Рішення № 80862091, 01.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року справа № 580/315/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

25.01.2019 ОСОБА_1 (19001, Черкаська обл., м. Канів, вул. Скляренка, буд.6; РНОКПП НОМЕР_1) (далі – позивач) подала у Черкаський окружний адміністративний суд з позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39494893) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.09.2018 №Ф-57922-17 про сплату боргу з єдиного внеску (далі - ЄВ) у сумі 6603,53 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач звільнена від сплати такого збору, оскільки є пенсіонером за віком. Для оцінки спірних правовідносин позивач просить врахувати правову позицію Верховного Суду у справі 805/2195/17-а.

Ухвалою суду від 29.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк тривалістю п’ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 01.02.2019, а позивач – 06.02.2019. Клопотань про розгляд справи за участю сторін суду не надходило.

26.02.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивач допустила порушення строку сплати ЄВ. У зв'язку з необхідністю приведення інтегрованої картки позивача, як платника відповідного платежу, на підставі постанови Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/3961/13-а, листа Міністерства доходів і зборів України від 21.05.2014 №11728/7/99-99-10-02-02-17/1649 відповідач здійснив операції зі скасування нарахувань ЄВ. Станом на 20.02.2019 за позивачем рахувалася недоїмка зі сплати ЄВ в сумі 5335,58грн. Тому вважає, що спірне рішення прийняв з дотриманням вимог податкового законодавства.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що 13.09.2018 відповідач прийняв вимогу №Ф-57922-17 про сплату боргу з ЄВ на суму 6603,53 грн. (4948,60 грн. – недоїмка, 333,19 грн. – штраф, 1321,74 грн. – пеня).

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Оскільки позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 14.05.2013, в розумінні викладених норм вона є страхувальником.

Частиною 7 ст. 1 Закону України від 07.07.2011 №3609-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” доповнено ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI відповідно до якої особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 (справа №805/2195/17-а), на яку позивач посилається у позові і яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню.

Зокрема, Суд вказав, що аналіз даної норми свідчить, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Ст.1 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058) передбачено чітке визначення поняття “пенсіонер”. Зокрема, це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Суд встановив, що відповідно до пенсійного посвідчення серії ААЄ №211096 позивач є пенсіонером за віком з 24.02.2011 та здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.

Отже, позивач є пенсіонером за віком відповідно до Закону №1058 і на неї поширюються положення ч.4 ст.4 Закону №2464-VI. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

При цьому доказів такої добровільної участі сторони суду не надали.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З даних облікової картки суд встановив, що спірна вимога включає в себе:

недоїмку позивача з ЄВ у сумі 4948,60 грн. за період з 31.12.2012 до 21.07.2014 з урахуванням часткового її скасування на 796,02 грн. згідно з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 у справі №823/3961/13-а та на 3803,49 грн. відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 21.05.2014 №11728/7/99-99-10-02-02-17/1649;

333,19 грн. – штраф та 1321,74 грн. – пеня відповідно до рішення відповідача від 15.08.2018 №0101431312 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Оскільки вищевказана заборгованість нарахована позивачу у період дії вищевказаної ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не зважаючи, що вона була пенсіонером за віком та здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, суд дійшов висновку, що спірна вимога від 13.09.2018 №Ф-57922-17 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, керуючись ст.139 КАС України суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у повному обсязі сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.09.2018 №Ф-57922-17 про сплату боргу з єдиного внеску у сумі 6603,53 грн.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39494893) на користь ОСОБА_1 (19001, Черкаська обл., м. Канів, вул. Скляренка, буд.6; РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір за подання позову в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 01.04.2019.