Рішення № 80863641, 02.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2019 року № 826/9831/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича (01032, м.Київ, бул.Т.Шевченка, 35) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) щодо виконання 19 травня 2016 року платіжних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» (код ЄДРПОУ 39841850) по перерахуванню коштів на поточний рахунок НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на загальну суму 60 000,13 грн. на ім'я ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1);

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача- ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-016-000002151 від 06 жовтня 2015 року, за договором банківського вкладу (депозиту) №980-016-000249668 від 23 травня 2016 року, номер рахунку НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, на загальну суму 60 000,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним з Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» було укладені договір поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-016-000002151 від 06 жовтня 2015 року та договір банківського вкладу (депозиту) №980-016-000249668 від 23 травня 2016 року, згідно до умов якого на поточний рахунок НОМЕР_2 було внесено 60 000,13 грн., що були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр». Внесення коштів підтверджується квитанцією про здійснення касової операції №QS137101 від 12 квітня 2016 року.

19 травня 2016 року було здійснено перерахування зазначених коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» на поточний рахунок позивача. 23 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. 12 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації банку. Позивач звертався до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» із заявою включити його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, позивач був повідомлений про те, що переказ коштів, здійснений за договором банківського вкладу - є нікчемним. На думку позивача, даний договір є дійсним, а ознаки нікчемного правочину не доведено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник відповідача копію вказаної ухвали суду від 18 липня 2018 року отримав 30 липня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що позивач уклав договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» без участі відповідача як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором не є вкладом у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і не є сумою коштів, прирівняних до вкладів, а тому гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на ситуацію з позивачем. У зв'язку з цим позивача не може бути включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також у відзиві відповідач вказує на те, що після укладення договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр», коли 19 травня 2016 року з банківського рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» позивачу було здійснено повернення коштів на його банківський рахунок, в цей же день 19 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» уклали договір відступлення права вимоги №2, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» зобов'язалось відступити Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський» права вимоги, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» та юридичними особами. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимог у сумі, зазначеній у Реєстрі основних договорів протягом трьох робочих днів після підписання вказаного реєстру. 19 травня 2016 року банком було проведено бухгалтерську проводку та зараховано кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» як «оплата за договором відступлення права вимоги №2 від 19 травня 2016 року на загальну суму 180 966 027,90 грн. При цьому, попри обмеження, встановлені Національним Банком України, Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» було значно перевищений наявний вільний ліміт кредитування. Таким чином, відповідач робить висновок, що укладання Договору відступлення вимоги №2 від 19 травня 2016 року було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України, внутрішніх процедур Банку, а тому вказані правочини є нікчемними в силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому відмічає, що саме за рахунок коштів, що були відображені внутрішніми проводками на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» на підставі нікчемних правочинів (договорів), договору відступлення права вимоги №2 від 19 травня 2017 року, тобто в день отримання коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» ініціювало повернення коштів по договору позики укладеного, в тому числі з позивачем. Приймаючи до уваги вказане, враховуючи те, що кошти отримувались позивачем на підставі договору позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також те, що кошти що обліковуються на рахунках позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, у відповідача не було підстав для включення позивача до переліку вкладників.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 (особа, яка відкриває рахунок/власник рахунку) та Публічним акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю «Банк Михайлівський» укладено договір №980-016-000002151, пунктом 1 якого передбачено, що банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку.

Крім того, 12 квітня 2016 року між ОСОБА_1 (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» (сторона-2) укладено договір №980-016-000220103 «Суперкапітал» (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно), умовами якого передбачено, що сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов'язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що сума коштів становить 60 000,00 грн.; строк користування - не більше 199 днів; кошти передаються - з дати укладення цього договору по 28 жовтня 2016 року; розмір процентів за користування коштами - ставка 33,54 % річних після утримання податку з таких процентів.

Наявною в матеріалах справи копією квитанції №QS137101 від 12 квітня 2016 року підтверджується внесення коштів згідно договору №980-016-000220103 від 12 квітня 2016 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр».

Відповідно до платіжного доручення №3219 від 19 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало на користь ОСОБА_1 60 000,00 грн. у призначенні платежу вказано «повернення коштів згідно з договором №980-016-000220103 від 12 квітня 2016 року.

02 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича із заявою про включення до переліку рахунків вкладників та надати підстави невключення позивача до переліку рахунків вкладників, копії наказів №41, 42, що стали підставою для невключення до переліку рахунків вкладників та надати довідку про стан поточного рахунку за договором поточного банківського рахунку «поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) №980-016-000002151 номер рахунку НОМЕР_2.

Листом від 08 травня 2018 року №3Г1(К)2286 Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» повідомило ОСОБА_1, що підставою невключення інформації про його рахунок до Переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є нікчемність транзакцій з перерахування коштів, про що позивачу було направлено відповідне повідомлення. Наказ, що видається Уповноваженою особою Фонду за результатами роботи комісії є документом, що фіксує факт завершення перевірки (в тому числі додаткової) за конкретним правочином (договором)/ групою правочинів (договорів). Також повідомлено позивача про відсутність у Банку законних підстав для розкриття банківської таємниці, а саме надання копій наказів №41, 42 та надано виписку (довідку про стан рахунку) НОМЕР_2.

Відповідно до довідки про стан рахунку НОМЕР_2 за період з 19 травня 2016 року по 23 травня 2016 року, наданої Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», 19 травня 2016 року на р/р позивача НОМЕР_2 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» повернено позивачу кошти згідно з договором №980-016-000220103 від 12 квітня 2016 року у розмірі 60 000,00 грн., які в подальшому залучено на депозит згідно договору №980-016-000249668 від 23 травня 2016 року.

Повідомлено, що зарахування 19 травня 2016 року коштів на рахунок НОМЕР_2 в даній інформаційній довідці є нікчемним правочином в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України та пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На момент проведення транзакції Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором №980-016-000220103 від 12 квітня 2016 року. Набуття товариством у розпорядження коштів Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів. Тобто, на думку уповноваженої особи, на рахунок позивача було безпідставно в порушення вимог діючого законодавства України зараховано кошти, що належать Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський». Право власності на такі кошти у позивача не виникає, а отже подальше здійснення позивачем будь-яких дій по розпорядженню коштами, що належать Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський» також є нікчемними.

Незгода позивача із рішенням про затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) щодо виконання 19 травня 2016 року платіжних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до підпункту 3 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Отже, суд зазначає, що кошти, які надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» на поточний рахунок позивача, у розумінні Закону №4452-VI є вкладом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Частиною 2 статті 27 Закону №4452-VI визначено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.

За приписами частини 2 статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Так, тимчасовою адміністрацією Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» було складено акт №3 від 01 червня 2016 року про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності. В ході даної перевірки, результати якої зафіксовані вказаним актом, встановлено, що 19 травня 2016 року Банком виконано платіжні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» з перерахування коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у сумі 206 980 863,90 грн., при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів.

Відповідно до додатку 2 до акту, встановлено перелік фізичних осіб, на рахунки яких 19 травня 2016 року здійснені перерахування коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр». До перелічених у додатку 2 до акту осіб, віднесено і ОСОБА_1, що підтверджується витягом з додатку 2 до акту №3 від 01 червня 2016 року.

При цьому, згідно частини 3 статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, серед іншого, з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Вказані підстави (п.п.1,2,7,9) були зазначені уповноваженою особою в якості обґрунтування повідомлення про нікчемність переказу коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» ОСОБА_1 на його рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський».

Разом з тим, жодна з підстав, вказаних у статті 38 Закону №4452-VI, не має відношення до правочинів, вчинених Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» у правовідносинах з позивачем (зокрема, й стосовно зарахування коштів на його рахунок у банку). Висновок щодо нікчемності не обґрунтований доводами чи доказами.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За приписами частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» коштів на банківський рахунок позивача у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» здійснено 19 травня 2016 року, що підтверджується випискою про стан рахунку НОМЕР_2.

Отже, кошти на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача, відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський».

Суд також зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Доказів існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договорів банківського вкладу (депозиту), укладених між позивачем та банком суду також не надано.

Водночас, листом від 19 липня 2016 року №19.07.16/15-вих Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» повідомив директору-розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зняття обмежень на здійснення операцій по рахунках клієнтів неплатоспроможного банку - Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», відповідно до якого Комісією було проведено додаткову перевірку руху коштів по рахунках фізичних осіб на підставі сформованих виписок, за результатами якої Комісія визначила перелік фізичних осіб, фінансові операції яких мають звичайний характер, не підпадають під жодний критерій, що встановлений Переліком обмежень та не мають факторів штучного збільшення навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

По рахунках фізичних осіб, по яких відбувалося перерахування коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» та/або Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр», сума коштів, зазначена у переліку є залишком коштів на рахунках станом на 19 травня 2016 року, тобто до моменту перерахування зазначеними юридичними особами коштів на рахунки фізичних осіб. Сума залишку на рахунках таких фізичних осіб була сформована внаслідок звичайних банківських операцій.

Зі змісту листа Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 19 серпня 2016 року №19.08.16/10-вих вбачається, що сума залишку коштів на рахунках цих фізичних осіб сформована внаслідок проведення звичайних банківських операцій, в тому числі за рахунок розміщених на вкладних (депозитних) рахунках коштів клієнтів, до введення до Банку тимчасової адміністрації.

Відповідно до витягу з Переліку фізичних осіб, кошти яких підлягають виплаті від 14 серпня 2018 року, на користь ОСОБА_1 згідно листа №19.07.16/15 від 19 липня 2016 року виплаті підлягає 3 545,60 грн. та згідно листа №19.08.16/10-вих від 19 серпня 2016 року виплаті підлягає 130 460,35 грн.

В той же час, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то статтею 38 Закону №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Водночас, у згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 Закону №4452-VI перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав.

З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку, що рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) щодо виконання 19 травня 2016 року платіжних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» (код ЄДРПОУ 39841850) по перерахуванню коштів на поточний рахунок НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на загальну суму 60 000,13 грн. на ім'я ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав, а тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №826/9166/18.

Водночас, відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та, як наслідок, не подання інформації про позивача, як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно п.5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (станом на момент виникнення правових відносин між сторонами) уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.

Також, цим пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Схожі приписи містяться і в п.6 розділу ІІ вказаного Положення чинних станом на момент розгляду справи.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

За таких підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаних позовних вимог та наявність правових підстав для зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у адміністративній справі №826/15426/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача- ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-016-000002151 від 06 жовтня 2015 року, за договором банківського вкладу (депозиту) №980-016-000249668 від 23 травня 2016 року, номер рахунку НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, на загальну суму 60 000,13 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф. код НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (01032, місто Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 35).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук