Рішення № 80861233, 01.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6356/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Орленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства “МЕАНДР” до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання незаконним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “МЕАНДР” звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 12.09.2018р. №0039051407, з урахуванням виправленої позовної заяви від 17.12.2018р.(а.с.211-215 т.1)

Ухвалою суду від 21.12.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.02.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що не погоджується із прийняттям оскарженого податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної Служби України в Одеській області від 12.09.2018р. №0039051407, наголосивши що вимог до первинних документів, що вони повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій в Законі немає та що згідно Закону про бухоблік первинні та зведені облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити, а господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Позивач пояснив, що підприємство на підставі договору поставки № 29/3-16 від 29.03.2016 р. на протязі тривалого періоду, в тому числі і за період перевірки, придбавало матеріали (товари) у постачальника ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА», що підтверджується видатковими накладними, рахунками та відображені у регістрах бухгалтерського обліку на відповідних рахунках, які оформлені відповідно нормам законодавства стосовно ведення бухгалтерського обліку та в результаті придбання матеріалів підприємства змінилась структура активів та зобов'язань. При цьому, позивач зазначив про те, що всі придбанні матеріали було використано в господарській діяльності підприємством, що підтверджується первинними документами. Водночас позивач зазначив про те, що ні подорожні листи, ні сертифікати відповідності не відповідають визначенню первинних документів, бо не містять інформації про господарські операції - постачання товару. Позивач пояснив, що на підставі Наказу Мінфіну Порядок заповнення податкової накладної № 1307 від 31.12.2015 р. п.19: «...відсутність факту оплати поставлених товарів/послуг... не звільняє постачальника (продавця) від складання зведеної податкової накладної та що у разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця». Як зазначив представник підприємства, підприємство отримало зведені податкові накладні за червень та липень 2017 року, що оформлені відповідно вищеозначеного Наказу та що оскільки було складено зведені податкові накладні, то і порушень пп.201.7 ст.201 ПКУ немає, на думку позивача, не існує. Крім того, позивач зазначив про те, що в Україні діє індивідуальний характер юридичної відповідальності, а порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків (позивача) на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

19.03.2019р. до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі доказів, які містяться в матеріалах прави.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог ПП “МЕАНДР” з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 10.01.2019р., зазначивши, що згідно з видатковими накладними, ПП «МЕАНДР» отримано товар від ТОВ «НЕКСО-УКРАІНА» на загальну суму 1350582,00 грн., місце складання видаткових накладних - м.Одеса та що до перевірки надано подорожні листи, виписані ПП «МЕАНДР». Відповідно до проведеного аналізу виписки подорожніх листів, встановлено, що у подорожніх листах відсутня назва контрагента, адреса навантаження та розвантаження, тому неможливо підтвердити фактичне транспортування отриманого товару та також не можливо підтвердити транспортування товару від місця навантаження ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» до місця розвантаження ПП «МЕАНДР». При цьому, відповідачем зазначено, що наданими до перевірки сертифікатами неможливо підтвердити щодо причетності до отриманого товару від ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА», у зв'язку з тим, що сертифікати відповідності UAI. 007.0006048-16 з терміном дії - з 10.02.2016р. до 09.02.2017р. та UAl.184.0136474-12р. з терміном дії - з 20.08.2012р. до 19.08.2013р., тобто, на дату отримання товару недійсні; - ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» не отримували товар від виробників TOB «EHEPГ03AXИСТ», ТОВ «TEXHOTOH ЕНЕРГО», ТОВ «Славенергопром», ТОВ «ЕП-767»; ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА»" не є імпортером реалізованого товару; -відсутнє придбання товару у фізичних осіб, згідно податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1- ДФ за 1-4 квартали 2017 у ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» за ознакою доходу із кодом 157 «Дохід виплачений самозайнятій особі» взаємовідносини відсутні. У акті надання послуг та рахунку від 28.07.2017р. №500 є посилання на договір від 29.03.2016 №29/3-16, але фактично цей договір є договором постачання товару та не містить даних щодо проведення будь-яких робіт (послуг) та в ОСОБА_1 надання послуг /виконання комплексу робіт по монтажу системи вентиіяції при капітальному ремонті приміщень харчоблоку) відсутні дані про субпідрядника, кількість витраченого часу, трудових та Фінансових ресурсів, об’єм проведених робіт, походження матеріалів та інструментів використаних в ході виконання робіт, прізвища посадових ПП «МЕАНДР», які підписали. За даними єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», автоматизованого співставлений податкових зобов'язань і податкового кредиту контрагентів» встановлено, що підприємство ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» не зареєстровані податкові накладні щодо оренди складських приміщень або даних відповідального зберігання товару у будь -якому місці України, а також, податкові накладні щодо отримання транспортних послуг, оренди основних засобів. У підприємства відсутні основні засоби, малоцінні та швидкозношувні предмети, які потрібні для виконання комплексу робіт по монтажу системи вентиляції при капітальному ремонті приміщень. Також відповідачем зазначено про те, що до перевірки не надано № КБ-2в «ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», таким чином, неможливо перевірити показники при складанні первинної документації на проведення будівельних робіт. Відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлений податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, розбіжності по податковому кредиту у сумі 12171,4 грн. ТОВ "МЕАНДР" у періоді за травень 2017 по взаємовідносинам з ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» по придбаному товару. Відповідно проведеного аналізу видаткових та податкових накладних встановлено, що видаткові накладні №379 виписано 16.06.2017р. та №383 виписано 19.06.2017р., а податкову накладну №190 виписано 30.06.2017р.; видаткові накладні №396 виписано 06.07.2017р. та №4408 виписано 10.07.2017р. а податкову накладну №131 -31.07.2017р.; видаткові накладні №418 виписано 14.07.2017р. та №421 виписано 18.07.2017р., а податкову накладну №132 виписано 31.07.2017р., тобто без виникнення першої події. Згідно наданої до перевірки картки рахунку 631 по взаємовідносинам з ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» за період травень-жовтень2017 рахується кредиторська заборгованість станом на кожну дату видаткових накладних. Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» неправомірно виписано податкові накладні від 30.06.2017р. за №190, від 31.07.2017р. за№131, від 31.07.2017р. за №132. Відповідач, посилаючись на те, що недоведеність реальності господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «МЕАНДР» у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У період з 15.08.2018р. по 21.08.2018р. Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП “Меадр”, з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» за період з 01.05.2017р. по 31.10.2017р., за результатами якої складено акт перевірки від 29.08.2018р. №1837/15-32-14-07/31976888 (а.с.10-34 т.1).

У ході перевірки були встановлені порушення ПП “Меадр” п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2,198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 227764,00грн., в т.ч травень 2017року -23764,00грн; липень 2017 року-30921,00грн.; серпень 2017 року-64961,00грн.; вересень 2017 року-54107,00грн.; жовтень 2017 року-54011,00грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області від 29.08.2018р. №1837/15-32-14-07/31976888 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2018р. №0039051407, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 227 764,00грн. та застосовано штрафні(фінансові) санкції у розмірі 56941,00грн.(а.с.9 т.1).

Під час проведеної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області встановлено, що між ПП “Меадр” та ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» було укладено договір поставки від 29.03.2016р. №29/3. Згідно з видатковими накладними, ПП «МЕАНДР» отримано товар від ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» на загальну суму 1350582,00грн. Відповідно до проведеного аналізу виписки подорожніх листів, встановлено, що у подорожніх листах відсутня назва контрагента, адреса навантаження та розвантаження, тому неможливо підтвердити фактичне транспортування отриманого товару. ПП «МЕАНДР» орендовано автомобілі відповідно договорів від: 10.10.2015р. укладений з ОСОБА_1 щодо надання в оренду для тимчасового користування строком до 10.10.2020р. автомобіль марки Renault, модель Trafic, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, орендна плата 100 грн. щомісяця; -04.10.2013 укладений з ОСОБА_2 щодо надання в оренду для тимчасового користування строком до 04.10.2018р. автомобіль марки TOYOTA, модель року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, орендна плата 100 грн. щоміся. Виходячи із вищенаведеного, неможливо підтвердити транспортування товару від місця навантаження ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» до місця розвантаження ПП «МЕАНДР». Також, в акті перевірки зазначено, що наданими до перевірки сертифікатами неможливо підтвердити щодо причетності до отриманого товару від ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА», у зв'язку з тим, що сертифікати відповідності UAI. 007.0006048-16 з терміном дії - з 10.02.2016р. до 09.02.2017р. та UAl.184.0136474-12р. з терміном дії - з 20.08.2012р. до 19.08.2013р., тобто, на дату отримання товару недійсні; - ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» не отримували товар від виробників TOB «EHEPГ03AXИСТ», ТОВ «TEXHOTOH ЕНЕРГО», ТОВ «Славенергопром», ТОВ «ЕП-767»; ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА»" не є імпортером реалізованого товару; -відсутнє придбання товару у фізичних осіб, згідно податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1- ДФ за 1-4 квартали 2017 у ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» за ознакою доходу із кодом 157 «Дохід виплачений самозайнятій особі» взаємовідносини відсутні. У акті надання послуг та рахунку від 28.07.2017р. №500 є посилення на договір від 29.03.2016 №29/3-16, але фактично цей договір є договором постачання товару та не містить даних щодо проведення будь-яких робіт (послуг) та в ОСОБА_1 надання послуг /виконання комплексу робіт по монтажу системи вентиляції при капітальному ремонті приміщень харчоблоку) відсутні дані про субпідрядника, кількість витраченого часу, трудових та Фінансових ресурсів, об’єм проведених робіт, походження матеріалів та інструментів використаних в ході виконання робіт, прізвища посадових ПП «МЕАНДР», які підписали. За даними єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», автоматизованого співставлений податкових зобов'язань і податкового кредиту контрагентів» встановлено, що підприємство ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» не заре податкові накладні щодо оренди складських приміщень або даних відповідального зберігання товару у будь якому місці України, а також, податкові накладні щодо отримання транспортних послуг, оренди основних засобів. Відповідно до фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва за 2017 рік, наданого до ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, у ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» відсутні необоротні активи та запаси, в т.ч. готова продукція. Таким чином, у підприємства відсутні засоби, малоцінні та швидкозношувані предмети, які потрібні для виконання комплексу робіт по монтажу системи вентиляції при капітальному ремонті приміщень. Відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», встановлено, що ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» зареєстровано у періоді травень - жовтень 2017 року податкові зобов’язання на виконання робіт (послуг) у різних регіонах України: реклами послуги, послуги з прибирання приміщень, маркетингові послуги, розміщення продукції, транспортно- експед. перевезення вантажу, виконання робіт по зачищенню гранітно-щебневої продукції та піску з вагонів, розповсюдження рекламної продукції, послуги з роботи змі, друк плакатів та флаєвір, комплексне прибирання, юридичні послуги, консультування, ремонт та технічне обслуговування автомобілів, виконання комплексу робіт по монтажу системи вентиляції при капітальному ремонті приміщень харчоблоку КВУУ на інші. Здійснюючи аналіз «ймовірного» ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) перевіряючі дійшли висновку, що ТОВ «НЕКСО -УКРАЇНА» не залучало субпідрядників, отже мало надавати зазначені послуги безпосередньо та в штаті товариства працювало 4 особи, за цивільно-правовою угодою-1 особа. До перевірки не надано № КБ-2в «ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», таким чином, неможливо перевірити показники при складанні первинної документації на проведення будівельних робіт. Відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлений податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі коні рагентів» встановлено, розбіжності по податковому кредиту у сумі 12171,4 грн. ТОВ "МЕАНДР" у періоді за травень 2017 по взаємовідносинам з ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» по придбаному товару. Відповідно проведеного аналізу видаткових та податкових накладних встановлено, що видаткові накладні №379 виписано 16.06.2017р. та №383 виписано 19.06.2017р., а податкову накладну №190 виписано 30.06.2017р.; видаткові накладні №396 виписано 06.07.2017р. та №4408 виписано 10.07.2017р. а податкову накладну №131 -31.07.2017р.; видаткові накладні №418 виписано 14.07.2017р. та №421 виписано 18.07.2017р., а податкову накладну №132 виписано 31.07.2017р., тобто без виникнення першої події. Згідно наданої до перевірки картки рахунку 631 по взаємовідносинам з ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» за період травень-жовтень2017 рахується кредиторська заборгованість станом на кожну дату видаткових накладних. Таким чином, на думку перевіряючих, ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» неправомірно виписано податкові накладні від 30.06.2017р. за №190, від 31.07.2017р. за№131, від 31.07.2017р. за №132.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разіотримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із положеннями п.201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За нормами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-ХІУ від 16.07.1999р. бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України №996-ХІУ, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору.

Суд зазначає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, суд враховує умови перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються.

Судом встановлено, що 29.03.2016р. між ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» та ПП «МЕАНДР» укладено договір поставки №29/3-16, згідно п.1 якого преметом договору є співробітництво в сфері продажу кондиціонерів, електрообладнання, розходних матеріалів та комплектуючих до них, а в подальшому товар. У відповідності з вказаним договором продавець зобов’язаний передати у власність покупцеві товар в асортименті та в кількості, встановлених договором, а покупець зобов’язаний прийняти та сплатити товар у відповідності з умовами передбаченими договором. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна вартість угоди визначається в податкових документах, які ж невід'ємною частиною договору(зворотній лист а.с.42-42 т.1).

На підтвердження реальності укладення вказаного договору ПП «МЕАНДР» надано перевіряючим та до суду податкові і видаткові накладні, рахунки на оплату, (а.с.43-93 т.1), виписки по рахунку(а.с.94-103 т.1), оборотні рахунку(а.с.104-110 т.1)

Також, ПП «МЕАНДР» в підтвердження використання отриманої від ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» продукції в своїй господарській діяльності, надав до суду договір №ЄХ-2016 –MEANDR від 03.03.2016р., укладеного між ПрАТ «МТС Україна» та ПП МЕАНДР(а.с.111-115 т.1); договір про надання послуг №51GG40-132/17 від 08.02.2017р., укладеного між ПАТ «Укртелеком» та ПП «Меандр»(а.с.116-118 т.1); договір про надання послуг №65G330-239/17 від 20.03.2017р.(а.с.119-121); договір №ТD -17502412 від 01.03.2017р. про надання комплексу робіт/послуг, укладеного між ПрАТ «МТС Україна» та ПП МЕАНДР (а.с.122-128 т.1), рахунки на оплату та акти виконаних робіт(а.с.129-204 т.1).

При цьому, під час з'ясування офіційних обставин справи, ПП «МЕАНДР» не надано до суду жодних доказів що підтверджують факт перевезення товару від продавця до покупця та відповідно прийняття товару від контрагента ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА», що ставить під сумнів реальність укладення зазначеного договору. Жодним наданим до суду документом не підтверджується адреса навантаження та розвантаження товару, що б підтвердило фактичне транспортування отриманого товару.

Крім того, суд враховує встановлені під час перевірки обставини того, що у період травень-жовтень 2017 року підприємством ТОВ «НЕКСО-УКРАЇНА» зареєстровані податкові зобов'язання на виконання робіт(послуг) у різних регіонах України, товариство не залучало субпідрядників та згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів(Форма Д4) за липень 2017 року, прийнятого 15.08.2017р. за №9163333, у товариства працювало у штаті -4 особи та 1 особа за цивільно-правовим договором.

Суд погоджується з доводами позивача, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг) та водночас враховує, що платники податків мають діяти з належною обачністю при виборі контрагента.

Суд зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Наявність у платника податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Лише формальна наявність договорів, акта прийому-здачі робіт (послуг), видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання робіт та послуг, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець.

Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне виконання такого роду операцій, а також не підтверджують обумовлені спірним правочином реалізовані позивачу товари та надані послуги саме Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕКСО-УКРАЇНА».

Суд зазначає, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів за приписами п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.2 Податкового кодексу України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження реальності та фактичності господарських операцій із контрагентом ТОВ «НЕКСО-Україна», суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 12.09.2018р. №0039051407 прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, а тому скасуванню не підлягають.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Приватного підприємства «МЕАНДР» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «МЕАНДР»-відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 01.04.2019р.

Суддя К.О. Танцюра

.