Рішення № 80863770, 01.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2019 року № 826/3855/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04073, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить:

- визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича протиправною щодо невключення повної інформації до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_1 (ідентиф. код НОМЕР_1) та суми гарантованої виплати у розмірі 10 000,00 дол. США, конвертовану в національній валюті згідно договору №009-28863-200115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 20 січня 2015 року;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича внести зміни до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_1 (ідентиф. код НОМЕР_1) та суми гарантованої виплати у розмірі 10 000,00 дол. США, конвертовану в національній валюті згідно договору №009-28863-200115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 20 січня 2015 року;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ОСОБА_1 (ідентиф. код НОМЕР_1) та суми гарантованої виплати у розмірі 10 000,00 дол. США, конвертовану в національній валюті згідно договору №009-28863-200115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 20 січня 2015 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на Цивільний кодекс України, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, та зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та визнано договір банківського вкладу нікчемним, оскільки відсутні підстави для такого визнання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представники відповідачів копію вказаної ухвали суду від 13 березня 2018 року отримали, що підтверджується наявними матеріалами справи.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача-2 зазначив, що внаслідок дії уповноваженої особи Фонду може бути виявлено ознаки вчинення нікчемних правочинів, що може бути наслідком не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, тобто Законом передбачено право Уповноваженої особи Фонду формувати висновок про нікчемність правочинів та повідомлення про це сторін договору. Крім того, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час вкладання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників. При цьому, відповідно до приписів Закону у Фонду гарантування ще не виникло жодного обов'язку перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування, жодної підстави для спонукання Фонду гарантування судом до вчинення відповідних дій на даний час не існує.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено №009-28863-200115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США, відповідно до пункту 1.2 якого сума вкладу складає 10 000,00 доларів США.

Вимогами пункту 1.3 договору визначено, що вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в пункті 1.6 цього договору, та по 19 лютого 2015 року включно. Процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 % річних.

Відповідно до пункту 1.6 банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2.

Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений (пункт 1.8 договору).

Відповідно до повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року №8821/2073 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_1 про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №009-28863-200115 від 20 січня 2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наголошено на тому, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

06 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою на виплату переказу, а саме - суми відшкодування вкладникам АТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 1 550,30 грн.

Листом від 08 листопада 2017 року №05-3377229 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» повідомило позивачу, що за результати проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними було виявлено, що договір №009-28863-200115 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2015 року, що був укладений між позивачем та Банком є нікчемним відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що ОСОБА_1 була повідомлена відповідним листом Банку.

Також, листом від 29 грудня 2017 року №43-036-26771/17 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_1 про те, що з питань застосування наслідків нікчемності та отримання додаткової інформації щодо питань, зазначених у зверненні, необхідно звертались безпосередньо до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк».

Позивач вважаючи бездіяльність відповідача-1 щодо невключення її до переліку вкладників протиправною, а свої права та законні інтереси порушеними, звернулась до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI, в редакції станом на момент виникнення правовідносин).

Частиною 1 статті 3 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (частина 1 статті 11 Закону №4452-VI).

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону №4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 частини 1статті 2 Закону №4452-VI).

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (частина 1 статті 26 Закону №4452-VI).

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина 2 статті 26 Закону №4452-VI).

Згідно статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону №4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з підстав визнання договору банківського вкладу нікчемним на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Надаючи оцінку діям та рішенням відповідача суд виходить з наступного.

Повноваження уповноваженої особи Фонду визначені в статті 37 Закону №4452-VI.

Так, уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Перевіряючи наявність підстав, з яких договір банківського вкладу (депозиту) позивача визнано нікчемним, у розрізі статті 38 Закону №4452-VI, суд дійшов наступних висновків.

За приписами норм статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Згідно положень пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

З контексту наведених норм права слідує, що на момент укладення спірного договору та поповнення депозитного рахунку на виконання Договору законодавець не встановлював обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником (аналогічні правові висновки наведені в постановах Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року №К/800/28390/15 і №К/800/33908/15).

Більш того, в пункті 2.7 розділу 2 «Загальні положення» Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» передбачено, що у разі виникнення розбіжностей між положеннями цих Правил та умовами Договору, положення цих Правил мають пріоритетну силу та застосовуються сторонами до взаємовідносин, що виникають/діють відповідно до Договору, якщо в конкретному Договорі за продуктом Банку сторони прямо не передбачили інше.

Таким чином, суд вважає, що висновки уповноваженої особи Фонду стосовно порушення позивачем умов Договору і Правил при зарахуванні коштів на депозитний рахунок спростовуються нормами чинного законодавства.

Будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання Банком за результатами укладення Договору банківського вкладу (депозиту) з позивачем переваг третім особам перед іншими кредиторами Банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач-1 всупереч вимог частини 1 статті 72, частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України суду не подав та про причини відсутності таких не повідомив.

Відповіда-1 також не надав суду документальні докази, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту).

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідачем-1 не доведено належними документальними доказами наявність підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», та як наслідок наявність правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників цього Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим суд зазначає, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Проте, в даному випадку Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не було допущено бездіяльності, оскільки відповідачем-1 вчинені дії щодо повідомлення позивача про наслідки нікчемності договору банківського вкладу, наслідком яких є невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича протиправною щодо невключення повної інформації до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_1 (ідентиф. код НОМЕР_1) та суми гарантованої виплати у розмірі 10 000,00 дол. США, конвертовану в національній валюті згідно договору №009-28863-200115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 20 січня 2015 року задоволенню не підлягають.

При цьому, згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №805/100/16-а та у справі №805/11/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу (повідомлення) банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.

Відтак, відсутні і підстави для скасування повідомлення, яким позивача повідомлено про наслідки нікчемності договору банківського вкладу.

Водночас, положення пункту 1 частини 2 статті 27 Закону №4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника з метою включення її до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ОСОБА_1 (ідентиф. код НОМЕР_1) та суми гарантованої виплати у розмірі 10 000,00 дол. США, конвертовану в національній валюті згідно договору №009-28863-200115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 20 січня 2015 року, то така вимога є передчасною та такою що не підлягає задоволенню, оскільки Фонд не отримував додаткової інформації про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» згідно договору №009-28863-200115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 20 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» у розмірі 10 000,00 дол. США, конвертовану в національній валюті в межах гарантованої суми відшкодування (200 000,00 грн.).

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф. код НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (01014, місто Київ, бул. Дружби Народів, 38, ідентифікаційний код 21708016) .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук