Рішення № 80861852, 29.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Справа № 580/459/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарського призначення в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, яка викладена у листі №4285/0/95-18 від 09.11.2018;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарського призначення в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,0000 га для ведення селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, проте відповідач листом від 09.11.2018 №4285/0/95-18 відмовив у її задоволенні, оскільки земельна ділянка площею 2,0000 га кадастровий номер 7120985800:02:001:0862 сформована внаслідок поділу земельної ділянки площею 9,5098 га кадастровий номер 7120985800:02:001:0569, що перебуває в оренді ОСОБА_2 згідно договору оренди землі від 28.04.2014.

Позивач стверджує, що відповідач протиправно відмовив йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що відмова є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Від позивача надійшов відповідь на відзив, в якому останній не погодився доводами відповідача та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,0000 га для ведення селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області до якої додав:

- копію паспорту та копію РНОКПП;

- копію посвідчення учасника бойових дій;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- викопіювання з кадастрової карти;

- довідку відділу Держгеокадастру у Жашківському районі;

- нотаріально звірену копію згоди на вилучення земельної ділянки;

- копію договору оренди землі з додатками.

09.11.2018 відповідач листом №4285/0/95-18 відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

Не погоджуючись з останнім позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. «а» ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що листом від 09.11.2018 №4285/0/95-18 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що третя особа в оренді якої перебуває земельна ділянка до якої входить бажана позивачем земельна ділянка не внесла змін до договору оренди землі в частині зміни об’єкту оренди.

При цьому стаття 118 ЗК України, яка регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, позивач до своєї заяви долучив заяву ОСОБА_2, в якій останній не заперечує проти вилучення та передачі у власність позивачу земельної ділянки площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, яку ОСОБА_2 орендує на підставі договору оренди землі від 28.03.2014, а також долучив договір оренди землі від 28.03.2014.

Разом з тим позивач також долучив довідку відділу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у Жашківському районі з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями, відділу від 12.02.2018 №84/163-18 з якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7120985800:02:001:0862 входить до земельної ділянки, яку ОСОБА_2 орендує на підставі договору оренди землі від 28.03.2014.

З викладеного вбачається, що позивач, при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Проте, відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з підстав, які не впливають на право позивача, оскільки бажана земельна ділянка визначена та вільна, орендар надав дозвіл на її вилучення та позивачем надано всі передбачені законом документи.

Суд зазначає, що Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач не мав право відмовляти позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність за наявності поданих та перевірених судом документів.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні ним вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Отже, згідно чинного правового регулювання земельних відносин у державі, право розпорядження землями сільськогосподарського призначення відбувається виключно на підставі норм Земельного кодексу України, а тому відповідач з підстав зазначених в листі від 09.11.2018 №4285/0/95-18 протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

У зв’язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про повне задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 77, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарського в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, які викладені у листі №4285/0/95-18 від 09.11.2018;

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) повторно розглянути заяву №Г-7828/0/94-18 ОСОБА_1 (19221, Черкаська область, Жашківський район, с. Павлівка, пров. 16-ти ОСОБА_3, 3, РНОКПП НОМЕР_1) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарського в адміністративних межах Павлівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя В.В. Гаращенко