Рішення № 80861680, 02.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 квітня 2019 р. № 520/2050/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату (далі по тексту- відповідач – 1, ХОВК), Міністерства оборони України (далі по тексту – відповідач – 2, МОУ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 25 протокол №3 від 11.01.2019р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та в порядку затвердженим постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов’язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та в порядку затвердженим постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 р.;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 - денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум п.25 протокол №3 від 11.01.2019 р., відповідно до якого комісія дійшла висновку про відмову в призначені та виплаті ОГД, оскільки позивач не має право на призначення ОГД мотивуючи тим, що позивачем на подано документ про обставини поранення та позивач був звільнений з Прикордонних військ КДБ СРСР.

Позивач такі висновки комісії вважає помилковими, у зв’язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам і отримана уповноваженими особами.

Відповідач 1 – ХОВК, у встановлений судом строк, надав відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог зазначивши, що позивачем з заявою про виплату одноразової грошової допомоги не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, через що висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги Харківським обласним військовим комісаріатом складено не було.

Крім того зазначив, що правонаступником прикордонних військ колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, які на той час підпорядковувались Комітету Державної безпеки СРСР, а з 1991 року Комітету по охороні державного кордону СРСР, на сьогоднішній день є Державна прикордонна служба України, яка являється правоохоронним органом спеціального призначення та свою діяльність на виконання функцій і покладених на неї завдань здійснює через Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Таким чином, оскільки позивач звільнений зі строкової військової служби з прикордонних військ, правонаступником з огляду на вищевикладеного є Державна прикордонна служба України, то в силу ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, правових підстав призначити та виплатити позивачу ОСОБА_2, одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням йому III групи інвалідності, у зв’язку з захворюванням, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії немає.

Відповідач - 2 – МОУ, у встановлений судом строк, надав відзив на адміністративний позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

На виконання постанови Ради Міністрів СРСР №328-159СС від 28.03.1957 року, прикордонні війська були передані до складу Комітету державної безпеки СРСР зі складу Міністерства внутрішніх справ СРСР спільним наказом (Міністерства внутрішніх справ та Комітету державної безпеки) № 0017/00161 від 02 квітня 1957 року.

Пунктом 1 частини 1 Указу Президії Верховної Ради колишнього Союзу РСР від 21 березня 1989р. № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» прикордонні війська виведені зі складу Збройних Сил колишнього Союзу РСР.

Відповідно до частин 1, 3 ст.9 Закону СРСР від 16.05.1991 року «Про органи державної безпеки в СРСР», Комітет державної безпеки СРСР (КДБ СРСР) - союзно-республіканський центральний орган державного управління СРСР.

КДБ СРСР безпосередньо підпорядковані, зокрема прикордонні війська.

Отже, Міністерство оборони СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ, керівництво якими здійснювалося Комітетом державної безпеки СРСР та підпорядкованому йому Головним управлінням Прикордонних військ.

У подальшому, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України», згідно якого встановлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи вимоги зазначених вище норм матеріального права, ОСОБА_2 не може бути належним відповідачем по даній справі, оскільки МО СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, МО СРСР не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Крім того позивачем було надано неповний пакет документів, чим було порушено вимоги п.11 Порядку №975, у зв’язку з чим неможливо вирішити питання про право позивача (загалом) на отримання одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами обставини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, правовідносинам, які розглядаються у даній справі, передували обставини, які не доказуються у даній справі, оскільки були встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року у справі № 820/5083/18, яке, згідно даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", 08.11.2018 року набрало законної сили.

Так, рішенням справи № 820/5083/18 судом було встановлено, що Позивач, проходив військову службу у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов’язку) в Демократичній Республіці Афганістан.

У 1985 році позивач отримав поранення та контузію пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок чого в подальшому отримав інвалідність.

Судом за матеріалами справи встановлено, що у 2016 році позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності з причин поранення, контузії та захворювання пов'язаного з виконанням обов’язків військової служби.

Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено на адресу МОУ документи, щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Але, МОУ не було вирішено питання по суті, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, чим було порушено вимоги п. 13 Порядку 975 та п. 4.7. Наказу №530.

Судом з'ясовано, що лише 01 червня 2018р. позивач дізнався від Харківського обласного військового комісаріату, що Комісією Міністерства оборони України питання стосовно призначення позивачу одноразової грошової допомоги вирішено не було. Позиція МОУ полягає в тому, що позивач був звільнений з Прикордонних військ КДБ СРСР і виплату одноразової грошової допомоги позивачу повинно здійснювати Прикордонна служба України.

Таким чином, за матеріалами справи судом встановлено, що у 2016 році позивач вперше звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в Порядку 975 у зв'язку із встановленням йому інвалідності, але рішень про призначення одноразової грошової допомоги стосовно позивача не приймалось.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року було визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не прийняті рішенні на комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України стосовно призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”. Зобов'язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

В подальшому, Харківським обласним військовим комісаріатом рішення по справі № 820/5083/18 було виконано, проте, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене пунктом 25 протоколу № 3 від 11.01.2019 року, позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі по тексту - Закон України № 2232-XII).

Відповідно до ст. 41 Закону України № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон України № 2011-ХІІ) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.8 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (ч.9 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту – Порядок № 975).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст).

За правилами п.3 Порядку №975 від 25.12.2013 р., днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - 03.06.2015, а саме: Закон України №2011-ХІІ.

Так, частиною 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ у відповідній редакції вказано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу" № 2232-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону, існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме пункт шостий частини другої статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб’єкти отримання допомоги – військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності – період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Таким чином, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 29 років після звільнення зі строкової військової служби, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у позивача відсутнє.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 року по справі № 750/5074/17, в якій відійшов від правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.03.2018 року у справі № 276/322/17.

Таким чином, ані статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Порядком № 975, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачено право отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 29.10.2018 року по справі № 820/2504/18.

Враховуючи, що позивач на час встановлення інвалідності не є військовослужбовцем строкової військової служби, військовозобов'язаним або резервістом, та законодавством не встановлено право отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, суд до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі наведеного, враховуючи, що судом невстановлено протиправної відмови Міністерства оборони України в призначенні позивачу, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" і не скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 25 протоколу №3 від 11.01.2019, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року та зобов’язання Міністерства оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р. та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014р, суд зазначає, що дані вимоги є похідними від вищевказаних вимог, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Позовні вимоги про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15- денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення та зобов'язання Міністерства оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 -денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення, задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 квітня 2019 року.

Суддя Бадюков Ю.В.