Рішення № 80863551, 20.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 березня 2019 року справа №826/6567/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: Найди Т.І.;

третьої особи 1: Галдецької Ю.В.;

третьої особи 2: не з'явились;

третьої особи 3: Галдецької Ю.В.

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_4)доНаціонального банку України (далі по тексту - відповідач, НБУ)треті особи1. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі по тексту - третя особа 1, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - третя особа 2, Фонд) 3. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Валендюк Владислав Сергійович (далі по тексту - третя особа 3, Уповноважена особа Валендюк В.С.)провизнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що у зв'язку з віднесенням ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних та його ліквідації ОСОБА_4 втратила грошові кошти у розмірі 3 266 413,98 грн., розміщені у банку за договорами банківського вкладу; позивач вважає, що така ситуація склалась внаслідок бездіяльності відповідача, який не вжив своєчасних заходів відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про Національний банк України", що призвело до негативних фінансово-економічних наслідків в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та унеможливило повернення належних позивачу грошових коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року відкрито провадження по справі №826/6567/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про відсутність у позивач порушеного права, оскільки ОСОБА_4 отримала гарантовану суму вкладу, а решту коштів включено до кредиторських вимог; НБУ діяв у межах наданих повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема: відносини між позивачем та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" регулюються укладеними договорами банківського вкладу, а тому у Національного банку відсутні правові підстави для надання оцінки діям банку щодо виконання умов договору та втручання у його діяльність з питань що не належать до компетенції відповідача; застосування відповідачем такого заходу впливу, як віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії проблемних, було належним, своєчасним та адекватним вчиненим порушенням і рівню загрози інтересам вкладників та кредиторів банку; відповідач вживав адекватних та рішучих дій реагування та належне здійснення нагляду за діяльністю банку.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що подання позову є єдиним можливим способом захисту порушених прав позивача, а НБУ свідомо протягом тривалого часу офіційно не визнавав банк неплатоспроможним.

Третя особа 1 подала письмове пояснення, у якому просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку із тим, що позивач отримав гарантовану суму вкладу, а на решту суми включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Крім того, третя особа 1 вказала про вжиття НБУ всіх передбачених законом заходів, спрямованих на стабілізацію роботи банку.

В судовому засіданні 20 березня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третіх осіб 1, 3 проти позову заперечили, третя особа 2 свого представника до суду не направила.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін та третьої особи 1, 3, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

25 грудня 2014 року між ОСОБА_4 (вкладник) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) укладено договір-заяву №313731/56892/370-14 про банківський строковий вклад, за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті у розмірі 1 527 173,83 грн. на вкладний рахунок на умовах, визначених у договорі та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб.

Внесення коштів у розмірі 1 527 173,83 грн. підтверджується меморіальним ордером в іноземній валюті від 24 грудня 2014 року №11247645, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до платіжного доручення від 06 січня 2015 року №14205327438042 позивач поповнив вкладний рахунок на суму 27 000,00 грн.; згідно із квитанцією від 06 січня 2015 року вкладний рахунок поповнено на суму 5 569,37 грн.

12 січня 2015 року між ОСОБА_4 (вкладник) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) укладено договір-заяву №313731/6641/370-15 про банківський строковий вклад, за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті у розмірі 620 000,00 грн. на вкладний рахунок на умовах, визначених у договорі та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб.

Внесення коштів у розмірі 620 000,00 грн. підтверджується меморіальним ордером в іноземній валюті від 24 грудня 2014 року №11247645, копія якого наявна в матеріалах справи.

Зазначені обставини в ході розгляду даної справи сторонами не заперечувалися та визнавалися.

Як зазначає позивач, укладаючи договір банківського вкладу, він розраховував на те, що діяльність банку контролюється відповідачем і у випадку порушення банком норм чинного законодавства до нього вживатимуться належні заходи реагування з боку держави в особі Національного банку України.

Разом з тим, постановою Правління НБУ від 17 вересня 2015 року №612 від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року №171 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року.

Постановою Правління НБУ від 17 грудня 2015 року №898 банківську ліцензію відкликано, а банк вирішено ліквідувати.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2015 року №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку" відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку - заступника начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01 вересня 2016 року №1703 "Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відсторонено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_6 з 04 вересня 2016 року призначено уповноваженою особою Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Валендюка Владислава Сергійовича з 05 вересня 2016 року.

Інформація про ліквідацію банку розміщена 23 грудня 2015 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням http://www.fg.gov.ua/not-paying/temporary/145-at-bank-finansy-ta-kredyt.

Відомості про ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" опубліковано в газеті "Голос України" від 23 грудня 2015 року (№242 (6242)).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав 200 000,00 грн. як виплату коштів за вкладом, що підтверджує наявна у справі копія заяви на видачу готівки від 29 січня 2016 року №4031931 та визнається позивачем.

Згідно з довідкою ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 22 квітня 2016 року №1025 кредиторські вимоги ОСОБА_4 включено до четвертої черги вимог кредиторів на суму 3 266 413,98 грн.

Таким чином, відшкодування решти коштів позивачу має здійснюватися у відповідності до процедури, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Наведене дає підстави для суду вважати, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" дотримано вимог законодавства в частині задоволення вимог позивача, як кредитора банку, в процесі ліквідації банку.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності НБУ суд зазначає наступне.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, серед яких є свобода договору.

Свобода договору за нормами статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові основи взаємовідносин між Національним банком та банками визначені у Законі України "Про Національний банк України" та Законі України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Статтею 4 Закону України "Про Національний банк України" та статтею 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банки є економічно незалежними та самостійними. Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

В силу положень статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

До функцій Національного банку, які визначені статтями 6, 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність", не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатися у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 63 Закону України "Національний банк України" встановлює, що не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.

Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, правовідносини, які склалися між позивачем та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" регулюються укладеними між ними договорами банківського вкладу.

Відповідно до частини статті 53 Закону України "Національний банк України" не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом.

Статтею 6 Закону України "Національний банк України" визначено, що відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

Статтею 55 Закону України "Національний банк України" визначено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Відповідно до статті 66 Закону України "Національний банк України" службовцям Національного банку забороняється розголошувати інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю або іншу конфіденційну інформацію, яка стала відома їм у зв'язку з виконанням службових обов'язків, і в разі припинення роботи в Національному банку, крім випадків, передбачених законодавством України.

Згідно зі статтею 67 Закону України "Національний банк України" Національний банк з метою виконання регулятивних та наглядових функцій визначає форми звітності (у тому числі консолідованої), порядок її складання та подання до Національного банку, які є обов'язковими до виконання усіма суб'єктами господарювання, в тому числі:

1) для банків, розташованих на території України (резидентів і нерезидентів), банківських груп, учасників банківських груп та інших фінансових установ - для складання грошово-кредитної та фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, банківської статистичної інформації;

2) усіх суб'єктів господарської діяльності (резидентів і нерезидентів) - для складання статистики платіжного балансу міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу та здійснення валютного контролю.

Надана банками, небанківськими фінансовими установами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності інформація розголошенню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.

Вимоги цієї статті не стосуються зведеної статистичної інформації, яка підлягає відкритому опублікуванню Національним банком.

Відповідно до частини першої статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

1) письмове застереження;

2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо;

4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами;

8) заборона надавати бланкові кредити;

9) накладення штрафів на:

банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу;

банк за невиконання вимог куратора банку у розмірі від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

власників істотної участі у банку за невиконання прийнятих на себе зобов'язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках вжиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність із вимогами законодавства у розмірі від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі у банку в розмірі до 10 відсотків:

номінальної вартості придбаних акцій (паїв) банку, якщо особа набула або збільшила пряму істотну участь у банку;

номінальної вартості акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку, якщо особа набула або збільшила опосередковану істотну участь у банку.

Виходячи із наведених положень законодавства суд приходить до висновку, що застосування заходів впливу є саме правом, а не обов'язком банку, окрім випадків, передбачених статтями 75 та 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про банки і банківську діяльність" порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Таким нормативно-правовим актом Національного банку України, який визначає підстави і порядок застосування Національним банком України заходів впливу до банків за порушення вимог банківського законодавства України, а також здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2014 року №346 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Положення №346).

Так, відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу І Положення №346 Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки, банківського законодавства або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або в разі застосування іноземних санкцій на підставі результатів (матеріалів):

- інспекційних перевірок діяльності банків;

- перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу);

- безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків;

- аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;

- перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків;

- перевірок дотримання банками валютного законодавства;

- контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України;

- пропозицій куратора банку;

- що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об'єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій.

Таким чином, саме до повноважень Національного банку України належить визначення адекватності заходів впливу, що застосовуються ним до банків.

Згідно з пунктом 3.2 глави 3 розділу І Положення №346 заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені. Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду щодо порушення банками вимог, установленими Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №346 рішення про застосування заходу впливу до банку приймає Правління Національного банку, Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем, Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку або уповноважена посадова особа Національного банку відповідно до цього Положення.

Суд встановив, що з метою виникнення необхідності у посиленому контролі за діяльністю ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит", захисту інтересів вкладників та кредиторів, Національним банком України було застосовано такий захід впливу, як віднесення банку до категорії проблемного.

Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України від 19 січня 2015 року №34/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії проблемних" (далі по тексту - Постанова №34/БТ) Національним банком України за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю Банку з використанням даних статистичної звітності було установлено, що діяльність ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно- правових актів Національного банку України, а також встановлено здійснення банком ризикової діяльності, про що свідчать:

- порушення ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" вимог Положення про порядок формування та зберігання обов'язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 березня 2006 року №91 (далі - Положення №91), у частині недотримання протягом восьми звітних періодів на кореспондентському рахунку в Національному банку України середньоарифметичної суми залишків коштів за звітний період у розмірі, який дорівнює або більший, ніж середньоарифметична сума обов'язкових резервів;

- здійснення Банком збиткової діяльності протягом останніх десяти місяців;

- зменшення обсягу високоліквідних активів;

- критично низьке значення залишку коштів Банку в Національному банку України; та інше.

- залежність від коштів фізичних осіб, оскільки їх вилучення може негативно вплинути на платоспроможність Банку та інше.

Вказане свідчило про факт здійснення банком ризикової діяльності, яка загрожувала інтересам вкладників і кредиторів банку. У свою чергу здійснення банком ризикової діяльності згідно пункту 12.2 Положення №346 є підставою, за наявності якої, Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних.

Таким чином, віднесення банку до категорії проблемних було адекватним вчиненим порушенням і рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

Враховуючи викладене та з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів банку, вжиття заходів для приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його фінансового стану та усунення порушень, причин та умов, що призвели до його погіршення, відповідачем було застосовано захід впливу до ПАТ "Фінанси та кредит" у вигляді віднесення його до категорії проблемних.

Таким чином, на думку суду, застосування Національним банком України такого заходу впливу як віднесення ПАТ "Фінанси та Кредит" до категорії проблемних слід вважати належним, своєчасним та адекватним вчиненим банком порушенням та рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ "Фінанси і Кредит".

Що стосується застосування Національним банком заходу впливу такого як віднесення банку до категорії неплатоспроможних, суд зазначає про наступне.

Критерії віднесення банку до категорії неплатоспроможних визначені у частині першій статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно з якою Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;

4) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

5) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Відповідно до частини п'ятої статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами безвиїзного банківського нагляду було встановлено, що ПАТ "Фінанси і Кредит" не привів свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, а тому Правління Національного банку України прийняло постанову від 17 вересня 2015 року №612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" до категорії неплатоспроможних".

Результати безвиїзного нагляду з використанням статистичної звітності також свідчать про погіршення показників діяльності ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит", зокрема у вигляді зменшення розміру нормативу достатності регуляторного капіталу до однієї третини від мінімального рівня та збільшення розміру поточних збитків.

Крім того, ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" продовжувало порушувати вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні №368 в частині дотримання нормативних значень обов'язкових економічних нормативів.

Також встановлено, що акціонер ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" не забезпечило виконання гарантійних зобов'язань та заходів, передбачених Програмою фінансового оздоровлення.

Відповідно до статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно зі статтею 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

За пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Правління Національного банку України прийнято постанову від 17 грудня 2015 року №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі №826/10943/16 за позовом ОСОБА_7 до Національного банку України, за участю третьої особи - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", про визнання протиправними бездіяльності щодо невжиття негайних та рішучих дій, а також своєчасного застосування адекватних заходів впливу на банку для запобігання банкрутству банку, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, встановлено, що Національним банком України вчинено низку заходів направлених на виконання передбачених законодавством обов'язків Національного банку України щодо діяльності ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та вжито адекватних, негайних та рішучих дій, прийняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі проведених перевірок та складених звітів про інспектування.

Відповідно до частини четвертої статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Національним банком України доведено правомірність своєї бездіяльності з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106);

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2);

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016)

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Валендюк Владислав Сергійович (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2).

Дата складення повного рішення суду - 01 квітня 2019 року.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов