Рішення № 80861893, 24.09.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2924/18

РІШЕННЯ

іменем України

24 вересня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.

за участю:секретаря судового засідання Вересняк А.А. представника позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить зобов'язати відповідача здійснити донарахування належної йому пенсії та виплату різниці між донарахованими та виплаченими сумами за період з 30.05.2016 р. до 1 лютого 2018 р.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до наявної у позивача їй право на отримання.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, на що 13.04.2018 отримав відмову у зарахуванні до страхового стажу довідок про заробітну плату від 04.03.2016 № 479 та № 480, виданих Єсильським експлуатаційним локомотивним депо філії АТ «Локомотив» за період роботи з серпня 2000 р. по лютий 2016 р., оскільки відомості про нараховану заробітну плату та сплачені внески за цей період відсутні.

Вважаючи відмову відповідача у врахуванні вказаних років для обчислення позивачу стажу на отримання пенсії протиправною та такою, що позбавило його права на отримання пенсії, позивач звернулався до суду за захистом свої порушених прав.

Ухвалою від 31.08.2018 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в даній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Від представника відповідача 20.09.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, щопПри зверненні за призначенням пенсії позивачем до заяви від 30.05.2016 року було надано довідки про заробітну плату від 04.03.2016 року № 479 та № 480, видані Єсильським експлуатаційним Локомотивним депо філії АТ «Локомотив» за період роботи з серпня 2000 року по лютий 2016 року. Однак, зазаначені довідки для обчислення пенсії не враховані, оскільки видані з порушенням вимог до оформлення документів, а саме, не вказана підстава їхньої видачі, загальна сума заробітної плати, відсутній переклад кутового штампу і печатки організації та відсутні копії первинних документів.

Враховуючи вказане, підстав для визнання протиправними дій головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_3 здійснити відповідні виплати, немає.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 не менше 25 років. Пенсійний вік жінок, які народилися до 01.04.1961, підвищується поступово, зокрема, жінки, які народилися у період з 1 жовтня 1959 по 31 березня 1960 мають право на пенсію після досягнення віку 58 років 6 місяців.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Даною статтею визначено порядок обчислення страхового стажу, а саме: періоди трудової діяльності, що враховувалися для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (по 31.12.2003), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи), а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.

Згідно статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховуються, зокрема, час навчання у вищих середніх учбових закладах та час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Крім того, статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено врахування до стажу періоду роботи на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві (не мав встановленого мінімуму виходів чи не виробив мінімуму трудоднів), враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок), встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як визначено законодавством та підтверджується відповідачем відповідач, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При зверненні за призначенням пенсії позивачем до заяви від 30.05.2016 року було надано довідки про заробітну плату від 04.03.2016 року № 479 та № 480, видані Єсильським експлуатаційним Локомотивним депо філії АТ «Локомотив» за період роботи з серпня 2000 року по лютий 2016 року.

Відповідач вважає, що зазаначені довідки для обчислення пенсії не мають бути враховані, оскільки видані з порушенням вимог до оформлення документів, а саме, не вказана підстава їхньої видачі, загальна сума заробітної плати, відсутній переклад кутового штампу і печатки організації та відсутні копії первинних документів.

Суд не погоджується із таким твердженням пенсійного органу, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1 статті 20 Закону №1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у частині 10 статті 20 Закону №1058-ІV, вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 01.11.2018 у справі 199/1852/15-а.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, у відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що рішення Головного управління ПФУ у Хмельницькій області, яким відмовлено ОСОБА_3 у призначенні пенсії через відсутність трудового стажу, порушує права позивача, оскільки позивач має право на соціальний захист, проте внаслідок відмови в призначенні позивачу пенсії через відсутність трудового стажу, позивач позбавлений такого права.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, відтак вищевказані дії суд вважає протиправними.

Судові витрати підлягають розподулу згідно ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо недоврахування та невиплати ОСОБА_3 належної йому пенсії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити донарахування належної ОСОБА_3 пенсії та виплату різниці між донарахованими та виплаченими сумами за період з 15.02.2017 до 1 лютого 2018 року з урахуванням виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_3 (вул. Зоряна, 23,Миньківці,Дунаєвецький район, Хмельницька область,32463 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя ОСОБА_4