Рішення № 80863539, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/14274/18

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову без встановлення всіх фактичних обставин справи, а тому остання є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача на адресу суду подано письмовий відзив в якому зазначив про правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

Відповідно до п.2 Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затверджене наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 №75, Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно- правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.07.2007 №877, Положенням про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 №75, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок), наказом Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 №1338.

Відповідно до пп.3 п.5 Прядку інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

На підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 2593 від 16.07.2018 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 18.07.2018 №895 Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено інспекцію ОСОБА_1 з 18.07.2018 по 19.07.2018 щодо дотримання вимог законодавства про працю, не оформлених трудових відносин.

Перевіркою встановлено порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме допущено до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу.

При проведенні інспекційного відвідування 18.07.2018 відповідачем встановлено, що у порушення вимог ст. 24 КЗпП України, керівництвом ОСОБА_1 допущено до роботи працівників без укладання трудових договорів, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, за адресою: м. Васильків, вул. Декабристів, 87-а салон краси «Анна», який орендує ОСОБА_1, виявлено ОСОБА_2 перукар - без оформлення трудових відносин.

ОСОБА_2 надано пояснення від 18.07.2018, в яких зазначила, що працює по домовленості сторін.

Позивача зазначає, що виявлені факти не працевлаштування ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскільки останню 18.07.2018 ОСОБА_2 на ім'я позивача подано заяву про прийняття на роботу з 18.07.2018. Наказом №16 від 18.07.2018 ОСОБА_2 прийнято на роботу з 20.07.2018.

Також, 18.07.2018 укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовую найману працю та повідомленням про прийняття на роботу від 19.07.2018 ОСОБА_1 повідомлено податковий орган, що ОСОБА_2 приступає до роботи з 20.07.2018.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до моменту проведення інспекційного відвідування трудові відносини не укладалися, а всі вище перелічені дії позивача щодо укладення трудового договору та прийняття на роботу ОСОБА_2 вчиненні після проведення інспекційної перевірки. .

Також суд звертає увагу на те, Наказ №16 від 18.07.2018, п. 2 оформити Трудовий договір з 20.07.2018, однак в заяві зазначено з 18.07.2018.

Згідно трудового договору від 18.07.2018, не зазначено з якого числа працівник приступає до роботи.

В п.14 Трудового договору зазначено «Трудовий договір складений у трьох автентичних примірниках, один з яких перебуває є фізичної особи, другий - у працівника, а третій - у державної служби зайнятості, яка здійснює реєстрацію трудового договору».

Судом встановлено, що трудовий договір не зареєстрований в державній службі зайнятості.

Повідомлення про прийняття працівника на роботу від 19.07.2018 подано в Державну фіскальну службу після перевірки та без відмітки ДФС та підпису електронного ключа ОСОБА_1

ОСОБА_1 надано пояснення від 18.07.2018 в яких зазначено, що остання обіцяє оформити працівника на роботу.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ895/64/АВ від 19.07.2018 та внесено Припис № КВ895/64/АВ/П від 19.07.2018.

Відповідно до п.29 Порядку, зазначено що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Відповідно до п.6 Порядку під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Перед початком інспекційного відвідування інспектор праці, відповідно до п.9 Порядку повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. Інспектором праці перед початком інспекційного відвідування було пред'явлено своє службове посвідчення ОСОБА_1 та Направлення, отримане 18.07.2018.

Відповідно до п.11 Порядку інспектор праці має право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Відповідно до п.16 Порядку у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Згідно п.18 Порядку у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Відповідно до п.12 Порядку вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Відповідно до п.21 Порядку у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Статтю 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, позивачем не спростовано викладених доводів та фактів виявлених відповідачем при здійсненні інспекційного відвідування.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправність оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій