Рішення № 80861429, 01.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/410/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (25015, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання необґрунтованими стягнень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у лютому 2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі – ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання необґрунтованими стягнень та зобов’язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що йому, як працівнику з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, призначена трудова пенсія за вислугу років у розмірі 75 % від заробітку. Позивач стверджує, що з 01.01.2002 року по 29.02.2004 року відповідач протиправно обмежив розмір призначеної йому до виплати пенсії шляхом фальсифікації назв постанов Кабінету Міністрів України про підвищення розмірів трудових пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 01.03.2004 року органи Пенсійного фонду визначають розмір пенсії на підставі положень останнього речення частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які, як стверджує позивач, з 01.01.2004 року втратили чинність. Крім того, відповідач протиправно не застосовує при виплаті пенсії положення абзаців 1, 2 і 3 пункту 2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". З цих підстав, позивач просить суд:

- визнати необґрунтованість щомісячного стягнення відповідачем з його пенсійних виплат сум грошових коштів за період з 1 січня 2002 року по 29 лютого 2004 року у зв'язку з умисною фальсифікацією змісту постанов Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 13.03.2002 року №279 та від 15.04.2003 року №544, та грубе порушення принципів законності, закріплених частиною 2 статті 19 Конституції України;

- визнати необґрунтованість щомісячного стягнення відповідачем з його пенсійних виплат сум грошових коштів за період з 1 березня 2004 року по 10 квітня 2015 року у зв'язку з умисною фальсифікацією положень останнього речення частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і грубому порушенні принципів верховенства права, закріплених частиною 1, абзацу 7 частини 2 статті 5, принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, закріплених абзацом 7 частини 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та принципів законності, закріплених частиною 2 статті 19 Конституції України;

- визнати необґрунтованість щомісячного стягнення відповідачем з його пенсійних виплат сум грошових коштів за період з 10 квітня 2015 року по 31 січня 2019 року у зв'язку з умисним незастосуванням за розпорядженням відповідача, що підлягають застосуванню органами ПФУ, положень абзаців 1, 2 і 3 пункту 2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та грубе порушення положень частини 3 статті 22, в їх системному зв'язку з принципами верховенства права, закріпленими частиною 2 статті 8 Конституції України;

- зобов'язати відповідача відповідно до положень частини 3 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повернути йому необґрунтовано стягнені з нього суми коштів, з одночасною виплатою нарахованої на ці суми пені в розмірі та в термін, встановлені частиною 3 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 1 січня 2002 року по 31 січня 2019 року;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення, в якому визнати його право на отримання пенсійних виплат за вислугу років відповідно до чинного законодавства, в тому числі абз. 1, 2 пункту 2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Ухвалою судді від 01.03.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", розмір якої відповідно до частини 3 статті 53 цього Закону для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається (перераховується) пенсія. Обмеження пенсійних виплат позивачу граничним (максимальним) розміром було здійснене на підставі статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Представник відповідача стверджує, що розмір пенсії ОСОБА_1 за вислугу років визначено відповідно до вимог чинного законодавства, а жодних стягнень з його пенсії не проводилося і не проводиться, що підтверджується зокрема судовими рішеннями в інших справах за його позовами. Доводячи правомірність дій при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, посилаючись на пропущення ним строку звернення до суду з позовними вимогами за період до 31.08.2018 року, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та з 1986 року одержує пенсію за вислугу років, як особа льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Статтею 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Так, згідно зі статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.

У статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" наведені категорії працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, та передбачено, що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України" №1222-XIV від 17.11.1999 року) працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" №1222-XIV від 17.11.1999 року передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.

На виконання статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" №418 від 21.07.1992 року затверджено зокрема Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробовувального складу цивільної авіації (надалі – Порядок №418).

Відповідно до пункту 7 Порядку №418 пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Максимальний розмір пенсій за вислугу років працівників льотно-випробного складу не може перевищувати 85 процентів заробітку.

Крім того, працівникам льотно-випробного складу до пенсії за вислугу років нараховуються надбавки та підвищення, передбачені статтями 21 та 77 Закону.

Заробіток для обчислення пенсій працівникам льотно-випробного складу визначається в такому порядку:

а) у разі призначення (перерахунку) пенсії, яка обчислена із заробітку до 1992 року, скоригований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1992 р. N 395 "Про додаткове коригування рівнів державних пенсій" (ЗП України, 1992 р., N 8, ст.188) середньомісячний заробіток підвищується за коефіцієнтом, який визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на 1005 карбованців;

б) якщо пенсія обчислюється з урахуванням заробітку після 1 січня 1992 р., то частина заробітку до 1 січня 1992 р. коригується відповідно до підпункту "а" цього пункту, а заробіток за кожний місяць після 1 січня 1992 р. збільшується на коефіцієнт, що визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на середню заробітну плату працівників народного господарства за відповідний місяць.

З одержаної суми обчислюється пенсія за нормами, встановленими Законом України "Про внесення змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до підпункт "в" пункту 7 Порядку №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Виплата пенсії здійснюється з урахуванням абзаців четвертого та п'ятого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- ІV від 09.07.2003 року до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Отже, чинним законодавством передбачено щорічне підвищення пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації у разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки.

Судом установлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду, оскаржуючи незаконність встановлення обмеження з його пенсії грошових коштів органами соціального захисту та органами Пенсійного фонду.

Так, у квітні 2002 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда зі скаргою на неправомірні дії Ленінського районного управління соціального захисту населення м. Кіровограда, посилаючись на безпідставне зменшення розміру його пенсії з 01.01.2002 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.07.2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28.10.2002 року (справа №2-1711-2002 (№2а-1891/2002)) скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Суд установив, що пенсія заявникові нараховується у відповідності з діючим пенсійним законодавством.

У 2005 році ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з цивільним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, прохаючи стягнути заборгованість з виплати пенсії у розмірі 23630, 82 грн., яка утворилася за період з 23.01.2002 року по 01.03.2005 року, посилаючись на те, що відповідачем не проведено перерахунок його пенсії. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.03.2005 року (справа №2-888-05) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено через безпідставність позовних вимог.

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з цивільним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, прохаючи стягнути заборгованість з виплати пенсії та пеню, яка утворилася за період з 01.08.2004 року по 28.02.2005 року, посилаючись на те, що відповідачем несвоєчасно проведено перерахунок його пенсії у зв’язку зі збільшенням стажу. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22.05.2007 року (справа №22-1116-2007), у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У 2008 році ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з цивільним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, прохаючи стягнути заборгованість з виплати пенсії у розмірі 40247, 93 грн., яка утворилася за період з 01.01.2002 року по 31.10.2007 року, посилаючись на те, що відповідачем не проведено перерахунок його пенсії. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2008 року (справа №2-299/2008) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд установив, що перерахунок пенсії позивачу було здійснено відповідно до чинного законодавства.

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо безпідставного обмеження призначеної йому до виплати пенсії за вислугу років після проведення кожного чергового щорічного перерахунку та зобов’язати відповідача прийняти у відповідності з вимогами ч.2 ст.107 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про повернення безпідставно стягнутих сум грошових коштів 115683 грн. за період з 01.03.2005 року по 31.08.2011 року з одночасною виплатою пені, загалом 142279 грн., а також зобов’язати відповідача вжити заходи для виключення в подальшому випадків безпідставного обмеження розміру призначеної до виплати пенсії за вислугу років після проведення кожного чергового щорічного перерахунку. Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31.01.2012 року (справа №2а-8181/11 (№2-а/1111/156/12) у задоволенні позову відмовлено. Суд установив, що пенсія позивача у цей період виплачувалася у максимальному розміру, визначеному частиною 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо безпідставного обмеження призначеної йому до виплати пенсії за вислугу років після проведення кожного чергового щорічного перерахунку та зобов’язати відповідача прийняти у відповідності з вимогами ч.3 ст.107 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про повернення безпідставно стягнутих сум грошових коштів 130968 грн. за період з 01.03.2005 року по 29.02.2012 року з одночасною виплатою пені, загалом 163240 грн., а також зобов’язати відповідача вжити заходи для виключення в подальшому випадків безпідставного обмеження розміру призначеної до виплати пенсії за вислугу років після проведення кожного чергового щорічного перерахунку. Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.03.2012 року (справа №1111/1849/12 (№2а/1111/228/12) у задоволенні позову відмовлено. Суд установив, що пенсія позивача у період з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року виплачувалася відповідно до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а твердження про незаконне обмеження пенсії та стягнення коштів з пенсії позивача є недоведеними.

У травні 2012 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, в якому просив визнати протиправними дії щодо обмеження розміру призначеної до виплати пенсії за вислугу років за період з 01.03.2005 року по 30.04.2012 року, зобов'язати відповідача згідно з ч.3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повернути стягнуті з нього суми грошових коштів в сумі 133806 грн. за період з 01.03.2005 року по 30.04.2012 року з виплатою нарахованої на цю суму пені в сумі 33184 грн., всього 166990 грн. та зобов'язати відповідача вжити необхідні заходи щодо виключення в подальшому обмеження розміру призначеної виплати пенсії за вислугу років. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2012 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині визнання дій протиправними щодо обмеження розміру призначеної позивачу до виплати пенсії за вислугу років за період з 01.03.2005 року по 31.08.2011 року. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року (справа №1109/4782/12 (№2а/1109/664/12)) у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Суд установив, що оскільки позивачу призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі, визначеному статтею 53 цього Закону, тому до її максимального розміру застосовуються обмеження, встановлені цією статтею, а з 01.03.2012 року пенсія позивачу розрахована та виплачується відповідно до чинного законодавства.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеними вище судовими рішеннями у цивільних та адміністративних справах за позовами ОСОБА_1, які набрали законної сили, підтверджено правомірність нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років за період з 01.01.2002 року по 30.04.2012 року. Вказаними судовими рішеннями установлено, що у цей період розрахунок та виплата пенсії позивача здійснювалася пенсійним органом відповідно до діючого законодавства, за спеціальними нормами, передбаченими статтями 51-54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та відповідно до Порядку №418, заборгованості по виплаті пенсії позивача немає, незаконні стягнення з його пенсії не проводилися.

Судом установлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1055 від 16.12.2015 року "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді та управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі реорганізовані шляхом злиття в Кіровоградське об’єднане управління Пенсійного фонду України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Кіровоградське об’єднане управління Пенсійного фонду України перейменоване в Кропивницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України. Згодом на виконання постанови Кабінету Міністрів України №821 від 08.11.2017 року "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Кропивницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області.

Отже наразі у спірних правовідносинах правонаступником УПФУ в м. Кіровограді, яке було відповідачем в попередніх цивільних та адміністративних справах за позовами ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати йому пенсії за вислугу років, є саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зважаючи на обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільних справах №2-1711-2002, №2-888-05, №22-1116-2007, №2-299/2008, суд визнає безпідставними доводи позову про необґрунтованість щомісячного стягнення відповідачем коштів з пенсійних виплат позивача за період з 01.01.2002 року по 31.10.2007 року та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

З огляду на наявність постанов суду в адміністративних справах №2а-8181/11, №2а/1111/228/12, 2а/1109/664/12, в яких позивачем заявлялися аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії (бездіяльність) щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії без застосування обмеження, передбаченого частиною 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з нарахуванням пені), провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються перерахунку та виплати пенсії позивача за період з 01.03.2005 року по 30.04.2012 року, слід закрити.

Щодо решти позовних вимог, суд установив, що з 01.03.2012 року пенсійний орган, щороку проводив перерахунок пенсії позивача у зв’язку зі зростанням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, правомірно керуючись статтею 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пп. "в" п.7 Порядку №418.

Виходячи з частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розмір пенсії, призначеної за статтею 54 цього Закону, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається (перераховується) пенсія.

Згідно з даними Державної служби статистики України середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2011 рік становила 2633, 06 грн., за 2012 рік - 3025,62 грн., за 2013 рік – 3265, 21 грн., за 2014 рік – 3480,19 грн., за 2015 рік – 4194, 57 грн., за 2016 рік – 5182, 61 грн., за 2017 рік – 7103, 79 грн.

Воднораз, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності 01.01.2016 року, частину 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Цим же Законом №911-VIII від 24.12.2015 року частину 1 статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень".

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016 року, який набрав чинності 01.01.2017 року, у частині 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року", у другому реченні частини 1 статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, розмір пенсій, призначених на підставі статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у період з 01.10.2011 року по 31.12.2015 року не міг перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року - не міг бути більшим 10740 грн., з 01.01.2018 року - обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 822 гривні, з 1 квітня - 838 гривень, з 1 липня - 844 гривні, з 1 жовтня - 856 гривень, з 1 грудня - 884 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: 949 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Судом установлено, що з 01.03.2012 року пенсію позивача було перераховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2011 рік, розмір пенсії визначено у 9519, 69 грн., відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2011 рік, що склало 6582, 65 грн.

З 01.03.2013 року пенсію було перераховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2012 рік, розмір пенсії визначено у 10938, 99 грн., відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2012 рік, що склало 7564, 05 грн.

З 01.03.2014 року пенсію було перераховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2013 рік, розмір пенсії визначено у 11805, 24 грн., відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2013 рік, що склало 8163, 03 грн.

З 11.04.2015 року у зв’язку зі звільненням позивача пенсію було перераховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2014 рік, розмір пенсії визначено у 12582, 50 грн., відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2014 рік, що склало 8700, 48 грн.

З 01.03.2016 року пенсію було перераховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2015 рік, розмір пенсії визначено у 15165, 31 грн., відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2015 рік, що склало 10486, 43 грн.

З 01.03.2017 року пенсію було перераховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2016 рік, розмір пенсії визначено у 18722, 43 грн., відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2016 рік, що склало 12956, 53 грн. Відповідно до ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року, ч.3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016 року) пенсію призначено у максимальному розмірі - 10740 грн. У такому розмірі пенсія виплачувалася до 31.12.2017 року. З 01.01.2018 року відновлено виплату пенсії у розмірі 12956, 53 грн.

З 01.03.2018 року пенсію було перераховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2017 рік, розмір пенсії визначено у 25683,49 грн., відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обмежено двома з половиною величинами середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2017 рік, що склало 17759,48 грн. Відповідно до ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року, ч.3 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсію призначено у максимальному розмірі – десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що з 01.03.2018 року склало 13730 грн., з 01.07.2018 року – 14350 грн., з 01.12.2018 року – 14970 грн.

Позивач стверджує, що оскільки пенсія йому призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08.07.2011 року, яким запроваджено обмеження щодо максимального розміру пенсії, тому таке обмеження на нього не поширюється, що прямо передбачено абз.1 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Оцінюючи ці доводи, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) та які влаштувалися на роботу до набрання чинності цим Законом.

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Аналіз пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року свідчить, що ця норма стосується виплат пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, та розмір яких перевищував встановлений цим Законом максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли її розмір досягне встановленого максимального розміру пенсії.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, станом на 1 жовтня 2011 року – на момент набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року - розмір пенсії позивача становив 5597, 95 грн. та не перевищував максимальний розмір, установлений Законом України №3668-VI від 08.07.2011 року - 7840 грн. (784 грн. х 10). Тому правила пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3668-VI від 08.07.2011 до позивача не застосовуються.

Щодо посилання позивача на частину 3 статті 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд зазначає, що питання недопущення звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод неодноразово було предметом конституційного розгляду.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 зазначено, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

У Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Суд установив, що у даних правовідносинах звуження прав позивача не відбулося, оскільки внаслідок проведених перерахунків розмір пенсії позивача збільшувався. Зокрема, до перерахунку 01.03.2017 року, коли до нього було вперше застосовано статтю 2 Закону України №3668-VI від 08.07.2011 року щодо обмеження максимального розміру пенсії в 10740 грн., позивач отримував пенсію у меншому розмірі (10486, 43 грн.). Отже, відсутні підстави вважати, що Закон України №3668-VI від 08.07.2011 року звузив зміст та обсяг існуючих прав позивача або погіршив його становище, яке існувало до 01.03.2017 року.

До того ж, норми статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року, частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не визнані неконституційними Конституційним Судом України, тому вони підлягали застосуванню відповідачем під час обчислення пенсії позивача.

Аналогічна правова позиція щодо застосування Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 року викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року (справа №361/4922/17), від 29.08.2018 року (справа №359/6255/17), від 04.09.2018 року (справа №595/1884/16-а).

Оскільки перерахований розмір пенсії позивача перевищував установлений Законом України №3668-VI від 08.07.2011 року максимальний розмір, відповідач обґрунтовано виплачував позивачу пенсію з 01.03.2017 року по 31.12.2017 року у розмірі 10740 грн., а в 2018 та 2019 роках - у розмірі, що не перевищував 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (з 01.01.2018 року – 13730 грн., з 01.07.2018 року – 14350 грн., з 01.12.2018 року – 14970 грн., з 01.01.2019 року – 14 970 грн.).

Таким чином, пенсійний орган, здійснюючи у період з 01.03.2012 року по 31.01.2019 року перерахунок пенсії позивача та її виплату з урахуванням встановлених наведеними законодавчими положеннями обмежень, діяв правомірно, порушень прав позивача не вчиняв. Доводи позову про необґрунтованість щомісячного стягнення відповідачем у цей період коштів з пенсійних виплат позивача у ході судового розгляду справи свого підтвердження не знайшли, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Суд також відмовляє у задоволенні похідних позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу необґрунтовано стягнені з нього суми коштів з одночасною виплатою нарахованої на ці суми пені в розмірі та в термін, встановлені частиною 3 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 1 січня 2002 року по 31 січня 2019 року, а також про зобов'язати відповідача прийняти рішення, в якому визнати право позивача на отримання пенсійних виплат за вислугу років відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", оскільки у ході судового розгляду не встановлено підстав для цього.

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, як на підставу для залишення його без розгляду, оскільки відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Тобто у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов’язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Відтак, строк звернення до суду з цим позовом, обґрунтованим невиплатою сум пенсі за минулий час з вини пенсійного органу, позивачем не пропущено, а підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, тому підстав для стягнення на його користь судового збору, сплаченого при зверненні до суду з цим позовом, немає.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (25015, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2