Ухвала суду № 80863448, 29.03.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________29.03.2019

Справа № 490/8918/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер № 480/8918/18

Номер провадження № 1-кп/480/871/2018

26 березня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва в складі:

Головуючого судді - Лагоди К.О.

секретар - Шаповалової О.І.

за участі прокурора - Крещенко В.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисник – ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 32018160000000087, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2018 року направленого з угодою про визнання винуватості від 12.10.2018 року, укладену між ОСОБА_1 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області молодшим радником юстиції ОСОБА_3 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, має середню освіту, не одружений, працює слюсарем ДП «НАРП», раніше судимого – востаннє 21.02.2018 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання на строк 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Црайонного суду м. Миколаэва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32018160000000087, внесеному 12 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Одночасно з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 прокурором направлено до суду угоду про визнання винуватості, укладену 12.10.2018 року між обвинувачуваним ОСОБА_1 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області молодшим радником юстиції ОСОБА_3.

Відповідно до цієї угоди ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у кримінанальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.

Крім того, сторони угоди узгодили призначення покарання ОСОБА_1 за. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.02.2018 року по справі №488/4723/17, провадження №1-кп/488/162/18, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Також на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку – 2 (два) роки, та покласти на останнього, на підставі ст. 76 КК України, обов’язки: періодично з’являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Прокурор просив суд угоду затвердити та призначити обвинуваченому ОСОБА_1 визначене сторонами покарання.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_2А.у підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та його підзахисним та призначити узгоджене сторонами угоди покарання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, підтвердив свою добровільну позицію щодо укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити та призначити йому покарання узгоджене з прокурором.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст наданої угоди про визнання винуватості від 12 жовтня 2018 року, укладену між обвинувачуваним ОСОБА_1 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області молодшим радником юстиції ОСОБА_3 у кримінальному провадженніза № 32018160000000087, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.10.2018 року, суд приходить до переконання про неможливість затвердження даної угоди з підстав суперечності її умов вимогам закону та порушення прав, свобод та інтересів обвинувачуваного, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону. В частині 7 ст. 474 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі, якщо умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону, а також, якщо умови угоди пороушують права, свободи чи інтереси сторін або інщих осіб.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання необхідно суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину необхідно виходити не тільки з класифікації злочинів відповідно до ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, характер і ступінь наслідків, що настали тощо).

Згідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Разом із тим, судом встановлено, що відносно обвинувачуваного ОСОБА_1 постановлено вирок Корабельним районним судом м. Миколаєва від 21.02.2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України, згідно якого ОСОБА_1 призначене покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання на строк 2 роки.

Таким чином, при застосуванні вимог ч. 4 ст. 70 КК України в угоді прокурором шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки і фактично повторно застосовано вимоги ст. 75 КК України відносно до нового покарання стосовно ОСОБА_1, що суперечить засадам призначення покарання відповідно до Закону про кримінальну відповідальність.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вчини злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України - 03.11.2016 року.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 205 КК України за вчинення вказаного злочину, передбачено покарання у вигляді штрафа від п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 205 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Таким чином, судом встановлено, що на час розгляду угоди про визнання винуватості обвинувачений мав передбачене законом право бути звільненим від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності і не встановлення його позиції по вказаному питанню є безумовним порушенням його законних прав та інтересів, а тому угода не може бути затверджена відповідно до вимог п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що надана суду угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню з підстав суперечності її умов вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також порушення прав, свобод та інтересів обвинувачуваного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 372, 470, 474 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 12 жовтня 2018 року міжпрокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області молодшим радником юстиції ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1, у кримінальному провадженні за № 32018160000000087, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 12 жовтня 2018 року - відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за № 32018160000000087, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 12 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України на 15.05.2019 року о 15.00 годині.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.О. Лагода