Рішення № 80861722, 29.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6316/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2О.(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Конст-Дельта» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування пункту 3 Припису № 15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року та пункту 1 Припису № 15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПП «Конст-Дельта» до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати пункт 3 Припису № 15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року та пункт 1 Припису № 15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року.

Ухвалою від 10.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

08.01.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов.

Разом з тим, до суду не надходило відповіді на відзив, також у суду відсутні відомості щодо отримання позивачем відповіді на позов.

22.01.2019 року та 28.01.2019 року від представника позивача надійшли клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з метою вчасного надання відповіді на відзив.

З огляду на викладене, враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження.

04.02.2019 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за адресою: місто Ізмаїл, проспект Миру, 25 Б, Центр Дозвілля «Дельта», встановлений ліфт заводський №D2NA5968, що зареєстрований за № 7497 (штамп Головного Державного інспектора Одеської держаної інспекції ПБ та ОП у виробництвах підвищеної безпеки ТУ по Одеській області 03.12.2007 р. у паспорті ліфта), а також ліфт заводський № D2NA5969, що зареєстрований за № 7498 (штамп Головного Державного інспектора Одеської державної інспекції ПБ та ОП у виробництвах підвищеної безпеки ТУ по Одеській області 03.12.2007 р. у паспорті ліфта). Під час проведення планової перевірки, Приватне підприємство «Конст-Дельта», надало посадовим особам Ізмаїльського відділу нагляду в промисловості Головного управління Держпраці в Одеській області паспорти на ліфти № 7497, № 7498, що зазначено в Акті перевірки суб’єкта господарювання від 23.04.2018 року № 15/14.6/04-243. Таким чином, посилаючись на положення ст. 21 Закону України «Про охорону праці» та п.6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107, представник позивача зазначив, що встановлені за адресою: місто Ізмаїл, проспект Миру, 25 Б, Центр Дозвілля «Дельта», ліфти (заводський № D2NA5968, що зареєстрований за № 7497, заводський № D2NA5969, що зареєстрований за № 7498) пройшли реєстрацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, у зв’язку з чим, одержання дозволу не вимагається. Отже, на думку представника позивача, правопорушення з боку приватного підприємства «Конст-Дельта» відсутнє. Представник зазначив, що Приватним акціонерним товариством «ОТІС», як постачальником та виробником вищезазначених ліфтів, що встановлені у Центрі Дозвілля «Дельта» за адресою: місто Ізмаїл, проспект Миру, 25 Б, отримано Дозвіл № 1027.12.32 щодо застосування пасажирських ліфтів моделі Z, в.п.-240-1000 кг. При цьому, між Приватним підприємством «Конст-Дельта» та приватним акціонерним товариством «ОТІС» укладений Договір №D27PC0093 на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів за індивідуальними розрахунками. З огляду на зазначене, представник позивача зауважив на тому, що позивач не виконує роботи з технічного обслуговування ліфтів, що знаходяться за адресою: місто Ізмаїл, проспект Миру, 25 Б, такий обов’язок покладений на спеціалізовану організацію.

08.01.2019 року (вхід. № 635/19) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 65-69). У вказаному відзиві представник відповідача зазначив, що посилання на отримання Приватним акціонерним товариством «ОТІС» дозволу № 1027.12.32 щодо застосування пасажирських ліфтів моделі Z, в.п. - 240-1000 кг не заслуговують на увагу, оскільки це не позбавляє особу, яка безпосередньо експлуатує ліфти, обов'язку отримання дозволів. Щодо Договору між Приватним підприємством «ОТІС» та ПП «Конст-Дельта» на який позивач посилається, як на аргументування необов’язковості отримання дозволу на експлуатацію ліфтів, представник відповідача зазначив, що зазначений Договір має назву «На виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів», а у розділі 1 щодо предмету договору зазначається, що Виконавець бере на себе обов’язки з виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, а не виконує роботи з експлуатації.

15.02.2019 року (вхід. № ЕП/1250/19) електронною поштою та безпосередньо до канцелярії суду (вхід. № 5633/19) представником позивача надано до суду відповіді на відзив відповідача, в яких зазначено, що відповідач у відзиві не спростував доводи позивача, викладені у позові та не довів правомірність оскаржуваних пунктів Припису.

19.02.2019 року (вхід. № 6077/19) (а.с. 89-91) від відповідача надійшли заперечення на відповіді на відзив позивача, в яких представник відповідача відхиляє наведені позивачем у відповідях на відзив пояснення та аргументи, оскільки вважає, що у наданому відзиві наведені достатні та ґрунтовні доводи щодо правомірності пунктів 3 Припису № 15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року та пункту 1 Припису № 15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року.

20.02.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання 19.03.2019 року прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Також, у судове засідання прибув представник відповідача, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заяв по суті спору, свідчення свідків і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці в Одеській області від 16.03.2018 року №195 у період з 18.04.2018 року по 23.04.2018 року посадовими особами Головного управління було проведено планову перевірку Приватного підприємства «Конст-Дельта» на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. Під час проведення планової перевірки було виявлено всього 30 порушень нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, з яких 14 створюють загрозу життю та здоров’ю людей. За результатами перевірки складено Акт перевірки суб’єкта господарювання (виробничого об’єкта) від 23 квітня 2018 року №15/14.6/04-243 та винесено Приписи № 15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року та № 15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року.

Вказані Приписи із зазначенням переліку виявлених під час перевірки порушень та терміну на їх усунення до 23.06.2018 року, отримано директором ПП «Конст-Дельта» 23.04.2018 року (а.с 10-12).

Так, в пункті 3 Припису № 15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року зазначено «Підприємством не отримано дозвіл від органів Держпраці на експлуатацію машин, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до додатку 3 Постанови КМУ від 26.10.2011г. № 1107» (а.с. 10).

В свою чергу в пункті 1 Припису № 15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року зазначено «ПП «Конст-Дельта» не отриманий дозвіл від органів Держпраці на експлуатацію машин, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до додатку 3 Постанови КМУ від 26.10.2011г. № 1107, а саме: електричне устаткування електричних станцій та мереж, технологічне обладнання напругою понад 1000 В( трансформатор 2Т 400 кВа); та інші.» (а.с. 11-12).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення передбачає, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Державної служби з питань праці від 04.02.2016 року №8 затверджено положення про Головне управління Держпраці в Одеській області, у пункті 1 якого зазначено, що головне управління є територіальним органом Держпраці України та здійснює свої повноваження на території Одеської області.

Згідно статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 38 Закону України “Про охорону праці” державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно п.п.16 п.4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення;

Статтею 4 Закону України “Про охорону праці” визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно ст. 21 Закону України “Про охорону праці”, виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Проектування виробничих об’єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Експертиза проектів будівництва на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Строк дії дозволу становить: на виконання робіт або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - п'ять років (з подальшим його продовженням); на застосування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - безстроково. Підставою для переоформлення документа дозвільного характеру є: зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені та по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження суб'єкта господарювання. Підставою для відмови у переоформленні, видачі дубліката дозволу є: подання роботодавцем неповного пакета документів, необхідних для переоформлення, видачі дубліката дозволу згідно із встановленим законодавством вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих роботодавцем, недостовірних відомостей; зміна ідентифікаційного коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, зазначеного у дозволі. Переоформлення, видача дубліката дозволу здійснюються на безоплатній основі. Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви на одержання дозволу та необхідних документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі із зазначенням підстав, визначених цією статтею. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, приймає рішення про відмову у видачі дозволу в разі: неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог; подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви; встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці. Підставою для анулювання дозволу є: заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу; припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл. Перелік підстав для анулювання дозволу, наведений у частині дванадцятій цієї статті, є вичерпним. Про анулювання дозволу роботодавець повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав щодо анулювання цього дозволу протягом п'яти днів з дня прийняття рішення органом, який видав дозвіл. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, оприлюднює інформацію про всі видані та анульовані дозволи у засобах масової інформації. Експертиза проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження нових технологій і засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення провадяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення. Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України. Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації. Усі дозволи, передбачені цією статтею, при здійсненні діяльності в межах території виключної (морської) економічної зони України та на континентальному шельфі на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", надаються інвестору в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки визначено, що технічний огляд устатковання проводить спеціалізована організація (крім первинного та позачергового, який проводить уповноважена організація у разі закінчення граничного строку експлуатації, виникнення аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру).

Відповідно до положень ч.6,7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» 05.04.2007р. № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2018 року позивачем за результатами встановлених під час проведення планової перевірки ПП «Конст-Дельта» винисено приписи №15/14.6/04-243-339, №15/14.6/01-243-340, якими було зобов'язано відповідача в строк до 23.06.2018 року усунути порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, викладені в а акті перевірки від 23.04.2018 року, зокрема Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, ст. 21 Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до п. 9.7.1 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів визначено, що суб'єкт господарювання, який має намір розпочати (продовжити) експлуатацію ліфтів, повинен отримати дозвіл відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-2003 ( 1631-2003-п ) і забезпечувати їх утримання в справному стані та безпечно експлуатувати шляхом організації належного технічного

обслуговування, технічного огляду та ремонту. З цією метою він повинен: призначати наказом працівників, відповідальних за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів та

організацію їх експлуатації; призначати наказом електромеханіків, які одночасно є

відповідальними особами за їх справний стан; призначати наказом ліфтерів і операторів диспетчерського зв'язку (якщо такий є).

Відповідно до ст.11 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” суб’єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов’язаний надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107 дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

Станом на дату розгляду справи відсутні докази отримання позивачем дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо відсутності у нього обов’язку одержання дозволу на експлуатацію ліфтів, оскільки факт реєстрації ліфтів головним держінспектором Одеської державної інспекції ПБ та ОП 03.12.2017р., на що посилається підприємство, не свідчить про виконання вимог ст.21 ЗУ «Про охорону праці» (відсутні докази реєстрації механізмів підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці).

Посилання на отримання ПАТ «ОТІС» дозволу на №1027.12.32 щодо застосування пасажирських ліфтів моделі Z, в.п. – 240-1000кг також не заслуговують на увагу, оскільки це не позбавляє особу, яка безпосередньо експлуатує ліфти, обов’язку отримання дозволів, а п.6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107 описує випадки, коли дозвіл на застосування отриманий виробником або постачальником механізмів до прийняття зобов’язань щодо їх постачання. Відповідних доказів на підтвердження таких обставин відповідачем не надано.

Крім того, суд вказує на те, що Договір № D2 7 PC 0093 укладений між Приватним акціонерним товариством «ОТІС» та ПП «Конст-Дельта» на який позивач посилається, як на аргументування необов’язковості отримання дозволу на експлуатацію ліфтів (а.с. 32-35), має назву «На виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів за індивідуальним розрахунком», а у розділі 1 щодо предмету договору зазначається, що Виконавець – ПАТ «ОТІС» бере на себе обов’язки з виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, а не виконує роботи з експлуатації.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що оскаржувані пункти Приписів відповідачем прийнято правомірно, обґрунтовано та в межах своїх повноважень, відтак у суду відсутні підстави для їх скасування. Враховуючи зазначене, позовні вимоги про скасування пункту 3 Припису № 15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року та пункту 1 Припису № 15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Конст-Дельта» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування пункту 3 Припису № 15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року та пункту 1 Припису № 15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення підписане суддею 29.03.2019 року

Суддя Корой С.М.

.