Рішення № 80861359, 01.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 р.

№ 400/2907/18

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю "САН ФЛАУЕР", вул. Сеславинського, 28, м. Нова Одеса,

Миколаївська область, 56602

до відповідача:

Головного управління ДФС у Миколаївській області,

вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 № 00082421407,

№ 00082411407, № 00082401407, № 00082391407,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Флауер" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 р. № 00082421407, № 00082411407, № 00082401407 і № 00082391407.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що контролюючим органом ДФС при проведенні планової виїзної перевірки за три роки (період з 24.11.2016 по 31.03.2018 р.р.), були зроблені невірні висновки щодо заниження доходу Позивачем через не включення до складу доходів вартості робіт по зберіганню насіння соняшнику у 2016 р. по ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Вікторія", ФГ "Колос", ФГ "СП Юг-2". Ці висновки є помилковими та спростовуються первинними бухгалтерськими документами, оскільки в 2016 р. відпуск насіння зі зберігання на адресу ФГ "Вікторія" і ТОВ "Агрофірма "Атіка" не здійснювався і надані послуги по зберіганню не оплачувались контрагентами, а відтак, відсутні підстави для включення до складу доходів вартості таких послуг по зберіганню насіння соняшнику. З вересня 2017 р. ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2" не здійснювали оплату наданих позивачем послуг по зберіганню, оскільки насіння соняшнику в наступному викупалося позивачем. Договорами зберігання (які були досліджені в ході проведення перевірки) передбачено, що контрагент не сплачує вартість послуг по зберіганню, якщо в наступному зберігачем майно викупається. Первинними бухгалтерськими документами підтверджується, що Позивачем було викуплене у контрагентів насіння, а відтак, Позивач не отримував дохід від послуг по зберіганню та не мав підстав включати вартість робіт по зберіганню насіння соняшнику до складу доходів.

Документальне оформлення позивачем залишків фузу (баковий осад, що виділяється з олії при її зберіганні) містить обов’язкові реквізити, що дає можливість ідентифікувати продукцію і виробника олії. Але вага фузу не є постійною, оскільки у ємностях, в яких зберігається олія, процес відстоювання олії продовжується, отриману в результаті відстою фузу олію Позивач зливав та реалізовував за ціною вищою, ніж ціна фузу (що для підприємства є економічно вигідним), а об'єм фузу при цьому зменшувався. До перевірки були надані, але необґрунтовано не взяті відповідачем до уваги журнал реєстрації результатів аналізу фузу та картки до актів зачищення ємностей трубопроводів. Оприбуткування фузу, як продукції, можливе лише після зачистки ємностей та зважування. Різниця по тоннажу з експертним висновком Держпродспожвслужби (далі по тексту – експертний висновок) пояснюється властивістю фузів відстоюватися (ущільнюватися), та цей процес відстою фузу безперервний. Крім того, в експертному висновку зазначено, що "відібрані зразки 2.2 кг фузу з 150 т продукції". Відповідач помилково вважає, що 150 тон це вага самого фузу. Позивач зауважує, що фуз не є продукцією підприємства, продукцією є олія, а фуз – це осад, який може виникнути лише при наявності в ємкостях олії. При ущільненні фузу Позивач отримав додатково продукцію (олію), реалізував її по вищій ціні ніж є вартість фузу, включив цей дохід до декларації про доходи та сплатив податок на прибуток, вищий ніж би продав 150 т фузу за низькою ціною. Таким чином, позивач вважає, що він не порушував норми податкового законодавства.

Позивач надав повний перелік первинних бухгалтерських документів щодо придбання насіння соняшника у ТОВ "ТК "Зерно України" і ТОВ "Ауріс Трейд". Висновки відповідача про безоплатне одержання товару Позивачем від своїх постачальників, ґрунтуються виключно на власних припущеннях перевіряючих та на податковій інформації про контрагентів підприємств-постачальників, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій позивача. При цьому, позивач зазначає, що перевіряючі дійшли невірних висновків щодо неможливості з’ясувати походження товару (насіння соняшнику), оскільки в Акті перевірки перевіряючі описують усі первинні документи бухгалтерського обліку, з яких чітко вбачається звідки та коли Позивачем придбаний товар. Щодо отримання цього товару контрагентами позивача (ТОВ "ТК "Зерно України" і ТОВ "Ауріс Трейд"), то Позивач зазначає, що не має можливості та обов’язку з’ясовувати походження товару у своїх контрагентів.

Перевіряючими помилково встановлено завищення собівартості виготовленої олії соняшникової за рахунок включення до витрат вартості списання розчинника N-Гексан. Так, документами первинного бухгалтерського обліку підтверджується, що оскільки завод знаходиться на стадії пуско-налагоджувальних робіт, обладнання використовується періодично, такий режим роботи призводить до додаткових втрат розчинника N-Гексан, що підтверджується технологічною карткою (Регламент обладнання), яка додана до обладнання. Крім того, робітниками Позивача ведеться технологічний журнал обліку показників системи, за результатами цих показників складаються виробничі звіти, а вже на підставі виробничих звітів вираховується середній показник витрат гексану за місяць (моніторинговий метод). Позивач зазначає, що N-Гексан є коштовною хімічною сполукою, яка має властивості до випарювання при нагріванні, та після проходження технологічної процесу залишки цієї речовини повторно використовуються у виробництві олії, тому підприємством суворо ведеться облік витрат N-Гексану. Позивач також зазначає, що технологічне обладнання має можливість працювати й без застосування N- Гексану (при такому режимі роботи підприємство отримує олію холодного віджима). Первинними бухгалтерськими документами підтверджується, що в період з 08.02.2017 р. по 15.03.2017 р. при переробці 357 т насіння соняшнику N-Гексан не використовувався та не списувався. У цьому випадку контролюючий орган неправомірно дійшов висновку, що підприємством безпідставно списувався розчинник N-Гексан, що призвело до завищення собівартості продукції.

Щодо винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення та застосування штрафних санкцій за порушення сплати "екологічного податку" позивач зазначає, що має переплату по сумам "екологічного податку", яку контролюючий орган не врахував при про веденні перевірки. Окрім цього, позивач зазначає, що не порушив вимоги податкового законодавства, оскільки відходи від виробництва розміщує на території підприємства в спеціально відведених місцях з дотриманням чинного законодавства до їх передання організаціям, що надають послуги з поводження з відходами, тому для розрахунку розміру екологічного податку слід використовувати коефіцієнт 1, а не 3, а відтак, винесені штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства та ППР належать скасуванню.

18.12.2018 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перевіркою встановлено не включення до складу доходів вартості наданих послуг зі зберігання насіння ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2", вартості утвореного фузу олійного, вартості насіння, придбаного у ТОВ "ТК "Зерно України" і ТОВ "Ауріс Трейд". Позивачем завищено собівартість готової продукції за рахунок безпідставного списання розчинника гексану. Крім того, позивачем не обчислено екологічний податок та не подано відповідні декларації за IV квартал 2016 р., І квартал 2017 р.

14.01.2019 р. позивачем подано відповідь на відзив, де позивач зазначив, що відповідач не має правових підстав для висновку про завищення позивачем витрат на собівартість готової продукції через безпідставне списання розчинника гексану. Висновки відповідача по взаємовідносинам із ТОВ "ТК "Зерно України" і ТОВ "Ауріс Трейд" ґрунтуються на податковій інформації про контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, а тому, з огляду на наявність первинних документів, які спростовують такі доводи, не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій.

Ухвалою від 30.01.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

15.02.2019 р. відповідач подав додаткові пояснення, відповідно до яких під час проведення перевірки позивачем не надано жодних первинних документів, які б підтверджували факт придбання насіння соняшника у ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2", яке було передане на зберігання позивачу. Дата списання коштів з рахунку платника податку на оплату товару та дата отримання товару не співпадають з датами виписки податкових накладних по взаємовідносинам із ТОВ "Ауріс Трейд". Виписані останнім податкові накладні не підтверджені банківськими виписками або видатковими накладними. Позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2017 р. суми ПДВ по придбанню товару у ТОВ "ТК "Зерно України" у зв’язку з невірно вказаним у податкових накладних кодом товару згідно УКТ ЗЕД.

22.02.2019 р. позивач подав додаткові пояснення, в яких відзначив, що до перевірки та суду надано всі первинні документи, що підтверджують факт придбання насіння соняшника, яке було передано на зберігання позивачу. Спростовуються первинними документами і твердження відповідача про включення до податкового кредиту за листопад-грудень 2017 р. сум ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ "Ауріс Трейд" з порушенням податкового законодавства.

За клопотанням представника позивача справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У червні-липні 2018 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 15.08.2018 р. № 1972/14-29-14-07/40978204. Перевіркою встановлено наступні порушення, що призвели до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4008984,00 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 4448149,00 грн;

- ст. 249, п. 250.9 ст. 250, п. 120.1 ст. 120 ПК України в частині неподання декларацій з екологічного податку за IV квартал 2016 р., І квартал 2017 р. на загальну суму 340,00 грн;

- п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: не виписано та не зареєстровано згідно чинного законодавства податкові накладні на загальну суму ПДВ 121894,00 грн.

05.09.2018 р. відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00082391407, яким за нереєстрацію податкових накладних застосовано штраф у сумі 60947,50 грн;

- № 00082401407, яким застосовано штрафні санкції за неподання декларацій з екологічного податку в сумі 340,00 грн;

- № 00082411407, яким збільшено податкове зобов’язання з ПДВ на суму 4448149,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1112037,25 грн;

- № 00082421407, яким збільшено податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 4008984,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1002246,00 грн.

Основним видом діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів. Для здійснення господарської діяльності позивач використовує на праві оренди цілісний майновий комплекс та частину адміністративної будівлі по вул. Сеславинського м. Нова Одеса. Також позивач використовує орендовані вантажні автомобілі.

Документальною плановою виїзною перевіркою позивача виявлено наступні порушення:

- заниження доходів у зв’язку з не включенням до складу доходів вартості наданих послуг зі зберігання насіння соняшника юридичним особам: ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2";

- заниження доходів у зв’язку з не включенням до складу доходів вартості утвореного фузу олійного, який не відображено в бухгалтерському обліку;

- заниження доходів у зв’язку з не включенням до складу доходу вартості насіння соняшникового, придбання якого документально оформлено від ТОВ "ТК "Зерно України" і ТОВ "Ауріс Трейд" та походження якого не встановлено по ланцюгу постачання від ПП "Українське поле", ПСП "Ходосівське", ТОВ "Мрія-К";

- завищення собівартості виготовленої олії соняшникової за рахунок включення до витрат вартості безпідставного списання розчинника N-Гексан;

- заниження податкових зобов’язань у зв’язку з не включенням сум ПДВ від надання послуг зі зберігання соняшника юридичним особам ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2", а також не включенням сум ПДВ, обчислених з вартості утвореного фузу та використаного розчинника N-Гексан;

- завищення податкового кредиту з ПДВ за жовтень-грудень 2017 р. у, січень 2018 р.у за рахунок включення сум ПДВ, обчислених з вартості насіння соняшникового, придбання якого документально оформлено від ТОВ "ТК "Зерно України" та походження якого не встановлено (невідоме джерело) по ланцюгу постачання від ПП "Українське поле", ПСП "Ходосівське";

- неправильне розрахування екологічного податку.

1. Щодо заниження доходів у зв’язку з не включенням до складу доходів вартості наданих послуг зі зберігання насіння соняшника юридичним особам: ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2".

З вказаними контрагентами позивач укладав договори зберігання, за умовами яких зобов’язувався за винагороду взяти і зберігати насіння соняшнику. Оплата здійснюється згідно виставленого рахунку зберігача перед закінченням зберігання за фактичний час зберігання (п. 3.2 договорів). Право власності на майно при зберіганні не переходить від поклажодавця до зберігача, за винятком викупу зберігачам майна (п. 7.1 договорів).

До перевірки та суду надано договори зберігання, акти приймання-передачі, додаткові угоди, товарно-транспортні накладні, журнали приймання сировини, книги відвантажувань, журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, оборотно-сальдові відомості по забалансовому рахунку.

У 2016 р. відпуск насіння зі зберігання не здійснювався, а надані зберігачем послуги по зберіганню, підробці, розвантаженню і навантаженню не оплачувались, відтак, позивач правомірно не включив до складу доходів вартість наданих послуг ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2".

У відповідності до умов договорів зберігання та додаткових угод, починаючи з 01.09.2017 р. ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2" не здійснювали оплату наданих зберігачем послуг за зберігання насіння соняшнику, оскільки насіння викупалося позивачем, про що свідчать договори купівлі-продажу, рахунки, накладні, банківські виписки, що підтверджують оплату за насіння соняшнику.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, об’єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

З огляду на викладене, суд вважає помилковим висновок відповідача про заниження позивачем доходів у зв’язку з не включенням до складу доходів вартості наданих послуг зі зберігання насіння соняшника ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2".

2. Щодо заниження доходів у зв’язку з не включенням до складу доходів вартості утвореного фузу олійного, який не відображено в бухгалтерському обліку.

Вказаного висновку відповідач дійшов на підставі того, що позивач має керуватися Порядком обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно- жирової галузі, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 р. № 656 (далі – Порядок № 656).

Позивач оприбутковував фуз по актам зачищення ємностей та трубопроводів, складених у довільній формі, які не відповідають затвердженій Порядком № 656 формі.

Так, вказаний Порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

Позивач здійснює переробку олійної сировини, але не використовує її для виробництва маргаринової продукції, майонезу та соусів, а сполучник "та" означає, що має бути дотримано дві умови: здійснення переробки олійної і жирової сировини та вироблення олії, маргаринової продукції, майонезу та соусів.

Документальне оформлення позивачем виявленого фузу містить обов’язкові реквізити, які дають можливість ідентифікувати і продукцію, і виробника (власника) даної продукції, а саме: назва підприємства, вид та кількість продукції, комісія, яка оприбутковує дану продукцію (із зазначенням посади, П.І.П. спеціаліста та підпису відповідної особи).

До перевірки також були надані та необґрунтовано не взяті до уваги журнал реєстрації результатів аналізу фузу соняшникового та картки, що складаються до актів зачищення ємностей і трубопроводів та містять показники якості і результат аналізу.

Також, відповідач посилається на акт від 29.03.2018 р. № 08 відбору зразків продукції для проведення ветеринарно-санітарної експертизи у Миколаївській регіональній лабораторії ветеринарної медицини, де вказана партія продукції в кількості 150 т, та експертний висновок Випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 05.04.2018 р. № 000527п/18, виданий на замовлення позивача. З викладеного відповідач робить висновок, що позивачем не відображено в обліку підприємства в лютому 2018 р. фуз олійний соняшниковий, виявлений членами комісії у складському приміщенні товариства.

Позивач пояснив, що відповідно до технології виробництва олії, фуз утворюється при зберіганні олії (осідає на дні ємностей при довготривалому зберіганні). При зачищенні цих ємностей (проведення профілактичних робіт раз чи два рази на рік), фуз зливають у тару та реалізують як продукцію.

У І кварталі 2018 р. вперше проводилася зачистка ємностей та було оприбутковано 85,722 т фузу, що підтверджено належними первинними документами.

Різницю по тоннажу з експертним висновком Держпродспоживслужби позивач пояснює тим, що фузи мають властивість відстоюватися, їх можливо відфільтрувати та відібрати олію соняшникову, що і було зроблено товариством.

З викладеного суд дійшов висновку про хибність твердження відповідача щодо заниження позивачем доходів у зв’язку з не включенням до складу доходів вартості утвореного фузу, який не відображено в бухгалтерському обліку згідно з Порядком № 656.

3. Щодо заниження доходів у зв’язку з не включенням до складу доходу вартості насіння соняшникового, придбання якого документально оформлено від ТОВ "ТК "Зерно України" і ТОВ "Ауріс Трейд" та походження якого не встановлено по ланцюгу постачання від ПП "Українське поле", ПСП "Ходосівське", ТОВ "Мрія-К".

Судом встановлено, що 17.10.2017 р. позивач уклав договір купівлі-продажу № 17/10-17 із ТОВ "ТК "Зерно України", за умовами якого останній поставив товар українського походження врожаю 2017 р. До перевірки та суду надано специфікації, рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, акт звіряння.

Висновки відповідача щодо заниження доходів мотивовані недоліками товарно-транспортних накладних; аналізом ланцюга поставки насіння соняшника від ТОВ "ТК "Зерно України" до позивача, інформації СУ ФР ОВПП ДФС про досудове розслідування по кримінальному провадженню за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України по відношенню до ПП "Українське поле", ПСП "Ходосівське"; відсутністю у контрагентів ТОВ "ТК "Зерно України" основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, механізмів, транспортних засобів; недостатньою кількістю трудових ресурсів; підозрою щодо проведення транзитних фінансових потоків. З викладеного відповідач дійшов висновку, що надані до перевірки документи є дефектними по ланцюгу постачання та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Аналогічні висновки викладено і по ТОВ "Ауріс Трейд", постачальниками якого були ПП "Українське поле" і ТОВ "Мрія-К".

Неприйнятними є доводи відповідача в частині посилання на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень (протоколи допиту директорів) щодо ПП "Українське поле" і ПСП "Ходосівське" за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У ч. 1 ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 р. по справі № 822/551/18.

Можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача, а тим більше по ланцюгу постачання, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов’язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Надані позивачем документи в цілому відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а виявлення податковим органом окремих незначних недоліків у складанні товарно-транспортних накладних не може тягнути їх невизнання як первинних документів. Слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

З викладеного суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо заниження позивачем доходів у зв’язку з не включенням до складу доходу вартості насіння, придбаного у ТОВ "ТК "Зерно України" і ТОВ "Ауріс Трейд".

4. Щодо завищення собівартості виготовленої олії соняшникової за рахунок включення до витрат вартості безпідставного списання розчинника N-Гексан.

Так, позивач для виробництва олії використовує розчинник N-Гексан та інші матеріали. До перевірки та суду щодо використання розчинника N-Гексан надано оборотно-сальдова відомість; договори поставки; виробничі звіти; накладні на оприбуткування матеріалів; акти списання; сертифікати якості; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; сертифікації.

На думку відповідача, фактично використаний при переробці насіння соняшникового розчинник N-Гексан у середньому становить майже 1 кг на 1 т насіння, що перевищує норму 0,5 кг, посилаючись при цьому на документи, виготовлені ТОВ "Компанія Ліміт Плюс", в яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства.

Перевіряючими не взято до уваги, що вказані нормативи розроблені для обґрунтування викидів від безперервної роботи заводу. Однак екстракційний цех позивача працює згідно з технологічним регламентом, виданим підприємством виробником – фірмою "ТАН", та в якості розчинника використовує гексан. Згідно з даними регламенту витрати розчинника складають 0,7 кг на 1 т насіння. Проте, в даний час завод знаходиться на стадії пуско-налагоджувальних робіт, у зв’язку з чим, обладнання використовується періодично, що призводить до додаткових втрат розчинника. Середній показник використання гексану на 1 т насіння склав 0,96 кг, що є допустимим для підприємства згідно з регламентом.

Таким чином, висновки про безпідставне списання матеріалу розчинника гексану необґрунтовані та безпідставні.

5. Щодо заниження податкових зобов’язань у зв’язку з не включенням сум ПДВ від надання послуг зі зберігання соняшника юридичним особам ФГ "Вікторія", ТОВ "Агрофірма "Атіка", ФГ "Колос" і ФГ "СП Юг-2", а також не включенням сум ПДВ, обчислених з вартості утвореного фузу та використаного розчинника N-Гексан, висновки суду викладені вище.

6. Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за жовтень-грудень 2017 р., січень 2018 р. за рахунок включення сум ПДВ, обчислених з вартості насіння соняшникового, придбання якого документально оформлено від ТОВ "ТК "Зерно України" і ТОВ "Ауріс Трейд" та походження якого не встановлено по ланцюгу постачання від ПП "Українське поле", ПСП "Ходосівське", ТОВ "Мрія-К", висновки суду також викладені вище.

7. Щодо неправильно розрахованого екологічного податку.

Позивач був платником екологічного податку з 01.04.2017 р. У період з 24.11.2016 р. по 31.12.2016 р. та з 01.01.2017 р. по 25.04.2017 р. позивач здійснював господарську діяльність з надання послуг зі зберігання насіння соняшника, а з 01.01.2017 р. по 31.03.2017 р. – з виробництва готової продукції (олії соняшникової).

Відповідно до ст. 249 ПК України суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів. У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача щодо порушення позивачем ст. 249, п. 250.9 ст. 250 ПК України в частині не обчислення податку та неподання декларацій з екологічного податку за ІV квартал 2016 р. та І квартал 2017 р. Відповідач не надав обґрунтованих пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки перевірки в цій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів суду правомірність лише щодо застосування штрафних санкцій за неподання декларацій з екологічного податку, що має наслідком відмову в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. № 00082401407. Решта позовних вимог позивачем обґрунтовані, а відповідачем належних доказів щодо правомірності висновків перевірки не надано, що має наслідком скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 р. № 00082421407, № 00082411407 і № 00082391407

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 159490,56 грн, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 159485,78 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Флауер" (вул. Сеславинського, 28, м. Нова Одеса, Миколаївська область, 56602, ідентифікаційний код 40978204) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 р. № 00082421407, № 00082411407, № 00082401407 і № 00082391407 – задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.09.2018 р. № 00082421407, № 00082411407 і № 00082391407.

3. У задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. № 00082401407 – відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 159485,78 грн (сто п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста вісімдесят п’ять грн 78 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Флауер" (вул. Сеславинського, 28, м. Нова Одеса, Миколаївська область, 56602, ідентифікаційний код 40978204).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 01.04.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська