Рішення № 80863632, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/9563/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В.. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича (надалі також - відповідач), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі також - третя особа) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог законодавства не включено позивача до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, чим порушено його законні права та інтереси як вкладника.

Представник Уповноваженої особи Фонду у письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що на поточному рахунку позивача станом на 01.04.2016 та станом на дату подання адміністративного позову залишок грошових коштів складає 0,00 грн., тобто позивач ніколи не мав на своєму поточному рахунку грошових коштів, які могли б підпадати під дію статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Між ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) 31.03.2016 укладено договір безпроцентної позики (у вигляді поворотної фінансової допомоги) на суму позики 195000,00грн., що також підтверджується замовленням на позику.

01.04.2016 між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» укладено договір банківського рахунку фізичної особи НОМЕР_1 та відкрито поточний рахунок НОМЕР_1. Строк дії договору до 01.04.2017.

На виконання умов договору безпроцентної позики (у вигляді поворотної фінансової допомоги) від 01.04.2016 ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» направлено до ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» платіжне доручення №15від 01.04.2016 про перерахування з рахунку ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» №2600100018894 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 безпроцентної позики у сумі 195 000,00 грн.

Позивач в позовній заяві стверджує, що дані грошові кошти не були перераховані Банком на рахунок позивача та відповідно не були ним отримані.

Відповідач зазначає, що платіжне доручення №15 від 01.04.2016 не було виконано Банком, у зв'язку з незадовільним фінансовим станом платіжної дисципліни ПАТ "КБ "Хрещатик", який полягав в тому числі й у відсутності достатньої кількості готівки в касах/банкоматах Банку та вибірковому виконанні платіжних доручень клієнтів.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 234 від 05.04.2016 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРІЦІЙНИЙ БАНК "ХРЕЩАТИК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 від 05.04.2016 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРІЦІЙНИЙ БАНК "ХРЕЩАТИК" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 560 від 21.04.2016 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Костенка Ігоря Івановича з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.

Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича із заявою, в якій просив включити його до реєстру кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик" для отримання 195 000,00грн., відповідності до договору безпроцентної позики (у вигляді поворотної фінансової допомоги) від 01.04.2016, замовлення на позику до договору безпроцентної позики (у вигляді поворотної фінансової допомоги) від 31.03.2016, платіжного доручення № 41 від 01.04.2016.

Листом №41/3-12/2795 від 24.05.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенко І.І. повідомив позивача, що усі платіжні доручення, які надійшли до банку, але не були проведені банком у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації, були повернуті клієнтам як невиконані із зазначенням причин невиконання; прикладене до заяви платіжне доручення до ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" не надходило.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №46-рш від 02.06.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ХРЕЩАТИК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №913 від 03.06.2016, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ХРЕЩАТИК" з 06.06.2016 до 05.06.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу на два роки з 06.06.2016 до 05.06.2018 включно.

Як визнається сторонами, позивача не включено до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано частиною першою статті 26, частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860.

Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: складення протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та формування переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, обов'язковою умовою для отримання гарантованого відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є наявність договору, укладеного з банком, відкриття вкладнику рахунку в банку та існування вкладу (коштів) на такому рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ані позивачем, ані відповідачем, ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» 01.04.2016 на виконання умов договору безпроцентної позики (у вигляді поворотної фінансової допомоги), укладеного із позивачем, направило до ПАТ "КБ "Хрещатик" платіжне доручення від 01.04.2016 №15 про перерахування з рахунку ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» №26206001193268 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 безпроцентної позики у сумі 195 000,00грн.

Позивач в позовній заяві стверджує, що дані грошові кошти не були перераховані Банком на рахунок позивача та відповідно не були ним отримані.

Відповідач також зазначає, що платіжне доручення від 01.04.2016 №15 не було виконано Банком, у зв'язку з незадовільним фінансовим станом платіжної дисципліни ПАТ "КБ "Хрещатик", який полягав в тому числі й у відсутності достатньої кількості готівки в касах/банкоматах Банку та вибірковому виконанні платіжних доручень клієнтів.

Крім того, відповідач надав банківську виписку по особовому рахунку за період з 30.03.2016 по 31.05.2016 стосовно рахунку ОСОБА_1 №2620.6.001.193628, відповідно до якої кошти на рахунок позивача від ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» не надходили, а залишок становить 0,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти за вкладом у розмірі менше 10 гривень.

Сторонами доказів визнання протиправними дій ПАТ "КБ "Хрещатик" щодо невиконання платіжного доручення від 01.04.2016 №15 про перерахування з рахунку ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» №2600100018894 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1безпроцентної позики у сумі 195 000,00 грн. суду надано не було.

Також, суд звертає увагу, що взаємовідносини між ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» та ОСОБА_1 стосовно виконання/невиконання умов договору безпроцентної позики (у вигляді поворотної фінансової допомоги) від 01.04.2016 не підлягають дослідженню в адміністративному процесі.

Відтак, враховуючи, що на рахунку позивача, відкритому в ПАТ "КБ "Хрещатик", відсутні кошти (доказів зворотнього суду не надано), тобто відсутній вклад в банку, то у відповідача не виникало обов'язку включати інформацію про позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв'язку з чим, бездіяльність з боку відповідача - відсутня.

Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Водночас, враховуючи, що позовна вимога про зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "КБ "Хрещатик" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є похідною від позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності, яка, як встановлено судом висновку вище, задоволенню не підлягає, то, як наслідок, суд також відмовляє в задоволенні похідної вимоги.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII (надалі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Згідно з ч.3 ст.2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Системний аналіз вище викладених норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Дія Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 №8.

Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій