Рішення № 80861152, 28.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/363/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_1,

позивач – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2В.) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за листопад 2015 року - 2916,00 грн, грудень 2015 року - 3645,00 грн, січень 2016 року - 3863,70 грн, загальна сума - 10424,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з 26.03.2001 року по теперішній час. Відповідно до довідки від 14.12.2018 року № А - 14490 в період з 07.09.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області. Зазначена довідка видана на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 27.09.2015 № 270, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 13.10.2016 №120 дск. На його запит щодо отриманих доходів з 07.11.2015 по 31.01.2016, головним управлінням Національної поліції в Луганської області було видано довідку № 94/111/22 від 21.01.2019 про грошові нарахування та їх виплату за період з 07.11.2015 по 31.01.2016, з якої йому стало відомо про ненарахування та невиплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 07.11.2015 по 31.01.2016, що в свою чергу було передбачено та встановлено п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету». Враховуючи те, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, вказаною постановою КМУ від 4 червня 2014 року № 158 встановлювалась виплата винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць, то позивач вважає, що йому за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 р. була не виплачена винагорода в розмірі 10424, 70 грн, а саме за листопад 2015 року - 2916, 00 грн; грудень 2015 року - 3645, 00 грн, січень 2016 року - 3863, 70 грн. Наказ АТЦ при СБУ є належним доказом безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області і це накази АТЦ при СБУ № 270 від 27.09.2015, № 321 від 17.11.2015, № 341 від 07.12.2015, № 130 дск від 30.04.2018, які є підставою зазначеною у Довідці від 14.12.2018 року № А - 14490.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за листопад 2015 року - 2916,00 грн, грудень 2015 року - 3645,00 грн, січень 2016 року - 3863,70 грн, загальна сума - 10424,70 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 20.02.2019 до відділу діловодства та обліку звернення громадян надав відзив на позовну заяву від 19.02.2019 №176/111/28-2019, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог (а.с.18-30). В обґрунтування зазначив, що спірні правовідносини регламентуються постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій». На виконання п. 4 вказаної постанови (у якому зазначено - Міністерству оборони разом з іншими заінтересованими державними органами затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати винагород згідно з додатками 1 і 2, а також порядок підтвердження виконання завдань, визначених додатком 2 було видано наказ МОУ від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», яким затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

За приписами п.3 розділу 2 Порядку від 02.02.2015 № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу антитерористичної операції). Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у п.1 додатку № 1 постанови КМУ від 31.01.2015 № 24.

Так відповідно до п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, у разі одночасного дотримання таких умов: залученні до проведення антитерористичної операції (перша умова), перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу антитерористичної операції (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України) (друга умова), перебувають у районі проведення антитерористичної операції (третя умова). Як вбачається, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції у спірний період.

З метою витребування зазначених відомостей ВПЗ ГУНП в Луганській області було здійснено відповідний запит (лист від 08.02.2019 № 130/111/28- 2019), з відповіді на який вбачається, що інформація щодо виконання ОСОБА_2 завдань керівництва штабу антитерористичної операції в період з 07.11.2015 по 31.01.2016 відсутня, будь-які докази (документи) та обґрунтовані пояснення, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 в період з 07.11.2015 по 31.01.2016 виконував завдання керівництва штабу антитерористичної операції, також відсутні (лист УПД ГУНП в Луганській області від 11.02.2019 № 406/111/21- 2019).

Тобто в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою КМУ від 31.01.2015 № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Як на докази підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції позивач посилається на довідку ГУНП в Луганській області № А-14490 від 14.12.2018.

У довідці ГУНП в Луганській області № А-14490 від 14.12.2018 зазначено, що підставою для її видачі є: накази першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 27.09.2015 № 270, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 30.04.2018 № 120. Відповідач зазначив, що з огляду на зміст витягів із вищенаведених наказів першого заступника керівника АТЦ при СБУ вбачається, що вони свідчать про прибуття та вибуття позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п.1 додатку № 1 до Постанови КМУ від 31.01.2015 № 24, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

У зв’язку із тим, що у довідці ГУНП в Луганській області № А-14490 від 14.12.2018 зазначено, що підставою для її видачі є вищенаведені накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 27.09.2015 № 270, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 30.04.2018 № 120 дск, зазначена довідка також свідчить лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у період часу з 07.09.2015 по 07.11.2015, 3 07.11.2015 по 30.04.2018.

Тобто довідка ГУНП в Луганській області № А-14490 від 14.12.2018 та накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 27.09.2015 № 270, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 30.04.2018 № 120 дск, на думку вдповідача, свідчать про можливість відповідності позивача лише першій та третій умовам (за наявності відповідних наказів командирів (штабу АТО), про що зазначено у п.3 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 та п. 2 наказу МВС України від 23.07.2014 № 719), вказаних у п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49, а також відображають поняття «залучення сил і засобів до проведення антитерористичної операції», яке використовуються в Законі України № 638-ІУ від 20.03.2003.

Документи, які свідчать про відповідність позивача другій умові, визначеної у п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 взагалі відсутні, а тому вказані положення Порядку від 02.02.2015 № 49 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та не відображають поняття «використання сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції», яке вживається в Законі України № 638-ІV від 20.03.2003 (оскільки відповідно до ч.3 ст. 12 вказаного закону керівник оперативного штабу, крім іншого, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення).

Тобто зазначеними вище наказами АТЦ при СБУ (по стройовій частині), які виступали підставою для видачі довідки № А-14490 від 14.12.2018, позивача було лише зараховано до списку сил і засобів проведення антитерористичної операції.

Зазначаючи, що довідка ГУНП в Луганській області № А-14490 від 14.12.2018 свідчить про безпосередню участь в антитерористичній операції, позивач робить такий висновок, виходячи з назви та змісту вказаної довідки, але не аналізує документи, які зазначені як підстава для видачі цієї довідки та їх зміст.

Також відповідач зазначив, що юридичними фактами, які слугували підставою для винесення наказів АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 27.09.2015 № 270, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 30.04.2018 № 120 дск стосовно позивача є виключно питання, пов’язані із проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, а не початком та завершенням участі у відповідних заходах, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

ОСОБА_2 наказом ГУНП Луганській області від 07.11.2015 № 8 о/с 07.11.2015 було призначено на посаду поліцейського Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, у зв’язку із чим відповідно до наказу АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 з 07.11.2015 останній ПРИБУВ до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення). Відповідно до наказу АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 30.04.2018 № 120 дск з 30.04.2018 останній ВИБУВ зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення.

Відповідач вважає, що відповідно до наказів АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 та від 30.04.2018 № 120 дск., а також довідки ГУНП в Луганській області № А-14490 від 14.12.2018 позивач з 07.11.2015 по 30.04.2018 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, але останні докази не свідчать, що позивач відповідає умовам, зазначеним у п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 (про які залучення до проведення АТО, виконання керівництва штабу АТО, перебування у районі проведення АТО, а тим більше про початок фактичної участі та завершення участі у відповідних заходах (п.3 розділу II зазначеного Порядку).

На підставі викладеного, відповідач вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такі, що не відповідають задоволенню.

Позивачем до канцелярії суду 07.03.2019 було надано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити адміністративний позов (а.с.73-76).

Ухвалою суду від 01.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 28.03.2019 відмовлено відповідачу у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.122-123). В судове засідання прибув представник відповідача, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.103), надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.104).

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, є учасником бойових дій відповідно до інформації, зазначеної в посвідченні серії МВ №031529 від 13.07.2015 (а.с.6,8-11).

Згідно з копіями витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 27.09.2015 №270, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120 дск ОСОБА_2 у період з 07.11.2015 по 24.06.2016 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с.45-56).

Згідно довідки ГУНП України в Луганській області від 14.12.2018 №А-14490 позивач наказами першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 27.09.2015 №270, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120 дск позивач дійсно в період з 07.09.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.5).

Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 12.02.2019 № 237/111/22-2019 про доходи позивача за період з 07.11.2015 по січень 2016 року у межах спірних правовідносин позивачу за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 нараховано грошове забезпечення:

- за листопад 2015 року в сумі 2916,00 грн;

- за грудень 2015 року в сумі 3645,00 грн;

- за січень 2016 року в сумі 3863,70 грн.

Також за даними вказаної довідки встановлено, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період позивачу не нараховувалась (а.с.44).

Спірним у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016.

Для врегулювання спірних відносин необхідно застосувати:

Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580);

постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”, яка діяла до 21.01.2016 (далі - Постанова № 24);

Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49, які діяли до 18.03.2016 (далі – Порядок № 49);

наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 “Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України” (далі – Наказ № 719);

постанову Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі – Постанова № 988);

постанову Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38) (далі – Постанова № 18);

наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, який діяв до 13.12.2016 (далі – Наказ № 499);

наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 “Про затвердження Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” (далі – Наказ № 259).

Статтею 13 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

Пунктом 1 Постанови № 24 встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24 винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Пунктом 1 Наказу № 719 визначено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов’язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 49).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 Наказу № 719, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Місцезнаходженням Головного управління Національної поліції в Луганській області є м.Сєвєродонецьк Луганської області, місце проходження служби позивачем – м.Лисичанськ Луганської області (а.с.31).

Відповідно до інформації, зазначеної у довідці відповідача ОСОБА_2 з відповідно до наказу ГУНП №8 о/с від 07.11.2018 перебуває на посаді старшого сержанту поліції (а.с.31).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі “Луганська область” перший пункт “Міста обласного значення” під номерами 8 та 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) та м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Таким чином, м.Лисичанськ (Лисичанська міська рада) та м.Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеними пунктами, на території яких з 14 квітня 2014 року здійснювалась антитерористична операція, у тому числі й в спірний період.

Відповідно до наказів від 27.09.2015 №270, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120 дск ОСОБА_2 у період з 07.11.2015 по 24.06.2016 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с.45-56).

Довідкою ГУНП України в Луганській області від 14.12.2018 №А-14490 підтвердило, що наказами першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 27.09.2015 №270, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120 дск позивач дійсно в період з 07.09.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.5).

Крім того, позивач надав до суду довідку від 19.12.2018 №64431/111/35-2018, видану Лисичанським відділом поліції ГУНП в Луганській області, з якої вбачається, що у спірний період з листопада 2015 року по січень 2016 року позивач перебував у зоні проведення АТО, залучався до служби з охорони громадського порядку на підконтрольній українській владі території. Під час патрулювання виконував завдання , визначені Законом України «Про боротьбу з тероризмом», забезпечував охорону громадського порядку та безпеку громадян в районі проведення АТО. У межах поста №24 залізничного вокзалу ст.Лисичанськ перевіряв місця імовірного переховування осіб, підозрюваних у сепаратизмі, виявленню законспірованих ДРГ серед пасажирів залізничного вокзалу, а також мешканців, які їх підтримують, сприяють діяльності терористів, призивають до непокори Конституційної влади (а.с.84-88).

Відповідач надав суду рапорти старшого інспектора Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_3 та інспектора Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_4, в яких зазначено, що особовий склад групи по обслуговуванню залізничної станції Лисичанськ Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області з 07 по 30 листопада 2015 року, в грудні 2015 року та в січні 2016 року відповідно до статті 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» був задіяний як сили та засоби антитерористичного центру при Службі безпеки України. До складу групи входив також і позивач (а.с.107-112).

Зазначеним спростовуються твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку Постановою № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Також суд звертає увагу й на те, що Указом Президента України від 17.02.2016 №53/2016 ОСОБА_2 був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (а.с.99).

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання” набрав чинності 27.05.2016, до спірних правовідносин слід застосувати норми Наказу № 499.

Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності 27 травня 2016 року (далі – Порядок № 260).

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку № 260.

Пунктом 1 Постанови № 18 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 затверджено Інструкцію про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі – Інструкція № 259), а також визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”.

Постанова № 18 набрала чинності 21.01.2016 внаслідок чого Інструкція № 259 застосовується до спірних правовідносин з 21.01.2016.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 259 поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода:

1) за час перебування в межах визначеної зони (району) проведення воєнного конфлікту чи АТО, інших заходів в умовах особливого періоду в розмірі 1200 гривень, у

розрахунку на місяць;

2) у разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об’єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою в розмірі 4200 гривень, у розрахунку на місяць.

Обрахунок проводиться шляхом ділення розміру винагороди на кількість календарних днів у місяці та множення на кількість днів безпосередньої участі (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 259).

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580 Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Отже, Національна поліція є правоохоронним органом. Постановою № 24 визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Наведеними вище наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 27.09.2015 №270, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120 дск, довідкою ГУНП в Луганській області від 14.12.2018 №А-14490, довідкою від 19.12.2018 №64431/111/35-2018 Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області, рапортами старшого інспектора Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_3 та інспектора Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_4 підтверджено, що позивач дійсно в період з 07.11.2015 по 31.01.2016 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у ГУНП в Луганській області, яке є правоохоронним органом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п’ята статті 242 КАС України).

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 812/889/17 (номер рішення в ЄДРСР 75424718) та від 23 жовтня 2018 року у справі № 812/927/16 (номер рішення в ЄДРСР 77361137), від 14 лютого 2019 року у справі № 812/861/17, від 06.03.2019 року № 812/1424/16, згідно з якими доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції визнані як накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, так і довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, видані на підставі відповідних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України.

З урахуванням такої правової позиції Верховного Суду, суд вважає, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, якими підтверджено періоди включення позивача до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення, та, відповідно, довідка про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, складена відповідачем на підставі таких наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, є належними та достатніми доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, що дають право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

При цьому, суд вважає, що такі накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, як докази безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, не потребують додаткового підтвердження іншими доказами, зокрема й наказами ГУНП в Луганської області про залучення співробітників до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку на блокпостах тощо, як про це зазначає представник відповідача у відзиві на позов.

З огляду на вищевикладене, суд вважає твердження представника відповідача, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України не є належними доказами безпосередньої участі позивача у антитерористичній операції, безпідставними.

На підставі наведених норм законів та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку про те, що винагорода за участь в антитерористичної операції позивачеві повинна була виплачуватися за спірний період, а саме з 07.11.2015 по 31.01.2016.

Відповідно до довідки ГУНП в Луганські області від 11.02.2019 № 5495/111/35-2019 ОСОБА_2 у період з 07.11.2015 по 25.02.2016 та з 11.10.2016 по 24.02.2017 перебував на лікарняному з 08.10.2016 по 22.10.2016 (а.с.33).

З довідки ГУНП в Луганські області від 11.02.2019 № 5496/111/35-2019 вбачається, що ОСОБА_2 у період з 07.11.2015 по 25.02.2016 та з 11.10.2016 по 24.02.2017 у відпустках не перебував (а.с.34).

Отже, позивачеві відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 31.01.2016, загальна сума якої становить 10424,70 грн, з яких:

- за листопад 2015 року – 2916,00 грн (за 23 дні безпосередньої участі в АТО);

- за грудень 2015 року – 3645,00 грн (за 31 день безпосередньої участі в АТО);

- за січень 2016 року – 3863,70 грн (за 31 день безпосередньої участі в АТО) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов’язаний оцінити, виконуючи свої зобов’язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог в частині стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню та у зв’язку з вищевикладеним, розмір винагороди, що підлягає стягненню дорівнює 10424,70 грн.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 84523, Донецька область, м.Сіверськ, вул.Садова, 40/29) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в загальній сумі 10424 (десять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 70 копійок з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 02 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_5