Рішення № 80861955, 20.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

20 березня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

та представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі – ГУДФС у Чернігівській області, відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-12048/17 на суму 15819,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що була фізичною особою підприємцем з 28.11.2002 та в жовтні 2005 року подала заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Будь-якої підприємницької діяльності не здійснювала, а тому вимогу відповідача вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, визначений судом, відповідачем подано відзив на позов, в якому останній не погоджується з позовними вимогами, просить суд відмовити у їх задоволенні та зазначає, що запис про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 внесено 17.12.2018, у зв’язку з чим 17.12.2018 ОСОБА_1 перебуває на обліку зі станом « 11-припинено, але не знято з обліку». Оскільки до 17.12.2018 ФОП ОСОБА_1 у державного реєстратора не припинила свою підприємницьку діяльність в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок» по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) 09.02.2018 було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн та за 1-3 квартали 2018 року 7371,54 грн, а всього в сумі 15819,54 грн, яка платником залишається не сплаченою, як наслідок ГУДФС у Чернігівській області правомірно винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) (а.с.39-40).

11.02.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.48).

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі та просила суд у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов. Додатково зазначила, що відмітка про визнання недійсним реєстраційного посвідчення зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру не свідчить про припинення підприємницької діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач 28.11.2002 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (а.с.71) та з 03.12.2002 взята на облік у Державній податковій інспекції у м. Чернігові в якості платника податків, що підтверджується матеріалами справи (а.с.60-61).

Згідно ліцензії серії АА № 284712 Чернігівського обласного автотранспортного управління, видом господарської діяльності позивача було надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом. Строк дії даної ліцензії з 12.12.2002 по 11.12.2005 (а.с.72).

Як вбачається з матеріалів справи позивач 20.10.2005 звернулась до Державної податкової інспекції у м. Чернігові з заявою про зняття з обліку платника податків (а.с.59).

Листом від 09.11.2005 № 16688/б/17-106 Державна податкова інспекція у м. Чернігові повідомила позивача, що зняти останню з обліку не має можливості в зв’язку з тим, що станом на 09.11.2005 у позивача не закритий розрахунковий рахунок в Чернігівській філії АБ «Синтез» (а.с.62).

Також листом від 18.05.2006 № 10689/Т/17106 Державна податкова інспекція у м. Чернігові повідомила позивача, що зняти останню з обліку немає можливості в зв’язку з тим, що станом на 18.05.2006 у позивача не закрито розрахункові рахунки – Чернігівська ФАБ «Синтез» (а.с.63).

В подальшому, позивач 17.12.2008 звернулася до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням та реєстраційною карткою на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням або за судовим рішенням, що не пов’язано з банкрутством, що підтверджується матеріалами справи (а.с.34-35).

Згідно листа Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 29.01.2019 № 506 у Єдиному державному реєстрі за номером запису 2 064 175 0000 033752 від 23.05.2013 «Включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію, вважається недійсним» щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснено на підставі «відомостей інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» без формування реєстраційної справи у паперовому вигляді (а.с.33).

Відповідно до листа Державного архіву Чернігівської області від 31.01.2019 № Т-236 реєстраційна справа ФОП ОСОБА_1 на зберігання до архіву не надходила. Реєстраційні справи на зберігання до архіву не передавались (а.с.37).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.02.2019 зазначені наступні реєстраційні дії:

включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним (23.05.2013 виконавчий комітет Чернігівської міської ради);

внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності (17.12.2018 Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради);

державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням (17.12.2018 Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради) (а.с.42).

З урахуванням зазначеного 07.11.2018 ГУДФС у Чернігівській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12048-17 (а.с.10).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон про реєстрацію), який набрав чинності 1 липня 2004 року.

Із введенням в дію Закону про реєстрацію було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців (далі - ЄДР).

Статтею 1 Закону про реєстрацію встановлено, що ЄДР - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини першої статті 17 зазначеного вище Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із частиною другою Прикінцевих положень Закону про реєстрацію (в редакції Закону від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов’язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР.

Верховною Радою України 1 липня 2010 року за № 2390 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб’єктів господарювання» (далі - Закон № 2390).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2390 цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто 3 березня 2011 року.

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов’язані у встановлений п. 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2390 після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, уповноважені органи у місячний строк проводять звірення відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до встановленого строку не включені до ЄДР.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року і не включених до ЄДР вносяться з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними.

23.05.2013 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради у ЄДР включено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним (а.с.42 на звороті), зазначений запис внесено до ЄДР на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 1774) внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом першим частини другої статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).

Відповідно до п.5 частини першої статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (п.6 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності в не залежності від отримання доходу від такої діяльності.

Однак, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.02.2019 № НОМЕР_1, 23.05.2013 за № 20641750000033752 включено відомості про ФОП ОСОБА_1 з відміткою, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що підприємницька діяльність позивача була пов’язана з наданням послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, обов’язковою вимогою яких є наявність відповідної ліцензії. При цьому, строк дії відповідної ліцензії сплинув 11.12.2005, в тому ж році позивач звернулась до податкового органу про реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Тобто з 23.05.2013 позивач фактично не здійснювала підприємницьку діяльність, оскільки як зазначено вище свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи визнано недійсним, про що зроблено відповідний запис у ЄДР.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено поясненнями представника відповідача свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи нового зразка позивачем не отриманою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн, як наслідок оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-12048/17 на суму 15819,54 грн.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань ГУДФС у Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 168, 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-12048/17 на суму 15819,54 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Ящука, 19, м. Чернігів, 14000, РНОКПП НОМЕР_2);

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повний текст рішення складено 02.04.2019.

Суддя О.М. Тихоненко