Рішення № 80861895, 01.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року справа № 2340/4544/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання такою, що не відповідає вимогам закону лист-відмову, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) подав позов до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі – Департамент, відповідач), в якому просить:

- визнати такою, що не відповідає вимогам закону лист-відмову від 09.09.2018 за вих. № С-416/28-5/01-11 Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відмову в виділенні та наданні матеріальної допомоги ОСОБА_1 як малозабезпеченій особі, інваліду 2-ї групи, онкохворому;

- зобов’язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради переглянути прийняте рішення з цього приводу відносно ОСОБА_1;

- стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач являється інвалідом ІІ групи у зв’язку з вказаною обставиною ОСОБА_1 неодноразово звертався з письмовими заявами до Департаменту з проханням надати позивачеві матеріальну допомогу як малозабезпеченій особі, інваліду ІІ-ї групи інвалідності, онкохворому, однак на свої звернення ОСОБА_1М, регулярно отримує від відповідача категоричні відмови. Останню таку відмову від Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради ОСОБА_1 отримав 07.09.2018 за вих. № С-416/28-5/01-11. В даному листі-відповіді відповідач вказує, що “матеріальна допомога особам з інвалідність надається Департаментом в межах місячного плану асигнувань відповідно до розподілу видатків за бюджетною програмою “Заходи із соціального захисту дітей, сімей, жінок та інших найбільш вразливих категорій населення на поточний рік”. Оскільки фінансування видатків на надання матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю у 2018 році використано в повному обсязі, надати позивачеві матеріальну допомогу за зазначеною програмою немає можливості.

Зазначений лист-відмову позивач вважає таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки ОСОБА_1 з аналогічними заявами про виплату матеріальної допомоги звертається не вперше, в той же час відповіді по даним заявам отримує ідентичні і жодного разу відповідач не поставив питання про внесення в план чи в програму фінансування питання про виділення ОСОБА_1 матеріальної допомоги на майбутнє.

Окрім того, ОСОБА_1 вважає, що в результаті неправомірних відмов відповідача в наданні матеріальної допомоги йому спричинено моральні збитки, які полягають у тому, що дана допомога необхідна йому для отримання належного лікування від онкозахворювання, а дане лікування потребує значних матеріальних затрат, грошових коштів систематично не вистачає, а тому позивач вимушений вдаватися до позичок і т.д. Несвоєчасність та неналежність отримуваного лікування відображається на стані його здоров’я як фізичного так і морального. Розмір моральної шкоди в даному випадку позивач оцінює в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті вказані в даній ухвалі недоліки.

09 січня 2019 року представник позивача подав до суду позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 лютого 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на скаргу позивача від 22.08.2018 з питання надання одноразової матеріальної допомоги на лікування департамент надав відповідь, направивши листа від 07.09.2018 № С-416/28-5/01-11 згідно з вимогами Закону України “Про звернення громадян”. Таким чином, зазначений у позовних вимогах лист-відмова, що на думку позивача не відповідає вимогам закону, не є по суті та формі рішенням про відмову у наданні матеріальної допомоги та направлений як відповідь на подану скаргу. У відповіді було повідомлено, зокрема, що матеріальна допомоги надається в межах місячного плану асигнувань відповідно до затвердженого кошторису на поточний рік, і фінансування видатків на надання матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю у 2018 році обмежене.

Позивач неодноразово звертався до департаменту із заявами про надання одноразової матеріальної допомоги по формі, яка затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 31.08.2017 № 1 1381. Так, у 2015 році ОСОБА_1 була надана одноразова матеріальна допомога на лікування у розмірі 474,50 грн., у 2017 році - 656,00 грн.

Крім того, розпорядженням міського голови від 05.05.2018 № 211, депутатами Черкаської міської ради виділено одноразову матеріальну допомогу ОСОБА_1 на лікування у розмірі 7345,90 грн.

Також відповідач вказав на те, що у позовній заяві з вимогою про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Разом з тим, ОСОБА_1 не зазначив в чому полягає завдана йому моральна шкода, яким чином визначено розмір шкоди, а також не надав докази, якими це підтверджується.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до частини 7 статті 20 Бюджетного кодексу України за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Порядки використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України, затверджуються протягом 30 днів з дня набрання ним чинності.

Якщо реалізація бюджетної програми продовжується у наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за такою бюджетною програмою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації.

Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України постановою Кабінетом Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 256 затверджено, зокрема, Порядок виплати одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю (далі – Порядок).

Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 5, 6 Порядку цим Порядком визначається механізм виплати одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю (далі - допомога).

Допомога надається у разі тривалої хвороби, смерті близьких родичів (одного з подружжя, батьків, дітей), стихійного лиха та інших особливих обставин особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та непрацюючим малозабезпеченим особам, які отримують пенсію та/або державну соціальну допомогу відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” і “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, якщо розмір таких виплат у місяці, що передує місяцю звернення, не перевищує двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Непрацюючим малозабезпеченим особам допомога надається на підставі особистої заяви, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю - на підставі особистої заяви або заяви одного з батьків, опікуна чи піклувальника (законного представника), поданої регіональному або районному органові соціального захисту населення.

Для отримання допомоги непрацюючі малозабезпечені особи додають до заяви копії: паспорта; пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги; реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають про це відмітку в паспорті).

Копії документів, поданих для отримання допомоги, засвідчуються посадовими особами органу соціального захисту населення, до якого надійшла заява про надання допомоги.

Допомога надається регіональними або районними органами соціального захисту населення один раз на рік у розмірі 50 відсотків установленого законом на дату звернення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішення про надання або відмову в наданні допомоги приймається комісією, утвореною у відповідному органі соціального захисту населення, та оформляється протоколом за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

В матеріалах справи відсутня заява позивача про надання одноразової грошової допомоги та додані до вказаної заяви документи, а також рішення про надання або відмову в наданні допомоги, яке приймається комісією, утвореною у відповідному органі соціального захисту населення, та оформляється протоколом за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

Також, будь яких доказів того, що позивач звертався до відповідача з відповідною заявою про надання одноразової грошової допомоги відсутні.

Суд зазначає, що приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Як свідчать матеріали справи, 22.08.2018 позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із скаргою.

Листом № С-416/28-5/01-11 від 07.09.2018 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повідомив позивача, що заява з питань надання одноразової матеріальної допомоги на лікування розглянута та, зокрема, зазначено, що оскільки фінансування видатків на надання матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам із інвалідністю та дітям з інвалідністю у 2018 році використано в повному обсязі, надати позивачеві матеріальну допомогу за програмою “Заходи із соціального захисту дітей, сімей, жінок та інших найбільш вразливих категорій населення” , на жаль , немає можливості.

Отже, в даному випадку Департамент розглянув скаргу ОСОБА_1 у термін, визначений статтею 20 Закону № 393/96-ВР та надав обґрунтовану відповідь.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про визнання такою, що не відповідає вимогам закону лист-відмову та зобов’язання вчинити певні дії відсутні.

Позовна вимога про стягнення з Департаменту на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки є похідною.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач – Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, ідентифікаційний код 37853109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 01.04.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк