Рішення № 80861768, 01.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6079/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Балабан М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 31.05.2017 року № 41075-1302; від 27.05.2017 року № 5366-13; від 16.04.2018 року № 0156186-1312-1502; від 11.10.2018 року № НОМЕР_1 та податкову вимогу ГУ ДФС в Одеській області від 24.01.2018 року № 8424-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виходячи з листування з ГУ ДФС в Одеській області вбачається, що податкові зобов’язання (земельний податок) нараховано податковим органом за земельною ділянкою, що розташована в місті Ізмаїл Одеської області по проспекту Суворова, 374. При цьому, загальна площа нерухомості, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 за вказаною адресою становить 462,5 м. кв. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.06.2018 року по справі № 500/6174/18 встановлено обставини щодо порядку користування співвласниками земельною ділянкою за адресою місто Ізмаїл Одеська область проспект Суворова, 374, зокрема, що між власниками будівель і споруд існує фактичний порядок користування земельною ділянкою, а у користуванні ОСОБА_1 перебуває лише частина земельної ділянки площею 0,2966 га., яка використовується ОСОБА_1 в господарській діяльності, як фізичною особою-підприємцем. Крім того, за вказаною адресою він займається господарською діяльністю – КВЕД ДК 009:2010, а саме: 46.13 – діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, а тому відповідно до п. 4 пп. 297.1 ст. 297 ПКУ звільнений від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку. Таким чином, ППР винесене ГУ ДФС в Одеській області від 31.05.2017 року № 41075-1302 є незаконним. Щодо неправомірності ППР від 27.05.2017 року № 5366-13 та від 16.04.2018 року № 0156186-1312-1502 позивач вказує, що ГУ ДФС в Одеській області при визначенні податкових зобов’язань неправильно визначені площі нежитлових приміщень, які знаходяться в користуванні ОСОБА_1 (збільшено площу більш ніж у 2 рази), що призвело до невірного визначення розміру податкового зобов’язання в бік його збільшення. Крім того, відповідно до технічного паспорту об’єкт нерухомого майна за адресою: місто Ізмаїл Одеська область проспект Суворова, 374, є будівлями промисловості, а отже не є об’єктом оподаткування. Також позивач вказує, що податковою вимогою від 24.01.2018 року № 8424-17 встановлена наявність у нього податкового боргу у сумі 73083,31 грн., яка складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 31189,93 грн. та земельного податку з фізичних осіб в сумі 33219,4 грн. на який нарахована пеня у розмірі 8673,98 грн. при цьому, борг у розмірі 41893,38 грн. з’явився після скасування в судовому порядку попереднього ППР від 30.06.16 № 6848734-1302 за 2016 рік у сумі 285968,68 грн. для встановлення підстав нарахування спірних зобов’язань ОСОБА_1 звернувся із запитом, на який надано відповідь, що борг у сумі 41893,38 грн. виник на підставі ППР від 30.06.2015 № 2915454, проте вказаного ППР позивачу не направлялось, а земельна ділянка за адресою місто Ізмаїл Одеська область проспект Суворова, 374 наразі не сформована, у Державному земельному кадастрі відсутня та використовується для господарської діяльності. Крім того, податковий борг може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дати виникнення податкового боргу, а тому є безнадійним та підлягає списанню, а відтак у податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення суми боргу.

Представником Головного управління ДФС в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 року № 41075-1302 винесено згідно п. 287.5 ст. 287 ПКУ, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2017 року № 5366-13 на підставі ст. 266.10.1 ПКУ, податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 року № 0156186-1312-1502 на підставі ст. 266.7.2 ПКУ, податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 року № НОМЕР_1 відповідно до ст. 122-126 ПКУ та згідно акту перевірки № 017171/15-32-13-12/2787 від 21.09.2018 року.

Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року по справі № 420/6079/18 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 30 січня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений, причини неявки не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 09.03.2005 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (НОМЕР_2) за № 2 553 000 0000 001290 (а.с. 14 т. 1).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (а.с. 109-110 т. 1).

27 травня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 5366-13, яким згідно пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пп. 266.7.2 п. 266.7 статті 266 ПК України ОСОБА_1 за період 2016 року нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 31189,93 грн. (а.с. 122 т. 1).

31 травня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 41075-1302, яким відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54 ПКУ, п. 286.5 ст. 286 ПКУ ОСОБА_1 визначено податкове зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 303126,80 грн. (а.с. 111 т. 1).

24 січня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято податкову вимогу № 8424-17, якою ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на 23.01.2018 року сума податкового боргу становить 73083,31 грн., з яких основний платіж 64409,33 грн. та пеня 8673,98 грн. (а.с. 115 т. 1).

16 квітня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0156186-1312-1502, яким згідно пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пп. 266.7.2 п. 266.7 статті 266 ПК України ОСОБА_1 за період 2017 року нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 54322,08 грн. (а.с. 113, 241-242 т. 1).

21 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області складено акт щодо порушення ОСОБА_1 граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання (а.с. 228 т. 1).

11 жовтня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким на підставі ст. 122/126 ПКУ за затримку на 652508450323 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 35366,05 грн. накладено штраф у розмірі 7073,21 грн. (а.с. 114, 237-239 т. 1).

ОСОБА_1 є власником 103/360 частин нежитлового приміщення, що розташоване в місті Ізмаїл пр.-т Суворова буд.374 на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 31.05.2005 року, що складається з літ. “А” адміністративна будівля цегляна, загальною площею 932,4 кв.м. літ. Б – побутові приміщення цегляні, загальною площею 103,7кв.м., літ. П – побутові приміщення цегляні, загальною площею 75.6 кв.м., літ.Х,Ф – гаражі, літ. 1 – будівля, літ. У- сторожка,, літ. Б –трансформаторна, літ. В котельна, цегляна, загальною площею 186.6 кв.м. літ.Д – насосна, лі. Ж – водоканалізаційна башня , літ. М – мазутосховище, літ. Г-сарай, літ. Р –газосховище, літ. ЛЛ’, Л’’, Л’’’, О’- майстерні цегляні, загальною площею 357,4 кв.м., літ “С” - склад цегляний загальною площею 47,7 кв.м., літ. Н - склад цегляний загальною площею 42,2 кв.м., надвірні споруди. Також, згідно п.1.2 вказаного договору у власність покупця переходить із літ. К приміщення № 1, 4, 5, 6, 7 – гаражі, № 8 майстерня загальною площею 289,8 кв.м. (а.с. 116-117 т. 1).

13 грудня 2011 року ОСОБА_1 уклав договір дарування за яким до нього перейшло у власність 13/72 частини нежитлової будівлі, що знаходиться в місті Ізмаїл, пр.-т Суворова, б. 374, яка складається із літ. А – готель, цегляний, загальною площею 907,2 кв.м., літ. Б – трансформаторна, загальною площею 103,7 кв.м., П – майстерня загальною площею 86,6 кв.м., літ. К - побутові приміщення загальною площею 346,7 кв.м. літ. Х - насосна, літ.Ф,Ф’- гараж, площею 108кв.м., літ. И –сарай , літ. У- сторожка, літ.Д –насосна, лит. Ж - водаканалізаційна башня, літ. М – мазутосховище, літ. Г- сарай, літ. ЛЛІ, ЛІІ, ЛІІ 101-майстерні, загальною площею 47,7 кв.м., літ.Н – склад 137,1 кв.м. 1-10 надвірні споруди, літ. З – нежитлова будівля, загальною площею 104,6 кв.м., літ. ХІ –вбиральня, літ.Ч1 - вбиральня, літ Э – вбиральня, літ. Ю - вбиральня, літ. Ц - склад, літ. Ш - склад, літ. Щ - склад, літ. Я – навіс, літ. Г- склад, літ. О – навіс. Також , згідно абз. 2 п.2 вказаного договору дарування у користування обдарованого переходить із літ.Ф приміщення №11 - мойка, №13 – коридор №14-коридор загальною площею 100,7кв.м. (а.с. 118-119).

31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 уклав договір дарування за яким до нього перейшло у власність 17/240 частин нежитлової будівлі розташованої у м. Ізмаїл, пр.-т Суворова, 374, яка складається із літ. А – готель, цегляний, загальною площею 907,2 кв.м., літ. Б – трансформаторна, П – майстерня загальною площею 86,6 кв.м., К - побутові приміщення загальною площею 346,7 кв.м. літ. Ф – гараж, площею 88кв.м., літ. И –сарай , літ. Д – насосна, лит. Ж - водонапорна башня, літ. М – мазутосховище, літ. Г- сарай, літ. Л - майстерня, загальною площею 368,6 кв.м., літ. С – склад загальною площею 47,7 кв.м. літ. Н - склад загальною площею 137,1 кв.м., 1-26 – надвірні споруди, літ. З – нежитлова будівля, загальною площею 103,6 кв.м., літ. ХІ – вбиральня, літ.Ч1-вбиральня, літ Э –вбиральня, літ. Ю - вбиральня, літ. Ц - склад, літ. Ш - склад, літ. Щ - склад, літ. Я – навіс, літ. О – навіс, літ.Ф1 гараж загальною площею 20кв.м. Згідно правовстановлюючого документа на підставі якого здійснюється відчуження у користування позивача перейшло із літ. К приміщення № 2 – комора, № 3-диспетчерська, № 9,10- майстерні, № 12 –трансформаторна, № 15 – комора загальною площею 72 кв.м., літ Ф1. Згідно п. 2.2 вказаного договору дарування нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 18501 кв.м. (а.с. 120-121).

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2, 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 належить нерухоме майно, нежитлова будівля, за адресою – Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 374, загальна площа 2105,5 кв.м., площа земельної ділянки 18501 кв.м. (а.с. 231-233 т. 1).

При цьому, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року по справі № 815/2146/17, яка набрала законної сили, встановлено, що з загальної площі будівлі - 2105,5 кв.м., розташованої за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 374, частка яка належить ОСОБА_1 складає 1131,7 кв.м. (103/360+13/72+17/240).

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини, встановлені Одеським окружним адміністративним судом у постанові від 30 червня 2017 року по справі № 815/2146/17, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не доказуються при розгляді даної справи.

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 14.01.2016 року № 398-VII «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлені на 2016 рік на території Ізмаїльської міської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб в залежності від типів таких об'єктів нерухомості (без врахування місця розташування (зональності) в наступному розмірі: для об'єктів житлової нерухомості усіх типів, - 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового ) року, за 1 кв. м. бази оподаткування; для садових та дачних будинків, площа яких не перевищує 30 кв. м., кімнат у багатосімейних (комунальних) квартирах - застосовується нульова ставка податку; для об'єктів нежитлової нерухомості незалежно від їх типів, крім окремих типів об'єктів нежитлової нерухомості, перелічених у наступному пункті рішення, - два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування; для господарських (присадибних) будівель, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та для об'єктів нежитлової нерухомості підприємств та установ комунальної та спільної власності територіальних громад Одеської області, та для гаражів, що розташовані на території земельних ділянок гаражних кооперативів, авто кооперативів, - застосовується нульова ставка податку.

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 11.01.2017 року № 1885-VIІ «Про встановлення на 2017 рік ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлені на 2017 рік - з 01.01.2017 - на території Ізмаїльської міської ради наступні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб в залежності від типів таких об’єктів нерухомості (без врахування місця розташування (зональності)): 1.1. для об’єктів житлової нерухомості усіх типів, крім перелічених у п. 1.2. ч. 1 цього рішення, - 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування; 1.2. для садових та дачних будинків, площа яких не перевищує 30 кв. метрів, кімнат у багатосімейних (комунальних) квартирах - застосовується нульова ставка податку; 1.3. для об’єктів нежитлової нерухомості незалежно від їх типів, крім окремих типів об’єкті нежитлової нерухомості, перелічених в п. 1.4 ч. 1 цього рішення, - 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування; 1.4. для господарських (присадибних) будівель, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та для об’єктів нежитлової нерухомості підприємств та установ комунальної та спільної власності територіальних громад Одеської області, та для гаражів, що розташовані на території земельних ділянок гаражних кооперативів, автокооперативів, - застосовується нульова ставка податку.

Пунктом 8.1 статті 8 Податкового кодексу України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори. Відповідно до пункту 8.3 цієї ж статті до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

При цьому, згідно приписів п. 4 розділу ІІ «Примінцеві положення» ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VІІІ від 24.12.2015 року, установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

За таких підстав, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення органів місцевого самоврядування з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік та 2017 рік є обґрунтованим.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ГУ ДФС в Одеській області неправомірно при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 5366-13 від 27.05.2017 року та № 0156186-1312-1502 від 16.04.2018 року та нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки безпідставно виходило з площі 1131,71 кв. м., оскільки згідно наданих до суду позивачем договорів дарування вбачається, що належна ОСОБА_1 частка будівель, розташованих за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 374, складає 1131,7 кв.м. (103/360+13/72+17/240).

Вказані обставини, також встановлені Одеським окружним адміністративним судом у постанові від 30 червня 2017 року по справі № 815/2146/17, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не доказуються при розгляді даної справи.

При цьому, суд вважає необгрунтованими посилання позивача на те, що експертним висновком № 06/03-2018 року та рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.06.2018 року по справі № 500/6174/17 встановлено, що частка ОСОБА_1 у спільній частковій власності та користуванні в господарській діяльності нерухомості, розташованої за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 374, складає 462,5 кв.м., оскільки експертний висновок № 06/03-2018 року складений за результатами судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 500/6174/17 щодо можливості виділення в натурі частини нежитлового приміщення та перед експертом ставились конкретні питання, які не стосувались площі нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, яке підлягає оподаткуванню (а.с. 168-184 т. 1).

Крім того, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.06.2018 року по справі № 500/6174/17 та експертний висновок № 06/03-2018 року прийняті після винесення Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області податкових повідомлень-рішень № 5366-13 від 27.05.2017 року та № 0156186-1312-1502 від 16.04.2018 року.

При цьому, відсутність розрахунку податкових зобов'язань не створило жодних правових наслідків для позивача та не позбавило його можливості реалізувати належне йому право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, як це передбачено нормами ст. 266 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 5366-13 від 27.05.2017 року та № 0156186-1312-1502 від 16.04.2018 року, якими ОСОБА_1 визначено зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно п. 269.2 ст. 269 ПК України особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність як платник третьої групи єдиного податку (а.с. 110 т. 1).

При цьому, фізична особа-підприємець здійснює ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр.-т Суворова, 374 (а.с. 131-167 т. 1).

Таким чином, земельна ділянка за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр.-т Суворова, 374, використовується позивачем для провадження господарської діяльності, тому останній як платник єдиного податку звільняється від обов'язку сплати земельного податку за користування земельною ділянкою.

Аналогічну позиція висловив Верховний Суд в постанові від 13 березня 2018 року по справі № 815/2146/17.

За таких підстав, податкове повідомлення-рішення № 41075-1302 від 31.05.2017 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 303126,80 грн., є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

24 січня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято податкову вимогу № 8424-17, якою ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на 23.01.2018 року сума податкового боргу становить 73083,31 грн., з яких основний платіж 64409,33 грн. та пеня 8673,98 грн. (а.с. 115 т. 1).

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року № 610 податкова вимога формується у разі, зокрема, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов'язання.

Таким чином, для надіслання податковим органом податкової вимоги необхідна наявність несплаченої платником податків в установлений строк суми узгодженого грошового зобов'язання.

При цьому, згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога № 8424-17 від 24 січня 2018 року містить відомості про борг ОСОБА_1 у розмірі 73083,31 грн., з яких основний платіж 64409,33 грн. та пеня 8673,98 грн. При цьому, 31189,93 грн. податок на нерухоме майно та 41893,38 грн. (33219,40 грн. основний платіж, 8673,98 грн. пеня) земельний податок з фізичних осіб (а.с. 115 т. 1).

Разом з тим, податкова вимога № 8424-17 від 24 січня 2018 року не містить даних щодо того, на підставі яких рішень податкового органу відбулось виникнення зазначених в податковій вимозі грошових зобов'язань.

При цьому, представник відповідача, суб’єкта владних повноважень, під час судового розгляду також не надав будь-яких доказів на підставі яких ГУ ДФС в Одеській області винесено податкову вимогу № 8424-17 від 24 січня 2018 року. Відзив на позовну заяву, також не містить будь-яких пояснень та даних щодо підстав винесення податкової вимоги № 8424-17 від 24 січня 2018 року.

Згідно листа ГУ ДФС в Одеській області від 18.04.2018 року № 2860/Л/15-32-13-12-18 податковий борг у розмірі 41893,38 грн. (33219,40 грн. основний платіж, 8673,98 грн. пеня), нараховано відповідно до податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов’язання по земельному податку з фізичних осіб від 30.06.2015 року № 2915454 за 2015 рік. Податковий борг у розмірі 31189,93 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.05.2017 року № 5366-13 (а.с. 235-236 т. 1).

Так, як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2017 року № 5366-13 ОСОБА_1 визначено зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, яке отримано позивачем та станом на 24 січня 2018 року (дату винесення податкової вимоги) оскаржено не було.

При цьому, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № 2915454 йому не направлялось.

Разом з тим, належним чином завірену копію податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № 2915454 та докази його направлення та вручення ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року витребувано від Головного управління ДФС в Одеській області інформацію та належним чином завірені копії документів, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, (листи, витяг з бази даних, рішення уповноваженого органу тощо), належним чином завірені розрахунки грошових зобов'язань, які визначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях (із визначенням нормативної грошової оцінки), а також інформацію та належним чином завірені копії документів щодо об'єктів нерухомого майна, які підлягали оподаткуванню та підтвердження знаходження даних об'єктів у власності ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 30 січня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, зобов’язано представника ГУ ДФС в Одеській області надати належним чином завірені копії документів, які витребувані судом ухвалою суду від 04.12.2018 року.

Разом з тим, на вимогу суду відповідачем, суб’єктом владних повноважень, не було надано жодних доказів, на підставі яких були прийнято податкову вимогу № 8424-17 від 24 січня 2018 року в частині розмірі 41893,38 грн. (33219,40 грн. основний платіж, 8673,98 грн. пеня).

Таким чином, Головним управління ДФС в Одеській області під час розгляду справ не доведено правомірність виникнення та узгодження грошового зобов’язання на суму 41893,38 грн. (33219,40 грн. основний платіж, 8673,98 грн. пеня), та, як наслідок, правомірність прийняття податкової вимоги в частині вказаної суми, а тому податкова вимога № 8424-17 від 24 січня 2018 року в частині 41893,38 грн. підлягає скасуванню.

Також, 11 жовтня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким на підставі ст. 122/126 ПКУ за затримку на 652 508 450 323 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 35366,05 грн. на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 7073,21 грн. (а.с. 114, 237-239 т. 1).

21 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області складено акт щодо порушення ОСОБА_1 граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання (а.с. 228 т. 1).

Відповідно до ст. 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 126.3 ст. 126 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

Як вбачається з акту перевірки від 21.09.2018 року ОСОБА_1 повинен був сплатити земельний податок у розмірі 33259,9 грн. до 29.08.2015 року, проте сплатив – 21.11.2016 року (450 днів), земельний податок у розмірі 675,05 грн. до 29.08.2017 року, проте сплатив 13.04.2018 року (508 днів), земельний податок у розмірі 715,55 грн. до 29.08.2018 року, проте сплатив 04.09.2018 року (652 дні), земельний податок у розмірі 715,55 грн. до 29.08.2018 року, проте сплатив 10.10.2017 року (323 дні) (а.с. 228-229 т. 1).

При цьому, у відзиві на позову заяву відповідач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 року № НОМЕР_1 відповідно до ст. 122-126 ПКУ та згідно акту перевірки № 017171/15-32-13-12/2787 від 21.09.2018 року.

Разом з тим, ані акт перевірки № 017171/15-32-13-12/2787 від 21.09.2018 року, ані податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.10.2018 року, ані відзив на позовну заяву не містять даних, на підставі яких контролюючим органом встановлено порушення ОСОБА_1 строків узгоджених сум грошового зобов’язання на 652; 508; 450; 323 календарних днів на загальну суму 35366,05 грн.

Крім того, відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що грошові зобов’язання на загальну суму 35366,05 грн. є узгодженими.

Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року витребувано від Головного управління ДФС в Одеській області інформацію та належним чином завірені копії документів, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, (листи, витяг з бази даних, рішення уповноваженого органу тощо), належним чином завірені розрахунки грошових зобов'язань, які визначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях (із визначенням нормативної грошової оцінки), а також інформацію та належним чином завірені копії документів щодо об'єктів нерухомого майна, які підлягали оподаткуванню та підтвердження знаходження даних об'єктів у власності ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 30 січня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, зобов’язано представника ГУ ДФС в Одеській області надати належним чином завірені копії документів, які витребувані судом ухвалою суду від 04.12.2018 року.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 79 відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Разом з тим, на вимогу суду відповідачем, суб’єктом владних повноважень, не було надано жодних доказів, на підставі контролюючий орган дійшов до висновку про затримку ОСОБА_1 на 652; 508; 450; 323 календарних днів сплати грошового зобов’язання на загальну суму 35366,05 грн. При цьому, відповідачем не повідомлено причин, за яких витребувані судом докази не можуть бути надані до суду.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, ГУ ДФС в Одеській області як суб’єкт владних повноважень не доведено не нарахування та несплату ОСОБА_1 протягом 652; 508; 450; 323 календарних днів узгоджених грошових зобов’язань на загальну суму 35366,05 грн., а отже не доведено факт порушення позивачем ст. ст. 122/126 ПК України.

За таких підстав, податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 11.10.2018 року є обгрунтованим та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 31 травня 2017 року № 41075-1302; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 11 жовтня 2018 року № НОМЕР_1; визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 24 січня 2018 року № 8424-17 в частині 41893,38 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4305,32 грн. згідно платіжного доручення № 24 від 30.10.2018 року та у розмірі 381,93 грн., згідно квитанції № 0.0.1202031325.1 від 03.12.2018 року (а.с. 3-4 т. 1).

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, адреса місця реєстрації: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Короленка, 9) слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3527, 23 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять сім гривень 23 копійки).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 78, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, адреса місця реєстрації: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Короленка, 9) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 31 травня 2017 року № 41075-1302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 11 жовтня 2018 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 24 січня 2018 року № 8424-17 в частині 41893,38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, адреса місця реєстрації: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Короленка, 9) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3527, 23 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять сім гривень 23 копійки).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 01 квітня 2019 року.

Суддя О.А. Левчук

.