Рішення № 80863602, 25.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2019 року 09:38 № 640/20266/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві ( 03115,

м. Київ, вулиця Верховинна, 9)

до Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої

служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056,

м. Київ, вулиця Виборзька, 32)

третя особа Головне управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка,

33/19)

про визнання протиправною та скасування постанови №57467686,

за участю представників сторін:

від позивача та третьої особи: Берегова А.О.

від відповідача: не прибув

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить: скасувати постанову від 14 листопада 2018 року ВП №57467686, прийняту відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення виконавчого збору у розмірі 5 100,00 грн. з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 1.63.17 наказу Державної фіскальної служби України від 19 жовтня 2016 року №875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів Головних управлінь територіальних органів ДФС» у редакції наказу Державної фіскальної служби України від 06 лютого 2017 року №57 (зі змінами) відповідні функції, що здійснювались раніше державними податковими інспекціями покладено на Головні управління територіальних органів Державної фіскальної служби, у зв'язку з чим Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві позбавлена можливості виконувати будь-які дії.

Крім того, представник позивача стверджує, що пунктом 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Тобто, з урахуванням норм пункту 56, пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та відповідно до Порядку, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, поданих до 01 лютого 2016 року повинні бути включені до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Додатково представник позивача зазначив, що станом на 22 листопада 2018 року відповідно до ІПК по коду бюджетної класифікації 140101000 (податок на додану вартість), залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2014 року, за січень 2015 року, за лютий 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-транс-груп» відсутній. Відтак, відсутній факт умисного невиконання виконавчого листа від 04 жовтня 2018 року №826/16669/16.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримала та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, розглянуто заяву генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-транс-груп» про примусове виконання виконавчого листа №826/16669/16, виданого 04 жовтня 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані, що передбачені Порядком Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ від 25 січня 2017 року №26, які необхідні для відшкодування ТОВ «Орлан-транс-Груп» суми податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 344 832,00 грн., за січень 2015у в розмірі 129 097,00 гривень, за лютий 2015 року в розмірі 398 334, 00 грн., та які підлягають перерахуванню на рахунок платника податку у банку та 23 жовтня 2018 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №57467686).

Матеріалами виконавчого провадження, копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджується, що 25 жовтня 2018 року представник позивача отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому, 14 листопада 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн., якою на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф.

Вказаною постановою встановлено, що станом на 14 листопада 2018 року рішення суду не виконано та будь-якої інформації щодо стану виконання даного рішення суду боржником не надано.

Незгода позивача із вказаною постановою про накладення штрафу зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При цьому, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, частиною 6 статті 26 цього Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Аналіз наведених норм свідчить, що державний виконавець наділений правом накладення на боржника штрафу у разі невиконання боржником рішення суду за відсутності поважних причин для такого невиконання.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року в адміністративній справі №826/16669/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково, вирішено:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві з не складання та неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням сум податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року та із значенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в розмірі 344 832, 00 грн., висновку із зазначенням сум податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року та із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в розмірі 129 097, 00 грн., висновку із зазначенням сум податку на додану вартість за звітний період лютий 2015 року та із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в розмірі 398 334, 00 грн.;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані, що передбачені Порядком Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ від 25.01.2017 року №26, які необхідні для відшкодування ТОВ «Орлан-транс-Груп» суми податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 344 832,00 грн., за січень 2015у в розмірі 129 097,00 гривень, за лютий 2015 року в розмірі 398 334, 00 грн., та які підлягають перерахуванню на рахунок платника податку у банку;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Орлан-Транс-Груп» (вул. Жмеринська, буд. 30 м. Київ, 03134, код ЄДРПОУ 30221264) пеню у розмірі 798 909,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

04 жовтня 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчі листи в адміністративній справі №826/16669/16.

У вказаному судовому рішенні зазначено, що пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Законом №1797-VІІІ статтею 19-3 Податкового кодексу України було делеговано Головному управлінню державної фіскальної служби в областях функцію щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що була раніше покладена на податкові інспекції.

Також, до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який згідно з пунктом 3 постанови набирає чинності з 01 квітня 2017 року. При цьому, постановою встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер;

- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

- дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС;

- дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується;

- дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Аналіз наведених норм свідчить, що станом на момент прийняття відкриття виконавчого провадження, як і станом на момент прийняття рішення у справі, відносно якого відкрито виконавче провадження, повноваження щодо інформаційного наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, покладено на територіальні органи ДФС.

В матеріалах виконавчого провадження №57467686 наявна копія листа Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08 листопада 2018 року №34355/9/26-15-43-03-12, зі змісту якого вбачається, що у Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відсутні можливості виконати рішення суду в справі №826/16669/16, оскільки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві наказом від 30 березня 2017 року №114 «Про зміни в організаційній структурі Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві» введено в дію перелік змін до організаційної структури, якими зокрема, функції сервісного обслуговування платників податків делеговано територіальним органам ДФС.

Додатково повідомлено, що згідно баз даних Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Товариством з обмеженою відповідальністю «Орлан-транс-груп» було подано податкову звітність за грудень 2014 - лютий 2015 років, якою було задекларовано суму до бюджетного відшкодування:

- податкова декларація з ПДВ за грудень 2014 року від 20 січня 2015 року №9078616672 - сума, заявлена до відшкодування 344 832,00 грн.;

- податкова декларація з ПДВ за січень 2015 року від 23 лютого 2015 року №9021459142 - сума, заявлена до відшкодування 129 097,00 грн.;

- податкова декларація з ПДВ за лютий 2015 року від 20 березня 2015 року №9045144353 - сума, заявлена до відшкодування 398 334,00 грн.

Тобто, загальна сума переплати в інтегрованій картці платника податків була збільшена на суму 872 263,00 грн.

Податковою декларацією з ПДВ за червень 2015 року від 20 липня 2015 року №9153303801 платником зареєстровано до сплати суму ПДВ в розмірі 246 568,00 грн. Податковою декларацією з ПДВ за липень 2015 року від 19 серпня 2015 року №9175067060 платником задекларовано до сплати суму ПДВ в розмірі 1 850 867,00 грн. враховуючи вищевикладене, переплата, яка виникла за рахунок заявлених до відшкодування сум ПДВ у деклараціях за грудень 2014-лютий 2015 років, була списана по принципу першочерговості за рахунок погашення суми, задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Орлан-транс-груп» до сплати в податкових деклараціях за червень і липень 2015 року відповідно до пункту 3 підрозділу 6 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881.

Після розрахунку з бюджетом за вказаними деклараціями в інтегрованій картці платника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-транс-груп» станом на 01 вересня 2015 року в загальній сумі переплат обліковувалась переплата в сумі 909 996,00 грн., яка виникла в результаті сплати грошовими коштами (платіжне доручення №2089796 від 26 серпня 2015 року) та в подальшому була врахована при погашенні сум податкових зобов'язань, задекларованих в поданих податкових деклараціях за наступні звітні податкові періоди.

Згідно з даними АІС «Податковий блок» 27 липня 2017 року переплату з податку на додану вартість в розмірі 872 263,00 грн., (яка виникла за рахунок внесення платником коштів (платіжні доручення) було повернено як надміру сплачені кошти на електронний рахунок платника №37513000044500.

Наведені обставини додатково підтверджують, що виконання рішення суду в адміністративній справі №826/16669/16 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві є неможливим, оскільки відповідні повноваження передані територіальним органам ДФС.

Факт отримання відповідачем листа Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08 листопада 2018 року №34355/9/26-15-43-03-12 підтверджується наявними матеріалами виконавчого провадження, зокрема відбитком штемпелю вхідної кореспонденції.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача як боржника в межах виконавчого провадження №57467686 були поважні причини неможливості виконання рішення суду, а відтак підстави для накладення на позивача штрафу за невиконання такого рішення суду у державного виконавця були відсутні.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем підтверджено належними доказами факту наявності поважних причин неможливості виконання рішення суду саме ним, як боржником, а відтак суд приходить до висновку про протиправність прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу з урахуванням наявних матеріалів справи та відповідних доказів у ній.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивачем ставиться питання лише про скасування постанови від 14 листопада 2018 року про накладення штрафу.

Водночас, вимогами пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови від 14 листопада 2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем як суб'єктом владних повноважень витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а відтак підстави для присудження на користь позивача витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 14 листопада 2018 року ВП №57467686, прийняту відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про накладення на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві штрафу у розмірі 5 100,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук