Рішення № 80861243, 02.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р. справа № 300/88/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1.), 14.01.2019 звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту також - відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС, митниця, митний орган, орган доходів і зборів) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1560 см3, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився ОСОБА_1 на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/10753 від 06.12.2018 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури №25 від 28.11.2018 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 2 500,00 EUR (надалі по тексту також - євро), про що отримав відповідні документи. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_1, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався через фінансові установи, а готівкою, на підтвердження чого і було подано рахунок-фактуру №25 від 28.11.2018. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 2 500,00 EUR до 5 450,00 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 18.01.2019 вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам пункту 5 частини 5 статті 160 та частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.18-20).

30.01.2019 ОСОБА_1 усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом (а.с.23-64).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом, 04.02.2019, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-4).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 20.02.2019 (а.с.76-95). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Під час митного оформлення позивачем автомобіля Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1560 см3, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документи, що підтверджують оплату товару та надання висновку експерта, що містить невідповідність з наданим рахунком. В даному випадку відповідачем було застосовано систему управління ризиками, згідно якої визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Представник відповідача зазначив, що між декларантом та відповідачем консультація проводилась в усній формі, оскільки відповідно до частини 6 статті 55 Митного кодексу України вимоги декларанта про проведення консультації в письмові формі до митниці не надходило. За вказаних обставин, відповідачем прийнято картку відмови та оскаржуване рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 5 450,00 EUR із застосуванням програмного продукту Basis SuperSchwacke 12/2018. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення такими, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Представник відповідач 20.02.2019 подав в суд письмове клопотання, в якому остання просила провести розгляд справи №300/88/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.96-97). Однак, суд ухвалою від 28.02.2019 відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача (а.с.106-107).

20.02.2019 через канцелярію Івано-Франківського оружного адміністративного суду, на виконання вимог пункту 9 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження від 04.02.2019, відповідачем надано письмові пояснення, в яких зазначено, що на відповідача покладений обов'язок із забезпечення постійного контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 за №142/5/2092. Відповідач вказав, що у відповідності до зазначеної Методики, періодичний довідник "SuperSCHWACKE" може використовуватись при оцінці транспортного засобу. Митниця користується он-лайн версією довідника Superschwacke, але оскільки вказана інформація про автомобіль заноситься в режимі реального часу, тому надати підтверджуючі документи не можливо (а.с.99-101).

27.02.2019 Івано-Франківською митницею ДФС зареєстровано в суді письмове клопотання про доручення до матеріалів справи копії наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів" (а.с.103-105).

Позивачем, 04.03.2019, на виконання вимог пунктів 5 та 6 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження від 04.02.2019 безпосередньо подано в суд письмові пояснення та долучено Висновок №457 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля від 16.12.2018 (а.с.109-121).

05.03.2019 Івано-Франківською митницею ДФС подано до суду, через канцелярію, письмове клопотання про долучення до матеріалів справи копій: нової митної декларації №UA206010/2018/415068 від 07.12.2018; первинної митної декларації №UA206010/2018/414901 від 05.12.2018; копії постанови Верховного Суду від 30.10.2018 в справі №816/2396/17 (а.с.123-132).

Представник відповідача 20.03.2019 зареєструвала в суді письмове пояснення щодо підстав і мотивів прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, відповідач ставить під сумнів оплату позивачем 2 500,00 EUR за придбання транспортного засобу оскільки у Франції національним законодавством введено заборону на оплату готівкою покупок на суму, що перевищує 1 000,00 EUR. Рахунок-фактура №25 від 28.11.2018, якою позивач обґрунтовує факт придбання автомобіля за ціною 2 500,00 EUR не містить в собі суму ПДВ, наявність якої може істотно впливати на фактурну вартість товару. Твердження позивача про не проведення з ним як декларантом консультацій не відповідають дійсності, так як з ним проведено усні, а не письмові консультації. Відповідач вважає, що декларант погодився із прийняти рішенням про коригування митної вартості і з самою митною вартістю 5 450,00 EUR, свідченням чого є те, що ОСОБА_1 після прийняття оскаржуваного рішення подав нову митну декларацію, в графі "43" якої вказав 6 метод визначення митної вартості. Вказане, на переконання представника відповідача, свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості. Крім того, позивач не зазначив у новій декларації жодних даних про різницю між сумою платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, за кодом позначення "55". Відтак, позивач не скористався правом випущення товарів у вільний обіг на умовах, визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України. При цьому, відповідач в котре посилався на судову практику, визначену постановою Верховного Суду від 30.10.2018 в справі №816/2396/17 (а.с.135-146).

20.03.2019 представник відповідач подала в суд клопотання про виклик на допит ОСОБА_2, як особу якій відомо обставини щодо оформлення в інтересах позивача нової митної декларації №UA206010/2018/415068 від 07.12.2018 (а.с.147-148). У задоволенні такого клопотання ухвалою суду від 25.03.2019 відмовлено із урахуванням вимог частини 3 статті 92, частини 3 статті 166, частини 2 статті 167 і частини 2 статті 262 КАС України (а.с.149-150).

Суд, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, зміст додаткових письмових пояснень сторін, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що 28.11.2018 позивачем придбано у нерезидента ОСОБА_7 (ОСОБА_7) в АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1) транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1560 см3, вид палива - дизель, 2011 року випуску, пробіг - 450 300 км, після ДТП. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копіює рахунку-фактури №25 від 28.11.2018 (а.с.35-36).

Декларантом фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, як одержувача товару, 05.12.2018 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2018/414901, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, вживаний, марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1560 см3, вид палива - дизель, 2011 року випуску, загальна кількість місць для сидіння - 5, призначений для перевезення пасажирів (а.с.125).

Дана обставина сторонами не заперечується.

Як з'ясовано судом, у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 2 500,00 EUR - графа "42" митної декларації (а.с.125).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру №25 від 28.11.2018, в якій вказано покупця автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1 - ОСОБА_1 (а.с.35-36), декларацію про походження товару від 29.11.2018 (а.с.28), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк 2014АU70436 від 25.02.2014 (а.с.29-31), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01.12.2018 (а.с.32-33), сервісна книжка (а.с.41-64), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні та реєстраційний номер облікової картки платника податків (а.с.37-40).

Подання таких документів відповідач не заперечує.

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA206010/2018/414901 від 05.12.2018 та доданих до неї документів, в тому числі рахунку-фактури №25 від 28.11.2018, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10753 від 06.12.2018 (а.с.10). Згідно даної картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують оплату товару та надання висновку експерта, який містить невідповідність з наданим рахунком. 2-5 методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Basis SuperSchwacke 12/2018, з урахуванням на стан транспортного засобу. Ризик 105-2 митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 5 450,00 (а.с.10).

У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 5 450,00 EUR (а.с.9).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частинами 1, 2 статті 51 МК України).

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані 05.12.2018 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо неподання позивачем інших документів, в тому числі "документів, що підтверджують оплату товару", визначених частиною 2 статті 53 МК України, з'ясовано наступне.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 МК України об'єктивно є неможливим.

Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин взагалі.

А з приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі усної консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, так як сплата за автомобіль здійснена готівкою, про що зазначено нижче.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд відзначає, що за змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як свідчить зміст частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA206010/2018/414901 від 05.12.2018, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Доводи позивача свідчать про те, що рахунок-фактура №25 від 28.11.2018 це єдиний документ, виданий продавцем ОСОБА_7 (АДРЕСА_1), і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 2 500 EUR. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у ОСОБА_1 відсутні.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №25 від 28.11.2018, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Французької Республіки інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1560 см3, та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 2 500 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відповідач в оскаржуваному рішенні від 06.12.2018, відзиві на позов і додаткових письмових поясненнях не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17 (реєстраційний номер рішення 80316907).

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 МК України, всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за вказаний автомобіль.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в рахунку-фактурі №25 від 28.11.2018.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині:

- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості;

- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.

По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні у відзиві та додаткових поясненнях не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль марки Peugeot, модель 3008.

Як встановлено судом вище, на переконання відповідача, під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема, "не були представлені документи, що підтверджують оплату товару".

На думку відповідача, викладеній у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а саме документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар.

Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, оскільки останні не відповідають дійсності.

Так, одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, серед яких рахунок-фактуру №25 від 28.11.2018 (а.с.35). Переклад наведеного документу з французької мови на українську виконаний перекладачем Балицьким Олександром, засвідчений його підписом та печаткою, наявний в матеріалах справи (а.с.36).

Згідно вказаного рахунку-фактури №25 від 28.11.2018, виданої ОСОБА_7 (АДРЕСА_1), покупець автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, є ОСОБА_1, ціна товару 2 500,00 EUR, ПДВ 0%, форма оплати: готівка, оплачено 28.11.2018.

В суду не має сумніву щодо належності відповідного перекладу рахунку-фактури №25 від 28.11.2018, виконаного перекладачем Балицьким Олександром. Відповідач не вказав суду на будь які застереження щодо такого перекладу.

Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладеного документу свідчить, що позивач, 28.11.2018, при виданні нерезидентом ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) рахунку-фактури №25 від 28.11.2018 на купівлю автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, сплатив нерезиденту вартість товару саме готівкою в сумі 2 500,00 EUR.

Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В той же час, суд звертає увагу, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України);

- у поданих документах наявні всіх відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.

Таким чином, за умови подання 05.12.2018 декларантом при первинному декларуванні рахунку-фактури №25 від 28.11.2018, виданої нерезидентом ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) на купівлю ОСОБА_4 автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, за змістом якого вартість автомобіля в сумі 2 500,00 EUR позивач оплатив готівкою, а продавець ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.

Суд також зауважує, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення немає жодного обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику ''спрацювання АСАУР 105-2'', ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

Щодо таких обставин представник відповідача не надав обґрунтованого пояснення та доказів, зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (автомобіля марки Peugeot, модель 3008, 2011 року випуску) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав ОСОБА_1 28.11.2018; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.

Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Крім вказаного, зміст відзиву на позов і мотивувальна частина оскаржуваних рішень свідчить, що за основу визначення митної вартості товару взято ''джерело інформації'' відомості з програмного продукту Basis SuperSchwacke 12/2018 (а.с.76-81).

Оглядом у вільній мережі Інтернет встановлено веб-сайт SuperSchwacke за адресою пошуку https://www.schwackenet.de/awonline/de/index.php.

Суд критично ставиться до такої інформації SuperSchwacke, за допомогою якої, як свідчить матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару 5 450,00 EUR, виходячи із наступних мотивів.

По перше, вказана інформація SuperSchwacke в мережі Інтернет сформована (обліковується в реальному часі) на іноземній (німецькій) мові.

Пунктом 8.4 ухвали суду від 04.02.2019 суд витребував у Івано-Франківської митниці ДФС витяг з програмного комплексу Basis SuperSchwacke 12/2018, використаний при прийнятті оскаржуваного рішення (а.с.3).

Представник відповідача в письмових поясненнях, які 20.02.2019 надійшли в суд, повідомив, що митниця користується он-лайн версією довідника SuperSchwacke, але оскільки вказана інформація про автомобіль заноситься в режимі реального часу, тому надати підтверджуючі документи не можливо (а.с.99-101).

Про будь які обґрунтовані, в тому числі технічні, причин неможливості видрукувати із вказаного програмного продукту (он-лайн версією довідника SuperSchwacke) відповідної інформації в частині спірних правовідносин, представник відповідачу суду не повідомив.

На переконання суду така інформація є одним із основних доказів у справі, який визначив для декларанта спірну митну вартість, а його ненадання митним органом ставить під сумнів застосування он-лайн версією довідника SuperSchwacke в цілому.

По друге, відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Basis SuperSchwacke 12/2018.

Зокрема, як вказує відповідач, за змістом пункту 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 за №689, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;

- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;

- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

У спірних відносинах інформація із програмного продукту Basis SuperSchwacke 12/2018 є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у Basis SuperSchwacke 12/2018 відповідного документа на право здійснення оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Французької Республіки.

Щодо посилання відповідача у своїх письмових поясненнях на наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів" (надалі по тексту також - Наказ №885), то суд вказує на таке.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Наказу №885 13.10.2006 начальників регіональних митниць, митниць зобов'язано, забезпечити постійний контроль, серед іншого:

- за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 за №142/5/2092, за формулами, зазначеними в пункті 7.35 Методики;

- за використанням посадовими особами митних органів, уповноваженими особами експертних установ та організацій сталих понижуючих коефіцієнтів при проведенні оцінки транспортних засобів, вузлів і агрегатів.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення їх вартості встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 за №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (надалі по тексту також - Методика).

Слід відзначити, що Наказом №885 зобов'язано застосовувати принципи Методики за формулами, зазначеними в пункті 7.35 такої Методики.

У відповідності до пункту 7.35 Методики, у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Середня ринкова ціна такого КТЗ визначається як середнє арифметичне значення цінових показників, одержаних із зазначених джерел інформації. У разі використання середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ її необхідно звести коригуванням до ціни продажу, застосовуючи відповідне співвідношення стосовно аналогічних КТЗ із довідників, зокрема передбачених додатком 8. Коригування вартості КТЗ залежно від пробігу та строку експлуатації здійснюється із застосуванням підбору аналога і відповідно до вимог пунктів 7.8, 7.9 та підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї Методики. Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента Д додаткового збільшення (зменшення) З ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).

Відповідно до пункту 7.25 Додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників визначається за відповідною формулою, де величина втрати товарної вартості (ВТВ) КТЗ, розрахована відповідно до вимог підпункту 8.6.3 пункту 8.6 методики.

Згідно з пунктом 8.6.3 Методики, розрахунок величини ВТВ здійснюється за відповідною формулою, де застосовується: коефіцієнт втрати товарної вартості, ринкова вартість подібного непошкодженого КТЗ, грн. Відношення вартості відновлювального ремонту до ринкової.

Відповідно до Додатку 8 методики, в переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, пунктом 10 значиться періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.

Як свідчить безпосередній зміст пункту 7.35 Методики "використання даних обмеженого ринку КТЗ" щодо визначення його вартості, допускається застосовуватися - "у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8". А у спірному випадку у оскаржуваному рішення відповідач застосував саме відомості "SuperSCHWACKE" із якого безпосередньо і взято відомості про вартість автомобіля.

Також, пункту 7.35 Методики визначає можливість "використання середньої ринкової ціни КТЗ" із застосовуванням відповідне співвідношення із довідників, передбачених додатком 8.

Разом з тим, за змістом пунктом 7.3 Методики "середня ринкова ціни КТЗ" (Срс) є однією із складових "ринкової вартості КТЗ" (С).

Дійсно, у відповідності до пункту 7.4 Методики, комп'ютерні бази даних з програмним забезпечення, встановлених Додаток 8 до Методики, в тому числі періодичний довідник "SuperSCHWACKE" (пункт 10), використовується лише для визначення однієї із складових частини формули визначення "середньої ринкової ціни КТЗ" (Срс), а саме: для визначення "ціни КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації" (Сд).

"Ціна КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації" (Сд) є однією із складових формули для визначення "середньої ринкової ціни КТЗ" (Срс), зокрема, Срс = Сд * К (коефіцієнт ринку регіону, який враховує відмінність поточних цін продажу та пропозиції до продажу у відповідному регіоні від цін з довідкової літератури) + М (вартісний еквівалент суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів під час митного оформлення згідно з чинним законодавством).

В свою чергу, значення формули Срс є складовою загальної формули визначення "ринкової вартості КТЗ" (С) за формулою, визначеною у пункті 7.3 Методики.

Тобто, виходячи із системного аналізу процитованих вище положень пункту 7.35 у співвідношенні із пунктами 7.3, 7.4 Методики, при обрахунку вартості КТЗ, необхідно використовувати усі показники і складові формули як визначення "ринкової вартості КТЗ" (С), "середня ринкова ціни КТЗ" (Срс) так і "коригування" такої вартості, а не вартість автомобіля відповідно до відомостей каталогу зазначеному в Додатку 8 Методики.

Методика не передбачає можливості при здійсненні оцінки, визначення вартості КТЗ, застосувати лише відомості комп'ютерних баз даних з програмним забезпечення, за переліком, визначеним Додаток 8 такої Методики.

Крім вказаного, пункт 7.35 Методики дозволяє використання ресурсів мережі Інтернет з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Тобто, пункт 7.35 Методики визначає можливість застосування підпункту 7.53.5 пункту 7.53.

За приписами підпункту "з" пункту 1.4 Методики, остання застосовується, серед іншого, з метою визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України.

Так, "вартість КТЗ, що ввозяться на митну територію України" (С1), визначається за формулою, яка регламентована в підпункті 7.53.3. пункту 7.53 Методики.

Суд відзначає, що Наказом №885 безпосередньо не визначив можливість застосовування посадовим особам відповідача положень пункту 7.53 Методики ("вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України").

Як у випадку із пунктом 7.2 і 7.35 Методики відомості довідкової літератури, зазначеної в Додатку 8 до цієї Методики, використовується лише для визначення Сср1 ("середня ціна КТЗ, що ввозиться на митну території України, у країні придбання"), а саме - окремих значень складової підформули, таких як Сд1 ("ціна КТЗ, що був у використанні, відповідного строку експлуатації") або Цн ("ціна нового КТЗ у країні придбання").

Разом з тим, Сср1 є однією із складових загальної (основної) формули для визначення С1 ("вартості КТЗ, що ввозиться на митну територію України"), яка регламентована вказаним вище підпунктом 7.53.3 пункту 7.53 Методики.

Представник відповідача жодним чином не пояснила застосування у спірних відносинах певного алгоритму, порядку, конкретної формули для обчислення і визначення вартості КТЗ, в тому числі при прийнятті оскаржуваного рішення, пунктів 7.2, 7.3., 7.4 Методики у їх співвідношенні до пункту 7.35 або 7.53 тої ж Методики щодо визначенні митної вартості Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1 із урахуванням його фактичного стану.

Відтак, суд вважає неприпустимим дії відповідача використовувати для визначення вартості спірного КТЗ лише окремі положення Методики. Застосування лише Додатку №8 до Методики без використання формули для визначення "вартості КТЗ, що ввозиться на митну територію України", суд вважає протиправним.

Також при вирішення питання щодо застосування положень Наказу №885 слід відзначити, що Верховний Суд в постанові від 16.11.2018 в справі №817/2405/16 вказав на рекомендаційний характер наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів".

По третє, згідно додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01.12.2018, встановлено, що транспортний засіб марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, на час митного огляду містив пошкодження: передній бампер, радіатор, решітка радіатора, спрацьовані подушки безпеки, лако-фарбове покриття, пошкоджено оббивку салону та сидінь, сліди оливи на двигуні (а.с.33).

В оскаржуваному рішення зазначено про визначення митної вартості за допомогою Basis SuperSchwacke 12/2018 "з урахуванням на стан транспортного засобу".

Втім, жодних доказів про врахування вищевказаних пошкоджень під час корегування митної вартості автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, суду відповідачем надано не було.

Також, представник відповідача не представив докази внесення до джерела інформації -Basis SuperSchwacke 12/2018, окрім загальних вихідних даних про транспортний засіб марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, дійсний стан і пошкодження, що зафіксовані в додатковому аркуші до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01.12.2018.

Окрім цього, з огляду на зміст перекладу рахунку-фактури №25 від 28.11.2018, транспортний засіб марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, - після ДТП, продається для проведення професійного ремонту автомобіля в такому стані (а.с.36).

Позивачем надано суду письмові пояснення, до яких долучено Висновок №457 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля від 16.12.2018, відповідно до якого вартість автомобіля "Peugeot 3008", ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що ввозиться з-за кордону на митну територію України з врахуванням пробігу, який вказаний в акті митного огляду (452 199 км), без врахування ремонтних робіт, станом на день проведення дослідження (16.12.2018) складає - 49 336,00 гривень (а.с.109-121). Із урахуванням курсу валюти (32,088869 гривень/1 EUR), визначеної відповідачем у оскаржуваному рішення така вартість становить 1 537,48 EUR. Вказаний висновок містить перелік пошкоджень марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, та калькуляцію витрат на їх ремонт.

До даного висновку долучені фотокартки транспортного засобу і самих пошкоджень окремих частин, вузлів і агрегатів такого автомобіля.

При цьому, Висновок №457 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля від 16.12.2018 містить посилання на використання Basis SuperSchwacke 12/2018, а також сам витяг з програмного продукту Schwacke від 16.12.2018.

У вказаному витягу на останній сторінці після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі" (а.с.116).

Безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу Schwacke від 16.12.2018, який використаний у Висновку №457 від 16.12.2018, вказує на наявну у ньому інформацію про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 2 850,00 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 2 850,00 EUR" та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 1 350,00 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 1 350,00 EUR" (а.с.118).

"Вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 1 350,00 EUR" є наближеною до вартості, визначеної Висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля від 16.12.2018, - 1 537,48 EUR.

Таким чином, будь-яких доказів про застосування під час оцінки транспортного засобу марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1 за допомогою Basis SuperSchwacke 12/2018 технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля, який, як свідчить акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01.12.2018, містить технічні ушкодження та інформацію про його стан в наслідок експлуатації та ДТП, а також обґрунтування застосування одного з видів вартості ("вартості продажу" та "вартості покупки"), які містить програмний комплекс Schwacke, відповідач суду не надав.

Крім того, застосовані у Висновку №457 від 16.12.2018 дані із програмного продукту Schwacke від 16.12.2018 про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 2 850,00 EUR", є дотичною до ціни, визначеної позивачем у первинній декларації 2 500,00 EUR, яка на переконання суду в порівнянні із доводами відповідача про митну вартість товару (5 450,00 EUR), визначеної за допомогою того ж програмного продукту, не є суттєвою у даній справі (не впливає значною мірою на вартість товару).

Відтак, в сукупності вказаного вище, суд констатує правомірність визначення позивачем митної вартості товару, яка підтверджується рахунком-фактурою №25 від 28.11.2018, виданого нерезидентом ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) на купівлю ОСОБА_4 автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, та його перекладом, яким засвідчено здійснення оплати транспортного засобу у готівковій формі в сумі 2 500,00 EUR.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, потрібні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Щодо додаткових пояснень представника відповідача від 20.03.2019 суд надає їм наступну правову оцінку.

Не обґрунтованими суд вважає сумніви з приводу оплати позивачем 2 500,00 EUR за придбання транспортного засобу, оскільки у Франції, як вважає представник відповідача, національним законодавством введено заборону на оплату готівкою покупок на суму, що перевищує 1 000,00 EUR.

Так, за змістом частини 1 розділу І статті D112-3 Code monйtaire et financier, на який посилається відповідач, обмеження готівкового розрахунку до 1 000,00 EUR встановлено лише між операціями за якими покупцем (боржником) є громадянин Франції, зокрема, "якщо боржник має свій фіскальний доміцил на території Французької Республіки або діє з метою професійної діяльності, обмеження становить до 1 000 євро за виплати в грошовій формі".

Разом з тим, частинами 2 і 3 статті D112-3 Code monйtaire et financier відповідні операції у готівковій формі обмежені до 10 000,00 EUR і 15 000,00 EUR, за умови "коли боржник обґрунтовує, що він не має свого фіскального доміциля на території Французької Республіки, він не діє для потреб професійної діяльності і сплачує борг на користь особи, яка не є не згадується в статті L. 561-2, до 10 000 євро за платежі, здійснені готівкою / або сплачує борг на користь особи, зазначеної в стаття L. 561-2, до 15 000 євро за платежі, здійснені готівкою".

Придбання позивачем (покупцем, боржником) автомобіля у нерезидента на території Французької Республіки не підпадає під обмеження, визначені статтею D112-3 Code monйtaire et financier.

Відповідач не довів, що ОСОБА_1, як боржник за рахунком фактурою №25 від 28.11.2018, має свій фіскальний доміцил на території Французької Республіки.

Про інші застереження Code monйtaire et financier, в тому числі у відношенні до продавця автомобіля (нерезидента), обмеження щодо яких визначені в стаття L. 561-2 Code monйtaire et financier, з прив'язкою до спірних відносин, відповідач не навів.

З приводу відсутності суми ПДВ в рахунку-фактурі №25 від 28.11.2018, якою позивач обґрунтовує факт придбання автомобіля за ціною 2 500,00 EUR, позивач надав письмове пояснення від 04.03.2019 про те, що автомобіль придбавався без ПДВ. Такий податок як складова частина вартості товару не повертався ОСОБА_1 за межами митної території України (а.с.109).

В контексті вказано відповідач не надав суду жодного доказу про включення, чи не включення суми ПДВ у визначену митним органом скореговану митну вартість автомобіля за допомогою програмного продукту Basis SuperSchwacke 12/2018.

Будь-яких даних компетентних органів іноземної держави про включення, чи не включення ПДВ за операцією з придбання позивачем у ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, що б вплинуло на числове значення митної вартості такого транспортного засобу, матеріали справи не містять.

З приводу доводів представника відповідача про наявне у посадової особи митного органу права на проведення усної консультації, то в силу вимог статті 55 МК України така можливість дійсно існує. Втім, як свідчать приписи частини 3 статті 53 і частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів вправі запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, виключно в письмовій формі, тобто на письмову вимогу посадової особи митного органу.

Однією із підстав прийняття оскаржуваного рішення відповідач визначив "не надання документів, що підтверджують оплату товару", однак письмової вимоги (письмового запитування) представник відповідача суду не надала.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

У відношенні до аргументів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості і з самою митною вартістю 5 450,00 EUR, так як після прийняття оскаржуваного рішення подав нову митну декларацію, в графі "43" якої вказав 6 метод визначення митної вартості, а також в частині використання права випущення товарів у вільний обіг на умовах, визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, суд у даній справі виходить із наступних мотивів.

По перше, предметом оскарження у спірних відносинах є рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина 1 статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних відносинах ОСОБА_1 законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018.

По друге, з приводу того чи вичерпаний між ОСОБА_1 і Івано-Франківською митницею ДФС спір внаслідок погодження, як вважає відповідач, декларантом із митною, вартістю визначеною митним органом у оскаржуваному рішенні, слід відзначити.

У правовідносинах, що розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скорегованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішення про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скорегованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов'язкових платежів із скорегованої митної вартості товару.

Зокрема, за змістом частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносин які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

В свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункт 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

По третє, не можуть бути враховані судом і аргументи представника відповідача про погодження із оскаржуваним рішенням у зв'язку із самостійним внесенням позивачем 07.12.2018 в графу 43 нової митної декларації 6 методу визначення митної вартості.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 (надалі по тексту також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Дійсно як свідчить лівий підрозділ графи 43 нової митної декларації UA206010/2018/415068, поданої позивачем 07.12.2018, проставлено 6 методу визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим (а.с.124).

На переконання суду внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушення ОСОБА_1 глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". Суд констатує в даному випадку порушення декларантом порядку і умов заповнення усіх обов'язкових граф нової митної декларації, втім перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача, про що зазначено нижче по тексту.

У випадку, що досліджується судом оскаржуване рішення про коригування митної вартості як станом на 07.12.2018, так і на час звернення до суду було чинним, відтак, ОСОБА_1 або уповноважена ним особа зобов'язана була у лівому підрозділі проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі графа 43 декларації проставити 6 (скоригований метод).

Крім того, не може суд погодитися із доводами представника відповідача про самостійне визначення декларантом у новій декларації від 07.12.2018 митної вартості "коригування" (графа 45) в сумі 172 471,24 гривень (5 450,00 EUR), так як позивач у такій декларації у графі 42 визначив ціну товару 2 500,00 EUR, яка повністю відповідає митній вартості (ціна товару), визначеної ОСОБА_1 у тій же графі 42 первинної митної декларації UA206010/2018/414901 від 05.12.2018 (а.с.124, 125).

Варто відзначити й те, що у графі 44 "додаткова інформація/подані документи" нової митної декларації UA206010/2018/415068 від 07.12.2018, на відміну від тієї ж графи первинної митної декларації UA206010/2018/414901 від 05.12.2018, додатково зазначено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/10753 від 06.12.2018 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018 (а.с.124).

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем у графі 47 нової декларації від 07.12.2018 не зазначено відомості за кодом розрахунку "55" як різниці між сумами платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, то за приписами підграфи В "Подробиці розрахунків" графи 47 "Нарахування платежів" глави 2 розділу ІІ Порядку №651, така графа заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х МК України) митних платежів.

У спірних же відносинах позивач не скористався правом випуску товару у вільний обіг в порядку, визначеному частиною 7 статті 55 і розділу Х МК України.

В частині недотримання (допущення порушення) декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651 при заповненні (занесення відомостей до) графи 43 нової митної декларації UA206010/2018/415068, суд відзначає наступне.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 10 статті 52 МК України).

Частиною 6 статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 5 і 6 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відтак, неналежне заповнення ОСОБА_1 лівого і правого підрозділу графи 43 нової митної декларації UA206010/2018/415068 від 07.12.2018 є свідченням про відсутність у декларації усіх необхідних відомостей, обов'язковість вірного заповнення яких визначено коментованими нормами закону і підзаконних нормативно-правих актів.

Разом з тим, в силу вимог частини 5 і 6 статті 264 МК України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої митної декларації зобов'язана була вказати на такі недоліки декларанту, більше того у відповідності до частини 11 статті 264 МК України нова декларація не підлягала прийняттю.

На противагу вказаному, під час первинного електронного декларування автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1 (заповнення електронної декларації №UA206010/2018/414901 від 05.12.2018), декларантом додержано вимог Порядку №651, зокрема граф 43-48.

Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарженні в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Непогодження в ході судового розгляду із скорегованою митної вартістю товару є свідченням про існування спору між декларантом і митним органом, який продовжує тривати з дня звернення особи до суду, та у випадку встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Внесення декларантом в лівому підрозділі графи 43 нової митної декларації порядкового номеру методу визначення митної вартості (6), застосованого митним органом, і залишення не заповненим правий підрозділ даної графи декларації, за умови протиправності рішення про коригування митної вартості товару, на переконання суду у цій справі, не може бути свідченням відсутності спору між позивачем і відповідачем, так як сплата декларантом донарахованих платежів за скоригованою контролюючим органом митної вартістю не можу бути "юридичним виправданням" рішення суб'єкта владних повноважень, яке прийняте не на підставі закону і без урахуванням усіх обставин, які мають знання для його винесення.

З урахуванням коментованого суд констатує, що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018, є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Французької Республіки відомостей щодо непідтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) автомобіля марки Peugeot, модель 3008, номер кузова НОМЕР_1, за рахунком-фактурою №25 від 28.11.2018, а також не отримання від позивача готівкою коштів саме в сумі 2 500,00 EUR та/або отримання іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби не позбавлена права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов'язкові платежі, що підлягають сплаті при його митному оформленні.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 гривень, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції від 11.01.2019 за №0.0.1235162879.1 (а.с.5).

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

Долучена позивачем до матеріалів справи квитанції від 13.12.2018 за №000855, не є витратами пов'язаними із розглядом даної справи (а.с.110).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби №UA206010/2018/000194/2 від 06.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2.

Відповідач - Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби, адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, ідентифікаційний код юридичної особи 39640261.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.