Рішення № 80863637, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/16722/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В., розглянувши у порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м.Києві, Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м.Києві (надалі також - відповідач-1), Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві (надалі також - відповідач-2), Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (надалі також - відповідач-3), треті особи: ОСОБА_2 (надалі також - третя особа-1), ОСОБА_3 (надалі також - третя особа-2) про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно скасовано реєстрацію транспортного засобу.

Відповідачем - 1 та третьою особою - на адресу суду подано письмові, в якому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_3, (техпаспорт НОМЕР_4), номер кузова НОМЕР_2, придбала через біржу даний автомобіль, шо підтверджується довідкою-рахунок серії ДПІ №789763 від 19.10.2012 виданої ТОВ «Автокорпорація».

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва №761/2297/13-ц від 11.11.2013, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 23.12.2013, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля - задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_3, придбаний ОСОБА_1, довідка-рахунок ТОВ «Автокорпорація» серії ДПІ №789763 від 19.10.2012.

ОСОБА_2, 18.02.2015 подано заяву про скасування (анулювання) державної реєстрації транспортного засобу НОМЕР_4 від 19.10.2012.

Висновком за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 щодо виконання рішення суду, затвердженого начальником УДАІ ГУ МВС України м.Києві М.М. Макаренко вирішено, зняти з обліку в зв'язку з анулюванням реєстрації автомобіль Hyundai Tucson, 2008 р.в., - НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, зареєстрованого за ОСОБА_1

ОСОБА_1, не погоджуючись з такими діями відповідача щодо анулювання реєстрації автомобіля Hyundai Tucson, 2008 р.в., - НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

При здійсненні реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку тощо, працівники сервісних центрів МВС України керуються Законом України "Про дорожній рух", "Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 та наказом МВС України "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них" від 11.08.2010 № 379.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до приписів статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини "мирне володіння" означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у власності особи. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використовувати власність, або інших форм перешкоджання реалізації права власності що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади. Наприклад рішення суду Wiggins v. United Kindom Аррl. 7456/76 (1979).

Окрім того, найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" {ВП}, заява №31107/96, п. 58, ЕСНК 1999-ІІ. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Sеrіеs А №296-А, п.42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Практика Європейського суду з прав людини відзначає, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно має не лише, служити законній меті в інтересах суспільства, але і повинен бути збережений розумний баланс між використовуваними інструментами та тією метою, на котру спрямований будь-який захід, який обмежує право власності. Справедлива рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong, Lonnroth v. Sweden) від 23.09.1982).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73. Sеrіеs А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50 Sеrіеs А № 98).

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки Hyundai модель Tucson, 2008 р.в., кузов НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3 позивач придбала 19.10.2012 згідно довідки-рахунку ДПІ №789763 від 19.10.2012, виданої ТОВ «Автокорпорація».

Однак, Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва №761/2297/13-ц від 11.11.2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_3, придбаний позивачем згідно довідки-рахунок серії ДПІ №789763 від 19.10.2012.

У відповідності до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, здійснюються реєстраційні операції з транспортними засобами.

Даним Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів номерних знаків.

Як зазначає, відповідача, згідно бази даних НАІС МВС України, автомобіль Hyundai Tucson, 2008 р.в., кузов НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, 19.10.2012 зареєстрований у сервісному центрі №12 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1. Підставою для реєстрації даного автомобіля за ОСОБА_1 є довідка-рахунок серії ДПІ №789763 від 19.10.2012, виданою ТОВ «Автокорпорація».

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 9 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі по тексту - Порядок №1388), цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Пунктом 3 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Згідно із п. 7 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п.8 Порядку № 1388, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: визначено перелік довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери (чинної редакції Порядку на момент реєстрації).

Пунктом 40 Порядку № 1388 передбачені підстави зняття з обліку транспортних засобів.

Зокрема, згідно з абз. 3 п. 40 Порядку № 1388 у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.

Суд зауважує, що з огляду на право власності вторинного набувача через призму вищевказаного абз. 3 п. 40 Порядку № 1388 слід констатувати можливість застосування вказаної норми щодо першого власника транспортного засобу, і аж ніяк не до добросовісного набувача, яким є позивач, який набув право транспортний засіб за відплатним договором (договір купівлі - продажу транспортного засобу договір купівлі-продажу транспортного засобу № 130/02/16 від 18.02.2016) відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379), на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких не санкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС Автомобіль та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Отже, уповноважені особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, і передають усі відповідні документи до відповідного органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для ухвалення оскаржуваного Висновку службової перевірки від 15.01.2018, затвердженого начальником ГУ МВС України м.Києві полковником міліції М.М. Макаренко.

Суд звертає увагу на те, що на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи підробленими документами.

Так, підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу може слугувати судове рішення за результатом розгляду кримінального провадження, в якому встановлений факт підробки (фіктивності) документів, на підставі яких був зареєстрований автомобіль.

Разом з тим, обвинувального вироку суду чи постанови про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, якими було б встановлено факти знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, як цього вимагає п.40 Порядку № 1388 як на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідача, так і на час судового розгляду даної справи не має.

При вирішенні даної справи суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатись в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, Лелас проти Хорватії). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того суд зазначає, що фактів підроблення документів які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним або надання цих документів відповідачу для реєстрації транспортного засобу за позивачем, не встановлено.

Отже, державний орган при реєстрації транспортного засобу не може порушувати право нового власника транспортного засобу, на якого останній перереєстрований, на користування та розпорядження належним йому майном.

Таким чином, вищевказане свідчить про порушення відповідачем вимог п. 40 Порядку № 1388 при скасуванні державної реєстрації належного позивачу транспортного засобу, а відтак Висновок, який затверджений начальником УДАІ ГУ МВС України м.Києві М.М. Макаренко, в частині скасування державної реєстрації транспортного засобу марки Hyundai Tucson, 2008 р.в., кузов НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити реєстрацію транспортного засобу марки Hyundai Tucson, 2008 р.в., кузов НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1 є похідними від вищевказаних вимог, суд вважає, що позов і в цій частині підлягають задоволенню.

Суд також, зазначає наступне, «Верховний Суд наголосив, що оскільки автомобіль вибув внаслідок вільного волевиявлення власника (одного з подружжя), яким було укладення договору купівлі-продажу, то витребування його у покупця (добросовісного набувача) згідно ст. 388 Цивільного кодексу України виключається. Окрім того, ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовується, якщо щодо спірного майна укладено правочин. Суд захистив права іншого співвласника (дружини), визнавши договір купівлі-продажу автомобіля недійсним саме на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України. Таким чином, позивач у цій справі начебто і встановив через суд незаконність продажу автомобіля відповідачем без його згоди, проте повернути у свою власність такий автомобіль йому не вдасться. У такому випадку у співвласника (іншого з подружжя) виникає право на відповідну компенсацію шляхом подання нового позову. Верховним судом зроблено відповідні правові висновки про те, що при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля, він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна», дані правові висновки викладені у Постанові Верховного суду від 03.05.2018 по справі № 61-10442св18.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним утримання ГУ НП в Чернігівській області транспортного засобу Hyundai Tucson, 2008 р.в., кузов НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, на території спеціального майданчика та зобов'язання ГУ НП в Чернігівській області без будь-яких фінансових претензій та вимог вчинити дії щодо беззастережного та негайного повернення транспортного засобу Hyundai Tucson, 2008 р.в., кузов НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, ОСОБА_1, як добросовісному набувачу права приватної власності на транспортний засіб, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києві від 26.07.2013 №761/2297/13-ц задоволено заяву про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно - легковий автомобіль Hyundai Tucson, ДНЗ НОМЕР_3, 2008 р.в. (свідоцтво про реєстрації НОМЕР_5).

Отже, затримання та доставлення автомобіля Hyundai Tucson, ДНЗ НОМЕР_3, 2008 р.в. (свідоцтво про реєстрації НОМЕР_5) здійснено на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Києві від 26.07.2013 №761/2297/13-ц про забезпечення позову. На час розгляду справи, дана ухвала суду не скасована. Отже, ГУ НП в Чернігівській області діяло в межах визначених законом, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. .

В силу норми ч.2 ст.19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та рішення управління Державної автомобільної інспекції Гу МВС України в місті Києві, щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на підставі права приватної власності, зняття його з обліку.

Скасувати рішення управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в місті Києві, щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на підставі права приватної власності.

Зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в місті Києві (вул. Інститутська, 29 А, м. Київ, 01021) поновити (здійснити) державну реєстрацію транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3 який належить ОСОБА_1 на підставі права приватної власності та взяти його на облік, видати ОСОБА_1 відповідні документи на транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій