Рішення № 80863617, 01.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2019 року № 826/4297/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1, ДКСУ) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДКСУ в м. Києві),в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Держави в особі відповідачів щодо тривалого невиконання рішень судів;

- стягнути з відповідача-2 належні позивачу за рішенням судів кошти у загальній сумі 115985,11 грн. та моральну шкоду в сумі 330 557,00 грн.;

- зобов'язати відповідача-1 здійснити нарахування відповідно до судових рішень, які набрали законної сили, сум інфляції і сум компенсації за втрату позивачем частини доходів у зв'язку із порушенням строку перерахування коштів за рішеннями суду;

- звернути рішення до негайного виконання;

- зобов'язати відповідача-1 в місячний строк, з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі, надати суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 11.10.2017 представник ДКСУ не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами допущена протиправна бездіяльність щодо виплати грошових коштів на виконання судових рішень, які набрали законної сили. Позивач зазначив, що вказана бездіяльність завдала йому моральної шкоди, яка має бути відшкодована відповідачами. Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача-1 нарахувати і виплатити позивачу суму індексу інфляції та компенсацію за затримку виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідач-1 своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог суду не повідомив.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що судові рішення виконуються в порядку черговості в межах коштів, передбачених бюджетною програмою. Виплати належних позивачу грошових коштів на виконання судових рішень здійснені після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Вважає, що бездіяльність відповідачами допущена не була, оскільки виплати здійснюються по мірі надходження коштів.

Крім того, від відповідача-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, з тих підстав, що судові рішення щодо примусового виконання яких позивачем подано позов вже виконані, а тому наявні підстави для закриття провадження відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Розглянувши дане клопотання у порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів індексу інфляції, компенсації за період невиплати позивачу суми грошових коштів на виконання судових рішень, моральної шкоди. Таким чином, підстави для закриття провадження у справі, визначені пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до судових рішень, які набрали законної сили, позивачу присуджено виплату грошових коштів, а саме:

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі №2-а-164/11 зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, виходячи з вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням проведених виплат;

- постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 №2-а-2610/484/2012 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 31.07.2010 з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці про грошове забезпечення, виданої 12.07.2011 Київським міським військовим комісаріатом та виплатити різницю в пенсійному забезпеченні з врахуванням виплачених сум;

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12 зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за шкоду завдану здоров'ю ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати;

- постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №752/4355/15а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, із визначенням їх розміру на момент стягнення;

- постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 №2-а-35/12 зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити з 01.06.2011 перерахунок та виплату пенсії Тімофієву А.Є. з урахуванням премії у розмірі 40 % місячного грошового забезпечення.

Вказані судові рішення були направлені до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві для виконання.

Суд встановив, що ГУ ДКСУ виконало вищезазначені судові рішення. Так, відповідачем-2 надано до матеріалів справи докази виплати ОСОБА_1 грошових коштів на виконання судових рішень, а саме:

- на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі №2-а-164/11 виплачено 3628,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1 від 06.07.2017;

- на виконання постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012 виплачено 58 375,25 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2 від 01.06.2017;

- на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12 виплачено 4 202,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1767 від 06.07.2017;

- на виконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №752/4355/15а, виплачено 4872,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №78881 від 19.07.2018;

- на виконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 №2-а-35/12 виплачено 12 010,84 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №3 від 01.06.2017.

Таким чином, ОСОБА_1 на виконання вищезазначених судових рішень виплачено грошові кошти на загальну суму 83 088,09 грн.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Держави в особі відповідачів щодо тривалого невиконання рішень судів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (який набрав чинності з 05.10.2016) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Положеннями частини 1 статті 2 та частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за такими судовими рішеннями врегульований постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» від 03.09.2014 №440.

Згідно із пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 (далі - Порядок № 845) під «безспірним списанням» розуміються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 33 вказаного Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47-52 Порядку.

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством України відповідно до пункту 47 Порядку №845 на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється у разі неможливості здійснити таке списання відповідно до пункту 24 Порядку №845.

Відповідно до пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Пунктом 49 Порядку №845 також закріплено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Матеріали справи свідчать про те, що Головне управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві передало ГУ ДКС України у м. Києві пакет документів, згідно акта №1 приймання-передавання за 4-ий квартал 2012 року, а саме: постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі №2а-164/11 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 3 538 грн.; постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 58 375,25 грн.; постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 у справі №2а-35/12 про стягнення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 12 010,84 грн.; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12 про стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 4 202 грн. для виконання.

Суд встановив, що ГУ ДКС України у м. Києві вказані судові рішення прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою». В подальшому інформацію щодо акта №1 приймання-передавання з 4-ий квартал 2014 року було внесено відповідачем до прикладної програми забезпечення «Про формування інформації про виконання судових рішень» (витяг з якої наявної у матеріалах справи).

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

У відповідності до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким органом, згідно з Указом Президента України від 29.11.2011 №1078/2011 є Державна казначейська служба України (Казначейство України).

Підпунктом 5 пункту 4 та підпунктом 3 пункту 5 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011 визначено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Казначейство України з метою організації своєї діяльності контролює діяльність територіальних органів Казначейства України.

Отже, обов'язок саме Державної казначейської служби України та її територіальних органів виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду визначений положеннями законодавства України.

Суд встановив, що ОСОБА_1 надав всі необхідні документи для виконання судових рішень (постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі №2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 у справі №2а-35/12 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12), однак з моменту надходження (14.01.2015) до ГУ ДКС України у м. Києві від органу державної виконавчої служби судових рішень у справах про стягнення з державних органів коштів на користь позивача, та їх виконання спливло декілька року, що свідчить про порушення відповідачами граничних строків виконання судових рішень та допущення відповідачами бездіяльності при виконанні цих рішень судів щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_1

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що абзац 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, передбачене безспірне списання коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень та в межах бюджетних асигнувань, у зв'язку з наступним, оскільки, положеннями частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та положень абзацу 2 пункту 48 Порядку №845 щодо строку перерахування коштів, законодавцем визначені чіткі часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк.

Також суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, який у рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У зв'язку з цим посилання на те, що на виконанні в органі Казначейства перебуває судових рішень на значно більшу суму, ніж було виділено законами України про Державний бюджет України на 2015 та 2016 роки також відхиляються судом як необґрунтовані.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо тривалого невиконання судових рішень.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача-2 належні позивачу за рішенням судів кошти у загальній сумі 115985,11 грн. та моральну шкоду в сумі 330 557,00 грн., суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, на виконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі №2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 у справі №2а-35/12 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12 ОСОБА_1 виплачено грошові кошти на загальну суму 83 088,09 грн.

Позивач не надав суду доказів того, що розрахунок суми, яка підлягає виплаті на підставі вказаних судових рішень здійснений помилково та мала бути нарахована сума 115 985,11 грн.

З розрахунку, наданого ОСОБА_1 до матеріалів справи слідує, що сума 115 985,11 грн. є сумою моральної шкоди, яка, на думку позивача, була завдана йому бездіяльністю відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 суми коштів у сумі 115 985,11 грн., оскільки вищезазначені судові рішення були виконані відповідачем.

Стосовно стягнення з відповідача-2 моральної шкоди в сумі 330 557,00 грн., суд зазначає наступне.

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок моральної шкоди за несвоєчасне виконання судових рішень, згідно якого ОСОБА_1 оцінив завдану моральну шкоду у сумі 115 985,00 грн. Крім того, позивач помножив дану суму на коефіцієнт соціального статусу (1.5) та сумарний стресовий коефіцієнт (1.9), в результаті чого загальна сума моральної шкоди, визначена позивачем, становить 330 557,00 грн.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує суть позовних вимог, характер діянь відповідачів, внаслідок яких позивачеві була заподіяна моральна шкода, наслідки цих діянь, моральні страждання позивача.

Як встановлено судом відповідачами допущена бездіяльність щодо виконання судових рішень у законодавчо визначені строки. Як пояснив позивач, тривале невиконання судових рішень спричинило нервове потрясіння, стрес, який спричинив негативні наслідки для психофізіологічного та психоемоційного стану, завдало шкоди діловій репутації позивача, порушило життєві плани та соціальну взаємодію, моральні страждання.

Враховуючи суть позовних вимог, характер діянь відповідачів, внаслідок яких позивачеві була заподіяна моральна шкода, наслідки цих діянь, моральні страждання позивача суд дійшов висновку, що моральна шкода, заподіяна неправомірними діями відповідачів щодо затримки виплати позивачу сум грошових коштів на виконання судових рішень має бути відшкодована відповідачами у розмірі 12000 грн. При цьому, суд зазначає, що розрахунок суми моральної шкоди, наведений позивачем є орієнтовним та не має для суду наперед встановленої сили, а тому розмір моральної шкоди визначено судом виходячи із встановлених обставин справи.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 здійснити нарахування відповідно до судових рішень, які набрали законної сили, сум інфляції і сум компенсації за втрату позивачем частини доходів у зв'язку із порушенням строку перерахування коштів за рішеннями суду, суд зазначає наступне.

Стаття 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналогічно в пункті 50 Порядку №845 встановлено, що за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

У рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

З наведених вище положень та пунктів 33 і 47 Порядку №845, норм частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», вбачається, що відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою, якими є постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі №2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 у справі №2а-35/12 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме Державна казначейська служба України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Державної казначейської служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу суми грошових коштів на виконання судових рішень.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача-1 інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за час прострочення виконання грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням наведених норм, наявні підстави для стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошового зобов'язання в зв'язку з невчасним виконанням рішення суду індексу інфляції за період невиплати грошових коштів на виконання судових рішень.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палата Верховного Суду України від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача-1 в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили, надати суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України містять диспозитивну норму та закріплюють право суду щодо ініціювання такої форми контролю, як зобов'язання подати звіт, а не обов'язок, а тому може бути ініційована виключно з ініціативи суду. В даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю, а тому відмовляє в цій частині позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про звернення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до справ, рішення у яких підлягає негайному виконанню, відповідно до положень статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи предмет спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для звернення даного рішення до негайного виконання.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Держави в особі Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо тривалого невиконання рішень судів.

3. Стягнути з Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень).

4. Зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити на користь ОСОБА_1 нарахування і виплату індексу інфляції та компенсації в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу суми грошових коштів на виконання судових рішень, які набрали законної сили, а саме: постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 у справі №2а-164/11, постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2012 у справі №2610/1687/2012, постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 10.02.2012 у справі №2а-35/12 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 у справі №2а-290/12.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач-1: Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646).

Відповідач-2: Головне управління Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11А, код ЄДРПОУ 37993783).

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов