Ухвала суду № 80861338, 02.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1599/19

УХВАЛА

02 квітня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, телефон: НОМЕР_1)

до: Голови П'ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2)

Державної Судової адміністрації України (адреса:01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, E-mail: inbox@court.gov.ua, телефони:+38(044) 207-35-46)

про: визнання протиправними дій, бездіяльність відповідачів та зобов'язання відповідачів до проведення експертизи,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови П'ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4., Державної Судової адміністрації України в якому позивач просить:

визнати протиправними дії, бездіяльність відповідачів щодо організації роботи ПААС з неналежними умовами в приміщеннях, створенні екологічно небезпечних умов для позивача, інших відвідувачів, працівників суду всупереч Конституції України;

зобов'язати відповідачів до проведення експертизи якості повітря за участю позивачки (зважаючи на подану пропозицію) надання доказів щодо обґрунтування листа від 14.03.2019, з представленням (наданням) результатів експертизи, вказаних доказів суду.

Ухвалою суду від 21.03.2019 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено 10-денний термін з дня одержання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків.

Вказаною ухвалою встановлено такі недоліки:

В порушення вимог ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві не зазначено:

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви не додані її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

В порушення ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви не доданий документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, ухвалою від 21.03.2019 року відмовлено у клопотанні про звільнення від сплати судового збору.

Ухвали від 21.03.2019 року про залишення адміністративного позову без руху отримані ОСОБА_1 21.03.2019 року, що підтверджується розпискою про отримання нарочно копії ухвали.

22.03.2019 р. до суду за вхід. №10446/19 надійшла заява про усунення недоліків в якій ОСОБА_1 просить суд:

звільнити від сплати судового збору;

визнати протиправними дії, бездіяльність відповідачів щодо організації роботи ПААС з неналежними умовами в приміщеннях, створенні екологічно небезпечних умов для позивача, інших відвідувачів, працівників суду всупереч Конституції України;

зобов'язати відповідачів до проведення експертизи якості повітря за участю позивачки (зважаючи на подану пропозицію) надання доказів щодо обґрунтування листа від 14.03.2019, з представленням (наданням) результатів експертизи, вказаних доказів суду.

Розглянувши подану заяву суд ухвалою від 27.03.2019 р. продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 27.03.2019 року відмовив (повторно) у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвали від 27.03.2019 року про залишення адміністративного позову без руху отримані ОСОБА_1 28.03.2019 року, що підтверджується розпискою про отримання нарочно копії ухвали.

28.03.2019 р. до суду за вхід. №11300/19 надійшла заява про усунення недоліків в якій ОСОБА_1 просить суд:

розглянути справу за умови звільнення від сплати судового збору зважаючи на суть листа відповідача від 14.03.2019 р., що надано до суду, як додаток до заяви про усунення недоліків на які суд не звернув увагу;

повідомити, чи перебуває суддя ООАС ОСОБА_3 під тиском голови ПААС ОСОБА_4, чи наявні обставини, аналогічні таким в справі № 420/6602/18.

Розглянувши заяву про усунення недоліків №11300/19 від 28.03.2019 року, суддя виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов'язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 року, та практика ЄСПЛ під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Разом з цим загальним процесуальним принципом у суді є рівність сторін у справі -ст. 129 Конституції України.

ВС також навів рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" в якому зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Конституційний Суд України у рішенні "У справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права"" № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема, шляхом встановлення помірного судового збору. Вимога про помірність судового збору означає, перш за все, те, що майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, закон має встановлювати можливості щодо скорочення або скасування судових витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Вказане кореспондується із приписами національного законодавства, зокрема, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст.133 КАСУ.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат,зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності процесуального закону, Закону України «Про судовий збір».

Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду.

З огляду на викладене суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Щодо повідомлення, чи перебуває суддя ООАС ОСОБА_3 під тиском голови ПААС ОСОБА_4, чи наявні обставини, аналогічні таким в справі № 420/6602/18.

Законом України «Про запобігання корупції» та «Порядком здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання», затвердженого рішенням Ради суддів України №2 від 04.02.2016 року, визначено основні способи і форми здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів та інших представників судової системи, а також основні заходи з врегулювання конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі, якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом)(ст. 1 Порядку).

Розділом III Порядку «Врегулювання конфлікту інтересів в діяльності суб'єктів конфлікту інтересів» (ст. 15 Заходи самостійного врегулювання конфлікту інтересів) передбачений спосіб врегулювання конфлікту інтересів шляхом самовідводу в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Конфлікту інтересів між суддею Одеського окружного адміністративного суду Потоцькою Н.В. та головою П'ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 не існує.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

При цьому, слід звернути увагу, що інші недоліки, які були вказані в Ухвалі суду від 27.03.2019 року позивачем не усунені.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 27.03.2019 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Роз'яснити позивачу, що згідно положень ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256, 293, 294, 295, 297 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Голови П'ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4., Державної Судової адміністрації України про визнання протиправними дій, бездіяльність відповідачів та зобов'язання відповідачів до проведення експертизи - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.