Рішення № 80861745, 02.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 квітня 2019 р. Справа № 520/1886/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, Харківська область, Золочівський район, с.м.т. Золочів, вул. Стрижана, буд. 11) до Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, код ЄДРПОУ 08166355), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, який діє в інтересах позивача, ОСОБА_2 (надалі за текстом – ОСОБА_2, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківського обласного військового комісаріату (надалі за текстом - ХОВК), Міністерства оборони України (надалі за текстом – МО України), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати п. 12 протоколу № 134 від 28.12.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_2 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 350) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей ", та в Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року та Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно вимог: ЗУ " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей " та в Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року та Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року ;

Крім того, позивач просить суд зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення та зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Витребувано від відповідача, Міністерства оборони України надати належним чином завірену копію витягу з протоколу п. 12 № 134 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.12.2018 року, яким відмовлено ОСОБА_2 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оформлене пунктом 12 протоколу № 134 від 28.12.2018 року. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Окрім того, право позивача на вказану одноразову грошову допомогу вже було встановлено постановою Ленінського районного суду м. Харкова та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 642/4834/17, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 року по справі № 820/3064/18, які не були скасовані та набрали законної сили.

Представником відповідача, ХОВК, 13.03.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що ХОВК направляв вже пакет документів позивача на отримання одноразової грошової допомоги та рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 28.12.2018 року № 138 позивачу було відмовлено у виплаті, з вказанням причини, зокрема позивачем з заявою про виплату одноразової грошової допомоги не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Крім того, посилався на п. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей". Також, зазначив, що справа підлягає закриттю.

Відповідач, МО України, проти позовних вимог заперечував, надав 27.03.2019 року відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що чинними нормативно-правовими актами чітко встановлений перелік документів, які можуть свідчити про причини та обставини одержання поранення (травми), контузії військовослужбовцем, що в повній мірі доводить той факт, що позивачем не було надано на адресу Міноборони необхідних та обов’язкових документів, передбачених Порядком. Також зазначив, що позивач не має права на отримання грошової допомоги, оскільки позивач проходив службу в прикордонних військах КДБ СРСР, Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок позивача при звільненні, а відтак витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд зазначає, що витребувані судом документи встановлені в ухвалі від 04.03.2019 року представником МО України до суду не надано.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзивів проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_2, неодноразово звертався до суду щодо порушення його прав ХОВК, МО України, та в ході розгляду позовних вимог, зокрема, встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_2, проходив військову службу у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан.

Згідно витягу з протоколу № 388 від 06.02.2015 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця міністерства оборони України поранення, травма, контузія та захворювання у позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки МСЕК від 15.03.2015 року позивачу встановлена ІІІ група інваліда війни з 16.03.2015 року з причин поранення, травми та захворювання пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби.

Згідно довідки МСЕК від 23.03.2017 року позивачу встановлена при повторному огляді також ІІІ група інваліда війни з 21.03.2017 року з причин поранення, травми та захворювання пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби.

18.08.2017 року позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із проходженням військової служби.

У листі від 20.09.2017 року, який був направлений позивачу від відповідача, зазначалося, що підстав для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги не має, оскільки позивач проходив військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, і позивачем не наданий документ, що він проходив службу у ЗС України, а також позивачем не наданий документ про обставини поранення з цих підстав висновок складено не було.

Не погодившись з таким рішенням ХОВК позивач оскаржив його в судовому порядку та Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року № 642/4834/17, яка набула законної сили на підставі Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 642/4834/17 визнано бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_2, одноразової грошової допомоги передбаченої Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Постановою КМ України 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги …» та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014р. Зобов’язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_2, одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМ України 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року. Зобов’язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

На виконання вищезазначеного судового рішення Харківський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України пакет документів та висновок для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п. 19 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.03.2018 року № 31 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті допомоги з тих підстав, що він проходив службу у Прикордонних військах КДБ СРСР.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року по справі №820/3064/18 яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 12 вересня 2018 року по справі № 820/3064/18, - визнано протиправним та скасовано п. 19 протоколу № 31 від 23.03.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким ОСОБА_2, відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству Оборони України про виплату ОСОБА_2, одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", та в Порядку, затвердженому Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року, та Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 р. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, згідно вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року, та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Як встановлено в ході розгляду справи, на виконання вищезазначеного судового рішення ХОВК направив до МО України пакет документів та висновок для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п. 12 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.12.2018 року № 134 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті допомоги, оскільки заявником не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений п.11 Порядку, затвердженому Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року. Також, зазначено, що висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи № 40-2015 від 15.01.2015 року та висновок Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв № 388 від 06.02.2015 року, не є документами, що свідчать про обставини отримання поранення.

Позивач вважає вказане рішення неправомірним, з огляду на що через свого уповноваженого представника звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача, яке викладене в п. 12 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.12.2018 року № 134 на відповідність положенням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII).

Згідно приписів статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи становить суму 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (надалі - Постанова №975) затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі по тексту - Порядок). Зазначений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (надалі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст).

Підставою відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідачем зазначено пункт 11 постанови КМ України від 25.12.2013 р. № 975.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 постанови КМ України від 25.12.2013 року № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (надалі - розпорядник бюджетних коштів).

Підпунктом 27 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №671 "Про затвердження Положення про Міністерство оборони України" зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Посилання відповідача в п. 12 протоколу № 134 від 28.12.2018 року на відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, з огляду на неподання позивачем документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530, передбачено документи, які подаються для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву).

Вказаним пунктом передбачено, що для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності подається, зокрема, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що копія акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати саме у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

З витягу протоколу № 388 від 06.02.2015 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вбачається, що захворювання позивача ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Як вбачається з висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 40-2015 року від 15.01.2015 року, провели судово-медичне дослідження (обстеження) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні фахівці: комісія у складі – завідуючого відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених осіб та інших осіб Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи головного управління охорони здоров’я Харківської обласної держадміністрації лікар, судово-медичний експерт ОСОБА_1, стаж експертної роботи за фахом «судова-медична експертиза» 50 років, 3 кваліфікаційний клас судового експерта, вища кваліфікаційна категорія за фахом; лікар судово-медичний експерт відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи головного управління охорони здоров’я Харківської обласної держадміністрації (ХОБМЕ ДОЗ ХОДА) ОСОБА_4, що має вищу медичну освіту, вищу кваліфікаційну категорію за фахом «судово-медична експертиза», 5 клас судового експерта, стаж роботи за фахом з 1999 року, кандидат медичних наук; лікар судово-медичний експерт відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи головного управління охорони здоров’я Харківської обласної держадміністрації ОСОБА_5, що має вищу медичну освіту, першу кваліфікаційну категорію за фахом «судово-медична експертиза», 4 клас судового експерта, стаж роботи за фахом 15 років. На підставі пояснень ОСОБА_2, його огляду та наданих документів (військовий квіток, архівна довідка, довідка, виписка з історії хвороби), зокрема, встановлено, що поранення у вигляді рубця на голові та на сідниці утворились в наслідок вогнепального осколкового поранення, яке могло бути отримано в строк та при обставинах вказаних ОСОБА_2, тобто в період бойових дій в ДРА.

Зазначені документи не відкликані, не відмінені та не скасовані, неправомірними не визнані.

Крім того, зазначені документи складені фахівцями з великим досвідом, кандидатами наук, лікарями.

Інвалідність позивачу встановлена у зв`язку з пораненням, контузією і захворюваннями, що пов’язані з виконанням обов’язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

ЦВЛК МО України при проведенні безпосереднього огляду позивача встановила причинний зв'язок його поранення (контузії), з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу №388 від 06.02.2015 року.

Зазначений факт, також, встановлений Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року по справі № 820/3064/18 яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 12 вересня 2018 року №820/3064/18 та Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року по справі № 642/4834/17.

Слід зазначити, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене суд наголошує, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 388 від 06 лютого 2015 року, засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносно повноважень відповідача, ХОВК, щодо направлення висновку про призначення одноразової грошової допомоги та повноважень відповідача - Міністерством оборони України, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.7 Наказу МО України № 530 від 14.08.2014 року документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Відповідно до п. 12. Порядку № 975 - призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (надалі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 зазначеного Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, оскільки обов’язок щодо оформлення, розшуку та подання документів на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), в Департамент фінансів Міністерства оборони України покладено на обласного військового комісара за місцем проживання цих осіб, у позивача відсутній обов’язок щодо надання таких документів.

Крім того, відомостей щодо звільнення позивача у зв’язку з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або відомостей що особою було вчинено такі правопорушення, або про вчинення неправомірних у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або щодо навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, які на час проходження позивачем військової служби були кримінально караними діяннями, матеріали справи, в тому числі архівні довідки, не містять.

Відповідачами на підтвердження наявності таких обставин доказів до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, в суду не має підстав вважати довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААА за № 106021 та витяг із протокол Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 388 від 06.02.2015 року, висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи № 40-2015 року від 15.01.2015 року відносно позивача - такими, що не відповідають дійсності.

Наказом Міноборони України від 14.08.2014 року № 530 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" чітко визначено, що копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов’язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, подається на особу, що звертається за отриманням одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності внаслідок поранення (контузії), виключно у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов’язане з виконанням обов’язків військової служби.

Суд зазначає, що щодо категорії осіб, до якої належить позивач, ані при встановлені причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), ані для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги надання документу про причини та обставини поранення (контузії. травми або каліцтва) відповідно до законодавства не вимагається.

За таких обставин витребування від позивача документа про обставини поранення, контузії суперечить приписам вищевказаних нормативних актів та є противоправним.

Крім того, посилання відповідача, МО України у відзиві на позов на те, що позивач проходив службу в прикордонних військах КДБ СРСР, та Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок позивача при звільненні, а відтак витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина розглянута та відхилена рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року по справі № 820/3064/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими доводи МО України щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги.

Враховуючи те, що МО України приймаючи оскаржуване рішення діяло всупереч приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п. 12 протоколу № 134 від 28.12.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_2 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Відносно позовних вимог в частині зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року, та Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13. Порядку № 975, з метою захисту порушеного права позивача, наявні підстави для зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 350) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей ", та в Порядку затвердженим Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року та Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, в даному випадку відповідачу, МО України, законом надано дискреційні повноваження щодо прийняття рішень про призначення одноразової грошової допомоги, або про відмову в призначення такої грошової допомоги.

У справі, що розглядається відповідач, МО України, реалізуючи дискреційні повноваження прийняв рішення про відмову позивачу в призначення одноразової грошової допомоги.

В ході розгляду справи судом було встановлено безпідставність та протиправність вказаного рішення. Інших підстав для відмови позивачу в призначення одноразової грошової допомоги відповідачами не наведено.

Передніми рішеннями суду, які зазначені вище, фактично встановлено, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суди зобов'язані відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі № 804/14800/14.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що Міністерство оборони України, фактично, протиправно ухиляється від призначення одноразової грошової допомоги шляхом винесення рішень про відмову, на підставі протиправних висновків, і такі дії відповідача раніше вже в судовому порядку визнавались протиправними із зобов'язанням повторно розглянути заяву, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання грошової допомоги, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку №975.

При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Комісії.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верхового Суду України від 29.01.2019 року № 293/342/17 (провадження № К/9901/4136/17).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, щодо доводів відповідача, ХОВК, викладеної у відзиві на позові від 13.03.2019 року, що справа підлягає закриттю, суд зазначає.

В даній справі позивач оскаржує рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, оформлене п.12 протоколу № 134 від 28.12.2018 року, яким відмовлено ОСОБА_2, в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Тобто позовні вимоги до Харківського обласного військового комісаріату у даній справі заявлені з інших підстав, ніж у справі № 820/3064/18.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2, підлягають задоволенню, з підстав викладених вище.

Відносно клопотання позивача про зобов'язання ХОВК відповідно до статті 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення та зобов'язання МО України відповідно до статті 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідачів, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, Харківська область, Золочівський район, с.м.т. Золочів, вул. Стрижана, буд. 11) до Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, код ЄДРПОУ 08166355), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати п. 12 протоколу № 134 від 28.12.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, Харківська область, Золочівський район, с.м.т. Золочів, вул. Стрижана, буд. 11) в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, код ЄДРПОУ 08166355) повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 350) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, Харківська область, Золочівський район, с.м.т. Золочів, вул. Стрижана, буд. 11) одноразової грошової допомоги згідно: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей ", та в Порядку затвердженим Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року та Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та нарахувати одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, Харківська область, Золочівський район, с.м.т. Золочів, вул. Стрижана, буд. 11) згідно вимог: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 року та Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 02 квітня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун