дати та вартості продажу такого майна; умови та стан передачі ПАТ «Банк Столиця» своїх активів ПАТ «Дельта Банк»; адміністративні витрати ПАТ «Банк Столиця» згідно даних бухгалтерського обліку банку, понесені за період з 30.01.2012 до дня винесення судом рішення, з розшифровкою статей та сум таких витрат; копію реєстру (переліку) кредиторів ПАТ «Банк Столиця» із зазначенням сум визнаної заборгованості, черговістю погашення такої заборгованості та сум фактичної сплати вказаної заборгованості; поточного стану виконання Постанови Правління НБУ № 30 від 30.01.2012 щодо процедури ліквідації ПАТ «Банк Столиця» та строк її завершення; інформацію про все заставне майно, заставодержателем якого виступав ПАТ «Банк Столиця» станом на 01.01.2012.
В якості підстав позову позивач посилався на те, що він як власник ПАТ «Банк Столиця» (дольова участь 97,2422 %) має право знати хто і яким чином розпоряджався майном банку, так як на кінець 2010 року кредитний портфель банку складав 309 075 303,07 грн., а майно, яке було закладене в банку значно перевищувало цю суму, а тому очевидно, що за такий короткий проміжок часу дебітори банку не могли сплатити зазначену суму грошових коштів та вивести майно з-під застави. Проте, звернувшись з відповідним запитом до відповідача-1, позивачу було рекомендовано звернутися із аналогічним запитом до відповідача-2; звернувшись із аналогічним запитом до відповідача-2, позивач так і не отримав жодної відповіді, проте, відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» мав отримати таку відповідь протягом терміну не більше одного місяця.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Аблову Є.В.
13.06.2016 до Окружного адміністративного суду м. Києва було подано позивачем заяву про доповнення адміністративного позову про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до якої позивач просив суд прийняти до розгляду п. 3 прохальної частини позову у наступній редакції: « 3. Зобов'язати Ліквідатора ПАТ «Банк Столиця» Болдирєва О.О. надати документи та інформацію з таких питань: перелік майна (активів), яке було відчужено за період з 30.01.2012 до дня винесення судом рішення на прилюдних торгах, аукціонах тощо, із зазначенням дати та вартості продажу такого майна; умови та стан передачі ПАТ «Банк Столиця» своїх активів ПАТ «Дельта Банк»; адміністративні витрати ПАТ «Банк Столиця» згідно даних бухгалтерського обліку банку, понесені за період з 30.01.2012 до дня винесення судом рішення, з розшифровкою статей та сум таких витрат; копію результатів інвентаризації активів ПАТ «Банк Столиця» станом на день виконання п. 10.7 Постанови Правління НБУ від 30.01.2012 № 30, а також копію початкового балансу; копію реєстру (переліку) кредиторів ПАТ «Банк Столиця» із зазначенням сум визнаної заборгованості, черговістю погашення такої заборгованості та сум фактичної сплати вказаної заборгованості; поточного стану виконання Постанови Правління НБУ № 30 від 30.01.2012 щодо процедури ліквідації ПАТ «Банк Столиця» та строк її завершення; інформацію про все заставне майно, заставодержателем якого виступав ПАТ «Банк Столиця» станом на 01.01.2012.
14.06.2016 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7612/16 та призначено її до розгляду на 28.07.2016.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення колегії суддів було визначено склад колегії суддів: Аблов Є.В. - головуючий суддя, Шулежко В.П., Погрібніченко І.М.
26.07.2016 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, в якому зазначається, що ТОВ «Творча майстерня «Вісак» так само як і позивач є акціонером ПАТ «Банк Столиця» (дольова участь 2,7579 %), а тому винесення рішення по цій справі може вплинути на права ТОВ «Творча майстерня «Вісак», його свободи, законні інтереси та обов'язки.
28.07.2016 судове засідання у справі № 826/7612/16 не відбулось, справу було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді Погрібніченка І.М. на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 24.11.2016.
23.11.2016 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-1 надійшли заперечення проти адміністративного позову у справі № 826/7612/16. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 зазначає, що позовна заява не ґрунтується на вимогах закону, а тому не підлягає задоволенню. Зокрема, відповідач-1 зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом; відповідно до ст. 22 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація; відповідно до ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі; таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю; ч. 3 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю; документи, які вимагає позивач, містять інформацію, яка отримана під час проведення банківського нагляду, та інформацію з обмеженим доступом, що є банківською таємницею; відповідно до ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці; керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
24.11.2016 судове засідання у справі № 826/7612/16 не відбулось, справу було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді Погрібніченка І.М. на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 11.01.2017.
10.01.2017 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшло заперечення на клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що ТОВ «Творча майстерня «Вісак» не навело підстав, які могли б вплинути на його права, свободи, інтереси або обов'язки в ході розгляду справи; залучення до участі у справі ТОВ «Творча майстерня «Вісак», як третьої особи, призведе до розголошення інформації про позивача, яка містить банківську таємницю; ТОВ «Творча майстерня «Вісак» не позбавлене права звернутися до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів у загальному порядку.
10.01.2017 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання позивача про вирішення справи в закритому судовому засіданні.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення колегії суддів було визначено новий склад колегії суддів (у зв'язку із закінченням терміну повноважень): Аблов Є.В. - головуючий суддя, Мазур А.С., Літвінова А.В.
10.10.2017 на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва № 4574 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ та з метою пришвидшення розгляду адміністративної справи № 826/7612/16, адміністративну справу № 826/7612/16 було передано на повторний автоматичний розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було визначено склад колегії суддів: Пащенко К.С. - головуючий суддя, Мазур А.С., Літвінова А.В.
23.11.2017 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду колегією у складі трьох суддів у судове засідання на 17.01.2018; залучено ТОВ «Творча майстерня «Вісак» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
16.01.2018 відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів склад колегії було змінено: Пащенко К.С. - головуючий суддя, Шейко Т.І., Чудак О.М.
17.01.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 14.03.2018.
14.03.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено, що відсутні підстави для закритого засідання та оголошено перерву до 18.04.2018.
18.04.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву до 29.05.2018.
29.05.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких позивач акцентує увагу, що інформація, щодо якої порушуються питання у зверненні до НБУ та ліквідатора Болдирєва О.О., є публічною інформацією, а тому НБУ мав би надати відповідну інформацію позивачу або відмовити у її наданні, зокрема, у зв'язку з тим, що не володіє і не зобов'язаний нею володіти.
27.05.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання представника позивача, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23.11.2015 позивач звернувся до Національного банку України із заявою про надання наступних документів та інформації: копії остаточного звіту тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Столиця», на підставі якого 26.01.2012 Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків було прийнято рішення № 47 «Про погодження остаточного звіту та пропозицій тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Столиця» про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку»; копії результатів інвентаризації активів ПАТ «Банк Столиця» станом на день виконання п. 10.7 Постанови Правління НБУ від 30.01.2012 № 30, а також копії початкового балансу; переліку майна (активів), яке було відчужено за період з 30.01.2012 до сьогоднішнього дня на прилюдних торгах, аукціонах тощо, із зазначенням дати та вартості продажу такого майна; умов та стану передачі ПАТ «Банк Столиця» своїх активів ПАТ «Дельта Банк»; адміністративних витрат ПАТ «Банк Столиця» згідно даних бухгалтерського обліку банку, понесених за період з 30.01.2012 до сьогоднішнього дня, з розшифровкою статей та сум таких витрат; копії реєстру (переліку) кредиторів ПАТ «Банк Столиця» із зазначенням сум визнаної заборгованості, черговістю погашення такої заборгованості та сум фактичної сплати вказаної заборгованості; поточного стану виконання Постанови Правління НБУ № 30 від 30.01.2012 щодо процедури ліквідації ПАТ «Банк Столиця» та строку її завершення.
03.12.2015 Національний банк України, у відповідь (вих. № 20-06008/95264) на лист позивача від 13.11.2015 (зазначений лист в матеріалах справи відсутній) зазначив, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.01.2012 № 30 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Столиця» з 31.01.2012 відкликано банківську ліцензію та запроваджено ліквідаційну процедуру банку; для отримання запитуваної інформації та документів Національний банк України радив позивачу звернутися до ліквідатора банку Болдирєва Олександра Олександровича.
15.12.2015 року позивач адресував на адресу відповідача-2 цінний лист із заявою про надання документів та інформації від 10.12.2015, ідентифікатор цінного листа 0420519078227. Проте, зазначений лист не було вручено ліквідатору та було повернуто за закінченням терміну зберігання.
Не отримавши відповіді щодо документів та інформації позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції чинній на момент ліквідації позивача) банк може бути ліквідований: з ініціативи власників банку; з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).
Так, 30.01.2012 постановою Правління Національного банку України було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 31.01.2012 ПАТ «Банк Столиця».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.
Положення цієї статті не поширюються на інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.
Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про Національний банк України» службовцям Національного банку забороняється розголошувати інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю або іншу конфіденційну інформацію, яка стала відома їм у зв'язку з виконанням службових обов'язків, і в разі припинення роботи в Національному банку, крім випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації; на письмову вимогу суду або за рішенням суду. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.
Документи, копії яких вимагає надати позивач, зокрема, остаточний звіт тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Столиця», результати інвентаризації активів ПАТ «Банк Столиця», початковий баланс, перелік майна (активів), яке було відчужено, умови та стан передачі ПАТ «Банк Столиця» своїх активів ПАТ «Дельта Банк», реєстр (перелік) кредиторів ПАТ «Банк Столиця» із зазначенням сум визнаної заборгованості, черговістю погашення такої заборгованості та сум фактичної сплати вказаної заборгованості є документами, що отримані під час проведення банківського нагляду за результатами здійснення контролю за діяльністю тимчасового адміністратора та ліквідатора банку.
Серед документів, які вимагає надати позивач, є також ті, які містять інформацію, яка належить до інформації з обмеженим доступом та є банківською таємницею, зокрема, інформацію про позичальників банку, дебіторську заборгованість із зазначенням контрагентів банку, детальну інформацію про активи банку та роботу, що здійснювалась банком щодо відчуження таких активів (в цій частині розголошуватиметься інформація про боржників банку), інформацію про угоди, що укладалися банком (зокрема, з ПАТ «Дельта Банк»), інформацію про кредиторів банку тощо.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975р. у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Також рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Головуючий суддя К.С. Пащенко
Суддя О.М. Чудак
Суддя Т.І. Шейко
Судове рішення № 80863879, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 02.04.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/7612/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: