Рішення № 80861282, 21.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5540/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевич В.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області;

-зобов’язати Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області виділити земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, для ведення садівництва ОСОБА_4;

-зобов’язати Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, для ведення садівництва ОСОБА_4.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.06.2018 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради, для ведення садівництва, з наданням відповідних додатків до такої заяви. 02.10.2018 позивач звернувся до відповідача із письмовим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради, для ведення селянського господарства, з додатками. Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду із цим позовом жодної відповіді чи рішення за його зверненнями не отримав, тому для захисту та відновлення його порушених прав звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 23.11.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

18.12.2018 за вх. № 40820 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погодився з вимогами цього позову. У відзиві зазначив, що заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглянуто комісією з питань охорони та земельних відносин при Верхньосиньовидненській селищній раді та прийнято рішення повідомити позивача про те, що станом на 05.06.2018 вільні земельні ділянки відсутні і що у 2014 розроблений детальний план території земельних ділянок для ведення садівництва в урочищі “Біля дороги за межами с. Дубина Сколівського району Львівської області”. Відповідь на заяву позивача зареєстровано 06.07.2018 за № 02-19/211 та скеровано відповідний лист на адресу позивачу.

Відповідач звернув особливу увагу на те, що землями поза межами населених пунктів розпоряджається Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, а селищна рада може надати тільки погодження на передачу земельної ділянки у власність громадянам. Таким чином, відповідач немає можливості надати позивачу земельну ділянку у власність позивачу для садівництва в тому місці, у якому просив ОСОБА_4 у викопіюванні з кадастрової карти (плану), а також немає повноважень щодо розпорядження земельними ділянками за межами населеними пунктами за межами населених пунктів селищної ради. Просив у задоволенні позову відмовити.

У свою чергу позивач подав відповідь на відзив, згідно з якою позивач зазначив, що не отримував листа від 06.07.2018.

Ухвалою суду від 21.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представниця позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримувала повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив. Просила позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено.

Суд з’ясував фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

05.06.2018 позивач звернувся до голови Верхньосиньовидненської селищної ради із заявою, у якій відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, враховуючи норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 0,12га, що розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради, для ведення садівництва. До цієї заяви позивач додав викопіювання з кадастрової карти (плану), на якій зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію паспорта громадянина України; копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів; копію посвідчення учасника бойових дій; копія посвідчення інваліда війни 2-ї групи; копія довідки про безпосередню участь в АТО.

Аналогічна за змістом заява подана позивачем відповідачу 02.10.2018.

Позивач стверджує, що жодної відповіді на своє звернення не отримував, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні справи, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. “а” ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з п. “в” ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, аналізуючи зміст вищевикладених норм чинного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що листом від 06.07.2018 за № 02-19/211 відповідач повідомив позивача про те, що у 2014 році розроблено детальний план території земельної ділянки для ведення садівництва, яка знаходиться в урочищі “Біля дороги” в с. Дубина за межами населеного пункту та території Верхньосиньовидненської селищної ради. Надання дозволів на розробку проекту землеустрою надавала Сколівська районна державна адміністрація Львівської області. Станом на 05.06.2018 вільні земельні ділянки – відсутні.

На підтвердження скерування позивачу згаданого листа відповідач надав суду виписку з реєстру поштових відправлень Укрпошти.

За встановлених обставин суд не вбачає ознак протиправності в діях відповідача щодо відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними й такими, що повністю спростовуються доводами відповідача та долученими до матеріалів справи письмовими доказами. З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2019.

Суддя В.М. Сакалош